Езекиел 46
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Аша ворбеште Домнул Думнезеу: «Поарта курций динэунтру, динспре рэсэрит, ва рэмыне ынкисэ ын челе шасе зиле де лукру, дар се ва дескиде ын зиуа Сабатулуй ши ва фи дескисэ ши ын зиуа луний ной.
1Так говорить Господь Бог: Брама всерединнього двора, повернена лицем на схід сонця, має бути замкнена через шість робітніх днїв, а в субітний день і в день нового місяця має бути відомкнена.
2Домниторул ва интра пе друмул каре дэ ын тинда порций де афарэ ши ва ста лынгэ ушорий порций. Апой, преоций вор адуче ардеря-де-тот ши жертфеле луй де мулцумире. Ел се ва ынкина пе прагул порций, апой ва еши ярэшь афарэ ши поарта ну се ва ынкиде пынэ сяра.
2Князь прийде через знадвірні сїни та й стане в подвоях сих воріт; і впорають сьвященники всепаленнє його й подачню жертву його; й поклониться він Господеві з порозї воріт, та й вийде собі, а ворота зістануться незачиненими до вечора.
3Попорул цэрий се ва ынкина ши ел ынаинтя Домнулуй ла интраря ачестей порць ын зилеле де Сабат ши ла луниле ной.
3Та й нарід має покланятись перед Господом коло ввіходу в ворота в суботи й в днї нового місяця.
4Ардеря-де-тот пе каре о ва адуче Домнулуй домниторул ын зиуа Сабатулуй ва фи де шасе мей фэрэ кусур ши ун бербек фэрэ кусур,
4А всепаленнє, що принесе князь Господеві субітнього дня, має бути з шестерьох ягнят без скази та з барана без скази.
5яр дарул луй де мынкаре ва фи о ефэ де бербек ши ун дар де бунэвое пентру мей, ку ун хин де унтделемн де фиекаре ефэ.
5Хлїбового ж приносу — ефа на барана, а на ягнята хлїбового приносу, скілько рука його подасть; оливи же один гин на ефу.
6Ын зиуа луний ной ва да ун вицел фэрэ кусур, шасе мей ши ун бербек, тоць фэрэ кусур.
6У новомісячній день приносити ме він із товарячої череди назимка, без скази, а так само й шестеро ягнят та барана без скази.
7Ши дарул луй де мынкаре ва фи де о ефэ пентру вицел, о ефэ пентру бербек ши кыт ва вои пентру мей, ку ун хин де унтделемн де фиекаре ефэ.
7Хлїбового ж приносу дасть він ефу на телця й ефу на барана, а на ягнята, скілько рука його подасть, оливи же по гину на ефу.
8Кынд ва интра, домниторул ва интра пе друмул дин тинда порций ши ва еши пе ачелашь друм.
8А як приходити ме князь, так має ввіходити через переддвіррє у брамі й тією ж дорогою виходити.
9Дар, кынд ва вени попорул цэрий ынаинтя Домнулуй ла сэрбэторь, чел че ва интра пе поарта де мязэноапте ка сэ се ынкине ва еши пе поарта де мязэзи, яр чел че ва интра пе поарта де мязэзи ва еши пе поарта де мязэноапте; ну требуе сэ се ынтоаркэ пе ачеяшь поартэ пе каре вор интра, чи вор еши дрепт ынаинте пе чялалтэ.
9А як приходити ме люд землї перед лице Господнє в сьвята, та хто ввійшов північньою брамою на молитву, той має виходити брамою полуденньою; не буде виходити тією ж брамою, що нею ввійшов, а має виходити протилежною.
10Домниторул ва интра ку ей кынд вор интра ши вор еши ымпреунэ кынд вор еши.
10І князь має бути серед них; як увіходять вони, ввіходить і він; а як вони виходять, виходить і він.
11Ла сэрбэторь ши ла празниче, дарул де мынкаре ва фи де о ефэ пентру вицел, о ефэ пентру бербек ши кыт ва вои пентру мей, ымпреунэ ку ун хин де унтделемн де фиекаре ефэ.
11А в сьвята й в урочисті днї хлїбового приношення від його має бути по ефі на назимка й по ефі на барана, на ягнята ж — скілько подасть рука його, олїї ж по гину на ефу.
12Дакэ ынсэ домниторул адуче Домнулуй о ардере-де-тот де бунэвое сау о жертфэ де мулцумире де бунэвое, ый вор дескиде поарта динспре рэсэрит ши ел ышь ва адуче ардеря-де-тот ши жертфа де мулцумире аша кум ле адуче ын зиуа Сабатулуй; апой ва еши афарэ ши, дупэ че ва еши, вор ынкиде ярэшь поарта.
12А коли князь по щиростї своїй схоче принести всепаленнє чи подячню жертву Господеві, так мають відомкнути йому браму, повернену на схід сонця, і він упорає свій принос і свою подячню жертву так само, як упорав субітнього дня, і вийде; а як вийде, замкнуть ворота.
