1 Самуел 23
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ау венит ши ау спус луй Давид: „Ятэ кэ филистений ау ынчепут лупта ымпотрива Кеилей ши ау жефуит арииле.”
1І сповіщено Давида: Филистії облягли Кеїль та й жакують гумна.
2Давид а ынтребат пе Домнул ши а зис: „Сэ мэ дук ши сэ бат пе филистений ачештя?” Ши Домнул й-а рэспунс: „Ду-те, бате пе филистень ши избэвеште Кеила.”
2І спитав Давид Господа: Чи йти менї бити тих Филистіїв? І відказав Господь Давидові: Йди та побий Филистіїв й визволь Кеїль.
3Дар оамений луй Давид й-ау зис: „Ятэ кэ ной не темем кяр аич, ын Иуда. Че ва фи кынд вом мерӂе ла Кеила, ымпотрива оштилор филистенилор?”
3Давидові ж люде спротивились йому: чи ми ж тут в Юдеї не тремтимо з ляку? ато б ще нам ійти на військо Филистіїв!
4Давид а ынтребат ярэшь пе Домнул. Ши Домнул й-а рэспунс: „Скоалэ-те ши кобоарэ-те ла Кеила, кэч дау пе филистень ын мыниле тале.”
4І поспитав Давид Господа вдруге; і Господь подав йому звістку і сказав: Збирайсь і йди в Кеїль, бо подам Филистіїв тобі на поталу.
5Давид с-а дус дар ку оамений луй ла Кеила ши с-а бэтут ымпотрива филистенилор; ле-а луат вителе ши ле-а причинуит о маре ынфрынӂере. Астфел а избэвит Давид пе локуиторий дин Кеила.
5І пійшов Давид із людьми своїми в Кеїль, ударив на Филистіїв, позаймав усю скотину в їх, та й завдав їм тяжке побоїще, і вибавив Давид осадників Кеїльських.
6Кынд а фуӂит Абиатар, фиул луй Ахимелек, ла Давид, ын Кеила, с-а коборыт ку ефодул ын мынэ.
6Як же втїк Абіятар Ахимеленко до Давида в Кеїль, то принїс із собою й ефода.
7Саул а фост ынштиинцат де сосиря луй Давид ла Кеила ши а зис: „Думнезеу ыл дэ ын мыниле меле, кэч а венит ши с-а ынкис ынтр-о четате ку порць ши зэвоаре.”
7І переказано Саулові, що Давид у Кеїлї, і каже Саул: Бог видав його менї в руки, бо, ввійшовши в город з ворітьми й засовами, він себе замкнув.
8Ши Саул а кемат тот попорул ла рэзбой ка сэ се кобоаре ла Кеила ши сэ ымпресоаре пе Давид ши пе оамений луй.
8І повелїв Саул готовитись усьому людові в поход, щоб двинути проти Кеїля та й облягти Давида й його людей.
9Давид, луынд куноштинцэ де ачест план рэу пе каре-л пуня ла кале Саул ымпотрива луй, а зис преотулуй Абиатар: „Аду ефодул!”
9Довідавшися ж Давид, що Саул кує на його лихо, сказав сьвященникові Абіятарові: принеси ефода сюди.
10Ши Давид а зис: „Доамне, Думнезеул луй Исраел, робул Тэу а афлат кэ Саул вря сэ винэ ла Кеила ка сэ нимичяскэ четатя дин причина мя.
10І молився Давид: Господи, Боже Ізраїлїв! раб твій довідався, що Саул завзявся двинути проти Кеїля, щоб через мене зруйнувати місто.
11Мэ вор да ын мыниле луй локуиторий дин Кеила? Се ва коборы Саул аич, кум а афлат робул Тэу? Доамне, Думнезеул луй Исраел, биневоеште ши дескоперэ лукрул ачеста робулуй Тэу!” Ши Домнул а рэспунс: „Се ва коборы.”
11Чи городяне Кеїля не віддадуть мене в руки його? чи прийде сюди Саул, як прочув раб твій? Господи, Боже Ізраїлїв, сповісти про се раба твого. І відказав Господь: прийде.
12Давид а май зис: „Мэ вор да локуиторий дин Кеила пе мине ши пе оамений мей ын мыниле луй Саул?” Ши Домнул а рэспунс: „Те вор да.”
12І каже Давид: Чи видадуть городяне Кеїльські Саулові мене й моїх людей? І відказав Господь: Видадуть.
13Атунч, Давид с-а скулат ку оамений луй, ын нумэр де апроапе шасе суте де иншь, ау ешит дин Кеила ши с-ау дус унде ау путут. Саул, афлынд кэ Давид а скэпат дин Кеила, с-а оприт дин мерс.
13Тодї зібрався Давид із людьми своїми, до шістьох сот чоловіка, і покинули Кеїль, та й тулились там і сям навкруги. Як же Саулові сказано, що Давид утїк із Кеїля, понехав він свій поход.
14Давид а локуит ын пустиу, ын локурь ынтэрите, ши а рэмас пе мунтеле дин пустиул Зиф. Саул ыл кэута мереу, дар Думнезеу ну л-а дат ын мыниле луй.
14Давид же державсь у пустинї на неприступних місцях, а опісля по горах у пустинї Зиф, а Саул, знай, шукав його, та Бог не подав його на поталу йому.
