Gênesis 43
Bíblia Portuguesa Mundial (Brazilian Portuguese)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1A fome era severa na terra.
1Голоднеча ж налягла тяжко на землю.
2Quando acabaram de comer os cereais que haviam trazido do Egito, seu pai lhes disse: “Voltem, comprem-nos um pouco mais de comida.”
2І сталось, як поїли хлїб, що привезли з Египту, каже їм отець їх: Знов ідїте й купіте нам хлїба трохи.
3Judá lhe falou, dizendo: “O homem nos advertiu solenemente, dizendo: 'Vocês não verão o meu rosto, a menos que o seu irmão esteja com vocês.'
3Каже ж йому Юда: Клятьбою клявся нам господар Египецький: Не побачите лиця мого, коли брат ваш меньший не прийде з вами.
4Se você enviar o nosso irmão conosco, nós desceremos e compraremos comida para você;
4Так як пошлеш брата нашого з нами, пійдемо й купимо тобі пашнї.
5mas se você não o enviar, nós não desceremos, pois o homem nos disse: 'Vocês não verão o meu rosto, a menos que o seu irmão esteja com vocês.'”
5Коли ж не пошлеш брата нашого з нами, не пійдемо; муж бо громадський промовив до нас: Не бачити мете лиця мого, коли брата вашого не буде з вами.
6Israel disse: “Por que vocês me trataram tão mal, dizendo ao homem que tinham outro irmão?”
6Каже ж Ізраїль: Про що ви заподїяли зло менї, повідавши мужові, що в вас іще є брат?
7Eles disseram: “O homem perguntou diretamente sobre nós mesmos e sobre nossos parentes, dizendo: 'O pai de vocês ainda está vivo? Vocês têm outro irmão?' Nós apenas respondemos às suas perguntas. Havia alguma maneira de sabermos que ele diria: 'Tragam o seu irmão'?”
7Вони ж кажуть: Допитом допитувавсь у нас громадський муж і про нашу родину: Чи ще жив ваш панотець? Чи маєте ще брата? І ми оповідали йому по розуму слова сього. Чи то ж ми знали, що скаже нам: Приведїте брата вашого?
8Judá disse a Israel, seu pai: “Envie o rapaz comigo, e nós nos levantaremos e iremos, para que possamos viver e não morrer, tanto nós, como você, e também as nossas crianças.
8Каже ж Юда до Ізраїля, панотця свого: Відпусти хлопця зо мною, так знїмемось і пійдемо, щоб живими бути, не повмирати й самим і малечі нашій.
9Eu serei o fiador dele. Da minha mão você poderá cobrá-lo. Se eu não o trouxer de volta a você e não o colocar diante de você, então que eu leve a culpa para sempre;
9Я сам буду йому зарукою; з рук моїх вимагати меш його. Коли не приведу його до тебе, й не поставлю його перед тобою, нехай буду грішен перед тобою непрощено довіку.
10pois se não tivéssemos demorado, certamente já teríamos voltado uma segunda vez.”
10Бо коли б ми не гаялись, певно б уже звернулись двічі.
11Seu pai, Israel, disse-lhes: “Se tem que ser assim, então façam o seguinte: peguem dos melhores frutos da terra em suas bagagens e levem um presente para o homem: um pouco de bálsamo, um pouco de mel, especiarias e mirra, nozes e amêndoas;
11Каже ж їм отець їх Ізраїль: Коли так воно є, чинїте по свойму. Понабирайте ж того, що родить у нас найлуччого в торби, та й везїте громадському мужеві тому гостиньця: трохи бальзаму та трохи виноградного меду, траганту та ладану, і писташок, оріхів і мигдалю.
12e levem dinheiro em dobro em suas mãos, e levem de volta o dinheiro que foi devolvido na boca dos seus sacos. Talvez tenha sido um engano.
12А грошей возьміть удвоє з собою; а ті гроші, що познаходили в торбах ваших, везїть назад з собою. Може, то недогляд.
13Levem também o seu irmão, levantem-se e voltem ao homem.
13І брата свого возьміть, і знявшись ідїть ізнов до громадського мужа.
14Que o Deus Todo-Poderoso lhes conceda misericórdia diante do homem, para que ele libere a vocês o seu outro irmão e Benjamim. E, se eu ficar sem filhos, sem filhos ficarei.”
14Бог же Всемогущий нехай дасть вам ласку в очу громадського мужа, щоб одпустив брата вашого Бенямина. А коли менї вже бути бездїтним, то буду бездїтним.
15Os homens pegaram aquele presente, e levaram dinheiro em dobro em suas mãos, e Benjamim; e levantaram-se, desceram ao Egito e apresentaram-se diante de José.
15Узявши ж мужі гостиньця та грошей удвоє з собою та Бенямина, знялись, та й прийшли в Египет, і стали перед Йосифом.
16Quando José viu Benjamim com eles, disse ao administrador de sua casa: “Leve os homens para dentro de casa, abata um animal e prepare-o; pois os homens comerão comigo ao meio-dia.”
16Побачив же їх Йосиф і Бенямина, брата свого, і каже старшому над його господою: Уведи людей в будинок, та заколи що й уготуй; ізо мною бо трапезувати муть люде о полуднї.
17O homem fez como José ordenou, e levou os homens para a casa de José.
