Жидів 10
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Маючи бо закон тїнь будучих благ, а не самий образ річей, щороку тими самими жертвами, які приносять без перестану, нїколи не може звершити приступаючих.
1Ын адевэр, Леӂя, каре аре умбра бунурилор виитоаре, ну ынфэцишаря адевэратэ а лукрурилор, ну поате ничодатэ, прин ачеляшь жертфе каре се адук неынчетат ын фиекаре ан, сэ факэ десэвыршиць пе чей че се апропие.
2Ато б перестали приносити їх, не мавши вже ті, хто служить, нїякої совісти за гріхи, раз очистившись.
2Алтфел, н-ар фи ынчетат еле оаре сэ фие адусе, дакэ чей че ле адучяу, фиинд курэциць о датэ, н-ар май фи требуит сэ май айбэ куноштинцэ де пэкате?
3А в них що року (робить ся) спомни гріхів.
3Дар адучеря аминте а пэкателор есте ынноитэ дин ан ын ан, токмай прин ачесте жертфе;
4Не можна бо, щоб кров волова та козлина знимала гріхи.
4кэч есте ку непутинцэ ка сынӂеле таурилор ши ал цапилор сэ штяргэ пэкателе.
5Тим же, входячи у сьвіт, глаголе: „Жертви і приносу не схотїв єси, тїло ж наготовив Менї єси.
5Де ачея, кынд интрэ ын луме, Ел зиче: „Ту н-ай воит нич жертфэ, нич принос, чи Мь-ай прегэтит ун труп;
6Огняні жертви і (жертви) за гріх не вподобав єси.
6н-ай примит нич ардерь-де-тот, нич жертфе пентру пэкат.
7Тодї я сказав: Ось, ійду (у починї книги написано про мене) вчинити волю Твою, Боже.‟
7Атунч ам зис: ‘Ятэ-Мэ (ын сулул кэрций есте скрис деспре Мине), вин сэ фак воя Та, Думнезеуле!’”
8Сказавши вище: „Що жертва і принос і огняні жертви і (жертви) за гріхи не схотїв єси, анї вподобав єси,‟ котрі по закону приносять ся,
8Дупэ че а зис ынтый: „Ту н-ай воит ши н-ай примит нич жертфе, нич приноасе, нич ардерь-де-тот, нич жертфе пентру пэкат” (лукрурь адусе тоате дупэ Леӂе),
9потім рече: „Ось, ійду вчинити волю Твою, Боже.‟ Зносить перве, щоб друге поставити.
9апой зиче: „Ятэ-Мэ, вин сэ фак воя Та, Думнезеуле.” Ел десфиинцязэ астфел пе челе динтый, ка сэ пунэ ын лок пе а доуа.
10По сїй-то волї осьвячені ми одним приносом тїла Ісус-Христового.
10Прин ачастэ „вое” ам фост сфинциць ной, ши ануме прин жертфиря трупулуй луй Исус Христос, о датэ пентру тотдяуна.
11І всякий же сьвященик стоїть що-дня служачи і много раз ті ж самі жертви приносячи, котрі нїколи не можуть зняти гріхів.
11Ши, пе кынд орьче преот фаче служба ын фиекаре зи ши адуче де мулте орь ачеляшь жертфе, каре ничодатэ ну пот штерӂе пэкателе,
12Він же, принїсши одну жертву за гріхи, сїв на завсїди по правицї Бога,
12Ел, димпотривэ, дупэ че а адус о сингурэ жертфэ пентру пэкате, С-а ашезат пентру тотдяуна ла дряпта луй Думнезеу
13дожидаючи далїй, доки положять ся вороги Його підніжком ніг Його.
13ши аштяптэ де акум ка врэжмаший Луй сэ-Й фие фэкуць аштернут ал пичоарелор Луй.
14Одним бо приносом звершив на віки осьвячуємих.
14Кэч принтр-о сингурэ жертфэ Ел а фэкут десэвыршиць пентру тотдяуна пе чей че сунт сфинциць.
15Сьвідкує ж нам і Дух сьвятий; по реченому бо перше:
15Лукрул ачеста ни-л адевереште ши Духул Сфынт. Кэч, дупэ че а зис:
16„Се завіт, що завітувати му з ними після тих днїв‟, глаголе Господь: „Давши закони мої в серця їх, і в думках їх напишу їх,
16„Ятэ легэмынтул пе каре-л вой фаче ку ей дупэ ачеле зиле”, зиче Домнул: „Вой пуне леӂиле Меле ын инимиле лор ши ле вой скрие ын минтя лор”,
17і гріхів їх і беззаконий їх не споминати му вже.‟
17адаугэ: „Ши ну-Мь вой май адуче аминте де пэкателе лор, нич де фэрэделеӂиле лор.”
18А де відпущеннє гріхів, там нема вже приносу за гріхи.
18Дар, аколо унде есте ертаре де пэкате, ну май есте невое де жертфэ пентру пэкат.
19Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою,
19Астфел дар, фрацилор, фииндкэ прин сынӂеле луй Исус авем о интраре слободэ ын Локул Прясфынт
20дорогою новою і живою, котру обновив нам Він завісою, се єсть тїлом своїм,
20пе каля чя ноуэ ши вие пе каре не-а дескис-о Ел, прин пердяуа динэунтру, адикэ трупул Сэу,
21і Єрея великого над домом Божим,
21ши фииндкэ авем ун Маре Преот пус песте каса луй Думнезеу,
22приступаймо з щирим серцем в повнотї віри, окропивши серця від совісти лукавої, і обмивши тїло водою чистою;
22сэ не апропием ку о инимэ куратэ, ку крединцэ деплинэ, ку инимиле стропите ши курэците де ун куӂет рэу ши ку трупул спэлат ку о апэ куратэ.
23держімо непохибне визнаннє надїї (вірен бо Той, хто обіцяв)
23Сэ цинем фэрэ шовэире ла мэртурисиря нэдеждий ноастре, кэч крединчос есте Чел че а фэкут фэгэдуинца.
24і назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих дїл,
24Сэ вегем уний асупра алтора, ка сэ не ындемнэм ла драгосте ши ла фапте буне.
25не покидаючи громади своєї, як у деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стілько більше, скілько більше бачите, що наближуєть ся день.
25Сэ ну пэрэсим адунаря ноастрэ, кум ау уний обичей; чи сэ не ындемнэм уний пе алций, ши ку атыт май мулт, ку кыт ведець кэ зиуа се апропие.
26Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостаєть ся жертви за гріхи,
26Кэч, дакэ пэкэтуим ку воя, дупэ че ам примит куноштинца адевэрулуй, ну май рэмыне ничо жертфэ пентру пэкате,
27а якесь страшне сподїваннє суду і огняний гнїв, що має пожерти противників.
27чи доар о аштептаре ынфрикошатэ а жудекэций ши вэпая унуй фок каре ва мистуи пе чей рэзврэтиць.
28Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя:
28Чине а кэлкат Леӂя луй Мойсе есте оморыт фэрэ милэ, пе мэртурия а дой сау трей марторь.
29Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив?
29Ку кыт май аспрэ педяпсэ кредець кэ ва луа чел че ва кэлка ын пичоаре пе Фиул луй Думнезеу, ва пынгэри сынӂеле легэмынтулуй ку каре а фост сфинцит ши ва батжокори пе Духул харулуй?
30Знаємо Того, хто промовив: „Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь‟; і знов: „Господь судити ме людей своїх.‟
30Кэч штим чине есте Чел че а зис: „А Мя есте рэзбунаря, Еу вой рэсплэти!” Ши ын алтэ парте: „Домнул ва жудека пе попорул Сэу.”
31Страшно впасти в руки Бога живого.
31Грозав лукру есте сэ казь ын мыниле Думнезеулуй челуй виу!
32Згадайте ж перші днї, в котрі ви, просьвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння,
32Адучеци-вэ аминте де зилеле де ла ынчепут, кынд, дупэ че аць фост луминаць, аць дус о маре луптэ де суферинце:
33то на зневагу і знущаннє виставлювані, то буваючи спільниками тих, що так жили.
33пе де о парте, ераць пушь ка привелиште ын мижлокул окэрилор ши неказурилор ши, пе де алта, в-аць фэкут пэрташь ку ачея каре авяу ачеяшь соартэ ка вой.
34Бо і в моїх кайданах ви зо мною мучились, і жакуваннє маєтків ваших з радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вічний і луччий.
34Ын адевэр, аць авут милэ де чей дин темницэ ши аць примит ку букурие рэпиря аверилор воастре, ка уний каре штиць кэ авець ын черурь о авуцие май бунэ, каре дэйнуеште.
35Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику.
35Сэ ну вэ пэрэсиць дар ынкредеря воастрэ, пе каре о аштяптэ о маре рэсплэтире!
36Терпіннє бо вам треба мати, щоб, волю Божу вчинивши, прийняли обітуваннє.
36Кэч авець невое де рэбдаре, ка, дупэ че аць ымплинит воя луй Думнезеу, сэ путець кэпэта че в-а фост фэгэдуит.
37Вже бо незабаром ось, ось Грядущий прийде, і не загаєть ся.
37„Ынкэ пуцинэ, фоарте пуцинэ време, ши Чел че вине ва вени ши ну ва зэбови.
38„А праведний з віри жив буде,‟ і: „Коли хто малодушен, не вподобає душа моя його.‟
38Ши чел неприхэнит ва трэи прин крединцэ, дар, дакэ дэ ынапой, суфлетул Меу ну гэсеште плэчере ын ел.”
39Ми ж не малодушні (собі) на погибель, а віруючі на спасеннє душі.
39Ной ынсэ ну сунтем дин ачея каре дау ынапой ка сэ се пярдэ, чи дин ачея каре ау крединцэ пентру мынтуиря суфлетулуй.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.