2 Царів 7
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Tongan Bible, Revised West Version
1Елисей же заговорив: Слухайте слово Господнє! Тако глаголе Господь: Завтра о сїй добі міра пшеничньої передньої муки буде в воротях в Самариї по одному секлеві, а дві мірі ячменю тоже по одному секлеві.
1Pea naʻe toki pehē ʻe ʻIlaisa, “Mou fanongo ki he folofola ʻa Sihova; ʻoku pehē ʻe Sihova, Feʻunga nai mo e feituʻulaʻā ni ʻapongipongi ʻe fakatau ʻae fuaʻanga mahoaʻa lelei ʻe taha ki he sikeli ʻe taha, mo e fuaʻanga ʻe ua ʻoe paʻale ki he sikeli ʻe taha, ʻi he matanikolo ʻo Samēlia.”
2І відказав лицарь, що на його руку опирався царь, чоловікові Божому: Коли б Господь і отвори починив у небі, то й тодї як би воно могло статись? І відказав він: Побачиш своїми очима, та не їсти меш.
2Pea ko e ʻeiki ko ia naʻe faʻaki ai ʻae tuʻi ki hono nima naʻe tali ʻo pehēange ki he tangata ʻoe ʻOtua, “Vakai, ka ne ngaohi ʻe Sihova ha ngaahi kātupa ʻi he langi, ʻe faʻa fai koā ʻae meʻa ni?” Pea naʻe pehē ʻe ia, “Vakai te ke mamata ki ai ʻaki ho mata ʻoʻou, ka ʻe ʻikai te ke kai mei ai.”
3Було ж чотири чоловіка прокажених, за ворітьми, й мовляли вони один одному: Чого нам тут седїти та дожидати смертї?
3¶ Pea naʻe nofo ʻae kau tangata kilia ʻe toko fā ʻi he hūʻanga matapā ʻoe kolo pea naʻa nau fepehēʻaki, “Ko e hā ʻoku tau nofo ai pe ʻi heni ke tau mate ai?
4Коли поважимось увійти в город, байдуже, город опанувала голоднеча, й ми там помремо; зістанемося ж тут, мусимо й тутеньки померти. Тож ходїмо в Сирийський табір. Зіставлять нас в живих, так жити мемо; а повбивають, ну, то й помремо.
4Kapau te tau pehē, “Ke tau hū atu ki loto kolo, ʻoku ʻi he kolo ʻae honge, pea te tau mate ai; pea kapau te tau nofo ai pe ʻi heni, te tau mate foki. Ko ia ke tau ō mo hoko ange ki he kautau mei Silia: kapau te nau fakamoʻui ʻakitautolu, pehē te tau moʻui; pea kapau te nau tāmateʻi ʻakitautolu, te tau mate pe.”
5От і піднялись у вечірньому мороцї, щоб ійти в Сирийський табір. Як же дойшли до краю Сирийського табору, не було там нї чоловіка.
5Ko ia naʻa nau tuʻu hake ʻi he kei fakapoʻupoʻuli ke ʻalu ki he ʻapitanga ʻoe kakai Silia; pea ʻi heʻenau hoko ange ki he ngataʻanga ʻaupito ʻoe ʻapitanga ʻoe kakai Silia, vakai naʻe ʻikai ha tokotaha ʻi ai.
6Бо дав Господь так, що в Сирийському таборі стало чути тупаннє коней й гуркіт колесниць та великого війська, так що вони мовляли одно одному: Певно царь Ізрайлїв понаймав царів Гетїйських і царів Египецьких, щоб напасти на нас!
6He naʻe meʻa ʻe Sihova ke fanongo ʻe he kakai Silia ki he patū ʻoe ngaahi saliote, mo e longoaʻa ʻoe ngaahi fanga hoosi, ʻio, ki he patū mai ʻoe fuʻu kautau tokolahi: pea naʻa nau fepehēʻaki, Vakai kuo piutau ʻe he tuʻi ʻo ʻIsileli mei he ngaahi tuʻi ʻoe kakai Heti, mo e ngaahi tuʻi ʻo ʻIsipite ke haʻu ʻo tauʻi ʻakitautolu.
7От і рушили та й побігли в омрацї, й покинули свої намети й конї й осли — ввесь табір як стояв, та й повтїкали, аби вихопитись із душею.
