Езекиел 38
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Кувынтул Домнулуй мь-а ворбит астфел:
1І надійшло до мене слово Господнє, таке:
2„Фиул омулуй, ынтоарче-те ку фаца спре Гог, дин цара луй Магог, спре домнул Рошулуй, Мешекулуй ши Тубалулуй, ши пророчеште ымпотрива луй!
2Сину чоловічий! поверни твій вид проти Гога в Магог-землї, проти князя Рошського, Мешехського й Тубалського, й пророкуй проти його,
3Ши спуне: ‘Аша ворбеште Домнул Думнезеу: «Ятэ, ам неказ пе тине, Гог, домнул Рошулуй, Мешекулуй ши Тубалулуй!
3І скажи: Так говорить Господь Бог: Ось, я на тебе, Годже; князю Рошський й Тубалський!
4Те вой тыры ши-ць вой пуне ун кырлиг ын фэлчь; те вой скоате, пе тине ши тоатэ оастя та, кай ши кэлэрець, тоць ымбрэкаць ын кип стрэлучит, чатэ маре де попор, каре поартэ скут ши павэзэ ши каре тоць мынуеск сабия;
4І притягну тебе, вложивши зубела в рот тобі, й виведу тебе вкупі з усїм військом твоїм, із кіньми й їздецями, — всїх у повній зброї, велике множество в панцирах і з щитами, всїх узброєних мечами,
5ымпреунэ ку ей вой скоате пе чей дин Персия, Етиопия ши Пут, тоць ку скут ши койф,
5Персів, Етіопіїв, а з ними й Ливіїв, — всїх із щитами й в шоломах,
6Гомерул ку тоате оштиле луй, цара Тогармей, дин фундул мязэнопций, ку тоате оштиле сале, попоаре мулте ымпреунэ ку тине!
6Гомера й усю ватагу його, дом Тогармів із ватагами його від північних гряниць, і багато инших народів із тобою.
7Прегэтеште-те дар, фий гата, ту ши тоатэ мулцимя адунатэ ын журул тэу! Фий кэпетения лор!
7Увʼоружуйсь і ладься, — ти й усї ватаги твої, що згромадились до тебе, й будь їм воєводою.
8Дупэ мулте зиле, вей фи ын фрунтя лор; ын время де апой, вей мерӂе ымпотрива цэрий, ай кэрей локуиторь, скэпаць де сабие, вор фи стрыншь динтре май мулте попоаре пе мунций луй Исраел, каре мултэ време фусесерэ пустий, дар, фиинд скошь дин мижлокул попоарелор, вор фи лиништиць ын локуинцеле лор.
8По довгому часї тебе запотребують; ув останні роки прийдеш у землю, визволену спід меча, до збору з многих народів, на гори Ізрайлеві, що довгі часи були спустошені, тепер же їх осадники будуть виведені зміж народів і всї жити муть безбеч.
9Яр ту те вей суи, вей ынаинта ка о фуртунэ, вей фи ка ун нор негру каре ва акопери цара, ту ку тоате оштиле тале ши мулте попоаре ку тине.»
9І здіймешся, мов хуртовина, налетиш бурною хмарою, окриєш землю, ти й усї твої військові ватаги й многі народи з тобою.
10Аша ворбеште Домнул Думнезеу: «Ын зиуа ачея, мулте гындурь ыць вор вени ын минте ши вей урзи планурь реле.
10І говорить Господь Бог: Того часу прийдуть тобі на серце мисли й ти задумаєш лиху річ.
11Вей зиче: ‹Мэ вой суи ымпотрива цэрий ачестея дескисе, вой нэвэли песте оамений ачештя лиништиць, каре стау фэрэ грижь ын локуинцеле лор, тоць ын локуинце фэрэ зидурь ши неавынд нич зэвоаре, нич порць!
11І скажеш собі: Рушу я проти землї, що без мурів, нападу на безжурних людей, що живуть безпечно, — вони живуть собі без мурів і нема в їх нї засовів, нї дверей, —
12Мэ вой дуче сэ яу прадэ ши сэ мэ дедау ла жаф, сэ пун мына пе ачесте дэрымэтурь локуите дин ноу, пе попорул ачеста стрынс дин мижлокул нямурилор, каре аре турме ши моший ши локуеште ын мижлокул пэмынтулуй.›
12(рушу) Щоб порабувати, набрати здобичі, наложити руку на відновлені розвалища, та на той люд, що спроміж невір позбірався, та розжився хлїборобами й крамарями й розвів осади посеред землї.
