2 Коринтян 5
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
1Знаємо бо, як земний будинок тїла нашого розпадеть ся, ми будівлю від Бога маємо, будинок нерукотворний, вічний на небесах.
1For we know, if our earthly house of this habitation be dissolved, that we have a building of God, a house not made with hands, eternal in heaven.
2Бо в сьому ми стогнемо, бажаючи одягтись домівкою нашою, що з неба,
2For in this also we groan, desiring to be clothed upon with our habitation that is from heaven.
3коли б тільки нам, і одягнувшись, нагими не явитись.
3Yet so that we be found clothed, not naked.
4Бо, стогнемо отягчені, будучи в тїлї сьому, з котрого не хочемо роздягтись, а одягнутись, щоб смертне було пожерте життєм.
4For we also, who are in this tabernacle, do groan, being burthened; because we would not be unclothed, but clothed upon, that that which is mortal may be swallowed up by life.
5На се сотворив нас Бог, і дав нам задаток Духа.
5Now he that maketh us for this very thing, is God, who hath given us the pledge of the Spirit.
6Оце ж маймо духа всякого часу, знаймо, що, домуючи в тїлї, ми далеко від Господа:
6Therefore having always confidence, knowing that, while we are in the body, we are absent from the Lord.
7(бо ходимо вірою, а не видїннєм.)
7(For we walk by faith, and not by sight.)
8Маймо ж духа й волїймо лучче бути далеко від тїла, а домувати у Господа.
8But we are confident, and have a good will to be absent rather from the body, and to be present with the Lord.
9Тим і силкуємось, чи то будучи дома, чи далеко від дому, бути Йому любими.
9And therefore we labour, whether absent or present, to please him.
10Всїм бо нам треба явитись перед судищем Христовим, щоб прийняв кожен по тому, що заробив тїлом, чи то добре, чи лихе.
10For we must all be manifested before the judgement seat of Christ, that every one may receive the proper things of the body, according as he hath done, whether it be good or evil.
11Знаючи оце страх Господень, пересьвідчуємо людей; Богові ж явні ми, і вповаю, що й вашим совістям обявились.
11Knowing therefore the fear of the Lord, we use persuasion to men; but to God we are manifest. And I trust also that in your consciences we are manifest.
12Не знов бо похваляємо себе перед вами, а даємо вам причину хвалитись нами, щоб мали що (відказувати) тим, що хвалять ся лицем, а не серцем.
12We commend not ourselves again to you, but give you occasion to glory in our behalf; that you may have somewhat to answer them who glory in face, and not in heart.
13Бо як ми не при собі, то (се) Богові; а як ми тверезимось (здержуємось), (се) вам.
13For whether we be transported in mind, it is to God; or whether we be sober, it is for you.
14Бо любов Христова вимагає від нас, судячих так, що, коли один за всїх умер, тодї всї вмерли;
14For the charity of Christ presseth us: judging this, that if one died for all, then all were dead.
15і (що) Він умер за всїх, щоб живі нїколи більш собі не жили, а Тому, хто за них умер і воскрес.
15And Christ died for all; that they also who live, may not now live to themselves, but unto him who died for them, and rose again.
16Тим же ми від нинї нїкого не знаємо по тїлу; коли ж і знали по тїлу Христа, то тепер більш не знаємо.
16Wherefore henceforth, we know no man according to the flesh. And if we have known Christ according to the flesh; but now we know him so no longer.
17Тим же, коли хто в Христї, той нове сотворіннє; старе минуло; ось стало все нове.
17If then any be in Christ a new creature, the old things are passed away, behold all things are made new.
18Усе ж від Бога, що примирив нас із собою через Ісуса Христа, і дав нам служеннє примирення,
18But all things are of God, who hath reconciled us to himself by Christ; and hath given to us the ministry of reconciliation.
19яко ж бо Бог був у Христї, примиряючи сьвіт із собою, не полїчуючи їм провин їх, і положив у нас слово примирення.
19For God indeed was in Christ, reconciling the world to himself, not imputing to them their sins; and he hath placed in us the word of reconciliation.
20Замість Христа оце ми посли, і наче Бог благає (вас) через нас; ми просимо вас замість Христа: примиріть ся з Богом.
20For Christ therefore we are ambassadors, God as it were exhorting by us. For Christ, we beseech you, be reconciled to God.
21Бо Він Того, хто не знав гріха, за нас гріхом зробив, щоб ми були праведностю Божою в Йому.
21Him, who knew no sin, he hath made sin for us, that we might be made the justice of God in him.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.