2 Царів 19
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Почувши се царь Езекія, роздер одежу на собі, обгорнувся волосяним веретищем і пійшов у храм Господень.
1Кынд а аузит ымпэратул Езекия лукрул ачеста, шь-а сфышият хайнеле, с-а акоперит ку ун сак ши с-а дус ын Каса Домнулуй.
2Еліякима ж, начальника палати, та Себну, писаря, вкупі з значнїйшими сьвященниками, окритих веретищами, послав до пророка Ісаії Амосенка.
2А тримис пе Елиаким, кэпетения касей ымпэратулуй, пе Шебна, логофэтул, ши пе преоций чей май бэтрынь, акопериць ку сачь, ла пророкул Исая, фиул луй Амоц.
3І промовили вони до його: Так говорить Езекія: День смутку, лайки й сорому є день сей: прийшли сини до породу, та нема снаги вродити.
3Ши й-ау зис: „Аша ворбеште Езекия: ‘Зиуа ачаста есте о зи де неказ, де педяпсэ ши де окарэ, кэч копиий сунт апроапе сэ ясэ дин пынтечеле мамей, ши ну есте путере пентру наштере.
4Може, почує Господь, Бог твій, усї слова Рабсакові, що його послав пан його, царь Ассирийський, зневажати живого Бога й поругати словами, що їх чув Господь, Бог твій. Благай же за тих, що зостались іще живими.
4Поате кэ Домнул Думнезеул тэу а аузит тоате кувинтеле луй Рабшаке, пе каре л-а тримис ымпэратул Асирией, стэпынул сэу, сэ батжокоряскэ пе Думнезеул чел виу ши поате кэ Домнул Думнезеул тэу ыл ва педепси пентру кувинтеле пе каре ле-а аузит. Ыналцэ дар о ругэчуне пентру чейлалць каре ау май рэмас.’”
5Як же прийшли слуги царя Езекії до Ісаії,
5Служиторий ымпэратулуй Езекия с-ау дус дар ла Исая.
6Сказав їм Ісаїя: Промовте так до вашого пана: Так говорить Господь: Не лякайся тих речей, що чув єси, якими поругали мене слуги царя Ассирийського.
6Ши Исая ле-а зис: „Ятэ че сэ спунець стэпынулуй востру: ‘Аша ворбеште Домнул: «Ну те сперия де кувинтеле пе каре ле-ай аузит ши прин каре М-ау батжокорит служиторий ымпэратулуй Асирией.
7Отсе я пошлю в його такого духу, що він почує звістку й вернеться він у свою землю, й поляже в своїй землї од меча.
7Вой пуне ын ел ун дух каре ыл ва фаче ка, ла аузул уней вешть пе каре о ва прими, сэ се ынтоаркэ ын цара луй ши-л вой фаче сэ кадэ учис де сабие ын цара луй.»’”
8Коли вернувсь Рабсак назад, найшов царя Ассирийського, як облягав Либну, бо перечув, що той відойшов од Лахиса.
8Рабшаке, плекынд, а гэсит пе ымпэратул Асирией луптынд ымпотрива Либней, кэч афласе де плекаря луй дин Лакис.
9Як довідався ж про Тиргаку, царя Етиопського, що говорили: Вирушив він, щоб воювати з тобою, послав знов посли до Езекії, сказати:
9Атунч, ымпэратул Асирией а примит о весте ку привире ла Тирхака, ымпэратул Етиопией. И с-а спус: „Ятэ кэ ачела а порнит ку рэзбой ымпотрива та.” Ши ымпэратул Асирией а тримис соль дин ноу луй Езекия, зикынд:
10Промовте так до Езекії, царя Юдиного: Не давай твойму Богові, що на його вповаєш, баламутити тебе, думаючи: Ерусалим не буде подан цареві Ассирийському на поталу.
10„Аша сэ ворбиць луй Езекия, ымпэратул луй Иуда: ‘Сэ ну те ыншеле Думнезеул тэу, ын каре те ынкрезь, зикынд: «Иерусалимул ну ва фи дат ын мыниле ымпэратулуй Асирией.»
11Ти сам чував, що творили царі Ассирийські з усїма землями, розпростираючи на їх проклін, а ти б то від його вирятувався?
11Ятэ, ай аузит че ау фэкут ымпэраций Асирией тутурор цэрилор ши кум ле-ау нимичит. Ши ту сэ фий избэвит?!
12Хиба ж боги народів, що їх мої предки в нїщо пообертали, вирятували їх, — як Гозан та Харан та Резеф та людей Еденських у Талассарі?
12Думнезеий нямурилор пе каре ле-ау нимичит пэринций мей ау избэвит ей пе Гозан, пе Харан, пе Рецеф ши пе фиий луй Еден дин Теласар?
13Де царь Ематський й царь Арпадський й царь пад городом Сефарваїмом, Еною й Іввою?
