Езекиел 16
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Кувынтул Домнулуй мь-а ворбит астфел:
1І надійшло до мене слово Господнє:
2„Фиул омулуй, аратэ Иерусалимулуй урычуниле луй
2Сину чоловічий! вияви Ерусалимові гидоту його
3ши спуне-й: ‘Аша ворбеште Домнул Думнезеу кэтре четатя Иерусалимулуй: «Прин обыршия ши наштеря та ешть дин цара канааницилор; татэл тэу ера аморит ши мама та, хетитэ.
3Та й промов: Так говорить Господь Бог дочцї Ерусалимській: Корінь твій і кодло твоє — із землї Канаанської; батько твій — Аморій, а мати Гетійка.
4Ла наштере, ын зиуа кынд те-ай нэскут, бурикул ну ци с-а тэят, н-ай фост скэлдатэ ын апэ, ка сэ фий курэцитэ, нич н-ай фост фрекатэ ку саре ши нич н-ай фост ынфэшатэ ын скутече.
4При народинах твоїх, того дня, як ти родилась, нї пупка тобі не обрізано, нї водою тебе не облито, нї сіллю не натерто анї в пеленки не повито.
5Окюл нимэнуй ну с-а ындурат де тине ка сэ-ць факэ мэкар унул дин ачесте лукрурь дин милэ пентру тине, чи ай фост арункатэ пе кымп, аша де скырбэ ле ера де тине ын зиуа наштерий тале.
5Нїчиє око тебе не пожалувало, щоб із милосердя хоч одно що з сього тобі зробити; нї, тебе викинуто в поле, — так мало цїновано душу твою того дня, як народилась єси.
6Атунч, Еу ам трекут пе лынгэ тине, те-ам вэзут тэвэлитэ ын сынӂеле тэу ши ам зис: ‹Трэеште кяр ши ын сынӂеле тэу!› Да, ць-ам зис: ‹Трэеште кяр ши ын сынӂеле тэу!›
6І йшов я мимо тебе й побачив, тебе покинуту під ноги в крові твоїй, та й сказав тобі: Хоч ти й в крові — жий! Так, я сказав тобі: Живи в твоїй крові!
7Те-ам ынмулцит ку зечиле де мий, ка ярба де пе кымп. Ши ай крескут, те-ай фэкут маре, ай ажунс де о фрумусеце десэвыршитэ, ци с-ау ротунжит цыцеле, ць-а крескут пэрул. Дар ерай тот гоалэ, гоалэ де тот.
7І наплодив я тебе безлїч, як того зілля в полі; й виросла єси й зробилась велика й дойшла до принадної вроди; позаокруглювались груди в тебе, та й волос виріс густо; тілько ж була ти нага й невкрита.
8Кынд ам трекут Еу пе лынгэ тине, М-ам уйтат ла тине ши ятэ кэ ыць венисе время, время драгостей. Атунч ам ынтинс песте тине поала хайней Меле, ць-ам акоперит голичуня, ць-ам журат крединцэ, ам фэкут легэмынт ку тине», зиче Домнул Думнезеу, «ши ай фост а Мя!
8І переходив я попри тебе й побачив тебе, й видко було, що прийшла твоя пора любови. І накинув я полу одежі моєї на тебе, й прикрив наготу твою, й звязав себе з тобою присягою, говорить Господь Бог, та й стала ти моєю.
9Те-ам скэлдат ын апэ, те-ам спэлат де сынӂеле де пе тине ши те-ам унс ку унтделемн.
9І викупав я тебе в водї, обмив із тебе кров та й намастив тебе олїєю.
10Ць-ам дат хайне кусуте ку фир ши о ынкэлцэминте де пеле де вицел де маре, те-ам ынчинс ку ин субцире ши те-ам ымбрэкат ын мэтасе.
10І вдїг тебе в квітчасту одїж, й обув тебе в сафіянову обув, підперезав тебе висоном і обгорнув тебе шовками.