13Себа ши Дедан, негусторий дин Тарс ши тоць пуий лор де лей ыць вор зиче: ‹Вий сэ ей прадэ? Пентру жаф ць-ай адунат оаре мулцимя та, ка сэ ей арӂинт ши аур, ка сэ ей турме ши авуций ши сэ фачь о прадэ маре?›»’
13Саба й Дедан і крамарі Тарсийські з усїма їх левчуками скажуть тобі: Чи се ж прийшов єси, щоб рабувати, — назбірав війська, щоб добувати здобичі, щоб нагарбати золота й срібла, зайняти скотину й надбане добро, зажерти як найбільше здобичі?
14Де ачея, пророчеште, фиул омулуй, ши спуне луй Гог: ‘Аша ворбеште Домнул Думнезеу: «Да, ын зиуа кынд попорул Меу Исраел ва трэи ын линиште, вей порни дин цара та
14Тим же то пророкуй, сину чоловічий і промов до Гога: Так говорить Господь Бог: Чи так воно? того часу, як люд мій Ізраїль розживеться безжурно, ти про те дізнаєшся,
15ши вей вени дин фундул мязэнопций, ту ши мулте попоаре ку тине, тоць кэлэрь пе кай, о маре мулциме ши о путерникэ оштире!
15І вирушиш ти й прийдеш із твоєї осади, з найдальшої півночі, — ти й многі народи з тобою, сама кіннота, величезна ватага й безлїч війська;
16Вей ынаинта ымпотрива попорулуй Меу Исраел ка ун нор каре ва акопери цара. Ын зилеле де апой, те вой адуче ымпотрива цэрий Меле, ка сэ Мэ куноаскэ нямуриле кынд вой фи сфинцит ын тине суб окий лор, Гог!»
16І двинеш проти мого люду Ізраїля, мов хуртовинна хмара, щоб окрити землю; в останні часи станеться воно, — й я приведу тебе на мою землю, щоб народи спізнали мене, як покажу мою сьвятость на тобі, Годже, перед їх очами.
17Аша ворбеште Домнул Думнезеу: «Ну ешть ту ачела деспре каре ам ворбит одиниоарэ, прин робий Мей, пророчий луй Исраел, каре ау пророчит атунч ань де зиле кэ те вой адуче ымпотрива лор?
17Так говорить Господь Бог: Хиба ж се не ти, що про него говорив я вже давно через слуг моїх, пророків Ізрайлевих, що в ті часи пророкували, що приведу тебе на мою землю?
18Ын зиуа ачея ынсэ, ын зиуа кынд ва порни Гог ымпотрива пэмынтулуй луй Исраел», зиче Домнул Думнезеу, «Ми се ва суи ын нэрь мыния апринсэ.
18І буде того часу, як наступить Гог на Ізрайлеву землю, говорить Господь Бог, запалає гнїв мій аж до лютостї.
19О спун ын ӂелозия ши ын фокул мынией Меле: ‹Ын зиуа ачея, ва фи ун маре кутремур ын цара луй Исраел.
19В ревностї моїй, в палаючій досадї моїй сказав я: Напевно, того часу настане велике потрясеннє в землї Ізрайлевій.
20Пештий мэрий ши пэсэриле черулуй вор тремура де Мине ши фяреле кымпулуй ши тоате тырытоареле каре се тырэск пе пэмынт ши тоць оамений каре сунт пе фаца пэмынтулуй; мунций се вор рэстурна, переций стынчилор се вор прэбуши ши тоате зидуриле вор кэдя ла пэмынт.›
20Перед гнївним лицем моїм затремтять риби в морі, піднебесне птаство, польове зьвіррє, й усе, що повзає по землї й усї люде на земному крузї, й зрушаться гори, й поваляться стїни й порозпадаються всї мури по землї.
21Атунч вой кема гроаза ымпотрива луй пе тоць мунций Мей», зиче Домнул Думнезеу; «сабия фиекэруя се ва ынтоарче ымпотрива фрателуй сэу.
21І викличу меча по всїх горах моїх, говорить Господь Бог: Кожного меч обернеться на брата його.
22Ыл вой жудека прин чумэ ши сынӂе, принтр-о плоае нэпрасникэ ши прин петре де гриндинэ; вой плоуа фок ши пучоасэ песте ел, песте оштиле луй ши песте попоареле челе мулте каре вор фи ку ел.
22І буду судитись із ним моровою пошестю й кроворозливом, і пролию на него й на ватаги його, та на безлїч народів, що з ним, потопний дощ і камяний гряд, огонь і сїрку;
23Ымь вой арэта астфел мэримя ши сфинцения, Мэ вой фаче куноскут ынаинтя мулцимий нямурилор ши вор шти кэ Еу сунт Домнул.»’
23І явлю себе великим і сьвятим, і дам себе пізнати в очах многих народів і взнають, що я — Господь.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.