13Унде сунт ымпэратул Хаматулуй, ымпэратул Арпадулуй ши ымпэратул четэцилор Сефарваим, Хена ши Ива?’”
14Взявши ж Езекія письмо з рук поселських і прочитавши його, пійшов у храм Господень та й розгорнув його перед Господом,
14Езекия а луат скрисоаря дин мына солилор ши а читит-о. Апой с-а суит ла Каса Домнулуй ши а ынтинс-о ынаинтя Домнулуй,
15І молився Езекія перед Господом і говорив: Господи, Боже Ізрайлїв, що престолуєш над херувимами! ти один Бог над усїма царствами на землї; ти сотворив небо й землю.
15кэруя Й-а фэкут урмэтоаря ругэчуне: „Доамне, Думнезеул луй Исраел, каре шезь пе херувимь! Ту ешть сингурул Думнезеу ал тутурор ымпэрэциилор пэмынтулуй! Ту ай фэкут черуриле ши пэмынтул.
16Прихили, Господи, ухо твоє та й почуй; одкрий, Господи, очі твої, та й побач! Почуй же слова Сеннахирима, що прислав, щоб живого Бога зневажити!
16Доамне, плякэ-Ць урекя ши аскултэ! Доамне, дескиде-Ць окий ши привеште! Аузь кувинтеле луй Санхериб, каре а тримис пе Рабшаке сэ батжокоряскэ пе Думнезеул чел виу!
17Справдї, Господи, царі Ассирийські попустошили народи й землї,
17Да, Доамне, есте адевэрат кэ ымпэраций Асирией ау нимичит нямуриле ши ле-ау пустиит цэриле
18І повкидали богів їх ув огонь, та то не боги, а робота рук людських, дерево й камінь, тим і змогли їх понївечити.
18ши кэ ау арункат ын фок пе думнезеий лор, дар ей ну ерау думнезей, чи ерау лукрэрь фэкуте де мына омулуй, ерау лемн ши пятрэ, ши й-ау нимичит.
19Тепер же, Господи, вирятуй нас із руки його, щоб усї царства на землї зрозуміли, що ти, Господи, єдиний Бог!
19Акум, Доамне, Думнезеул ностру, избэвеште-не дин мына луй Санхериб, ка сэ штие тоате ымпэрэцииле пэмынтулуй кэ нумай Ту ешть Думнезеу, Доамне!”
20І послав Ісаїя Амосенко до Езекії, сказати: Тако глаголе Господь, Бог Ізрайлїв: Те, про що ти молився що до Сеннахирима, царя Ассирийського, я вислухав.
20Атунч, Исая, фиул луй Амоц, а тримис сэ спунэ луй Езекия: „Аша ворбеште Домнул Думнезеул луй Исраел: ‘Ам аузит ругэчуня пе каре Мь-ай фэкут-о ку привире ла Санхериб, ымпэратул Асирией.’
21Оце те слово, що виповів Господь про його: Погордить тобою й посьміється з тебе дївиця-дочка Сиону. Позадь тебе похитає головою дочка Ерусалиму.
21Ятэ кувынтул пе каре л-а ростит Домнул ымпотрива луй: ‘Фечоара, фийка Сионулуй, те диспрецуеште ши рыде де тине; фата Иерусалимулуй дэ дин кап дупэ тине.
22Кого ж бо ти зневажав і поругав? Проти кого се голос ізняв ти, й так звисока глянув очима? На сьвятого Ізрайлевого!
22Пе чине ай батжокорит ши ай окэрыт ту? Ымпотрива куй ай ридикат гласул? Ши ымпотрива куй ць-ай ридикат окий? Ымпотрива Сфынтулуй луй Исраел!
23Через послів твоїх ти глузував з Господа й сказав: У множестві возів моїх я взойшов на висоту гір, на ребра Ливану, та й рубав рослі кедри й найкрасші кипариси його, й добравсь аж до крайних гряниць його, до найгусчого саду його;
23Прин солий тэй ай батжокорит пе Домнул ши ай зис: «Ку мулцимя карелор меле, ам суит вырфул мунцилор, коастеле Либанулуй! Вой тэя чей май ыналць чедри ай луй, чей май фрумошь кипарошь ай луй ши вой атинӂе кряста луй чя май ыналтэ, пэдуря луй каре есте ка о грэдинэ де поаме;
24Я відкопував та випивав воду чужу, й сушив стопами ніг моїх всї потоки Египецькі.
24ам сэпат ши ам бэут апе стрэине ши вой сека ку талпа пичоарелор меле тоате рыуриле Еӂиптулуй.»
25Чи ти чував, що я з давендавна чинив? Із давнезнїх часїв постановив я се, а тепер привів до того, що ти опустошуєш утверджені городи в купи румовищ.
