2 Царів 5
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Неєман, гетьман царя Сирийського, був великим чоловіком у свого пана й високо поважаний, бо через його дарував Господь побіду Сирийцям; і був він чоловік хоробрий, але прокаженний.
1Нааман, кэпетения оштирий ымпэратулуй Сирией, авя тречере ынаинтя стэпынулуй сэу ши маре вазэ, кэч прин ел избэвисе Домнул пе сириень. Дар омул ачеста таре ши витяз ера лепрос.
2Раз у походї зайняли Сирийцї дївчинку з землї Ізраїлської в полонь, і вона служила у супруги Неєманової.
2Ши сириений ешисерэ ын чете ла о луптэ ши адусесерэ роабэ пе о фетицэ дин цара луй Исраел. Еа ера ын служба невестей луй Нааман.
3І сказала вона своїй панї: Ой коли б мій пан та побував у пророка, що в Самариї, той вигоїв би його з прокази.
3Ши еа а зис стэпыней сале: „О, дакэ домнул меу ар фи ла пророкул ачела дин Самария, пророкул л-ар тэмэдуи де лепра луй!”
4І пійшов він до свого пана та й переказує йому: Так і так говорить служебка, що з землї Ізраїлської.
4Нааман с-а дус ши а спус стэпынулуй сэу: „Фата ачея дин цара луй Исраел а ворбит аша ши аша.”
5І каже царь Сириський: Ійди, та побувай у його, а я пішлю письмо до царя Ізраїлського. От і вибрався він і взяв із собою десять талантів срібла, шість тисяч секлів золота й десять перемін одежі;
5Ши ымпэратул Сирией а зис: „Ду-те ла Самария ши вой тримите о скрисоаре ымпэратулуй луй Исраел.” А плекат луынд ку ел зече таланць де арӂинт, шасе мий де сикли де аур ши зече хайне де скимб.
6І передав цареві Ізраїлському лист, а в йому стояло: Як прийде сей лист до тебе, так знай, послав я до тебе слугу мого Неємана, щоб ти вигоїв його з прокази.
6А дус ымпэратулуй луй Исраел скрисоаря, каре глэсуя аша: „Акум, кынд вей прими скрисоаря ачаста, вей шти кэ ыць тримит пе служиторул меу Нааман ка сэ-л виндечь де лепра луй.”
7Як прочитав царь Ізраїлський письмо, так роздер на собі одежу та й каже: Хиба ж я Бог, що робить і мертвими й живими, що він менї приказує, вигоїти чоловіка з його прокази? Тепер вам явно, як він шукає зачепки!
7Дупэ че а читит скрисоаря, ымпэратул луй Исраел шь-а рупт хайнеле ши а зис: „Оаре сунт еу Думнезеу, ка сэ омор ши сэ ынвиез, де-мь спуне сэ виндек пе ун ом де лепра луй? Сэ штиць дар ши сэ ынцелеӂець кэ ел каутэ прилеж де чартэ ку мине.”
8Скоро ж довідавсь Елисей, чоловік Божий, що царь Ізраїлський роздер одїж на собі, послав до царя й велїв сказати йому: Нащо роздер єси одїж на собі? Нехай лиш прийде до мене, так знати мете, що в Ізраїлї є пророк.
8Кынд а аузит Елисей, омул луй Думнезеу, кэ ымпэратул луй Исраел шь-а сфышият хайнеле, а тримис сэ спунэ ымпэратулуй: „Пентру че ць-ай сфышият хайнеле? Ласэ-л сэ винэ ла мине ши ва шти кэ есте ун пророк ын Исраел.”
9От і прибув Неєман із кіньми своїми й колесницею перед ворота господи Елисеїної.
9Нааман а венит ку каий ши ку карул луй ши с-а оприт ла поарта касей луй Елисей.
10І вислав Елисей слугу до його й звелїв сказати: Ійди та викупайся сїм раз у Йорданї, так тїло твоє знов посьвіжіє й будеш чистим.
10Елисей а тримис сэ-й спунэ принтр-ун сол: „Ду-те ши скалдэ-те де шапте орь ын Йордан; ши карня ци се ва фаче сэнэтоасэ ши вей фи курат.”
