2 Царів 3
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Йорам Ахабенко зробивсь царем Ізрайлевим у Самариї у вісїмнайцятому роцї Йосафатовому, царя Юдиного, та й царював дванайцять год.
1Иорам, фиул луй Ахаб, а ынчепут сэ домняскэ песте Исраел ла Самария, ын ал оптспрезечеля ан ал луй Иосафат, ымпэратул луй Иуда. А домнит дойспрезече ань.
2І чинив він таке, що було Господеві не до вподоби, однакже не так, як його батько й мати, бо він звалив стовпи Баалові, що поставляв отець його;
2Ел а фэкут че есте рэу ынаинтя Домнулуй, тотушь ну ка татэл сэу ши ка мама са. А рэстурнат стылпий луй Баал пе каре-й фэкусе татэл сэу,
3Та все ж держався він твердо гріхів Еробоама Набатенка, що доводив до них Ізраїля, і не покидав їх.
3дар с-а дедат ла пэкателе луй Иеробоам, фиул луй Небат, каре фэкусе пе Исраел сэ пэкэтуяскэ, ши ну с-а абэтут де ла еле.
4Меса ж, царь Моабіїв, мав великі стада й вистачав цареві Ізрайлевому раз-по-раз по сотнї тисяч овець і по сотнї тисяч баранів із рунами.
4Меша, ымпэратул Моабулуй, авя турме марь ши плэтя ымпэратулуй луй Исраел ун бир де о сутэ де мий де мей ши о сутэ де мий де бербечь ку лына лор.
5Як же вмер Ахаб, відпав царь Моабійський від царя Ізрайлевого.
5Ла моартя луй Ахаб, ымпэратул Моабулуй с-а рэскулат ымпотрива ымпэратулуй луй Исраел.
6І вирушив царь Йорам того часу з Самариї та й перегледїв усього Ізраїля;
6Ымпэратул Иорам а ешит атунч дин Самария ши а нумэрат пе тот Исраелул.
7А Йосафатові, цареві Юдиному, повелїв зʼясити: Царь Моабіїв одпав од мене; чи не схочеш ійти зо мною воювати Моабіїв? Той відказав: Добре! Як ти, так і я; як твій люд, так і мій; як твої конї, так і мої конї.
7А порнит ши а тримис сэ спунэ луй Иосафат, ымпэратул луй Иуда: „Ымпэратул Моабулуй с-а рэскулат ымпотрива мя. Врей сэ вий ку мине сэ луптэм ымпотрива Моабулуй?” Иосафат а рэспунс: „Вой мерӂе, еу ка тине, попорул меу ка попорул тэу, каий мей ка ай тэй.”
8І питає він: По якій дорозї двинемо? Відказав: По дорозї через степ Едомський.
8Ши а зис: „Пе каре друм сэ не суим?” Иорам а зис: „Пе друмул каре дуче ын Пустиул Едомулуй.”
9От і двинули царь Ізрайлїв, царь Юдейський і царь Едомський, і йшли вони обходом сїм день, і не стало води війську й скоту, що йшов за ними.
9Ымпэратул луй Исраел, ымпэратул луй Иуда ши ымпэратул Едомулуй ау плекат ши, дупэ ун друм де шапте зиле, н-ау авут апэ пентру оштире ши пентру вителе каре веняу дупэ еа.
10І промовив царь Ізрайлїв: Ой лишенько! скликав Господь сї три царі докупи, щоб їх подати Моабові на поталу.
10Атунч, ымпэратул луй Исраел а зис: „Вай! Домнул а кемат пе ачешть трей ымпэраць ка сэ-й дя ын мыниле Моабулуй!”
11Йосафат же каже: Чи нема тут якого пророка Господнього, щоб нам поспитати Господа через його? І відказав один ізміж слуг царя Ізрайлевого: Є тут Елисей Сафатенко, що (вслуговуючи) подавав Ілиї воду на руки.
11Дар Иосафат а зис: „Ну есте аич ничун пророк ал Домнулуй, прин каре сэ путем ынтреба пе Домнул?” Унул дин служиторий ымпэратулуй луй Исраел а рэспунс: „Есте аич Елисей, фиул луй Шафат, каре турна апэ пе мыниле луй Илие.”
12І каже Йосафат: У сього є слово Господнє. От і пійшли до його царь Ізраїлський, та Йосафат, та царь Едомський.
12Ши Иосафат а зис: „Кувынтул Домнулуй есте ку ел.” Ымпэратул луй Исраел, Иосафат, ши ымпэратул Едомулуй с-ау коборыт ла ел.
13Елисей ж сказав цареві Ізрайлевому: Що між мною й тобою? Іди до пророків отця твого та до пророків матері твоєї. Царь же Ізрайлїв каже йому: Чи вже ж Господь скликав сї три царі, щоб їх подати Моабові на поталу?
13Елисей а зис ымпэратулуй луй Исраел: „Че ам еу а фаче ку тине? Ду-те ла пророчий татэлуй тэу ши ла пророчий мамей тале.” Ши ымпэратул луй Исраел й-а зис: „Ну, кэч Домнул а кемат пе ачешть трей ымпэраць ка сэ-й дя ын мыниле Моабулуй!”
14І рече Елисей: Так певно, як живе Господь Саваот, що в його службі стою, коли б я не вважав на Йосафата, царя Юдиного, так на тебе я б не споглянув і не позирнув.