11Те-ам ымподобит ку скуле скумпе, ць-ам пус брэцэрь ла мынэ ши о салбэ ла гыт;
11Окрасив тебе приборами: надїв тобі на руки запинки, а на шию намисто,
12ць-ам пус о веригэ ын нас, черчей ын урекь ши о кунунэ минунатэ пе кап.
12Почепив тобі каблучку до носа й сережки до ушей, та й надїв тобі пишний вінець на голову.
13Астфел, ай фост ымподобитэ ку аур ши ку арӂинт ши ай фост ымбрэкатэ ку ин субцире, ку мэтасе ши кусэтурь ку фир. Ай мынкат флоаря фэиний, мьере ши унтделемн. Ерай де о фрумусеце десэвыршитэ, ба ажунсесешь кяр ымпэрэтясэ.
13І красувалась ти в золотї й сріблї, а твоя одїж була — висон, шовк та взорчаста тканина; а годувалась ти пшеничною мукою та медом, і зробилась прегарною, та й доступила царської величностї.
14Ци с-а дус вестя принтре нямурь пентру фрумусеця та, кэч ера десэвыршитэ де тот даторитэ стрэлучирий ку каре те ымподобисем», зиче Домнул Думнезеу.
14І пронеслась твоя слава між народи через уроду твою; була бо ти звершена в тих пишних прикрасах, що я вложив на тебе, говорить Господь.
15«Дар те-ай ынкрезут ын фрумусеця та ши ай курвит ла адэпостул нумелуй тэу челуй маре; ць-ай ревэрсат курвииле ынаинтя тутурор трекэторилор ши те-ай дат лор.
15Ти ж, горда на свою вроду та на велику славу твою, стала блудувати, й щедрила, блудуючи, кожного прохожого, оддаючись йому.
16Ай луат ши дин хайнеле тале, ць-ай фэкут ынэлцимь пе каре ле-ай ымподобит ку тоате кулориле ши ай курвит пе еле: аша кум ну с-а ынтымплат ши нич ну се ва май ынтымпла вреодатэ.
16І вживала квітчастої одежі твоєї, щоб прибирати свої висоти та й блудувала на них так, як не бувало й не буде.
17Ць-ай луат пынэ ши минунателе тале подоабе де аур ши де арӂинт пе каре ци ле дэдусем ши ць-ай фэкут ниште кипурь де бэрбаць ку каре ай курвит.
17І взяла єси прикраси твої з мого золота й мого срібла, що я понадаровував тобі, та й поробила собі мужеські подобини з них і блудувала з ними.
18Ць-ай луат ши хайнеле кусуте ла гергеф, ле-ай ымбрэкат ку еле ши ай адус ачестор кипурь унтделемнул Меу ши тэмыя Мя.
18І брала єси квітковане платтє твоє, та й зʼодягала їх ним, і покладала перед ними кадило моє й оливу мою,
19Пыня пе каре ць-о дэдусем, флоаря фэиний, унтделемнул ши мьеря ку каре те хрэням, ле-ай адус ынаинтя лор ка ниште тэмые ку ун мирос плэкут. Ятэ че с-а ынтымплат», зиче Домнул Думнезеу!
19Та й хлїб мій, що я давав тобі, пшенишне борошно, олїю й мід, що ними я годував тебе, — те все покладала ти перед ними в любі пахощі їм; таке то коїлось! — говорить Господь Бог.
20«Апой ць-ай луат фиий ши фийчеле пе каре Ми-й нэскусешь ши й-ай жертфит лор, ка сэ ле служяскэ де мынкаре. Ну ерау оаре де ажунс курвииле тале,
20І брала єси твої сини й дочки твої, що роджала єси менї, та й приносила їм у жертву, — нїби ще не досить було тобі блудування твого.
21де Мь-ай май ынжунгият фиий ши й-ай дат, трекынду-й прин фок ын чинстя лор?