11Неєман розгнївавсь та й відойшов із словами: А я думав, що він до мене вийде й, приступивши, призове ймя Господа, Бога свого, й доторкнеться рукою своєю прокази та уздоровить мене.
11Нааман с-а мыният ши а плекат зикынд: „Еу кредям кэ ва еши ла мине, се ва ынфэциша ел ынсушь, ва кема Нумеле Домнулуй Думнезеулуй луй, ышь ва дуче мына пе локул рэний ши ва виндека лепра.
12Чи то ж ріки Дамаські, Абана та Фарфар не лучші, нїж води в Йорданї? Хиба ж менї не можна було б викупатись у них та й очиститись? От і одвернувся й відойшов в гнїві.
12Ну сунт оаре рыуриле Дамаскулуй, Абана ши Парпар, май буне декыт тоате апеле луй Исраел? Н-аш фи путут оаре сэ мэ спэл ын еле ши сэ мэ фак курат?” Ши с-а ынторс ши а плекат плин де мыние.
13І приступили слуги його й промовили до його словами: Коли б тобі, батеньку, пророк наказав зробити що важке, так хиба ж ти не зробив би? А надто, коли він тобі сказав: Викупайсь, так будеш чист.
13Дар служиторий луй с-ау апропият сэ-й ворбяскэ ши ау зис: „Пэринте, дакэ пророкул ць-ар фи черут ун лукру греу, ну л-ай фи фэкут? Ку атыт май мулт требуе сэ фачь че ць-а спус: ‘Скалдэ-те ши вей фи курат.’”
14І пійшов він та й викупавсь сїм раз у Йорданї, поринаючи, як звелїв чоловік Божий, й осьвіжіло тїло його, як у молодого хлопця, і він очистивсь.
14С-а коборыт атунч ши с-а куфундат де шапте орь ын Йордан, дупэ кувынтул омулуй луй Думнезеу, ши карня луй с-а фэкут ярэшь кум есте карня унуй копилаш ши с-а курэцит.
15І вернувся він із усїма супровідниками своїми до чоловіка Божого, а прибувши, приступив перед його та й каже: Знай, тепер я зрозумів, що нема Бога на всїй землї, тільки в Ізраїлї. Прийми ж гостинець від слуги твого.
15Нааман с-а ынторс ла омул луй Думнезеу ку тот алаюл луй. Кынд а ажунс, с-а ынфэцишат ынаинтя луй ши а зис: „Ятэ, куноск акум кэ ну есте Думнезеу пе тот пэмынтул декыт ын Исраел. Ши акум, примеште, рогу-те, ун дар дин партя робулуй тэу.”
16Він же каже: Так певно, як живе Господь, що стою в його службі: не прийму нїчого! І хоч той намагався, щоб узяв, він затявся брати.
16Елисей а рэспунс: „Виу есте Домнул, ал кэруй служитор сунт, кэ ну вой прими.” Нааман а стэруит де ел сэ примяскэ, дар ел н-а врут.
17І сказав Неєман: Коли не хочеш, так нехай менї, слузї твойму, дадуть землї, скілько зможуть повезти два мули, бо твій раб із сього часу не приносити ме нї всепалення, нї иншої жертви нїяким иншим богам, тільки Господеві.
17Атунч, Нааман а зис: „Фииндкэ ну врей сэ примешть ту, ынгэдуе сэ се дя робулуй тэу пэмынт кыт пот дуче дой катырь, кэч робул тэу ну май вря сэ май адукэ алтор думнезей нич ардере-де-тот, нич жертфэ, чи ва адуче нумай Домнулуй.
18Та в одному тільки нехай Господь вибачить кметеві твойму: коли мій пан пійде в Риммонів храм, щоб там помолитись, і обіпреться при тому на мою руку, так що з ним і я припаду ʼк землї в Риммоновому храмі, так нехай Господь вибачить у тому твойму кметеві.
18Ятэ тотушь че рог пе Домнул сэ ерте робулуй тэу: кынд стэпынул меу интрэ ын каса луй Римон сэ се ынкине аколо ши се сприжинэ пе мына мя, мэ ынкин ши еу ын каса луй Римон – сэ ерте Домнул пе робул тэу кынд мэ вой ынкина ын каса луй Римон!”