14Елисей а зис: „Виу есте Домнул оштирилор, ал кэруй служитор сунт, кэ, дакэ н-аш авя ын ведере пе Иосафат, ымпэратул луй Иуда, пе тине ну те-аш бэга делок ын сямэ ши нич ну м-аш уйта ла тине.
15Тепер же покличте менї грача на гуслах. І як той дзвонив у струни, найшла на його рука Господня.
15Акум адучеци-мь ун кынтэрец ку харпа.” Ши, пе кынд кынта кынтэрецул дин харпэ, мына Домнулуй а фост песте Елисей.
16І він промовив: Тако глаголе Господь: Копайте по сїй долинї рови за ровами;
16Ши а зис: „Аша ворбеште Домнул: ‘Фачець гропь ын валя ачаста, гроапэ лынгэ гроапэ!’
17Так бо глаголе Господь: Не бачити мете нї вітру, нї дощу, а ся долина сповниться водою, так що й ви й скотина ваша пити мете;
17Кэч аша ворбеште Домнул: ‘Ну вець ведя вынт ши ну вець ведя плоае, дар тотушь валя ачаста се ва умпле де апэ ши вець бя вой, турмеле воастре ши вителе воастре.’
18Та се ще мала річ у Господа: він подасть вам і Моабіїв на поталу,
18Дар ачаста есте пуцин лукру ынаинтя Домнулуй. Ел ва да пе Моаб ын мыниле воастре;
19І ви збурите всї утверджені городи й всї головні городи, позрубуєте всї плодющі дерева, позабиваєте всї криничні джерела, й всяке добре поле попсуєте каміннєм.
19вець сфэрыма тоате четэциле ынтэрите ши тоате четэциле алесе, вець тэя тоць копачий чей бунь, вець аступа тоате извоареле де апэ ши вець стрика ку петре тоате огоареле челе май буне.”
20І ось на завтра уранцї, о тій добі, як приносять хлїбову жертву, ринула разом вода дорогою Едомською, й земля сповнилась водою.
20Ши диминяца, ын клипа кынд се адучя жертфа, ятэ кэ а венит апа де пе друмул Едомулуй ши с-а умплут цара де апэ.
21Як довідалися ж Моабії, що царі наступають їх воювати, то й скликали всїх, що годились до зброї, та й уставились на гряницї.
21Ынсэ тоць моабиций, аузинд кэ ымпэраций се суе сэ лупте ымпотрива лор, ау кемат пе тоць чей ын вырстэ сэ поарте армеле, ши май марь кяр, ши ау стат ла хотар.
22Уранцї ж рано, як сонце заблисло над водою, показалась Моабіям вода червоною наче кров.
22С-ау скулат дис-де-диминяцэ ши, кынд а стрэлучит соареле песте апе, моабиций ау вэзут ын фаца лор апеле роший ка сынӂеле.
23І гукали вони: Се кров! Певно царі вдарили один на одного та й зробили різанину проміж себе. Нуже тепер на здобич, Моабії!
23Ей ау зис: „Есте сынӂе! Ымпэраций ау скос сабия ынтре ей, с-ау тэят уний пе алций. Акум, ла прадэ, моабиць!”
24І наближилися до Ізраїлського табору. І вирушили Ізрайлитяне та й ударили на Моабіїв так, що ті кинулись навтеки перед ними; вони ж усе вганяли за ними та й побили Моабіїв.
24Ши ау мерс ымпотрива таберей луй Исраел. Дар Исраел с-а скулат ши а бэтут пе Моаб, каре а луат-о ла фугэ динаинтя лор. Ау пэтрунс ын царэ ши ау бэтут пе Моаб.
25І поруйнували городи, усе ж добре поле попсували, кидаючи кожен чоловік по каменеві, й позабивали всї водяні джерела, та й повирубували все плодюще дерево, так що тільки каміннє осталось в Кир-Харешетї. А пращовики обступили та й зруйнували його.
25Ау сфэрымат четэциле, ау арункат, фиекаре, петре ын тоате огоареле челе май буне ши ле-ау умплут ку петре, ау аступат тоате извоареле де апэ ши ау тэят тоць копачий чей бунь; прэштиаший ау ынконжурат ши ау бэтут Кир-Харесетул, дин каре н-ау лэсат декыт петреле.
26І побачив царь Моабійський, що мусить полягти в бою, й взяв із собою сїмсот чоловіка взброєних мечами, щоб пробитись до царя Едомського; та не вдалось їм се.
26Ымпэратул Моабулуй, вэзынд кэ фусесе ынфрынт ын луптэ, а луат ку ел шапте суте де оамень каре скотяу сабия сэ-шь крояскэ друм пынэ ла ымпэратул Едомулуй, дар н-ау путут.
27І взяв він свого перворідня, що мав царювати після його, та й принїс його у всепаленнє на мурі. Се роздратувало так Ізраїля, що вони відступились від його та й вернулись у свою землю.
27А луат атунч пе фиул сэу ынтый нэскут, каре требуя сэ домняскэ ын локул луй, ши л-а адус ка ардере-де-тот пе зид. Ши о маре мыние а купринс пе Исраел, каре с-а депэртат де ымпэратул Моабулуй ши с-а ынторс ын царэ.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.