15Давид, вэзынд кэ Саул а порнит сэ-й я вяца, а стат ын пустиул Зиф, ын пэдуре.
15І видїв Давид, що Саул вийшов чигати на його душу; був же тодї Давид у пустинї Зиф у лїсї.
16Атунч, Ионатан, фиул луй Саул, с-а скулат ши с-а дус ла Давид ын пэдуре. Ел й-а ынтэрит ынкредеря ын Думнезеу
16Син же Саулів Йонатан вибравсь та й прийшов до Давида в лїс і укріпив його надїєю на Бога,
17ши й-а зис: „Ну те теме де нимик, кэч мына татэлуй меу Саул ну те ва атинӂе. Ту вей домни песте Исраел ши еу вой фи ал дойля дупэ тине; татэл меу Саул штие ши ел бине лукрул ачеста.”
17І говорив йому: Не лякайся, бо рука панотця мого Саула не попаде тебе; нї! ти будеш царем над Ізраїлем, а я буду другим по тобі; се знає й панотець мій Саул.
18Ау фэкут ярэшь амындой легэмынт ынаинтя Домнулуй ши Давид а рэмас ын пэдуре, яр Ионатан с-а дус акасэ.
18І постановили вони знов умову перед Господом, і оставсь Давид у лїсї, а Йонатан пійшов додому.
19Зифиций с-ау суит ла Саул, ла Гибея, ши ау зис: „Ну-й Давид аскунс ынтре ной ын локурь ынтэрите, ын пэдуре, пе дялул Хакила, каре есте ла мязэзи де пустиу?
19Зифяне ж прийшли до Саула в Гиву та й кажуть: Давид ховається в нас по неприступних місцях, в лїсї, на верху гори Гахила, що направо від Есимону;
20Кобоарэ-те дар, ымпэрате, фииндкэ ачаста есте тоатэ доринца суфлетулуй тэу; ласэ пе ной дакэ е ворба сэ-л дэм ын мыниле ымпэратулуй.”
20Оце ж, коли схочеш, царю, надійти туди, то приходь; се вже наше буде дїло, видати його цареві.
21Саул а зис: „Домнул сэ вэ бинекувынтезе кэ авець милэ де мине!
21І відказав їм Саул: Нехай благословить вас Господь, що ви пожалували мене.
22Дучеци-вэ, вэ рог, де май черчетаць, ка сэ штиць ши сэ дескопериць ын че лок шь-а ындрептат паший ши чине л-а вэзут, кэч ми с-а спус кэ есте фоарте ширет.
22Ну, так ідїте ж та впевнїтесь боржій про його сховище, де є нога його, бо менї кажуть, що він дуже хитрий;
23Черчетаць ши ведець тоате локуриле унде се аскунде, вениць апой ла мине ку чева темейник ши вой порни ку вой. Дакэ есте ын царэ, ыл вой кэута принтре тоате мииле луй Иуда.”
23І вивідайте про його таємні кутки, де він ховається, і принесїте менї надїйню звістку, тодї й я пійду з вами, й коли він у сїй землї, так я шукати му його по всїх тисячах Юдиних.
24С-ау скулат дар ши с-ау дус ла Зиф ынаинтя луй Саул. Давид ши оамений луй ерау ын пустиул Маон, ши ануме ын кымпия динспре мязэзи де пустиу.
24І вибрались вони перед Саулом й пійшли в Зиф. Давид же був як раз тодї з людьми своїми в Маон-пустинї, у степу, на право від Есимону.
25Саул а плекат ку оамений сэй ын кэутаря луй Давид. Деспре лукрул ачеста с-а дат де весте луй Давид, каре с-а коборыт ла стынкэ ши а рэмас ын пустиул Маон. Саул, кынд а аузит, а урмэрит пе Давид ын пустиул Маон.
25Як вийшов Саул з людьми своїми шукати його, переказано про се Давидові, і він перейшов до тієї скелї, що в пустинї Маон. І довідавсь Саул про се, та й погнавсь у Маон-пустиню за Давидом.
26Саул мерӂя пе о парте а мунтелуй, ши Давид ку оамений луй, пе чялалтэ парте а мунтелуй. Давид фуӂя репеде, ка сэ скапе де Саул. Дар Саул ши оамений луй кяр ынконжурасерэ пе Давид ши пе ай луй, ка сэ пунэ мына пе ей,
26І йшов Саул по цїм боцї, а Давид із людьми своїми по тім боцї гори. І коли Давид намагався вивинутись Саулові, Саул же з людьми своїми силкувавсь обійти Давида й його людей, щоб їх захопити в руки,
27кынд ун сол а венит ши а спус луй Саул: „Грэбеште-те сэ вий, кэч ау нэвэлит филистений ын царэ.”
27Саме тодї несподївано прибув післанець до Саула з такою вістю: Спішись і приходь, бо Филистії напали на землю!
28Саул а ынчетат сэ урмэряскэ пе Давид ши с-а ынторс сэ ясэ ынаинтя филистенилор. Де ачея, локул ачела с-а нумит Села-Хамахлекот.
28Покинув тодї Саул наздоганяти Давида, та й двинув проти Филистіїв. Тим і названо се місце: Скеля роздїлення.
29Де аколо, Давид с-а суит спре локуриле ынтэрите дин Ен-Геди ши а локуит аколо.
no verse 29 in this text
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.