13Ын фиекаре зи вей адуче Домнулуй ка ардере-де-тот ун мел де ун ан фэрэ кусур; пе ачеста ыл вей адуче ын фиекаре диминяцэ.
13Що-дня принось Господеві на всепаленнє ягня-перволїтка без скази; що ранку принось його;
14Вей май адэуга ла ел ка дар де мынкаре, ын фиекаре диминяцэ, а шася парте динтр-о ефэ ши а трея парте динтр-ун хин де унтделемн, пентру стропиря флорий де фэинэ. Ачеста есте дарул де мынкаре де адус Домнулуй; ачаста есте о леӂе вешникэ, пентру тотдяуна!
14І додавай до того хлїбовий принос що ранку — шестину ефи та й оливи третину гина, щоб розмішати муку. Така віковічня постанова про хлїбовий принос Господеві, по всї часи.
15Ын фиекаре диминяцэ вор адуче астфел мелул ши дарул де мынкаре ымпреунэ ку унтделемнул, ка о ардере-де-тот вешникэ.»
15Нехай на всепаленнє приносять ягня та хлїбовий принос і олїю що ранку повсячасно.
16Аша ворбеште Домнул Думнезеу: «Дакэ домниторул дэ унуя дин фиий сэй ун дар луат дин моштениря са, дарул ачеста ва рэмыне ал фиилор сэй, ка мошия лор прин дрепт де моштенире.
16Так говорить Господь Бог: Коли князь дає которому синові свойму дар (в землї), так се має йти в наслїддє й синам його; ся держава їх має бути наслїдньою.
17Дар, дакэ дэ унуя дин служиторий луй ун дар луат дин моштениря луй, дарул ачела ва фи ал луй пынэ ын анул слобозенией, апой се ва ынтоарче ынапой домниторулуй; нумай фиий луй вор стэпыни че ле ва да дин моштениря луй.
17Коли ж він дасть із наслїддя свого в дарі которому підвластному свойму, то се буде належати тому тілько до року визволу, а тодї вернеться до князя. Тілько до синів його має переходити наслїддє його.
18Домниторул ну ва луа нимик дин моштениря попорулуй, ну-л ва деспуя де мошииле луй. Чи, че ва да де моштенире фиилор сэй, ва луа дин че аре ел, пентру ка ничунул дин попорул Меу сэ ну фие ындепэртат дин мошия луй!»’”
18Та князеві не можна забирати наслїднього паю у людей, витискаючи їх із держави їх. Тілько з власної держави можна йому надїляти дїтей своїх, щоб нїкого з мого люду не виганяно з держави його.
19М-а дус, пе интраря де лынгэ поартэ, ын одэиле сфинте рындуите преоцилор ши каре се афлэ спре мязэноапте. Ши ятэ кэ ын фунд ера ун лок, ынспре апус.
19І привів мене тим ходом, що збоку в брамі, до сьвятих сьвітлиць про сьвященників, повернених на північ, і се — там одно місце зкраю на захід.
20Ел мь-а зис: „Ачеста есте локул унде вор фербе преоций карня де ла жертфеле пентру винэ ши пентру испэшире ши унде вор коаче даруриле де мынкаре, ка сэ се феряскэ сэ ле дукэ ын куртя де афарэ ши сэ сфинцяскэ астфел попорул прин еле.”
20І промовив до мене: Се те місце, де сьвященники мають варити жертву за гріх, і за переступ, та пекти хлїбовий принос, не виносючи його до надвірніх сїней, на осьвяту люду.
21М-а дус апой ын куртя де афарэ ши м-а фэкут сэ трек пе лынгэ челе патру колцурь але курций. Ши ятэ кэ ера о курте ла фиекаре колц ал курций.
21І вивів мене до задвірніх сїней, і провів мене по чотирьох кутах сїней, і ось, в кожному кутї сїней ще сїнки.
22Ши ын челе патру колцурь але курций ерау ниште курць деспэрците, лунӂь де патрузечь де коць ши лате де трейзечь; тоате патру авяу ачеяшь мэсурэ ши ерау ын колцурь.
22У всїх чотирьох кутах були криті сїнки, завдовжки сорок локот, а завширшки трийцять; однієї міри в усїх чотирьох кутах.
23Тоате патру ерау ынконжурате ку ун зид ши ла пичоареле зидулуй де жур ымпрежур ерау ниште ветре пентру гэтит.
23І навкруги всїх їх чотирьох — стїни, а при стїнах пороблені куховарнї навкруги.
24Ел мь-а зис: „Ачестя сунт букэтэрииле унде вор фербе служиторий касей карня де ла жертфеле адусе де попор.”
24І сказав менї: Се куховарнї, де слуги храму варити муть жертви людські.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.