Жидів 4
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Біймо ся ж оце, щоб, коли зостаєть ся обітниця ввійти в покій Його, не явив ся хто з вас опізнившись.
1Сэ луэм дар бине сяма ка, атыта време кыт рэмыне ын пичоаре фэгэдуинца интрэрий ын одихна Луй, ничунул дин вой сэ ну се поменяскэ венит пря тырзиу.
2Бо й нам благовіствовано, як і тим, тільки не було користне їм слово проповідї, не зєднавшись з вірою тих, що слухали Його.
2Кэч ши ноуэ ни с-а адус о весте бунэ ка ши лор, дар лор кувынтул каре ле-а фост проповэдуит ну ле-а ажутат ла нимик, пентру кэ н-а гэсит крединцэ ла чей че л-ау аузит.
3Входимо бо в відпочинок ми, що увірували, яко ж рече: „Так що покляв ся я в гнїві моїм, що не ввійдуть в відпочинок мій,‟ хоч дїла від настання сьвіту скінчені.
3Пе кынд ной, фииндкэ ам крезут, интрэм ын „одихна” деспре каре а ворбит Ел кынд а зис: „Ам журат ын мыния Мя кэ ну вор интра ын одихна Мя!” Мэкар кэ лукрэриле Луй фусесерэ испрэвите ынкэ де ла ынтемееря лумий.
4Рече бо десь про семий день так: „І відпочив Бог дня семого від усїх дїл своїх.‟
4Кэч ынтр-ун лок а ворбит астфел деспре зиуа а шаптя: „Думнезеу С-а одихнит ын зиуа а шаптя де тоате лукрэриле Луй.”
5І в сьому (місцї) знов: „Чи коли ввійдуть у відпочинок мій.‟
5Ши аич есте зис ярэшь: „Ну вор интра ын одихна Мя!”
6Коли ж оставляєть ся, щоб деякі ввійшли в него, а котрим перше благовіствовано, не ввійшли за непослух;
6Деч, фииндкэ рэмыне ка сэ интре уний ын одихна ачаста ши пентру кэ ачея кэрора ли с-а вестит ынтый вестя бунэ н-ау интрат ын еа дин причина неаскултэрий лор,
7то знов означає якийсь день, „сьогоднї‟ глаголючи в Давидї, по стільких лїтах, яко ж було сказано: „Сьогоднї, як почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших.‟
7Ел хотэрэште дин ноу о зи: „Астэзь ”, зикынд, ын Давид, дупэ атыта време, кум с-а спус май сус: „Астэзь, дакэ аузиць гласул Луй, ну вэ ымпетриць инимиле!”
8Бо коли б Ісус тих упокоїв, не говорив би про инший день після того.
8Кэч, дакэ ле-ар фи дат Иосуа одихна, н-ар май ворби Думнезеу дупэ ачея де о алтэ зи.
9Оце ж оставлено ще суботованнє людям божим.
9Рэмыне дар о одихнэ ка чя де Сабат пентру попорул луй Думнезеу.
10Хто бо ввійшов у відпочинок Його, той відпочив от дїл своїх, яко ж од своїх Бог.
10Фииндкэ чине интрэ ын одихна Луй се одихнеште ши ел де лукрэриле луй, кум С-а одихнит Думнезеу де лукрэриле Сале.
11Стараймо ся ж увійти в той відпочинок, щоб хто не впав тим же робом у недовірство.
11Сэ не грэбим дар сэ интрэм ын одихна ачаста, пентру ка нимень сэ ну кадэ ын ачеяшь пилдэ де неаскултаре.
12Живе бо слово Боже і дїйственне, і гостріще всякого обоюдного меча, і проходить аж до роздїлення душі і духа, членів і мозків, і розсуджує помишлення і думки серця.
12Кэч Кувынтул луй Думнезеу есте виу ши лукрэтор, май тэетор декыт орьче сабие ку доуэ тэишурь: пэтрунде пынэ аколо кэ деспарте суфлетул ши духул, ынкеетуриле ши мэдува, жудекэ симцириле ши гындуриле инимий.
13І нема творива невідомого перед Ним; усе ж наге і явне перед очима Його, про кого наше слово.
13Ничо фэптурэ ну есте аскунсэ де Ел, чи тотул есте гол ши дескоперит ынаинтя окилор Ачелуя ку каре авем а фаче.
14Маючи ж Архиєрея великого, що пройшов небеса, Ісуса Сина Божого, держімось визнання.
14Астфел, фииндкэ авем ун Маре Преот ынсемнат, каре а стрэбэтут черуриле, пе Исус, Фиул луй Думнезеу, сэ рэмынем тарь ын мэртурисиря ноастрэ.
15Не маємо бо архиєрея, що не міг би болїти серцем у немощах наших, а такого, що дізнав усякої спокуси по подобию, окрім гріха.
15Кэч н-авем ун Маре Преот каре сэ н-айбэ милэ де слэбичуниле ноастре, чи Унул каре ын тоате лукруриле а фост испитит ка ши ной, дар фэрэ пэкат.
16Приступаймо ж з одвагою до престола благодати, щоб прийняти милость і знайти благодать на поміч зачасу.
16Сэ не апропием дар ку деплинэ ынкредере де скаунул харулуй ка сэ кэпэтэм ындураре ши сэ гэсим хар, пентру ка сэ фим ажутаць ла време де невое.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.