2 Царів 9
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Пророк же Елисей покликав одного з учеників пророцьких та й повелїв йому: Підпережи чересла твої, возьми сей олїйний посудок із собою та й іди до Рамоту в Галаадї;
1Пророкул Елисей а кемат пе унул дин фиий пророчилор ши й-а зис: „Ынчинӂе-ць мижлокул, я ку тине стиклуца ачаста ку унтделемн ши ду-те ла Рамот ын Галаад.
2Прийшовши туди, відшукай там Егуя Йосафатенка, Намессієнка, й приступи та й вели йому вийти зсеред його товариства та й поведи його в середню сьвітлицю;
2Кынд вей ажунӂе аколо, сэ кауць сэ везь пе Иеху, фиул луй Иосафат, фиул луй Нимши. Сэ те дучь сэ-л ридичь дин мижлокул фрацилор сэй ши сэ-л адучь ынтр-о одае, деопарте.
3Тодї візьмеш олїйну посудину та й золлєш йому на голову й скажеш: Так глаголе Господь: Помазав я тебе в царі над Ізраїлем. Опісля відчини двері та й біжи, не гайся.
3Сэ ей стиклуца ку унтделемн, сэ-л торнь пе капул луй ши сэ зичь: ‘Аша зиче Домнул: «Те унг ымпэрат ал луй Исраел!»’ Апой сэ дескизь уша ши сэ фуӂь фэрэ сэ те опрешть.”
4І пійшов молодик, слуга пророків, у Рамот Галаадський.
4Тынэрул, служиторул пророкулуй, а плекат ын Рамот дин Галаад.
5Як же прийшов туди, седїло саме військове отаманнє; і каже він: Маю щось тобі сказати, гетьмане. І спитав Егуй: Кому з усїх нас? Відказав той: Тобі, гетьмане!
5Кынд а ажунс, кэпетенииле оштирий шедяу жос. Ел а зис: „Кэпетение, ам сэ-ць спун о ворбэ.” Ши Иеху а зис: „Кэруя динтре ной тоць?” Ел а рэспунс: „Цие, кэпетение.”
6І піднявся він і ввійшов у сьвітлицю. Той же злив йому олїї на голову та й каже: Так говорить Господь, Бог Ізрайлїв: Помазую тебе царем над Господнїм народом, над Ізраїлем.
6Иеху с-а скулат ши а интрат ын касэ, ши тынэрул й-а турнат унтделемнул пе кап, зикынду-й: „Аша зиче Домнул Думнезеул луй Исраел: ‘Те унг ымпэрат ал луй Исраел, ал попорулуй Домнулуй.
7І вигубиш ти дом Ахабів, пана твого, щоб я помстився за кров слуг моїх, пророків, і за кров усїх рабів Господнїх (погибших) із руки Езабелиної;
7Сэ нимичешть каса стэпынулуй тэу Ахаб, ши вой рэзбуна асупра Изабелей сынӂеле робилор Мей, пророчий, ши сынӂеле тутурор служиторилор Домнулуй.
8І вигине ввесь дом Ахабів, і вигублю я в Ахаба й те, що до стїни мочить, і зачинене й покинуте в Ізраїлї;
8Тоатэ каса луй Ахаб ва пери; вой нимичи пе орьчине цине де Ахаб, фие роб, фие слобод ын Исраел,
9І зроблю я з домом Ахабовим те, що з домом Еробоамовим Набатенковим, і з домом Баасиним Ахієнковим;
9ши вой фаче каса луй Ахаб асеменя касей луй Иеробоам, фиул луй Небат, ши касей луй Баеша, фиул луй Ахия.
10Езабелю ж їсти муть пси на майданї Езреелському, й нїхто її не поховає. Тодї відчинив двері й утїк.
10Кыний вор мынка пе Изабела ын огорул дин Изреел ши ну ва фи чине с-о ынгроапе.’” Апой тынэрул а дескис уша ши а фуӂит.
11Як же вернувсь Егуй до слуг пана свого, спитали вони в його: Чи гаразд? Чого сей несамовитий приходив до тебе? І відказав їм: Ви ж знаєте чоловіка сього й що він говорить.
11Кынд а ешит Иеху ла служиторий стэпынулуй сэу, ей й-ау зис: „Тоате буне? Пентру че а венит небунул ачеста ла тине?” Иеху ле-а рэспунс: „Вой куноаштець бине пе омул ачеста ши че поате спуне.”
12І кажуть вони: Хитрощі! Скажи бо нам. І відказує він: Так і так сказав менї, говорючи: Так глаголе Господь: Помазую тебе царем над Ізраїлем.
12Дар ей ау зис: „Минчунэ! Спуне-не дар!” Ши ел а зис: „Мь-а ворбит аша ши аша, зикынд: ‘Аша зиче Домнул: «Те унг ымпэрат ал луй Исраел.»’”
13І взяли вони кожен одежу свою та й вистелили йому престол, і затрубили в трубу й проголосили: Егуй став царем!
13Ындатэ шь-ау луат, фиекаре, хайнеле ши ле-ау пус суб Иеху, пе трептеле гоале. Апой ау сунат дин трымбицэ ши ау зис: „Иеху есте ымпэрат!”
