Пісень 2
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1Я нарциз, Соронська квітка, я лилїя долиняна!
1[Ego flos campi, et lilium convallium.
2Що лилїя між тернами — те мила моя між дївами.
2Sponsus Sicut lilium inter spinas, sic amica mea inter filias.
3Яблоня між деревами лїсними — се мій милий між молодиками. В холодку під нею любо седїти менї, овощі її солодкі піднебінню мойму.
3Sponsa Sicut malus inter ligna silvarum, sic dilectus meus inter filios. Sub umbra illius quem desideraveram sedi, et fructus ejus dulcis gutturi meo.
4Він увів мене в дім веселої гостини, а стяг його надо мною — любов.
4Introduxit me in cellam vinariam; ordinavit in me caritatem.
5Покріпіть мене вином, осьвіжіть мене яблоками: від любови знемогаю.
5Fulcite me floribus, stipate me malis, quia amore langueo.
6Лїва рука його під головою в мене, правою мене він обнімає.
6Læva ejus sub capite meo, et dextera illius amplexabitur me.
7Заклинаю ж вас, дочки Ерусалимські, на серни й оленицї польні, не будїть, не розрухуйте милої моєї, аж доки їй вгодно!
7Sponsus Adjuro vos, filiæ Jerusalem, per capreas cervosque camporum, ne suscitetis, neque evigilare faciatis dilectam, quoadusque ipsa velit.
8Се голос любого мого! ось, він ійде, скаче через гори; перескакує узгірря!
8Sponsa Vox dilecti mei; ecce iste venit, saliens in montibus, transiliens colles.
9Бо ж мій милий — мов той сугак, мов той олень молоденький! Глянь, стоїть він за стїною в нас, у віконце зазирає, і кріз крати поглядає.
9Similis est dilectus meus capreæ, hinnuloque cervorum. En ipse stat post parietem nostrum, respiciens per fenestras, prospiciens per cancellos.
10Ось мій любий говорить до мене: Встань, моя ти мила, вийди, прекрасна моя!
10En dilectus meus loquitur mihi. Sponsus Surge, propera, amica mea, columba mea, formosa mea, et veni:
11Вже зима минула, дощі перестали;
11jam enim hiems transiit; imber abiit, et recessit.
12Квітки вбірають землю; час пісень настиг; в лугах наших голос горлицї чути;
12Flores apparuerunt in terra nostra; tempus putationis advenit: vox turturis audita est in terra nostra;
13Завязки фіґ показались на фіґовинї; виноград зацвив і дише любим своїм цьвітом. Уставай, моя ти люба, вийди, пишна вродо!
13ficus protulit grossos suos; vineæ florentes dederunt odorem suum. Surge, amica mea, speciosa mea, et veni:
14Голубко моя в росколинах скелї, схована в дупловинї! покажи менї лице твоє, дай голос твій почути; голос твій такий солодкий, образ твій такий принадний!
14columba mea, in foraminibus petræ, in caverna maceriæ, ostende mihi faciem tuam, sonet vox tua in auribus meis: vox enim tua dulcis, et facies tua decora.
15Ловіть нам лисицї, молодії лисинята, що псують наш виноградник, — виноградник у цьвіту наш!
15Sponsa Capite nobis vulpes parvulas quæ demoliuntur vineas: nam vinea nostra floruit.
16Мій любий менї належить, а я йому; він пасе серед лилїй.
16Dilectus meus mihi, et ego illi, qui pascitur inter lilia,
17Покіль день холодом дише, тїнь не простяглася, ти знов вернися; будь скорий, як серна, як молодий олень на розпадених горах.
17donec aspiret dies, et inclinentur umbræ. Revertere; similis esto, dilecte mi, capreæ, hinnuloque cervorum super montes Bether.]
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.