2 Царів 7
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Елисей же заговорив: Слухайте слово Господнє! Тако глаголе Господь: Завтра о сїй добі міра пшеничньої передньої муки буде в воротях в Самариї по одному секлеві, а дві мірі ячменю тоже по одному секлеві.
1Елисей а зис: „Аскултаць кувынтул Домнулуй! Аша ворбеште Домнул: ‘Мыне, ла часул ачеста, се ва винде ла поарта Самарией о мэсурэ де флоаре де фэинэ ку ун сиклу ши доуэ мэсурь де орз ку ун сиклу.’”
2І відказав лицарь, що на його руку опирався царь, чоловікові Божому: Коли б Господь і отвори починив у небі, то й тодї як би воно могло статись? І відказав він: Побачиш своїми очима, та не їсти меш.
2Кэлэрецул пе брацул кэруя се резема ымпэратул а рэспунс омулуй луй Думнезеу: „Кяр дакэ ар фаче Домнул ферестре ын чер, кум с-ар путя ынтымпла ун асеменя лукру?” Ши Елисей а зис: „Вей ведя ку окий тэй, дар ту ну вей мынка дин еле.”
3Було ж чотири чоловіка прокажених, за ворітьми, й мовляли вони один одному: Чого нам тут седїти та дожидати смертї?
3Ла интраря порций ерау патру лепрошь, каре ау зис унул кэтре алтул: „Ла че сэ шедем аич пынэ вом мури?
4Коли поважимось увійти в город, байдуже, город опанувала голоднеча, й ми там помремо; зістанемося ж тут, мусимо й тутеньки померти. Тож ходїмо в Сирийський табір. Зіставлять нас в живих, так жити мемо; а повбивають, ну, то й помремо.
4Дакэ не вом гынди сэ интрэм ын четате, ын четате есте фоамете ши вом мури ши, дакэ вом ста аич, де асеменя вом мури. Хайдем дар сэ не арункэм ын табэра сириенилор: дакэ не вор лэса ку вяцэ, вом трэи, яр, дакэ не вор оморы, вом мури.”
5От і піднялись у вечірньому мороцї, щоб ійти в Сирийський табір. Як же дойшли до краю Сирийського табору, не було там нї чоловіка.
5Ау плекат дар ын амург сэ се дукэ ын табэра сириенилор. Ши, кынд ау ажунс ла интраря таберей сириенилор, ятэ кэ ну ера нимень.
6Бо дав Господь так, що в Сирийському таборі стало чути тупаннє коней й гуркіт колесниць та великого війська, так що вони мовляли одно одному: Певно царь Ізрайлїв понаймав царів Гетїйських і царів Египецьких, щоб напасти на нас!
6Домнул фэкусе сэ се аудэ ын табэра сириенилор ун вует де каре ши ун вует де кай, вуетул уней марь оштирь, ши ышь зисесерэ унул кэтре алтул: „Ымпэратул луй Исраел а токмит ымпотрива ноастрэ пе ымпэраций хетицилор ши пе ымпэраций еӂиптенилор ка сэ винэ сэ лупте ымпотрива ноастрэ.”
7От і рушили та й побігли в омрацї, й покинули свої намети й конї й осли — ввесь табір як стояв, та й повтїкали, аби вихопитись із душею.
7Ши с-ау скулат ши ау луат-о ла фугэ ын амург. Шь-ау лэсат кортуриле, каий ши мэгарий, табэра аша кум ера ши ау фуӂит ка сэ-шь скапе вяца.
8Як же ті прокаженні прийшли до краю табору, увійшли вони в один намет, їли й пили, нахапали срібла, золота й одежі та й вийшли, те поховати. Потім зайшли в другий намет, набрали й там та й поховали.
8Лепроший, ажунгынд ла интраря таберей, ау пэтрунс ынтр-ун корт, ау мынкат ши ау бэут, ау луат дин ел арӂинт, аур ши хайне ши с-ау дус ши ле-ау аскунс. С-ау ынторс ярэшь, ау пэтрунс ынтр-ун алт корт ши ау луат ши де аколо лукрурь пе каре с-ау дус ши ле-ау аскунс.
9Далїй же кажуть один одному: Не так ми зробимо: Сей день є дньом доброї вістї. Коли мовчати мем, і до ясного ранку ждати мем, так нас обвинуватять. Пійдїмо ж зараз та зʼясуймо про се в царській палатї.
9Апой, шь-ау зис унул алтуя: „Ну фачем бине! Зиуа ачаста есте о зи де весте бунэ. Дакэ вом тэчя ши дакэ вом аштепта пынэ ла лумина зилей де мыне, вом фи педепсиць. Вениць акум ши хайдем сэ дэм де штире касей ымпэратулуй!”
10Прийшовши до воріт, прикликали вони воротарів городських та й розповіли їм, кажучи: Ми подались були в Сирийський табір, та нема там нї чоловіка анї чути голосу людського, а тільки конї та осли попривязувані й намети, як були.