21Та ще й так жертвувала їм твої дїти, що проводила їх крізь огонь.
22Ши, ын мижлокул тутурор урычунилор ши курвиилор тале, ну ць-ай адус аминте де время тинереций тале, кынд ерай гоалэ, гоалэ де тот, ши те збэтяй ын сынӂеле тэу!
22І при всїх гидотах твоїх та блудодїйствах твоїх ти й не згадала про часи молодощів твоїх, як була нага й невкрита та покинута на потоптаннє в крові твоїй.
23Дупэ тоате ачесте рэутэць але тале (‹Вай, вай де тине!›, зиче Домнул Думнезеу),
23А до всього ледарства твого — о, горе, горе тобі! — говорить Господь Бог, —
24ць-ай зидит касе де курвие, ць-ай фэкут ынэлцимь ын тоате пецеле.
24Понабудовувала собі будинки про блудуваннє, построїла хижі на всякому майданї;
25Ла тоате колцуриле улицелор ць-ай фэкут ынэлцимь, ць-ай нечинстит фрумусеця, ць-ай десфэкут пичоареле ынаинтя тутурор трекэторилор, ай фэкут тот май мулте курвий.
25Та на кожному шляховому роздорожжі споруджувала собі висоти, соромила вроду твою, і розкладала ноги твої кожному прохожому, й не знала годї в блудуванні твойму.
26Ай курвит ку еӂиптений, вечиний тэй, ку трупул плин де влагэ, ши ць-ай ынмулцит курвииле, ка сэ Мэ мыний.
26Блудувала єси з Египтїями, сусїдьми твоїми, довгорослими, й множила без кінця блудодїйства твої, доводючи мене до гнїву.
27Дар ятэ кэ Мь-ам ынтинс мына ымпотрива та, ам микшорат партя де ынтрецинере пе каре ць-о рындуисем, те-ам лэсат ын воя врэжмашелор тале, фийчеле филистенилор, каре ау рошит де пуртаря та нелеӂюитэ.
27Тим же то простиг я руку мою проти тебе та й поменшив призначене тобі на прожиток, та й оддав тебе на самоволю ненавидниць твоїх, дочок Филистійських, що й самі соромляться розпустної дороги твоєї.
28Апой ай курвит ку асириений, пентру кэ ерай фэрэ сац; ай курвит ку ей, ши тот ну те-ай сэтурат.
28І блудувала єси з Ассирийцями, та й не наситилась, розпустувала з ними, та й не вгоноблялась.
29Ць-ай ынмулцит курвииле ку цара Канаанулуй ши пынэ ын Халдея, дар нич аколо ну те-ай сэтурат.
29І додавала нову розпусту в землї Канаанській з крамарями Халдеями, та й тим іще не вдовольнилась.
30Че слэбичуне де инимэ ай авут», зиче Домнул Думнезеу, «де ай фэкут тоате ачесте лукрурь, каре сунт фапта уней ибовниче дедате ла курвие,
30Яке ж утомлене мало бути серце в тебе, говорить Господь Бог, як ти все те коїла, як та непринуздана блудниця!
31зидинду-ць касе де курвие ла тоате колцуриле улицелор ши фэкынду-ць ынэлцимь ын тоате пецеле! Н-ай фост нич мэкар ка о курвэ каре-шь чере плата.
31Коли будувала собі розпустничі хижі на кожному роздоріжжі й ставила підвисшення на кожному майданї, була ти не звичайною блудницею, — бо ти не приймала блудничої плати, —
32Ай фост фемея прякурвэ, каре примеште пе стрэинь ын локул бэрбатулуй ей!
32Але була перелюбною жінкою, що замість свого мужа, приймала чужих.
33Тутурор курвелор ли се плэтеште о платэ, дар ту ай дат дарурь тутурор ибовничилор тэй, й-ай кыштигат прин дарурь, ка сэ-й траӂь ла тине дин тоате пэрциле ши сэ курвешть ку ей.
