Cantares de Salomão 4
Bíblia Portuguesa Mundial (Brazilian Portuguese)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Eis que você é linda, meu amor. Eis que você é linda. Seus olhos são como pombas por trás do seu véu. Seu cabelo é como um rebanho de cabras, que descem do monte Gileade.
1Гарна ти, моя мила, о, яка ж ти гарна! очі, неначе в голубки, під кучерями в тебе; волоссє в тебе — нїби стадо кіз, що сходять із гори Галаадської;
2Seus dentes são como um rebanho recém-tosquiado, que subiu da lavagem, onde cada uma delas tem gêmeos. Nenhuma delas perdeu sua cria.
2Зуби в тебе — мов отара острижених овець, що з купелї виходять, а в кожної близнята, і нема між ними неплідної.
3Seus lábios são como um fio escarlate. Sua boca é adorável. Suas têmporas são como um pedaço de romã por trás do seu véu.
3Губи в тебе — пурпурова стрічка, а уста принадні; нїби половинки гранатового яблока — щоки твої під кучерями в тебе;
4Seu pescoço é como a torre de Davi, construída para ser um arsenal, onde pendem mil escudos, todos os escudos dos valentes.
4Шия твоя — се вежа Давидова, построєна про зброю: тисячі щитів висять на нїй — щити самих сильних;
5Seus dois seios são como dois filhotes, gêmeos de uma corça, que pastam entre os lírios.
5Дві соски твої — мов близнятка в молодої серни, що між лилїями пасуться.
6Até que o dia esfrie e as sombras fujam, eu irei ao monte de mirra, à colina de incenso.
6Покіль день холодом дише, тїнь не простяглася, вийду я на гору мирри, на узгірря кадила.
7Você é toda linda, meu amor. Não há mancha em você.
7Вся ти гарна, моя мила, нема в тобі скази!
8Venha comigo do Líbano, minha noiva, comigo do Líbano. Olhe do topo do Amana, do topo do Senir e do Hermom, das covas dos leões, dos montes dos leopardos.
8Зійди ж, подруго, за мною з Ливану; йди зо мною з Ливану! сьпіши з верхівя Амани, з верхівя Сенира й Єрмону, від леговищ левів, із гір, де рисї!
9Você arrebatou o meu coração, minha irmã, minha noiva. Você arrebatou o meu coração com um só dos seus olhares, com uma só corrente do seu pescoço.
9Зранила ти серце моє, сестрице-подруго! взяла єси серце моє поглядом єдиним, одним намистом на шиї твоїй!
10Como é lindo o seu amor, minha irmã, minha noiva! Como o seu amor é muito melhor do que o vinho, e a fragrância dos seus perfumes do que todas as especiarias!
10Що за любі ласки в тебе, сестронько-подруго, ласки твої над вино солодші, а пахощі мастей твоїх над усї пахощі!
11Seus lábios, minha noiva, gotejam como o favo de mel. Mel e leite estão debaixo da sua língua. O cheiro das suas vestes é como o cheiro do Líbano.
11В тебе з уст, подруго, капле мед, як з крижки; мед і молоко в тебе з язика стїкає, а пахощі одеж твоїх — пахощі Ливану!
12Minha irmã, minha noiva, é um jardim fechado; uma nascente fechada, uma fonte selada.
12Обгороджений сад — сестра моя люба, замкнений город, під печаттю криниця;
13Seus renovos são um pomar de romãs, com frutos preciosos, hena com plantas de nardo,
13Росадники твої — се сад гранатових яблок, роскішного плоду, кипер вкупі з нардом;
14nardo e açafrão, cálamo e canela, com toda espécie de árvores de incenso; mirra e aloés, com todas as melhores especiarias,
14З шафраном там нард, цинамон там із нардом; мирра там і алой з усїма пахощами;
15uma fonte de jardins, um poço de águas vivas, correntes que fluem do Líbano.
15Джерело саду — колодїзь води живої й потоки з Ливану.
16Desperte, vento norte, e venha, vento sul! Soprem no meu jardim, para que as suas especiarias fluam. Que o meu amado venha ao seu jardim, e prove os seus frutos preciosos.
16Піднімись, північний вітре, прилети, полуденнику, повій на сад мій, нехай поллються пахощі його! —
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.