14І вчинив Егуй Йосафатенко, Намессієнко змову проти Йорама. Йорам же стояв на сторожі з усїми Ізрайлитянами в Рамотї Галаадському проти Азаїла, царя Сирийського;
14Астфел а унелтит Иеху, фиул луй Иосафат, фиул луй Нимши, ымпотрива луй Иорам. Ши Иорам ши тот Исраелул апэрау Рамотул дин Галаад ымпотрива луй Хазаел, ымпэратул Сирией.
15А вернувся був він, щоб вигоюватись в Езреелї з ран, що задали йому Сирийцї, як воював із Азаїлом, царем Сирийським. Егуй же промовив: Коли се вам любо, не давайте нїкому втекти з городу, щоб подати вість в Езреелї.
15Дар ымпэратул Иорам се ынторсесе сэ се виндече ла Изреел де рэниле пе каре и ле фэкусерэ сириений, кынд се бэтя ымпотрива луй Хазаел, ымпэратул Сирией. Иеху а зис: „Дакэ воиць, сэ ну лэсаць пе нимень сэ скапе дин четате, ка сэ се дукэ сэ дя де весте ла Изреел.”
16І сїв Егуй на коня та й поїхав у Езреель, де лежав Йорам, і куди прийшов був Охозія, царь Юдейський, щоб одвідати Йорама.
16Ши Иеху с-а суит ын карул луй ши а плекат ла Изреел, кэч Иорам ера болнав ын пат аколо, ши Ахазия, ымпэратул луй Иуда, се коборысе сэ-л вадэ.
17Вартовик же стояв на баштї в Езреелї, й як тільки побачив роту Егуєву, що наближалась, звістив: Я бачу роту. І повелїв Йорам: Візьми одного кінного та пошли зустріч, щоб спитав: Чи ви з мирним задумом?
17Караула пусэ пе турнул луй Изреел а вэзут чата луй Иеху венинд ши а зис: „Вэд о чатэ де оамень.” Иорам а зис: „Я ун кэлэрец ши тримите-л ынаинтя лор сэ ынтребе дакэ есте паче.”
18І поїхав їздець зустріч, та й каже: Так повелїв царь сказати: Чи ви з мирним задумом? Егуй же відказав: Що тобі до миру? Зверни та й їдь за мною. І звістив вартовик та й сказав: Посланець доїхав до них, та не вертається.
18Кэлэрецул с-а дус ынаинтя луй Иеху ши а зис: „Аша зиче ымпэратул: ‘Вениць ку паче?’” Ши Иеху а рэспунс: „Че-ць пасэ де паче? Тречь ынапоя мя.” Караула а дат де штире ши а зис: „Солул с-а дус пынэ ла ей ши ну се май ынтоарче.”
19І послав другого кінного, та й сей, доїхавши до них, сказав: Так питає царь: Чи ви з мирним задумом? Егуй же відказав: Що тобі до миру? Заверни та їдь за мною.
19Иорам а тримис ун ал дойля кэлэрец, каре а ажунс ла ей ши а зис: „Аша зиче ымпэратул: ‘Вениць ку паче?’” Ши Иеху а рэспунс: „Че-ць пасэ де паче? Тречь ынапоя мя.”
20І звістив сторож, кажучи: Доїхав до них та й не вертається, а їзда схожа на їзду Егуя Намессієнка, бо він жене, мов скажений.
20Караула а дат де штире ши а зис: „С-а дус пынэ ла ей ши ну се ынтоарче. Ши алаюл есте ка ал луй Иеху, фиул луй Нимши, кэч мынэ ка ун небун.”
21І повелїв Йорам запрягати. І як запрягли колесницю його, виїхав Йорам, царь Ізраїлський, із Охозієм, царем Юдейським, кожен своєю колесницею. Виїхали ж вони проти його та й зустрілись із ним на ниві Езреелїя Набота.
21Атунч, Иорам а зис: „Ынхамэ!” Ши ау пус каий ла кар. Иорам, ымпэратул луй Исраел, ши Ахазия, ымпэратул луй Иуда, ау ешит, фиекаре ын карул луй, ынаинтя луй Иеху ши л-ау ынтылнит ын огорул луй Набот дин Изреел.
22Як побачив Йорам Егуя, спитав: Чи з миром, Егую? Відказав же сей: Який тут мир, покіль твоя мати Езабель безчесть творить і без кінця відомствує?
22Кум а вэзут Иорам пе Иеху, а зис: „Паче, Иеху?” Иеху а рэспунс: „Че паче, кытэ време дэйнуеск курвииле мамей тале Изабела ши мулцимя врэжиториилор ей!”
23І повернув Йорам рукою своєю, а втїкаючи, промовив до Охозії: Зрада, Охозію!
23Иорам а сучит фрынеле ши а фуӂит зикынд луй Ахазия: „Вынзаре, Ахазия!”
24Та Егуй напяв лука й стрілив Йорамові між плечі, так що стріла пройшла йому крізь серце, й він поваливсь у своїй колесницї,
24Дар Иеху а пус мына пе арк ши а ловит пе Иорам ынтре умерь. Сэӂята а ешит прин инимэ, ши Иорам а кэзут ын кар.
