Corinthios I 14
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Sectamini caritatem, æmulamini spiritualia: magis autem ut prophetetis.
1Дбайте про любов і жадайте духовного, найбільше ж, щоб пророкувати.
2Qui enim loquitur lingua, non hominibus loquitur, sed Deo: nemo enim audit. Spiritu autem loquitur mysteria.
2Бо, хто говорить (чужою) мовою, не людям говорить, а Богу; бо нїхто не чує (слухає) його; а духом він говорить тайне.
3Nam qui prophetat, hominibus loquitur ad ædificationem, et exhortationem, et consolationem.
3Хто ж пророкує, людям говорить на збудованнє, і напоминаннє і утїшеннє.
4Qui loquitur lingua, semetipsum ædificat: qui autem prophetat, ecclesiam Dei ædificat.
4Хто говорить (чужою) мовою, себе збудовує; а хто пророкує, церкву збудовує.
5Volo autem omnes vos loqui linguis: magis autem prophetare. Nam major est qui prophetat, quam qui loquitur linguis; nisi forte interpretetur ut ecclesia ædificationem accipiat.
5Хочу ж, щоб усї ви говорили мовами, та раднїщ, щоб пророкували; більший бо хто пророкує, нїж хто говорить мовами, хиба що й вияснює, щоб церква збудованнє прийняла.
6Nunc autem, fratres, si venero ad vos linguis loquens: quid vobis prodero, nisi vobis loquar aut in revelatione, aut in scientia, aut in prophetia, aut in doctrina?
6Тепер же, браттє, коли прийду до вас, мовами говорячи, то що вам за користь, коли вам не говорити му або одкриттєм, або знаннєм, або пророцтвом, або наукою?
7Tamen quæ sine anima sunt vocem dantia, sive tibia, sive cithara; nisi distinctionem sonituum dederint, quomodo scietur id quod canitur, aut quod citharizatur?
7Ба й бездушне, що дає голос, чи сопілка, чи гуслї, коли різноти голосу не дає, як розуміти, що виграєть ся в сопілку або в гуслї.
8Etenim si incertam vocem det tuba, quis parabit se ad bellum?
8Бо коли й сурма невиразний голос дає, то хто готовити меть ся до бою?
9Ita et vos per linguam nisi manifestum sermonem dederitis: quomodo scietur id quod dicitur? eritis enim in aëra loquentes.
9Так само й ви, коли подасте мовою незрозуміле слово, як зрозумієть ся говорене? на вітер бо говорити мете.
10Tam multa, ut puta genera linguarum sunt in hoc mundo: et nihil sine voce est.
10Стільки, як от буває, родів слів на сьвітї, і нї одно з них без голосу.
11Si ergo nesciero virtutem vocis, ero ei, cui loquor, barbarus: et qui loquitur, mihi barbarus.
11Коли ж не зрозумію значіння слів, буду тому, хто говорить, чужоземець, і хто говорить, чужоземець менї.
12Sic et vos, quoniam æmulatores estis spirituum, ad ædificationem ecclesiæ quærite ut abundetis.
12Так і ви, коли дбаєте про дари духовні, то гледїть, щоб збагатїли ними на збудованнє церкві.
13Et ideo qui loquitur lingua, oret ut interpretetur.
13Так, хто говорить (чужою) мовою, нехай молить ся, щоб міг вияснювати.
14Nam si orem lingua, spiritus meus orat, mens autem mea sine fructu est.
14Коли бо молюсь (чужою) мовою, дух мій молить ся, розуміннє ж моє безʼовочне.
15Quid ergo est? Orabo spiritu, orabo et mente: psallam spiritu, psallam et mente.
15Що ж (робити)? Молити мусь духом, молити мусь же й розуміннєм; співати му духом, співати му й розуміннєм.
16Ceterum si benedixeris spiritu, qui supplet locum idiotæ, quomodo dicet: Amen, super tuam benedictionem? quoniam quid dicas, nescit.
16Бо коли благословити меш духом, то як той, хто займе місце невченого, скаже „амінь‟ на твоє дякуваннє, коли він не знає, що говориш.
17Nam tu quidem bene gratias agis, sed alter non ædificatur.
17Ти бо добре дякуєш, тільки ж другий не збудовуєть ся.
18Gratias ago Deo meo, quod omnium vestrum lingua loquor.
18Дякую Богу моєму, що я більш усїх вас говорю мовами.
19Sed in ecclesia volo quinque verba sensu meo loqui, ut et alios instruam: quam decem millia verborum in lingua.
19Тільки ж у церкві лучче менї пять слів промовити розуміннєм моїм, щоб і инших навчити, нїж десять тисяч слів (чужою) мовою.
