Ecclesiastes 3
JPS Tanakh (Jewish Publication Society, 1917)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1To every thing there is a season, and a time to every purpose under the heaven:
1Усьому під небом свій час і всякому дїлу своя пора:
2A time to be born, and a time to die; a time to plant, and a time to pluck up that which is planted;
2Час родитись і час умірати, час насаджувати й час виривати насаджене;
3A time to kill, and a time to heal; a time to break down, and a time to build up;
3Час убивати й час гоїти, час валити й час будовати;
4A time to weep, and a time to laugh; a time to mourn, and a time to dance;
4Час плакати й час сьміятись; час сумовати й час танцювати,
5A time to cast away stones, and a time to gather stones together; a time to embrace, and a time to refrain from embracing;
5Час розкидати каміннє й час збірати каміннє; час обіймати й час від обнимань відхилятись;
6A time to seek, and a time to lose; a time to keep, and a time to cast away;
6Час шукати й час губити; час збірати й час розкидати!
7A time to rend, and a time to sew; a time to keep silence, and a time to speak;
7Час роздирати й час сшивати; час мовчати й час говорити;
8A time to love, and a time to hate; a time for war, and a time for peace.
8Час любити й час ненавидїти; час воюватись і час миритись.
9What profit hath he that worketh in that he laboureth?
9Яка користь буде трудящому з усієї роботи його?
10I have seen the task which God hath given to the sons of men to be exercised therewith.
10Міркував я про ту журбу, яку дав Бог людям, щоб у нїй вправлялись.
11He hath made every thing beautiful in its time; also He hath set the world in their heart, yet so that man cannot find out the work that God hath done from the beginning even to the end.
11Усе він сотворив свого часу гарно, й сьвіт вложив їм у душу; тільки що чоловікові не зрозуміти всього твору Божого з почину та й до кінця.
12I know that there is nothing better for them, than to rejoice, and to get pleasure so long as they live.
12Зрозумів я, що їм нема нїчого лучшого, як веселитись і чинити добре, поки й життя їх.
13But also that every man should eat and drink, and enjoy pleasure for all his labour, is the gift of God.
13І коли хто їсть і пє, й бачить добро в кожній працї своїй, то й се дар Божий.
14I know that, whatsoever God doeth, it shall be for ever; nothing can be added to it, nor any thing taken from it; and God hath so made it, that men should fear before Him.
14Зрозумів я, що все, що творить Бог, тріває навіки: нїчого до того придати й нїчого з того уймити; Бог чинить усе так, щоб перед ним почесть почувати.
15That which is hath been long ago, and that which is to be hath already been; and God seeketh that which is pursued.
15Що було, те є й тепер; що буде, те вже було, — і Бог викликає знов те, що минуло.
16And moreover I saw under the sun, in the place of justice, that wickedness was there; and in the place of righteousness, that wickedness was there.
16Ще ж бачив я під сонцем: де б мала правда бути, там кривда; де б бути правосуддю, там кривосуддє.
17I said in my heart: 'The righteous and the wicked God will judge; for there is a time there for every purpose and for every work.'
17І сказав я в серцї мойму: Праведного й безбожного судити ме Бог, бо прийде час про все, а тодї й суд на всякі вчинки.
18I said in my heart: 'It is because of the sons of men, that God may sift them, and that they may see that they themselves are but as beasts.'
18І сказав я в серцї мойму про дїтей людських, що Бог витрібовує їх, нехай знають, що й вони зьвіррє.
19For that which befalleth the sons of men befalleth beasts; even one thing befalleth them; as the one dieth, so dieth the other; yea, they have all one breath; so that man hath no pre-eminence above a beast; for all is vanity.
19Доля бо людська й доля зьвіряча однака; як сї вмірають, так і ті вмірають, і одно диханнє у всїх, а людина не переважує зьвіря, бо все марнота.
20All go unto one place; all are of the dust, and all return to dust.
20Все йде в одно місце: взялось із перстї й усе вернесь у порох.
21Who knoweth the spirit of man whether it goeth upward, and the spirit of the beast whether it goeth downward to the earth?
21Хто бо знає, чи дух людський іде в гору, й чи зьвірячий дух ійде вниз, у землю?
22Wherefore I perceived that there is nothing better, than that a man should rejoice in his works; for that is his portion; for who shall bring him to see what shall be after him?
22Оце ж я побачив, що нема нїчого лучшого, як уживати чоловікові своєї працї; бо се доля його; бо хто приведе його поглянути на те, що послї него буде?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.