Romans 10
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Brethren, my heart’s desire and prayer to God for Israel is, that they might be saved.
1Браттє, бажаннє мого серця і молитва (йде) до Бога за Ізраїля про спасеннє.
2For I bear them record that they have a zeal of God, but not according to knowledge.
2Сьвідкую бо їм, що ревність Божу мають, та не по розуму.
3For they being ignorant of God’s righteousness, and going about to establish their own righteousness, have not submitted themselves unto the righteousness of God.
3Не розуміючи бо праведностї Божої, і шукаючи свою праведність поставити, праведностї Божій не корили ся.
4For Christ is the end of the law for righteousness to every one that believeth.
4Кінець бо закону — Христос, на праведність кожному віруючому.
5For Moses describeth the righteousness which is of the law, That the man which doeth those things shall live by them.
5Мойсей пише про праведність, що від закону: що которий чоловік робити ме се, жити ме ним.
6But the righteousness which is of faith speaketh on this wise, Say not in thine heart, Who shall ascend into heaven? (that is, to bring Christ down from above :)
6А та, що од віри, праведність, так говорить: Не кажи в серцї твоїм: Хто зійде на небо? (се єсть: Христа звести додолу;)
7Or, Who shall descend into the deep? (that is, to bring up Christ again from the dead.)
7або: Хто зійде в безодню? (се єсть: Христа з мертвих угору звести.)
8But what saith it? The word is nigh thee, even in thy mouth, and in thy heart: that is, the word of faith, which we preach;
8А що ж глаголе (писаннє)? Близько тебе слово в устах твоїх і в серцї твоїм, се єсть слово віри, що ми проповідуємо;
9That if thou shalt confess with thy mouth the Lord Jesus, and shalt believe in thine heart that God hath raised him from the dead, thou shalt be saved.
9щоб, коли визнавати меш устами твоїми Господа Ісуса, і вірувати меш в серцї твоїм, що Бог Його підняв з мертвих, ти спас ся.
10For with the heart man believeth unto righteousness; and with the mouth confession is made unto salvation.
10Серцем бо віруєть ся на праведність, устами ж визнаєть ся на спасеннє.
11For the scripture saith, Whosoever believeth on him shall not be ashamed.
11Глаголе бо писаннє: Всяк, хто вірує в Него, не осоромить ся.
12For there is no difference between the Jew and the Greek: for the same Lord over all is rich unto all that call upon him.
12Бо нема ріжницї між Жидовином і Греком; Він бо Господь усїх, богатий для всїх, хто призиває Його.
13For whosoever shall call upon the name of the Lord shall be saved.
13Всяк бо, хто призове імя Господнє, спасеть ся.
14How then shall they call on him in whom they have not believed? and how shall they believe in him of whom they have not heard? and how shall they hear without a preacher?
14Як же призивати муть Того, в кого не увірували? як же вірувати муть, про кого не чули, як же чути муть без проповідаючого?
15And how shall they preach, except they be sent? as it is written, How beautiful are the feet of them that preach the gospel of peace, and bring glad tidings of good things!
15А як же проповідати муть, коли не будуть послані? яко ж писано: Що за красні ноги благовіствуючих впокій, благовіствуючих про добре?
16But they have not all obeyed the gospel. For Esaias saith, Lord, who hath believed our report?
16Та не всї послухали благовістя. Ісаїя бо глаголе: Господи, хто увірував голосу нашому?
17So then faith cometh by hearing, and hearing by the word of God.
17Тим же то віра (приходить) через слуханнє, слуханнє ж через слово Боже.
18But I say, Have they not heard? Yes verily, their sound went into all the earth, and their words unto the ends of the world.
18Тільки ж глаголю: Хиба вони не чули? Нї, по всїй землї бо розійшов ся гомін їх і до кінцїв вселенної глаголи їх.
19But I say, Did not Israel know? First Moses saith, I will provoke you to jealousy by them that are no people, and by a foolish nation I will anger you.
19І ще питаю: Хиба не розумів Ізраїль? Первий Мойсей глаголе: Завдам вам зависти через (тих, що) не (єсть мій) нарід, народом безумним завдам жалю вам.
20But Esaias is very bold, and saith, I was found of them that sought me not; I was made manifest unto them that asked not after me.
20Ісаїя ж зосьміливсь і глаголе: Знайшли мене ті, що не шукали, обявивсь я тим, що не питали про мене.
21But to Israel he saith, All day long I have stretched forth my hands unto a disobedient and gainsaying people.
21До Ізраїля ж глаголе: Увесь день простягав я руки мої до людей непокірних і суперечних.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.