19Він же рече йому: Йди з упокоєм. І відїхав той від його, та й уїхав невелику просторонь дороги;
19Елисей й-а зис: „Ду-те ын паче!” Дупэ че а плекат Нааман де ла Елисей ши а фост ла о депэртаре буничикэ,
20Аж ось сказав (собі) слуга Елисея, Божого чоловіка: Ощаджував мій пан сього Сирийця Неємана та й не прийняв того, що він привіз. Так певно, як живе Господь, мушу наздогнати його та й випрошу що небудь.
20Гехази, служиторул луй Елисей, омул луй Думнезеу, а зис ын сине: „Ятэ кэ стэпынул меу а круцат пе сириянул ачела, Нааман, ши н-а примит дин мына луй че адусесе. Виу есте Домнул кэ вой алерга дупэ ел ши вой кэпэта чева де ла ел.”
21От і побіг Гієзій нагонця за Неєманом. Неєман же, постерігши, що він біжить, скочив із колесницї зустріч йому та й питає: Чи все гаразд?
21Ши Гехази а алергат дупэ Нааман. Нааман, кынд л-а вэзут алергынд дупэ ел, с-а дат жос дин кар ка сэ-й ясэ ынаинте ши а зис: „Есте бине тотул?”
22Відказав той: Усе. Послав мене пан мій і звелїв сказати тобі: Саме прийшло до мене з Ефраїмових гір двоє молодиків із синів пророцьких; тож дай про їх талант срібла та дві переміни одежі.
22Ел а рэспунс: „Тотул есте бине. Стэпынул меу мэ тримите сэ-ць спун: ‘Ятэ кэ ау венит ла мине дой тинерь дин мунтеле луй Ефраим, динтре фиий пророчилор, дэ-мь пентру ей, те рог, ун талант де арӂинт ши доуэ хайне де скимб.’”
23І відказує Неєман: Зроби менї ласку й возьми два таланти! Та й упросив його й завязав два таланти срібла в два мішки й дві переміни одежі та й оддав те двом слугам своїм, і понесли вони поперед його.
23Нааман а зис: „Фэ-мь плэчеря ши я дой таланць.” А стэруит де ел ши а легат дой таланць де арӂинт ын дой сачь, ымпреунэ ку доуэ хайне де скимб, ши а пус пе дой дин служиторий сэй сэ ле дукэ ынаинтя луй Гехази.
24Дійшовши ж він до узгірря, узяв (все) од них, сховав у господї й одпустив людей, і вони відійшли.
24Ажунгынд ла дял, Гехази ле-а луат дин мыниле лор ши ле-а пус ын касэ. Апой а дат друмул оаменилор ачелора, каре ау плекат.
25Як же він увійшов до свого пана, спитав Елисей: Звідки, Гієзію? Він відказав: Твій кміть не виходив нїкуди.
25Дупэ ачея с-а дус ши с-а ынфэцишат ынаинтя стэпынулуй сэу. Елисей й-а зис: „Де унде вий, Гехази?” Ел а рэспунс: „Робул тэу ну с-а дус никэерь.”
26Він же рече йому: Хиба дух мій не був при тому, як вернувся назустріч тобі той чоловік із своєї колесницї? Оце ж ти здобув гроші, й здобув одїж, щоб закупити оливні сади, виноградники, вівцї, воли, раби й рабинї;
26Дар Елисей й-а зис: „Оаре н-а фост духул меу ку тине кынд а лэсат омул ачела карул ши а венит ынаинтя та? Есте оаре акум время де луат арӂинт, хайне, мэслинь, вий, ой, бой, робь ши роабе?
27Але ж і проказа Неєманова вчепиться тебе й твоїх потомків по вічні часи. І вийшов він од його, побілївши, як снїг, від прокази.
27Лепра луй Нааман се ва липи де тине ши де сэмынца та пентру тотдяуна.” Ши Гехази а ешит динаинтя луй Елисей плин де лепрэ, алб ка зэпада.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.