25Н-ай аузит кэ Еу демулт ам прегэтит ачесте лукрурь ши кэ ле-ам хотэрыт дин времуриле векь? Акум ынсэ ам ынгэдуит сэ се ымплиняскэ ши сэ префачь четэць ынтэрите ын мормане де дэрымэтурь.
26А їх осадники в немочі, дрожать і в соромі. Вони мов трава у полі, мов никла зелень на криші, й збіжжє загоріле, нїм в колос убралось.
26Локуиторий лор сунт непутинчошь, ынгрозиць ши ынмэрмуриць; ау ажунс ка ярба де пе кымп ши ка вердяца фраӂедэ, ка ярба де пе акоперишурь ши ка грыул каре се усукэ ынаинте де а-й да спикул.
27Чи седиш ти, чи виходиш, чи входиш, усе я знаю, а й буяннє твоє проти мене.
27Дар штиу кынд стай жос, кынд ешь ши кынд интри ши кынд ешть фуриос ымпотрива Мя.
28За твою сьмілість проти мене, та що твоя гординя дойшла до слуху мого, я тобі в ніздрі каблучку заправлю, й зубела мої у рот твій (заложу), й заверну тебе назад тою ж дорогою, якою прийшов єси.
28Пентру кэ ешть фуриос ымпотрива Мя ши пентру кэ труфия та а ажунс пынэ ла урекиле Меле, де ачея вой пуне белчугул Меу ын нэриле тале ши зэбала Мя, ынтре бузеле тале ши те вой фаче сэ те ынторчь пе друмул пе каре ай венит.
29І ось тобі (Езекію) знамено: Сього року їсти мете те, що маєте, а на другий рік самосївне, на третий же рік сїйте й жнїте й насаджуйте виноградники й їжте вроджай їх.
29Ачеста сэ-ць фие семнул: Анул ачеста вець мынка че креште де ла сине ши ал дойля ан, че ва рэсэри дин рэдэчиниле рэмасе, дар ын ал трейля ан вець семэна, вець сечера, вець сэди вий ши вець мынка дин родул лор.
30І що позоставалось іще з Юдиного дому, пустить ізнов корінь внизу, й принесе плід угорі.
30Рэмэшица дин каса луй Иуда, че ва май рэмыне, ва принде ярэшь рэдэчинь дедесубт ши дясупра ва да род.
31З Ерусалиму бо зийде (мов трава) останок, а те, що врятуєсь, із Сион-гори. Ревність Господа Сил небесних учинить се.
31Кэч дин Иерусалим ва еши о рэмэшицэ ши дин мунтеле Сионулуй, чей скэпаць. Ятэ че ва фаче рывна Домнулуй оштирилор.
32Тим то так говорить Господь про царя Ассирийського: У сей город він не ввійде, і стріли не пустить, й не закриється щитом він в приступі до його, й не насипле проти його валу.
32Де ачея, аша ворбеште Домнул асупра ымпэратулуй Асирией: Ну ва интра ын четатя ачаста, нич ну ва арунка сэӂець ын еа, ну ва ста ынаинтя ей ку скутурь ши ну ва ридика ынтэритурь де шанцурь ымпотрива ей.
33По якій дорозї прийшов, по самій тій вернеться, не ввійде в сей город, — говорить Господь.
33Се ва ынтоарче пе друмул пе каре а венит ши ну ва интра ын четатя ачаста, зиче Домнул.
34Город сей я берегти му, щоб урятувати його задля себе й задля раба мого Давида.
34Кэч Еу вой окроти четатя ачаста ка с-о мынтуеск, дин причина Мя ши дин причина робулуй Меу Давид.’”
35І сталось: однієї ночі прийшов ангел Господень та й положив трупом ув Ассирийському таборі сто вісїмдесять і пять тисяч; і як повставали рано вранцї, аж ось самі мертві тїла.
35Ын ноаптя ачея, а ешит ынӂерул Домнулуй ши а учис ын табэра асириенилор о сутэ оптзечь ши чинч де мий де оамень. Ши, кынд с-ау скулат диминяца, ятэ кэ тоць ерау ниште трупурь моарте.
36І рушив Сеннахирим, царь Ассирийський, та й пійшов і вернувсь, та й седїв у Ниневиї.
36Атунч, Санхериб, ымпэратул Асирией, шь-а ридикат табэра, а плекат ши с-а ынторс ши а локуит ла Ниниве.
37І як молився він у храму свого бога Нисроха, убили його мечем сини його, Адрамелех та Шарезер, і повтїкали в Арарат-землю, а син його Асардан зробився царем намість його.
37Ши, пе кынд се ынкина ын каса думнезеулуй сэу Нисрок, Адрамелек ши Шарецер, фиий сэй, л-ау учис ку сабия ши ау фуӂит ын цара Арарат. Ши ын локул луй а домнит фиул сэу Есар-Хадон.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.