10Ау плекат ши ау кемат пе стрэжерий де ла поарта четэций ши ле-ау спус аша: „Ам интрат ын табэра сириенилор ши ятэ кэ ну есте нимень, ну се ауде ничун глас де ом; н-ам гэсит декыт кай легаць ши мэгарь легаць ши кортуриле аша кум ерау.”
11І пійшли воротарі та й передали вість в царську палату.
11Стрэжерий де ла поартэ ау стригат ши ау тримис вестя ачаста ынэунтрул касей ымпэратулуй.
12І піднявсь царь серед ночі й промовив до слуг своїх: Я вам скажу, що Сирийцї проти нас урядили: Вони знають, що ми голодуємо; от і покинули табір, щоб сховатись в полі, та й думають: Як повиходять вони з міста, то захопимо їх живцем та й уломимось у город.
12Ымпэратул с-а скулат ноаптя ши а зис служиторилор сэй: „Вряу сэ вэ спун че не фак сириений. Фииндкэ штиу кэ сунтем флэмынзь, ау пэрэсит табэра ка сэ се аскундэ ын огоаре ши шь-ау зис: ‘Кынд вор еши дин четате, ый вом принде вий ши вом интра ын четате.’”
13І відказав один ізміж його слуг: Нехай беруть пять коней, що ще позоставались в містї, (бо лишь стілько їх і є в цїлій громадї Ізраїля, всї бо прочі обернено на харч), та пошлїмо їх на провідки.
13Унул дин служиторий ымпэратулуй а рэспунс: „Сэ се я чинч дин каий каре ау май рэмас ын четате – ли се ва ынтымпла доар кум с-а ынтымплат ла тоатэ мулцимя луй Исраел каре а май рэмас, тоатэ мулцимя луй Исраел каре се истовеште – ши сэ тримитем сэ ведем че се петрече.”
14І взяли дві парі коней запряжених у колесницї й послав царь слїдом за Сирийцями з наказом: Ійдїте й роздивітесь.
14Ау луат доуэ каре ку каий лор ши ымпэратул а тримис ниште соль пе урмеле оштирий сириенилор, зикынд: „Дучеци-вэ ши ведець!”
15І їхали вони аж до Йорданї, аж ось уся дорога встелена одежою й знаряддєм, що покидали Сирийцї в поквапних утеках. І вернулись посланцї та й донесли про се цареві.
15С-ау дус дупэ ей пынэ ла Йордан ши ятэ кэ тот друмул ера плин ку хайне ши лукрурь пе каре ле арункасерэ сириений ын гоана лор. Солий с-ау ынторс ши ау спус ымпэратулуй.
16Тодї вийшов люд та й розграбив табір Сирийський, і була міра пшеничнього борошна по секлеві, а дві мірки ячменю по секлеві, по слову Господньому.
16Попорул а ешит ши а жефуит табэра сириенилор. Ши с-а вындут о мэсурэ де флоаре де фэинэ ку ун сиклу ши доуэ мэсурь де орз ку ун сиклу, дупэ кувынтул Домнулуй.
17Царь же поставив того лицаря, що на його руку опирався, доглядником у воротях; і роздавив його народ у воротях і він умер, як сказав чоловік Божий, коли говорив, як прийшов був до його царь.
17Ымпэратул ынкрединцасе паза порций ын мына кэлэрецулуй пе брацул кэруя се реземасе атунч. Дар кэлэрецул ачеста а фост кэлкат ын пичоаре де попор ла поартэ ши а мурит, дупэ кувынтул пе каре-л ростисе омул луй Думнезеу кынд се коборысе ымпэратул ла ел.
18А казав тодї чоловік Божий цареві так: Дві мірки ячменю стояти муть завтра о сїй добі в Самарийських воротях один секель, а мірка лучшого борошна один секель;
18Омул луй Думнезеу спусесе атунч ымпэратулуй: „Мыне, ла часул ачеста, се вор винде ла поарта Самарией доуэ мэсурь де орз ку ун сиклу ши о мэсурэ де флоаре де фэинэ ку ун сиклу.”
19Тодї лицарь відповів був чоловікові Божому: Коли б Господь і отвори починив у небі, то й тодї як би воно могло статись? І відказав йому: Побачиш своїми очима, та не їсти меш.
19Яр кэлэрецул рэспунсесе омулуй луй Думнезеу: „Кяр дакэ ар фаче Домнул ферестре ын чер, кум с-ар путя ынтымпла ун асеменя лукру?” Ши Елисей зисесе: „Вей ведя ку окий тэй, дар ту ну вей мынка дин еле.”
20Так і сталось йому, бо люд потолочив його в воротях, так що він і вмер.
20Ын адевэр, аша и с-а ши ынтымплат: а фост кэлкат ын пичоаре, ла поартэ, де попор ши а мурит.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.