7Pea ko ia naʻa nau tutuʻu hake ai ʻo hola ʻi heʻene kei fakapoʻupoʻuli, mo nau siʻaki honau ngaahi fale fehikitaki, mo ʻenau fanga hoosi, mo ʻenau fanga ʻasi, ʻio, ʻae ʻapitanga kotoa mo ia naʻe ʻi ai, ka nau hola ke nau moʻui.
8Як же ті прокаженні прийшли до краю табору, увійшли вони в один намет, їли й пили, нахапали срібла, золота й одежі та й вийшли, те поховати. Потім зайшли в другий намет, набрали й там та й поховали.
8Pea ʻi he hoko atu ʻae kau kilia ni ki he ngataʻanga ʻaupito ʻoe ʻapitanga, naʻa nau hū atu ki he fale fehikitaki ʻe taha, ʻonau kai mo inu, mo nau ʻave mei ai ʻae siliva, mo e koula, mo e ngaahi kofu, mo nau ʻalu ʻo fufū ia; mo nau toe haʻu ʻo hū ki he fale fehikitaki ʻe taha, ʻo fetuku foki mei ai, mo nau ʻalu ʻo fufū ia.
9Далїй же кажуть один одному: Не так ми зробимо: Сей день є дньом доброї вістї. Коли мовчати мем, і до ясного ранку ждати мем, так нас обвинуватять. Пійдїмо ж зараз та зʼясуймо про се в царській палатї.
9Hili ia naʻa nau fepehēʻaki, “ʻOku ʻikai lelei ʻae meʻa ʻoku tau fai: ko e ʻaho eni ko e ʻaho ʻoe ongoongolelei, ka ʻoku tau fakalongo pe: kapau te tau tatali kaeʻoua ke ʻaho, ʻe hoko ha kovi kiate kitautolu: ko ia mou omi, koeʻuhi ke tau ʻalu ʻo fakahā eni ki he kaungāfale ʻoe tuʻi.”
10Прийшовши до воріт, прикликали вони воротарів городських та й розповіли їм, кажучи: Ми подались були в Сирийський табір, та нема там нї чоловіка анї чути голосу людського, а тільки конї та осли попривязувані й намети, як були.
10Ko ia naʻa nau haʻu mo nau ui ki he tangata leʻo ʻoe kolo: pea naʻa nau tala kiate kinautolu ʻo pehē, naʻa mau hoko ange ki he ʻapitanga ʻoe kakai Silia, pea vakai, naʻe ʻikai ha tokotaha ʻi ai, pea naʻe ʻikai ongo ai ʻae leʻo ʻo ha tangata, ka naʻe noʻotaki ʻae fanga hoosi, mo e fanga ʻasi naʻe noʻotaki, mo e ngaahi fale fehikitaki ʻo hangē pe ko ʻenau tuʻu.
11І пійшли воротарі та й передали вість в царську палату.
11Pea naʻa ne ui ʻe ia ki he kau leʻo pea naʻa nau fakahā ia ki he kaungāfale ʻoe tuʻi ʻi loto fale.
12І піднявсь царь серед ночі й промовив до слуг своїх: Я вам скажу, що Сирийцї проти нас урядили: Вони знають, що ми голодуємо; от і покинули табір, щоб сховатись в полі, та й думають: Як повиходять вони з міста, то захопимо їх живцем та й уломимось у город.
12¶ Pea naʻe tuʻu hake ʻae tuʻi ʻi he kei poʻuli, ʻo ne pehē ki heʻene kau tamaioʻeiki, Te u fakahā eni kiate kimoutolu ʻae meʻa kuo fai ʻe he kakai Silia kiate kitautolu. “ʻOku nau ʻilo ʻetau fiekaia; ko ia kuo nau ʻalu atu mei he ʻapitanga ke malumu ʻi he vao, ʻo pehē, ‘ʻOka nau ka hū mai mei he kolo, te tau puke moʻui ʻakinautolu, mo hū atu ai ki he kolo.’”
13І відказав один ізміж його слуг: Нехай беруть пять коней, що ще позоставались в містї, (бо лишь стілько їх і є в цїлій громадї Ізраїля, всї бо прочі обернено на харч), та пошлїмо їх на провідки.
