Prediger 3
Lutherbibel 1912Translation
Lutherbibel 1912
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ein jegliches hat seine Zeit, und alles Vornehmen unter dem Himmel hat seine Stunde.
1Усьому під небом свій час і всякому дїлу своя пора:
2Geboren werden und sterben, pflanzen und ausrotten, was gepflanzt ist,
2Час родитись і час умірати, час насаджувати й час виривати насаджене;
3würgen und heilen, brechen und bauen,
3Час убивати й час гоїти, час валити й час будовати;
4weinen und lachen, klagen und tanzen,
4Час плакати й час сьміятись; час сумовати й час танцювати,
5Stein zerstreuen und Steine sammeln, herzen und ferne sein von Herzen,
5Час розкидати каміннє й час збірати каміннє; час обіймати й час від обнимань відхилятись;
6suchen und verlieren, behalten und wegwerfen,
6Час шукати й час губити; час збірати й час розкидати!
7zerreißen und zunähen, schweigen und reden,
7Час роздирати й час сшивати; час мовчати й час говорити;
8lieben und hassen, Streit und Friede hat seine Zeit.
8Час любити й час ненавидїти; час воюватись і час миритись.
9Man arbeite, wie man will, so hat man doch keinen Gewinn davon.
9Яка користь буде трудящому з усієї роботи його?
10Ich sah die Mühe, die Gott den Menschen gegeben hat, daß sie darin geplagt werden.
10Міркував я про ту журбу, яку дав Бог людям, щоб у нїй вправлялись.
11Er aber tut alles fein zu seiner Zeit und läßt ihr Herz sich ängsten, wie es gehen solle in der Welt; denn der Mensch kann doch nicht treffen das Werk, das Gott tut, weder Anfang noch Ende.
11Усе він сотворив свого часу гарно, й сьвіт вложив їм у душу; тільки що чоловікові не зрозуміти всього твору Божого з почину та й до кінця.
12Darum merkte ich, daß nichts Besseres darin ist denn fröhlich sein und sich gütlich tun in seinem Leben.
12Зрозумів я, що їм нема нїчого лучшого, як веселитись і чинити добре, поки й життя їх.
13Denn ein jeglicher Mensch, der da ißt und trinkt und hat guten Mut in aller seiner Arbeit, das ist eine Gabe Gottes.
13І коли хто їсть і пє, й бачить добро в кожній працї своїй, то й се дар Божий.
14Ich merkte, daß alles, was Gott tut, das besteht immer: man kann nichts dazutun noch abtun; und solches tut Gott, daß man sich vor ihm fürchten soll.
14Зрозумів я, що все, що творить Бог, тріває навіки: нїчого до того придати й нїчого з того уймити; Бог чинить усе так, щоб перед ним почесть почувати.
15Was geschieht, das ist zuvor geschehen, und was geschehen wird, ist auch zuvor geschehen; und Gott sucht wieder auf, was vergangen ist.
15Що було, те є й тепер; що буде, те вже було, — і Бог викликає знов те, що минуло.
16Weiter sah ich unter der Sonne Stätten des Gerichts, da war ein gottlos Wesen, und Stätten der Gerechtigkeit, da waren Gottlose.
16Ще ж бачив я під сонцем: де б мала правда бути, там кривда; де б бути правосуддю, там кривосуддє.
17Da dachte ich in meinem Herzen: Gott muß richten den Gerechten und den Gottlosen; denn es hat alles Vornehmen seine Zeit und alle Werke.
17І сказав я в серцї мойму: Праведного й безбожного судити ме Бог, бо прийде час про все, а тодї й суд на всякі вчинки.
18Ich sprach in meinem Herzen: Es geschieht wegen der Menschenkinder, auf daß Gott sie prüfe und sie sehen, daß sie an sich selbst sind wie das Vieh.
18І сказав я в серцї мойму про дїтей людських, що Бог витрібовує їх, нехай знають, що й вони зьвіррє.
19Denn es geht dem Menschen wie dem Vieh: wie dies stirbt, so stirbt er auch, und haben alle einerlei Odem, und der Mensch hat nichts mehr als das Vieh; denn es ist alles eitel.
19Доля бо людська й доля зьвіряча однака; як сї вмірають, так і ті вмірають, і одно диханнє у всїх, а людина не переважує зьвіря, бо все марнота.
20Es fährt alles an einen Ort; es ist alles von Staub gemacht und wird wieder zu Staub.
20Все йде в одно місце: взялось із перстї й усе вернесь у порох.
21Wer weiß, ob der Odem der Menschen aufwärts fahre und der Odem des Viehes abwärts unter die Erde fahre?
21Хто бо знає, чи дух людський іде в гору, й чи зьвірячий дух ійде вниз, у землю?
22So sah ich denn, daß nichts Besseres ist, als daß ein Mensch fröhlich sei in seiner Arbeit; denn das ist sein Teil. Denn wer will ihn dahin bringen, daß er sehe, was nach ihm geschehen wird?
22Оце ж я побачив, що нема нїчого лучшого, як уживати чоловікові своєї працї; бо се доля його; бо хто приведе його поглянути на те, що послї него буде?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.