33Усїм блудницям платять; ти ж сама давала гостинцї полюбовникам твоїм, і підкупувала, щоб вони звідусюди приходили до тебе на блудодїйство.
34Ай фост ку тотул алтфел декыт челелалте курве, ынтрукыт нимень ну умбла дупэ тине, чи ту плэтяй челор че веняу ла тине, ын лок ка ту сэ фий плэтитэ де ей. Де ачея ай фост ку тотул алтфел декыт алтеле.»
34Ти в твоїй розпустї поводилась в супереч усїм жінкам, бо не тебе шукали, а ти сама платила, тобі ж плати не давано.
35Де ачея, аскултэ, курво, кувынтул Домнулуй!
35Тим же то послухай, блуднице, слова Господнього!
36Аша ворбеште Домнул Думнезеу: «Пентру кэ ць-ай рисипит баний ын фелул ачеста ши ць-ай дескоперит голичуня ын курвииле тале ку ибовничий тэй ши ку тоць идолий тэй урычошь ши дин причина сынӂелуй копиилор тэй, пе каре ли й-ай дат,
36Так говорить Господь Бог: За те, що ти розкидала гроші свої, і в розпустї твоїй відкривалась нагота твоя перед полюбовниками твоїми, та перед усїма гидкими ідолами твоїми, й що оддавала їм кров дїтей твоїх, —
37де ачея, ятэ, вой стрынӂе пе тоць ибовничий ку каре те дезмердай, пе тоць ачея пе каре й-ай юбит ши пе тоць ачея пе каре й-ай урыт, да, ый вой стрынӂе ымпотрива та дин тоате пэрциле, ыць вой дезвели голичуня ынаинтя лор ши ыць вор ведя тоатэ голичуня.
37За се я позбіраю всїх полюбовників твоїх, що з ними ти розпустувала й їх любила, — вкупі з тими, що їх ненавидїла єси, — зберу їх звідусїль, і розкрию перед ними наготу твою і взрять вони ввесь сором твій.
38Те вой жудека аша кум се жудекэ фемеиле прякурве ши учигэтоаре де копий ши вой фаче дин тине о жертфэ сынӂероасэ а урӂией ши ӂелозией.
38І судити му тебе судом на зрадливих жінок і кроворозливниць, і наведу на тебе кроваву кару лютої ревнивостї;
39Те вой да ын мыниле лор; ыць вор сурпа каселе де курвие ши ыць вор нимичи ынэлцимиле; те вор дезбрэка де хайнеле тале, ыць вор луа тоатэ подоаба де петре скумпе ши те вор лэса гоалэ, гоалэ де тот.
39І подам тебе їм на поталу, й порозбурюють вони розпустничі хижі твої й підвисшення твої, і зорвуть із тебе одїж твою, й заберуть прикраси твої, та й покинуть тебе нагою й невкритою.
40Вор адуче глоата ымпотрива та, те вор учиде ку петре ши те вор стрэпунӂе ку ловитурь де сабие.
40І скличуть проти тебе громаду та й побють тебе каміннєм, й порубають тебе мечами своїми.
41Ыць вор арде каселе ку фок ши се вор рэзбуна пе тине ынаинтя уней мулцимь де фемей. Вой фаче сэ ынчетезе астфел курвия та ши ну вей май да платэ де курвэ.
41І пустять на пожар будинки твої, й зроблять суд над тобою в очах многих жінок; і положу конець блудуванню твойму й не будеш уже давати дарунків.
42Ымь вой потоли мыния ымпотрива та ши ну вой май фи ӂелос пе тине; Мэ вой линишти, ну вой май фи супэрат.
42І зжену на тобі досаду мою, й відступить від тебе пересердє моє, й втихомирюсь і більш не буду лютувати.
43Пентру кэ ну ць-ай адус аминте де время тинереций тале, чи М-ай ацыцат прин тоате ачесте лукрурь, ятэ, вой фаче ка пуртаря та сэ кадэ асупра капулуй тэу», зиче Домнул Думнезеу, «ка сэ ну май сэвыршешть алте нелеӂюирь ку тоате урычуниле тале!