13Pea naʻe pehēange ʻe ha tokotaha ʻo ʻene kau tamaioʻeiki, “ʻOku ou kole ke ke tuku ke toʻo ʻe ha niʻihi ʻae fanga hoosi ʻe nima ʻoku toe, ʻaia ʻoku kei toe ʻi he kolo, (vakai, ʻoku nau tatau pe mo e tokolahi ʻo ʻIsileli ʻaia ʻoku kei toe ʻi ai: vakai, ʻoku nau hangē pe ko e tokolahi ʻo ʻIsileli ʻaia kuo fakaʻauʻausino:) pea ke tau fekau atu ʻo mamata.”
14І взяли дві парі коней запряжених у колесницї й послав царь слїдом за Сирийцями з наказом: Ійдїте й роздивітесь.
14Ko ia naʻa nau toʻo ai ʻae ongo hoosi toho saliote ʻe ua; pea naʻe fekau atu ʻe he tuʻi ki he kautau ʻo Silia, ʻo ne pehē, “ʻAlu ʻo vakai.”
15І їхали вони аж до Йорданї, аж ось уся дорога встелена одежою й знаряддєм, що покидали Сирийцї в поквапних утеках. І вернулись посланцї та й донесли про се цареві.
15Pea naʻa nau muimui kiate kinautolu ʻo aʻu atu ki Sioatani: pea vakai, naʻe felefeleʻi ʻi he hala ʻae ngaahi kofu mo e ngaahi ipu, ʻaia naʻe liʻaki ʻe he kakai Silia ʻi heʻenau hola fakavavevave. Pea naʻe liliu mai ʻae kau talafekau, mo nau fakahā ia ki he tuʻi.
16Тодї вийшов люд та й розграбив табір Сирийський, і була міра пшеничнього борошна по секлеві, а дві мірки ячменю по секлеві, по слову Господньому.
16Pea naʻe ʻalu atu ʻae kakai, mo nau veteki ʻae ngaahi fale fehikitaki ʻoe kakai Silia. Pea pehē, naʻe fakatau ʻae fuaʻanga ʻe taha ʻoe mahoaʻa lelei ʻaki ʻae sikeli ʻe taha, mo e fuaʻanga paʻale ʻe ua ʻaki ʻae sikeli ʻe taha, ʻo hangē ko e folofola ʻa Sihova.
17Царь же поставив того лицаря, що на його руку опирався, доглядником у воротях; і роздавив його народ у воротях і він умер, як сказав чоловік Божий, коли говорив, як прийшов був до його царь.
17¶ Pea naʻe fekau ʻe he tuʻi ki he ʻeiki ʻaia naʻa ne faʻaki ki hono nima ke ʻaʻana ʻae leʻohi ʻoe matapā: pea naʻe malamalaki ia ʻe he kakai ʻi he matapā, pea naʻa ne mate, ʻo hangē ko ia naʻe fakahā ʻe he tangata ʻoe ʻOtua, ʻaia naʻe lea kiate ia ʻi heʻene ʻalu hifo ʻae tuʻi ki ai.
18А казав тодї чоловік Божий цареві так: Дві мірки ячменю стояти муть завтра о сїй добі в Самарийських воротях один секель, а мірка лучшого борошна один секель;
18Pea naʻe hoko ia ʻo hangē ko ia naʻe lea ʻaki ʻe he tangata ʻoe ʻOtua ki he tuʻi, ʻo pehē, Ko e fuaʻanga ʻe ua ʻoe paʻale ki he sikeli ʻe taha, mo e fuaʻanga ʻe taha ʻoe mahoaʻa lelei ki he sikeli ʻe taha, ʻe fakatau ʻapongipongi ʻo feʻunga nai mo e feituʻulaʻā ni ʻi he matapā ʻo Samēlia:
19Тодї лицарь відповів був чоловікові Божому: Коли б Господь і отвори починив у небі, то й тодї як би воно могло статись? І відказав йому: Побачиш своїми очима, та не їсти меш.
19Pea naʻe pehēange ʻe he ʻeiki ko ia ki he tangata ʻoe ʻOtua, “Vakai mai, kapau ʻe ngaohi ʻe Sihova ha ngaahi kātupa ʻi he langi, ʻe mafai ai ha meʻa pehē?” Pea naʻa ne pehē ʻe ia, “Vakai, te ke sio ki ai ʻaki ho mata, ka ʻe ʻikai te ke kai mei ai.”
20Так і сталось йому, бо люд потолочив його в воротях, так що він і вмер.
20Pea naʻe pehē pe ʻae meʻa naʻe hoko kiate ia: he naʻe malamalaki ia ʻe he kakai ʻi he matapā, pea naʻa ne mate.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.