2 Коринтян 5
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1Знаємо бо, як земний будинок тїла нашого розпадеть ся, ми будівлю від Бога маємо, будинок нерукотворний, вічний на небесах.
1For we know that if our earthly house of this tabernacle were dissolved, we have a building of God, an house not made with hands, eternal in the heavens.
2Бо в сьому ми стогнемо, бажаючи одягтись домівкою нашою, що з неба,
2For in this we groan, earnestly desiring to be clothed upon with our house which is from heaven:
3коли б тільки нам, і одягнувшись, нагими не явитись.
3If so be that being clothed we shall not be found naked.
4Бо, стогнемо отягчені, будучи в тїлї сьому, з котрого не хочемо роздягтись, а одягнутись, щоб смертне було пожерте життєм.
4For we that are in this tabernacle do groan, being burdened: not for that we would be unclothed, but clothed upon, that mortality might be swallowed up of life.
5На се сотворив нас Бог, і дав нам задаток Духа.
5Now he that hath wrought us for the selfsame thing is God, who also hath given unto us the earnest of the Spirit.
6Оце ж маймо духа всякого часу, знаймо, що, домуючи в тїлї, ми далеко від Господа:
6Therefore we are always confident, knowing that, whilst we are at home in the body, we are absent from the Lord:
7(бо ходимо вірою, а не видїннєм.)
7(For we walk by faith, not by sight:)
8Маймо ж духа й волїймо лучче бути далеко від тїла, а домувати у Господа.
8We are confident, I say , and willing rather to be absent from the body, and to be present with the Lord.
9Тим і силкуємось, чи то будучи дома, чи далеко від дому, бути Йому любими.
9Wherefore we labour, that, whether present or absent, we may be accepted of him.
10Всїм бо нам треба явитись перед судищем Христовим, щоб прийняв кожен по тому, що заробив тїлом, чи то добре, чи лихе.
10For we must all appear before the judgment seat of Christ; that every one may receive the things done in his body, according to that he hath done, whether it be good or bad.
11Знаючи оце страх Господень, пересьвідчуємо людей; Богові ж явні ми, і вповаю, що й вашим совістям обявились.
11Knowing therefore the terror of the Lord, we persuade men; but we are made manifest unto God; and I trust also are made manifest in your consciences.
12Не знов бо похваляємо себе перед вами, а даємо вам причину хвалитись нами, щоб мали що (відказувати) тим, що хвалять ся лицем, а не серцем.
12For we commend not ourselves again unto you, but give you occasion to glory on our behalf, that ye may have somewhat to answer them which glory in appearance, and not in heart.
13Бо як ми не при собі, то (се) Богові; а як ми тверезимось (здержуємось), (се) вам.
13For whether we be beside ourselves, it is to God: or whether we be sober, it is for your cause.
14Бо любов Христова вимагає від нас, судячих так, що, коли один за всїх умер, тодї всї вмерли;
14For the love of Christ constraineth us; because we thus judge, that if one died for all, then were all dead:
15і (що) Він умер за всїх, щоб живі нїколи більш собі не жили, а Тому, хто за них умер і воскрес.
15And that he died for all, that they which live should not henceforth live unto themselves, but unto him which died for them, and rose again.
16Тим же ми від нинї нїкого не знаємо по тїлу; коли ж і знали по тїлу Христа, то тепер більш не знаємо.
16Wherefore henceforth know we no man after the flesh: yea, though we have known Christ after the flesh, yet now henceforth know we him no more.
17Тим же, коли хто в Христї, той нове сотворіннє; старе минуло; ось стало все нове.
17Therefore if any man be in Christ, he is a new creature: old things are passed away; behold, all things are become new.
18Усе ж від Бога, що примирив нас із собою через Ісуса Христа, і дав нам служеннє примирення,
18And all things are of God, who hath reconciled us to himself by Jesus Christ, and hath given to us the ministry of reconciliation;
19яко ж бо Бог був у Христї, примиряючи сьвіт із собою, не полїчуючи їм провин їх, і положив у нас слово примирення.
19To wit, that God was in Christ, reconciling the world unto himself, not imputing their trespasses unto them; and hath committed unto us the word of reconciliation.
20Замість Христа оце ми посли, і наче Бог благає (вас) через нас; ми просимо вас замість Христа: примиріть ся з Богом.
20Now then we are ambassadors for Christ, as though God did beseech you by us: we pray you in Christ’s stead, be ye reconciled to God.
21Бо Він Того, хто не знав гріха, за нас гріхом зробив, щоб ми були праведностю Божою в Йому.
21For he hath made him to be sin for us, who knew no sin; that we might be made the righteousness of God in him.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.