25І сказав Егуй гетьманові Бадекарові: Возьми, кинь його на ниву Езреелїя Набота; згадай бо, як ми вдвох їхали за його батьком Ахабом, і як Господь вирік на його такий засуд:
25Иеху а зис кэпетенией сале Бидкар: „Я-л ши арункэ-л ын огорул луй Набот дин Изреел, кэч аду-ць аминте кэ, атунч кынд стэтям ымпреунэ, еу ши ту, кэларе пе кай ынапоя татэлуй сэу Ахаб, Домнул а ростит ымпотрива луй хотэрыря ачаста:
26Справдї кров Наботову й кров дїтей його бачив я вчора, говорить Господь, і відплачу тобі на сїй ниві, говорить Господь; то ж тепер кинь його на ниву, по слову Господньому.
26‘Ам вэзут ерь сынӂеле луй Набот ши сынӂеле фиилор луй’, зиче Домнул, ‘ши-ць вой фаче ла фел кяр ын огорул ачеста’, зиче Домнул. Я-л дар ши арункэ-л ын огор, дупэ кувынтул Домнулуй.”
27Вбачаючи се Охозія, царь Юдин, утїк дорогою до садового будинка. Егуй же гнався за ним і повелїв: І сього вбийте на возї. І пострілили його на узгіррю Гур, коло Іблеаму. І втїк він у Мегиддо та й сконав там.
27Ахазия, ымпэратул луй Иуда, кынд а вэзут лукрул ачеста, а фуӂит пе друмул каре дуче ла каса дин грэдинэ. Иеху л-а урмэрит ши а зис: „Ловеште-л ши пе ел ын кар!” Ши л-ау ловит ла суишул Гур, лынгэ Иблеам. Ел а фуӂит ла Мегидо ши а мурит аколо.
28І зложили його слуги його на колесницю та й повезли в Ерусалим, і поховали в його гробовищі коло батьків у Давидовому городї.
28Служиторий луй л-ау дус ынтр-ун кар ла Иерусалим ши л-ау ынгропат ын мормынтул луй, ку пэринций луй, ын четатя луй Давид.
29Ув одинайцятому роцї Йорама Ахабенка настав був Охозія царем над Юдою.
29Ахазия се фэкусе ымпэрат ал луй Иуда ын анул ал унспрезечеля ал луй Иорам, фиул луй Ахаб.
30Егуй же прибув ув Езреель. Скоро довідалась Езабель, попідмальовувала собі війки, украсила голову свою та й визирала в вікно.
30Иеху а интрат ын Изреел. Изабела, аузинд лукрул ачеста, шь-а унс спрынченеле, шь-а ымподобит капул ши се уйта пе ферястрэ.
31Як же вїздив Егуй у ворота, промовила вона: Чи гаразд Замбрієві, душогубцеві пана свого?
31Пе кынд интра Иеху пе поартэ, еа а зис: „Паче, ноуле Зимри, учигашул стэпынулуй сэу?”
32Він же позирнув на вікно та й каже: Хто зо мною, хто? І визирнули до його два чи три скопцї.
32Ел а ридикат фаца спре ферястрэ ши а зис: „Чине есте пентру мине? Чине?” Ши дой сау трей дрегэторь с-ау уйтат ла ел, апропиинду-се де ферястрэ.
33І приказав він: Скиньте її вниз! І скинули її вниз. І побризькала кров з неї мур і конї, й розтоптали вони її.
33Ел а зис: „Арункаць-о жос!” Ей ау арункат-о жос ши й-а цышнит сынӂеле пе зид ши пе кай. Иеху а кэлкат-о ын пичоаре.
34Він же ввійшов, їв і пив; потім повелїв: Спогляньте на ту проклятущу та й поховайте її, бо вона царська дочка.
34Апой а интрат, а мынкат ши а бэут ши а зис: „Дучеци-вэ де ведець пе блестемата ачея ши ынгропаць-о, кэч есте фатэ де ымпэрат.”
35Як пійшли ж її ховати, не знайшли з неї нїчого, опріч черепа та ніг, та долонь із її рук.
35С-ау дус с-о ынгроапе, дар н-ау гэсит дин еа декыт цяста капулуй, пичоареле ши палмеле мынилор.
36І вернувшись, звістили йому; він же сказав: Таке було слово Господнє, що вирік через слугу свого Тесбіа Ілию: На майданї в Езреелї жерти муть пси тїло Езабелине,
36С-ау ынторс ши ау спус луй Иеху, каре а зис: „Аша спусесе Домнул прин робул сэу Илие, Тишбитул: ‘Кыний вор мынка ын огорул дин Изреел карня Изабелей;
37І буде труп Езабелин на майданї Езреелському неначе гній, так що нїхто не скаже: Се Езабель.
37ши хойтул Изабелей ва фи ка гуноюл пе фаца огоарелор, ын огорул дин Изреел, аша ынкыт ну се ва май путя зиче: «Ачаста есте Изабела!»’”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.