20Fratres, nolite pueri effici sensibus, sed malitia parvuli estote: sensibus autem perfecti estote.
20Браттє, не бувайте дїти розуміннєм; нї, в лихому бувайте малолїтниками, у розумінню ж звершеними.
21In lege scriptum est: Quoniam in aliis linguis et labiis aliis loquar populo huic: et nec sic exaudient me, dicit Dominus.
21В законї писано: Чужими язиками й чужими устами говорити му людям сим, та й так не послухають мене, глаголе Господь.
22Itaque linguæ in signum sunt non fidelibus, sed infidelibus: prophetiæ autem non infidelibus, sed fidelibus.
22Тим же язики на ознаку не тим, хто вірує, а невірним; пророцтво ж не невірним, а віруючим.
23Si ergo conveniat universa ecclesia in unum, et omnes linguis loquantur, intrent autem idiotæ, aut infideles: nonne dicent quod insanitis?
23Коли оце зійдеть ся вся церква докупи, і всї чужими мовами заговорять, увійдуть же і невчені або невірні, то чи не скажуть, що ви дурієте?
24Si autem omnes prophetent, intret autem quis infidelis, vel idiota, convincitur ab omnibus, dijudicatur ab omnibus:
24Коли ж усї пророкують і ввійде хто невірний або невчений, то від усїх буде докорений і від усїх суджений.
25occulta cordis ejus manifesta fiunt: et ita cadens in faciem adorabit Deum, pronuntians quod vere Deus in vobis sit.
25І так тайни серця його виявлять ся, і так припавши лицем, поклонить ся Богові, звіщаючи, що справдї з вами Бог.
26Quid ergo est, fratres? Cum convenitis, unusquisque vestrum psalmum habet, doctrinam habet, apocalypsim habet, linguam habet, interpretationem habet: omnia ad ædificationem fiant.
26Що ж (треба робити), браттє? Коли сходитесь, і кожен псальму має, науку має, мову має, одкриттє має, виясненнє має, — усе на збудованнє нехай буде.
27Sive lingua quis loquitur, secundum duos, aut ut multum tres, et per partes, et unus interpretatur.
27Коли хто (чужою) мовою говорить, (говоріть) по двоє, а найбільш по троє, і чергами, а один нехай вияснює.
28Si autem non fuerit interpres, taceat in ecclesia: sibi autem loquatur, et Deo.
28Коли ж нема вияснювателя, то нехай мовчить у церкві; собі ж нехай говорить та Богові.
29Prophetæ autem duo, aut tres dicant, et ceteri dijudicent.
29Пророки ж нехай по двоє і по троє говорять, а инші нехай міркують.
30Quod si alii revelatum fuerit sedenti, prior taceat.
30Коли ж другому, що сидить, одкриєть ся (що), перший нехай мовчить.
31Potestis enim omnes per singulos prophetare: ut omnes discant, et omnes exhortentur:
31Можете бо всї один за одним пророкувати, щоб усї навчались і всї утїшались.
32et spiritus prophetarum prophetis subjecti sunt.
32І духи пророцькі пророкам корять ся.
33Non enim est dissensionis Deus, sed pacis: sicut et in omnibus ecclesiis sanctorum doceo.
33Не єсть бо Бог безладу, а впокою, як по всїх церквах у сьвятих.
34Mulieres in ecclesiis taceant, non enim permittitur eis loqui, sed subditas esse, sicut et lex dicit.
34Жінки ваші в церквах нехай мовчять; бо не дозволено їм говорити, а щоб корили ся, яко ж закон глаголе.
35Si quid autem volunt discere, domi viros suos interrogent. Turpe est enim mulieri loqui in ecclesia.
35Коли ж хочуть чого навчитись, нехай дома в своїх чоловіків питають; сором бо жінкам у церкві говорити.
36An a vobis verbum Dei processit? aut in vos solos pervenit?
36Хиба од вас слово Боже вийшло? або до вас одних досягло?
37Si quis videtur propheta esse, aut spiritualis, cognoscat quæ scribo vobis, quia Domini sunt mandata.
37Коли хто думає пророком бути або духовним, нехай розуміє, що те що пишу вам, се заповідї Господнї.
38Si quis autem ignorat, ignorabitur.
38Коли ж хто не розуміє, нехай не розуміє.
39Itaque fratres æmulamini prophetare: et loqui linguis nolite prohibere.
39Тим же, браттє, бажайте пророкувати, та й говорити мовами не боронїть.
40Omnia autem honeste, et secundum ordinem fiant.
40Усе нехай поважно та до ладу робить ся.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.