43За се, що не спогадала єси про часи молодощів твоїх і роздосадувала мене всїма тими вчинками, — оберну я поступки твої на твою голову, говорить Господь Бог, щоб не чинила вже гріха після всїх гидот твоїх.
44Ятэ кэ тоць чей че спун зикэторь вор спуне деспре тине зикэтоаря ачаста: ‹Кум есте мама, аша ши фата!›
44Ось, кожен, хто приповістями говорить, може сказати про тебе: Яка мати, така й доня.
45Ту ешть фата мамей тале, каре с-а дезгустат де бэрбатул ши копиий ей. Ту ешть сора сурорилор тале, каре с-ау дезгустат де бэрбаций ши копиий лор. Мама воастрэ ера о хетитэ ши татэл востру, ун аморит.
45Ти — дочка, вдалась у матїр твою, що покинула чоловіка свого й дїтей своїх; ти — сестра сестер твоїх, що покинули чоловіків своїх і дїток своїх. Мати ваша Гетійка, а батько ваш — Аморій.
46Сора та чя май маре, каре локуеште ла мязэноапте де тине, есте Самария, еа ши фийчеле ей, ши сора та чя май микэ есте Содома, ши фийчеле ей, ши локуеште ла мязэзи де тине.
46Старша ж сестра твоя — се Самария з дочками своїми, що живе на лїво від тебе, а менша сестра твоя, що живе на право од тебе, — се Содома з її дочками.
47Ту ну нумай кэ ай умблат пе кэиле лор ши ай сэвыршит ачеляшь урычунь, чи, ка ши кум атыт ар фи фост пря пуцин, ай фост май стрикатэ декыт еле ын тоате пуртэриле тале.
47Та ти й не по їх дорогах ходила й не їх гидоти коїла; того було в тебе ще мало: ти витворяла ще гірше нїж вони в усїх путях твоїх.
48Пе вяца Мя», зиче Домнул Думнезеу, «кэ сора та Содома ши фийчеле ей н-ау фэкут че аць фэкут вой, ту ши фийчеле тале.
48Так певно, як я живу, говорить Господь Бог: сестра твоя Содома з її дочками не чинила такого, як ти з твоїми дочками чинила.
49Ятэ каре а фост нелеӂюиря сурорий тале Содома: ера ынгымфатэ, трэя ын белшуг ши ынтр-о линиште непэсэтоаре, еа ши фийчеле ей, ши ну сприжиня мына челуй ненорочит ши челуй липсит.
49Ось, у чому була беззаконна Содома, сестра твоя, з її дочками: в гординї, в немірностї й в дармованнї, та й ще, що вона бідолашньому й злиденньому помічної руки не подавала.
50Еле с-ау семецит ши ау фэкут урычунь блестемате ынаинтя Мя, де ачея ле-ам ши нимичит кынд ам вэзут лукрул ачеста.
50Вони розгордїли й чинили гидоти передо мною, а я побачивши се, відкинув їх.
51Самария н-а фэкут нич жумэтате дин пэкателе тале; урычуниле тале ау фост май мулте декыт але ей, аша кэ ай ушурат вина сурорилор тале прин тоате урычуниле пе каре ле-ай фэкут акум.
51Самария ж не нагрішила й половини того, що ти; ти переважила їх у гидотах твоїх; у прирівняннї до твоїх мерзот показались ті сестри твої праведнїйшими за тебе.
52Ту, каре ушурай вина сурорилор тале прин пуртаря та, суферэ акум урмэриле рэутэций тале; прин пэкателе тале, прин каре те-ай фэкут май урычоасэ декыт еле, акум ле фачь май ушоарэ вина декыт а та, де ачея акоперэ-те де рушине ши поартэ-ць окара, фииндкэ ай ушурат вина сурорилор тале!
