Ecclésiaste 3
Louis Segond 1910Translation
Louis Segond 1910
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Il y a un temps pour tout, un temps pour toute chose sous les cieux:
1Усьому під небом свій час і всякому дїлу своя пора:
2un temps pour naître, et un temps pour mourir; un temps pour planter, et un temps pour arracher ce qui a été planté;
2Час родитись і час умірати, час насаджувати й час виривати насаджене;
3un temps pour tuer, et un temps pour guérir; un temps pour abattre, et un temps pour bâtir;
3Час убивати й час гоїти, час валити й час будовати;
4un temps pour pleurer, et un temps pour rire; un temps pour se lamenter, et un temps pour danser;
4Час плакати й час сьміятись; час сумовати й час танцювати,
5un temps pour lancer des pierres, et un temps pour ramasser des pierres; un temps pour embrasser, et un temps pour s’éloigner des embrassements;
5Час розкидати каміннє й час збірати каміннє; час обіймати й час від обнимань відхилятись;
6un temps pour chercher, et un temps pour perdre; un temps pour garder, et un temps pour jeter;
6Час шукати й час губити; час збірати й час розкидати!
7un temps pour déchirer, et un temps pour coudre; un temps pour se taire, et un temps pour parler;
7Час роздирати й час сшивати; час мовчати й час говорити;
8un temps pour aimer, et un temps pour haïr; un temps pour la guerre, et un temps pour la paix.
8Час любити й час ненавидїти; час воюватись і час миритись.
9Quel avantage celui qui travaille retire-t-il de sa peine?
9Яка користь буде трудящому з усієї роботи його?
10J’ai vu à quelle occupation Dieu soumet les fils de l’homme.
10Міркував я про ту журбу, яку дав Бог людям, щоб у нїй вправлялись.
11Il fait toute chose bonne en son temps; même il a mis dans leur cœur la pensée de l’éternité, bien que l’homme ne puisse pas saisir l’œuvre que Dieu fait, du commencement jusqu’à la fin.
11Усе він сотворив свого часу гарно, й сьвіт вложив їм у душу; тільки що чоловікові не зрозуміти всього твору Божого з почину та й до кінця.
12J’ai reconnu qu’il n’y a de bonheur pour eux qu’à se réjouir et à se donner du bien-être pendant leur vie;
12Зрозумів я, що їм нема нїчого лучшого, як веселитись і чинити добре, поки й життя їх.
13mais que, si un homme mange et boit et jouit du bien-être au milieu de tout son travail, c’est là un don de Dieu.
13І коли хто їсть і пє, й бачить добро в кожній працї своїй, то й се дар Божий.
14J’ai reconnu que tout ce que Dieu fait durera toujours, qu’il n’y a rien à y ajouter et rien à en retrancher, et que Dieu agit ainsi afin qu’on le craigne.
14Зрозумів я, що все, що творить Бог, тріває навіки: нїчого до того придати й нїчого з того уймити; Бог чинить усе так, щоб перед ним почесть почувати.
15Ce qui est a déjà été, et ce qui sera a déjà été, et Dieu ramène ce qui est passé.
15Що було, те є й тепер; що буде, те вже було, — і Бог викликає знов те, що минуло.
16J’ai encore vu sous le soleil qu’au lieu établi pour juger il y a de la méchanceté, et qu’au lieu établi pour la justice il y a de la méchanceté.
16Ще ж бачив я під сонцем: де б мала правда бути, там кривда; де б бути правосуддю, там кривосуддє.
17J’ai dit en mon cœur: Dieu jugera le juste et le méchant; car il y a là un temps pour toute chose et pour toute œuvre.
17І сказав я в серцї мойму: Праведного й безбожного судити ме Бог, бо прийде час про все, а тодї й суд на всякі вчинки.
18J’ai dit en mon cœur, au sujet des fils de l’homme, que Dieu les éprouverait, et qu’eux-mêmes verraient qu’ils ne sont que des bêtes.
18І сказав я в серцї мойму про дїтей людських, що Бог витрібовує їх, нехай знають, що й вони зьвіррє.
19Car le sort des fils de l’homme et celui de la bête sont pour eux un même sort; comme meurt l’un, ainsi meurt l’autre, ils ont tous un même souffle, et la supériorité de l’homme sur la bête est nulle; car tout est vanité.
19Доля бо людська й доля зьвіряча однака; як сї вмірають, так і ті вмірають, і одно диханнє у всїх, а людина не переважує зьвіря, бо все марнота.
20Tout va dans un même lieu; tout a été fait de la poussière, et tout retourne à la poussière.
20Все йде в одно місце: взялось із перстї й усе вернесь у порох.
21Qui sait si le souffle des fils de l’homme monte en haut, et si le souffle de la bête descend en bas dans la terre?
21Хто бо знає, чи дух людський іде в гору, й чи зьвірячий дух ійде вниз, у землю?
22Et j’ai vu qu’il n’y a rien de mieux pour l’homme que de se réjouir de ses œuvres: c’est là sa part. Car qui le fera jouir de ce qui sera après lui?
22Оце ж я побачив, що нема нїчого лучшого, як уживати чоловікові своєї працї; бо се доля його; бо хто приведе його поглянути на те, що послї него буде?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.