1 Коринтень 3
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Кыт деспре мине, фрацилор, ну в-ам путут ворби ка унор оамень духовничешть, чи а требуит сэ вэ ворбеск ка унор оамень лумешть, ка унор прунчь ын Христос.
1І я, браттє, не міг промовляти до вас, яко до духовних, а яко до тїлесних, яко до малолїтків у Христї.
2В-ам хрэнит ку лапте, ну ку букате тарь, кэч ну ле путяць суфери, ши нич акум кяр ну ле путець суфери,
2Молоком поїв вас, а не стравою; ще бо не змогли (знести того), та ще й тепер не можете, ще бо ви тїлесні.
3пентру кэ тот лумешть сунтець. Ын адевэр, кынд ынтре вой сунт завистий, чертурь ши дезбинэрь, ну сунтець вой лумешть ши ну трэиць вой ын фелул челорлалць оамень?
3Коли бо між вами зависть та сварня, та незгода, то хиба ж не тїлесні ви й хиба не чоловічим робом ходите?
4Кынд унул зиче: „Еу сунт ал луй Павел!” ши алтул: „Еу сунт ал луй Аполо”, ну сунтець вой оамень де луме?
4Коли бо каже хто: Я Павлів; другий же: Я Аполосів; то хиба ж не тїлесні ви?
5Чине есте Павел? Ши чине есте Аполо? Ниште служиторь ай луй Думнезеу прин каре аць крезут; ши фиекаре, дупэ путеря датэ луй де Домнул.
5Хто ж Павел і хто Аполос? Та же ж вони тільки слуги, через котрих ви увірували, і як кому дав Господь.
6Еу ам сэдит, Аполо а удат, дар Думнезеу а фэкут сэ кряскэ,
6Я посадив, Аполос поливав, Бог же зростив.
7аша кэ нич чел че сэдеште, нич чел че удэ ну сунт нимик, чи Думнезеу, каре фаче сэ кряскэ.
7Тим то нїщо й той, хто садить, і хто поливає, а хто зрощує — Бог.
8Чел че сэдеште ши чел че удэ сунт тот уна, ши фиекаре ышь ва луа рэсплата дупэ остеняла луй.
8Хто ж садить і хто поливає, сї одно, кожний же прийме нагороду свою по своїм трудї.
9Кэч ной сунтем ымпреунэ-лукрэторь ку Думнезеу. Вой сунтець огорул луй Думнезеу, клэдиря луй Думнезеу.
9Бо ми Божі помічники, ви Боже поле, Божа будівля.
10Дупэ харул луй Думнезеу каре мь-а фост дат, еу, ка ун мештер-зидар ынцелепт, ам пус темелия, ши ун алтул клэдеште дясупра. Дар фиекаре сэ я бине сяма кум клэдеште дясупра.
10По благодатї Божій, даній менї, яко мудрий будівничий, положив я основину, инший же будує. Нехай же кожен дивить ся, як він будує.
11Кэч нимень ну поате пуне о алтэ темелие декыт чя каре а фост пусэ, ши каре есте Исус Христос.
11Иншої бо підвалини нїхто не може положити окрім тієї, що положена, котра єсть Ісус Христос.
12Яр дакэ клэдеште чинева пе ачастэ темелие аур, арӂинт, петре скумпе, лемн, фын, трестие,
12Коли ж хто будує на сїй підвалинї з золота, срібла, дорогого каменя, дерева, сїна, очерету, —
13лукраря фиекэруя ва фи датэ пе фацэ: зиуа Домнулуй о ва фаче куноскутэ, кэч се ва дескопери ын фок. Ши фокул ва доведи кум есте лукраря фиекэруя.
13кожного дїло буде явне; день бо (Господень) покаже, тим що в огнї відкриєть ся, і яка в кожного робота, огонь випробує.
14Дакэ лукраря зидитэ де чинева пе темелия ачея рэмыне ын пичоаре, ел ва прими о рэсплатэ.
14Коли робота встоїть, хто вибудував — прийме нагороду.
15Дакэ лукраря луй ва фи арсэ, ышь ва перде рэсплата. Кыт деспре ел, ва фи мынтуит, дар ка прин фок.
15Коли робота згорить, понесе шкоду, сам же спасеть ся, тільки так, як через огонь.
16Ну штиць кэ вой сунтець Темплул луй Думнезеу ши кэ Духул луй Думнезеу локуеште ын вой?
16Хиба не знаєте, що ви храм Божий, і Дух Божий живе в вас?
17Дакэ нимичеште чинева Темплул луй Думнезеу, пе ачела ыл ва нимичи Думнезеу, кэч Темплул луй Думнезеу есте сфынт, ши аша сунтець вой.
17Коли хто зруйнує Божий храм, зруйнує його Бог: бо храм Божий сьвят, котрий єсте ви.
18Нимень сэ ну се ыншеле: Дакэ чинева динтре вой се креде ынцелепт ын фелул вякулуй ачестуя, сэ се факэ небун, ка сэ ажунгэ ынцелепт.
18Нехай нїхто себе не обманює. Коли хто між вами здаєть ся мудрим у віку сьому, нехай буде дурним, щоб бути премудрим.
19Кэч ынцелепчуня лумий ачестея есте о небуние ынаинтя луй Думнезеу. Де ачея есте скрис: „Ел принде пе чей ынцелепць ын викления лор.”
19Бо премудрість сьвіта сього — дурощі у Бога, писано бо: Спіймає премудрих в хитрощах їх.
20Ши ярэшь: „Домнул куноаште гындуриле челор ынцелепць. Штие кэ сунт дешарте.”
20І знов: Господь знає думки мудрих, що вони марні.
21Нимень сэ ну се фэляскэ дар ку оамень, кэч тоате лукруриле сунт але воастре:
21Тим же нїхто нехай не хвалить ся в людях; все бо ваше:
22фие Павел, фие Аполо, фие Кифа, фие лумя, фие вяца, фие моартя, фие лукруриле де акум, фие челе виитоаре, тоате сунт але воастре
22Чи то Павел, чи Аполос, чи Кифа, чи сьвіт, чи життє, чи смерть, чи теперішнє, чи будуче, — все ваше,
23ши вой сунтець ай луй Христос, яр Христос есте ал луй Думнезеу.
23ви ж Христові, а Христос Божий.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.