52Неси ж соромоту твою й ти, що ганила сестер твоїх; ти бо переважила їх гидотами твоїми, й мерзотами твоїми, які ти творила, оправдила єси їх.
53Вой адуче ынапой пе принший лор де рэзбой, пе принший де рэзбой ай Содомей ши ай фийчелор ей, пе принший де рэзбой ай Самарией ши ай фийчелор ей ши пе принший тэй де рэзбой ын мижлокул лор,
53Та я відкличу полонь їх, заверну полонених потомків Содоми й дочок її, та полонених Самариї й дочок її, а з ними й твоїх полонених.
54ка сэ-ць суферь окара ши сэ рошешть пентру тот че ай фэкут, служинду-ле ка о причинэ де мынгыере.
54Щоб ти несла сором твій і стидилась усього того, що коїла, й потїшила їх.
55Астфел, сурориле тале: Содома ши фийчеле ей се вор ынтоарче ярэшь ла старя лор де май ынаинте ши Самария ши фийчеле ей се вор ынтоарче ярэшь ла старя лор де май ынаинте, ши ту ши фийчеле тале вэ вець ынтоарче ярэшь ла старя воастрэ де май ынаинте.
55І сестри твої, Содома з дочками своїми, вернуться до свого першого стану, й Самария й дочки її вернуться до свого першого стану, а вкінцї й ти та й дочки твої вернетесь до вашого першого стану.
56Ну ворбяй делок деспре сора та Содома ын время мындрией тале,
56Про сестру твою Содому, не було й згадки в устах твоїх за часів гордощів твоїх,
57май ынаинте де вэдиря рэутэций тале, кынд ай примит батжокуриле фийчелор Сирией, але тутурор вечинилор тэй ши але фийчелор филистенилор, каре те диспрецуеск де жур ымпрежур!
57Аж доки ледарство твоє не виявилось, а ти з того часу попала в погорду в дочок Сирийських і всїх округи їх, дочок Филистійських, що зневажливо глядїли на тебе з усїх боків.
58Требуе сэ-ць порць, ын адевэр, нелеӂюириле ши урычуниле», зиче Домнул.
58Так, за ледарство твоє та за гидоти твої ти приймаєш кару, говорить Господь Бог.
59Кэч аша ворбеште Домнул Думнезеу: «Ыць вой фаче ынтокмай кум ай фэкут ши ту, каре ай несокотит журэмынтул, рупынд легэмынтул!
59Так бо говорить Господь Бог: Вчиню з тобою так, як ти чинила, зневаживши присягу й зірвавши вмову зо мною.
60Дар Ымь вой адуче аминте де легэмынтул Меу фэкут ку тине ын время тинереций тале ши вой фаче ку тине ун легэмынт вешник.
60Та я спогадаю про мій завіт із тобою за часів молодощів твоїх, та й відновлю завіт віковічний з тобою.
61Атунч ыць вей адуче аминте де пуртаря та, те вей рушина кынд вей прими ла тине пе сурориле тале, май марь ши май мичь, пе каре ци ле вой да ка фийче, дар ну пе темеюл легэмынтулуй фэкут ку тине.
61І спогадаєш про блудні дороги твої та й засоромишся, як почнеш приймати до себе сестер твоїх, старших і менших від тебе, та коли я давати му їх тобі за дочки, — та не з давної вмови твоєї (зо мною).
62Вой фаче легэмынтул Меу ку тине ши вей шти кэ Еу сунт Домнул,
62І поновлю вмову мою з тобою, й взнаєш, що я — Господь,
63ка сэ-ць адучь аминте де трекут ши сэ рошешть ши сэ ну май дескизь гура де рушине кынд ыць вой ерта тот че ай фэкут», зиче Домнул Думнезеу.’”
63Щоб ти згадала про все й соромилась, та не посьміла з великого стиду й уст отворити, як я все давне прощу тобі, що ти творила, говорить Господь Бог.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.