17Зробив же чоловік, як звелїв Йосиф, і ввів людей у будинок Йосифів.
18Os homens ficaram com medo, porque foram levados para a casa de José; e disseram: “É por causa do dinheiro que foi devolvido em nossos sacos na primeira vez que fomos trazidos para cá; para que ele possa procurar um pretexto contra nós, nos atacar e nos tomar como escravos, junto com os nossos jumentos.”
18І полякались люде, що введено їх у будинок Йосифів, і мовляли: Задля грошей, що були у торбах наших, уводять нас, щоб знайти причину проти нас, і напасти на нас, та й позабирати в раби нас, і осли наші.
19Eles se aproximaram do administrador da casa de José e falaram com ele à porta da casa,
19Приступивши ж до старшого над господою Йосифовою, розмовляли з ним у царинї будинковій
20e disseram: “Ah, meu senhor, nós de fato descemos na primeira vez para comprar comida.
20Так. Пане добродїю, благаємо тебе: поприходили ми спершу купити пашнї.
21Quando chegamos ao lugar de pouso, abrimos nossos sacos, e eis que o dinheiro de cada um estava na boca do seu saco, nosso dinheiro em peso exato. Nós o trouxemos de volta em nossas mãos.
21Сталося ж, як зупинились на попас, та порозвязували торби свої, аж се гроші кожного в торбинї його, в устї. Ті гроші вертаємо по вазї тепереньки руками нашими.
22Trouxemos outro dinheiro em nossas mãos para comprar comida. Não sabemos quem colocou o nosso dinheiro em nossos sacos.”
22А гроші другі привезли з собою купити харчі. Не відаємо, хто вложив гроші нам у торби.
23Ele disse: “Paz seja com vocês. Não tenham medo. O seu Deus, e o Deus do seu pai, lhes deu um tesouro em seus sacos. Eu recebi o dinheiro de vocês.” Então ele trouxe Simeão para fora até eles.
23Каже ж їм: Мир вам! Не лякайтесь. Бог ваш і Бог отця вашого дав вам скарб у ваші торби, а гроші ваші в мене. І привів до них Симеона.
24O homem levou os homens para dentro da casa de José, deu-lhes água, e eles lavaram os pés. Ele também deu forragem aos jumentos deles.
24І принїс води їм пообмивати ноги, і дав паші ослам їх.
25Eles prepararam o presente para a chegada de José ao meio-dia, pois ouviram que comeriam pão ali.
25Наготовили ж вони гостиньця, докіль прийде Йосиф о полуднї; чули бо, що там обідати муть.
26Quando José chegou em casa, eles lhe trouxeram para dentro da casa o presente que tinham em mãos, e curvaram-se até a terra diante dele.
26І прийшов Йосиф до дому, і принесли йому гостиньця, що наготовили, та й уклонились йому лицем до долївки.
27Ele lhes perguntou sobre o bem-estar deles, e disse: “O pai de vocês vai bem, o homem idoso de quem me falaram? Ele ainda está vivo?”
27І поспитав у них про їх здоровлє, і каже: Чи здужає панотець ваш старенький, що мовляли? Чи ще жив?
28Eles disseram: “O seu servo, nosso pai, vai bem. Ele ainda está vivo.” E eles se curvaram humildemente.
28Вони ж кажуть: В доброму здоровї раб твій, отець наш; іще жив. І понахиляли голови, та й уклонились до долївки.
29Ele levantou os olhos e viu Benjamim, seu irmão, filho de sua mãe, e disse: “É este o irmão mais novo de vocês, de quem me falaram?” E acrescentou: “Deus lhe conceda graça, meu filho.”
29І споглянув очима своїми, і побачив Бенямина, брата свого єдиноматернього, і спитав: Чи се брат ваш найменьший, що про його казали менї? І каже: Бог нехай милує тебе, дитино!
30José apressou-se, pois o seu coração se comoveu por seu irmão; e ele procurou um lugar para chorar. Ele entrou em seu quarto e chorou ali.
30Замішався і з упинивсь Йосиф; поривало бо душу його до брата його, і шукав, де сплакнути; і увійшовши у ложницю, заплакав там.
31Ele lavou o rosto e saiu. Ele se controlou e disse: “Sirvam a refeição.”
31І вмивши лице, вийшов, перемігся й каже: Подавайте хлїб сїль!
32Serviram a ele separadamente, e a eles separadamente, e aos egípcios que comiam com ele separadamente, porque os egípcios não comem com os hebreus, pois isso é uma abominação para os egípcios.
32І подано йому окроме, а тим окроме, і Египтянам, що з ним обідали. Не можуть бо Египтяне їсти з Євреями; гидують бо тим Египтяне.
33Eles se sentaram diante dele, o primogênito segundo a sua primogenitura, e o mais novo segundo a sua idade, e os homens olharam maravilhados uns para os outros.
33Посїли ж проти його, первенець по родовому праву свойму, а наймолодший по недолїцтву свойму; і дивувались вони один одному.
34Ele lhes enviou porções do que estava diante dele, mas a porção de Benjamim era cinco vezes maior do que a de qualquer um deles. Eles beberam e se alegraram com ele.
34І посилались їм частки сперед його; більша ж була частина Беняминова над усї частки впятеро. Пили вони й попивали із ним у веселостї.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.