1 Коринтень 4
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ятэ кум требуе сэ фим привиць ной: ка ниште служиторь ай луй Христос ши ка ниште исправничь ай тайнелор луй Думнезеу.
1Так нас нехай вважає чоловік, яко слуг Христових, і доморядників тайн Божих.
2Ынколо, че се чере де ла исправничь есте ка фиекаре сэ фие гэсит крединчос ын лукрул ынкрединцат луй.
2Ще ж до того від доморядників вимагають, щоб кожного знайдено вірним.
3Кыт деспре мине, пря пуцин ымь пасэ дакэ сунт жудекат де вой сау де ун скаун оменеск де жудекатэ. Ба ынкэ нич еу ынсумь ну мэ май жудек пе мине.
3Та се в мене найменша річ, щоб мене судили ви або людський суд; нї, я й сам себе не суджу.
4Кэч н-ам нимик ымпотрива мя, тотушь ну пентру ачаста сунт сокотит неприхэнит: Чел че мэ жудекэ есте Домнул.
4Бо нїчого на себе не знаю, та сим я не оправдуюсь; суддя ж мій Бог.
5Де ачея сэ ну жудекаць нимик ынаинте де време, пынэ ва вени Домнул, каре ва скоате ла луминэ лукруриле аскунсе ын ынтунерик ши ва дескопери гындуриле инимилор. Атунч, фиекаре ышь ва кэпэта лауда де ла Думнезеу.
5Тим же нї про що перше часу не судїть, доки прийде Господь, котрий висьвітить сховане в темряві і виявить думки сердець; а тодї похвала буде кожному від Бога.
6Фрацилор, пентру вой ам спус ачесте лукрурь, ын икоанэ де ворбире, ку привире ла мине ши ла Аполо, ка прин ной ыншине, сэ ынвэцаць сэ ну тречець песте че „есте скрис” ши ничунул дин вой сэ ну се фэляскэ делок ку унул ымпотрива челуйлалт.
6Се ж, браттє, приложив я до себе та Аполоса задля вас, щоб ви з нас навчились не думати більш того, що написано, щоб один перед одним не неслись гордо проти другого.
7Кэч чине те фаче деосебит? Че лукру ай пе каре сэ ну-л фи примит? Ши дакэ л-ай примит, де че те лаузь ка ши кум ну л-ай фи примит?
7Хто бо тебе одрізняє? що ж маєш, чого не прийняв (од Бога)? а коли прийняв, то чого величаєш ся, мов би не прийнявши?
8О, ятэ-вэ сэтуй! Ятэ-вэ ажуншь богаць! Ятэ-вэ ымпэрэцинд фэрэ ной! Ши мэкар де аць ымпэрэци ку адевэрат, ка сэ путем ымпэрэци ши ной ымпреунэ ку вой!
8Ви вже ситі, вже забагатїли, без нас зацарювали. О, щоб ви зацарювали, щоб і ми з вами царювали!
9Кэч паркэ Думнезеу а фэкут дин ной, апостолий, оамений чей май де пе урмэ, ниште осындиць ла моарте, фииндкэ ам ажунс о привелиште пентру луме, ынӂерь ши оамень.
9Та я думаю, що Бог нас, апостолів, яко останнїх поставив, мов на смерть призначених; бо видовищем зробились ми сьвітові, і ангелам, і людям.
10Ной сунтем небунь пентру Христос; вой, ынцелепць ын Христос! Ной, слабь; вой, тарь! Вой, пушь ын чинсте; ной, диспрецуиць!
10Ми дурні задля Христа, ви ж мудрі в Христї; ми немічні, ви ж кріпкі; ви славні, ми ж безчесні.
11Пынэ ын клипа ачаста суферим де фоаме ши де сете, сунтем гой, кинуиць, умблэм дин лок ын лок,
11Ще ж і до сієї години й голодуємо й жаждуємо, й наготїєм і биті в лице, і тиняємось,
12не остеним ши лукрэм ку мыниле ноастре; кынд сунтем окэрыць, бинекувынтэм; кынд сунтем пригониць, рэбдэм;
12і трудимось, працюючи своїми руками; нас лають, а ми благословляємо; нас гонять, ми терпимо;
13кынд сунтем ворбиць де рэу, не ругэм. Пынэ ын зиуа де азь ам ажунс ка гуноюл лумий ачестея, ка лепэдэтура тутурор.
13нас хулять, ми молимось; мов сьміттє сьвіту стали ся ми, ометиця всїм аж досї.
14Ну вэ скриу ачесте лукрурь ка сэ вэ фак рушине, чи ка сэ вэ сфэтуеск ка пе ниште копий пряюбиць ай мей.
14Не на сором вам се пишу, а яко дїтей моїх любих остерегаю.
15Кэч кяр дакэ аць авя зече мий де ынвэцэторь ын Христос, тотушь н-авець май мулць пэринць, пентру кэ еу в-ам нэскут ын Христос Исус, прин Евангелие.
15Бо, коли б ви мали й тисячі наставників у Христї, та батьків небагато; бо в Христї Ісусї благовістєм я вас появив (зродив).
16Де ачея вэ рог сэ кэлкаць пе урмеле меле.
16Благаю ж оце вас, будьте послїдувателями моїми.
17Пентру ачаста в-ам тримис пе Тимотей, каре есте копилул меу пряюбит ши крединчос ын Домнул. Ел вэ ва адуче аминте де фелул меу де пуртаре ын Христос ши де фелул кум ынвэц еу пе оамень претутиндень ын тоате Бисеричиле.
17Про се післав я до вас Тимотея, мою любу дитину і вірного в Господї, котрий вам нагадає про дороги мої в Христї, яко ж усюди у всякій церкві я навчаю.
18Уний с-ау ынгымфат ши шь-ау ынкипуит кэ н-ам сэ май вин ла вой.
18Мов би не мав я до вас прийти, так розгордїли деякі.
19Дар, дакэ ва вои Домнул, вой вени ын курынд ла вой ши атунч вой ведя ну ворбеле, чи путеря челор че с-ау ынгымфат.
19Я ж прийду скоро до вас, коли Господь схоче, і розвідаю не слово розгордївших, а силу.
20Кэч Ымпэрэция луй Думнезеу ну стэ ын ворбе, чи ын путере.
20Не в слові бо царство Боже, а в силї.
21Че воиць? Сэ вин ла вой ку нуяуа сау ку драгосте ши ку духул блындеций?
21Чого хочете? чи з лозиною прийти менї до вас, чи з любовю і духом лагідности?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.