2 Коринтян 2
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1Розсудив же я сам із собою се, щоб знов у смутку до вас не прийти.
1But I determined this with myself, that I would not come again to you in heaviness.
2Бо коли я завдаю смутку вам, то хто мене розвеселить, як не той, хто засмучений через мене.
2For if I make you sorry, who is he then that maketh me glad, but the same which is made sorry by me?
3І написав вам се, щоб, прийшовши не мав смутку від тих, котрими годилось би менї веселитись, певен будучи про всїх вас, що моя радість для всїх вас.
3And I wrote this same unto you, lest, when I came, I should have sorrow from them of whom I ought to rejoice; having confidence in you all, that my joy is the joy of you all.
4Бо з великого горя, і туги серця написав я вам з многими сьлїзми, не щоб ви смуткували, а щоб пізнали любов, котрої в мене пребагато до вас.
4For out of much affliction and anguish of heart I wrote unto you with many tears; not that ye should be grieved, but that ye might know the love which I have more abundantly unto you.
5Коли ж хто засмутив, не мене засмутив, а від части (щоб не отягчив я) і всїх вас.
5But if any have caused grief, he hath not grieved me, but in part: that I may not overcharge you all.
6Доволї такому сієї кари від многих.
6Sufficient to such a man is this punishment, which was inflicted of many.
7Так що напротив лучче простїть і утїште, щоб надто великий сум не пожер такого.
7So that contrariwise ye ought rather to forgive him , and comfort him , lest perhaps such a one should be swallowed up with overmuch sorrow.
8Тим же благаю вас, обявіть любов до него.
8Wherefore I beseech you that ye would confirm your love toward him.
9На те бо й писав я, щоб мати доказ од вас, чи у всьому ви слухняні.
9For to this end also did I write, that I might know the proof of you, whether ye be obedient in all things.
10Кому ж ви прощаєте, тому й я; бо й я, коли що кому простив, то ради вас перед лицем Христа,
10To whom ye forgive any thing, I forgive also: for if I forgave any thing, to whom I forgave it , for your sakes forgave I it in the person of Christ;
11щоб не подужав нас сатана; бо нам відомі задуми його.
11Lest Satan should get an advantage of us: for we are not ignorant of his devices.
12Прийшовши ж у Трояду на благовістє Христове, як відчинено менї двері в Господї,
12Furthermore, when I came to Troas to preach Christ’s gospel, and a door was opened unto me of the Lord,
13не мав я впокою в дусї моїм, не знайшовши Тита, брата мого; а, попрощавшись із ними, вийшов у Македонию.
13I had no rest in my spirit, because I found not Titus my brother: but taking my leave of them, I went from thence into Macedonia.
14Богу ж дяка, що завсїгди дає нам побіду в Христї, і пахощі знання свого обявляє через нас у всякому місцї.
14Now thanks be unto God, which always causeth us to triumph in Christ, and maketh manifest the savour of his knowledge by us in every place.
15Бо ми пахощі Христові Богу в тих, що спасають ся, і в тих, що погибають:
15For we are unto God a sweet savour of Christ, in them that are saved, and in them that perish:
16одним ми пахощі смерти на смерть, а другим пахощі життя на життє; та кого на се вистачить?
16To the one we are the savour of death unto death; and to the other the savour of life unto life. And who is sufficient for these things?
17Не такі бо ми, як многі, що крамують словом Божим, а щиро, як од Бога, перед Богом, у Христї глаголемо.
17For we are not as many, which corrupt the word of God: but as of sincerity, but as of God, in the sight of God speak we in Christ.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.