Йова 28

1Так! срібло має початкову жилу, й золото своє місце, де його плавлють.

2Залїзо добувають із землї, а мідь витоплюють із каміння.

3(Чоловік) робить кінець тьмі й пильно шукає за (таким) каменем у мороцї й найглухійшій темнотї.

4Пробивають закоп у місцях, де не постала нога; спускаючись, висять і сумують далеко від людей.

5Земля, де хлїб росте, у нутрі розрита, неначе огнем.

6Камінь її — то сафир із золотими крупцями.

7Стежки туди не знає хижа птиця, й не зазирнуло туди око яструба;

8Не топтали її левчуки, й не ходив по нїй шакаль.

9На граніт накладає він (чоловік) руку свою, з коренем перевертає гори.

10В скелях прорубує канали, й все дорогоцїнне вбачає око його.

11Зупиняє протоки бурчаків і, що заховано в тьмі, все те на сьвітло виносить.

12А де ж мудрість знайти? і де є місце розуму?

13Чоловік не знає цїни її, й не знаходиться вона на землї живих.

14Безодня говорить: Не в менї вона; та й море каже: Не в мене!

15Не продається вона за золото та й не вимінюєсь її за срібло ваговите;

16Не в цїнї вона з золотом Офирським, нї з дорогоцїнним ониксом, нї з сафіром.

17Не рівняєсь із нею золото й кришталь, та й не виміняєш її за посуди щирозолоті.

18А про коралї та перли й згадувати нїщо; здобути премудрість — цїннїйш над рубини.

19Ба й топаз Етиопський їй не рівня; щирим золотом не цїнуєсь вона.

20Звідки ж береся премудрість? і де є місце розуму?

21Від усього, що живе, скрита вона, ба не догледить її й птаство піднебесне.

22Правда, безодня та смерть говорять: до ушей наших доходила чутка про неї;

23Але тільки Бог знає тропу до неї та знає й місце її.

24Він бо прозирає всї концї сьвіту, й що під небом, він вбачає.

25Як він визначив вітрові вагу й водї давав міру,

26Коли вказував дощам закон, а блискавицям дорогу, —

27Тодї він бачив її й явив її, й приспособив її, та навчив ще й слїдити її,

28І сказав чоловіку: Страх Господень — се справдїшня премудрість тобі; берегтись злого — се розум.