Eclesiastes 9
Bíblia Portuguesa Mundial (Brazilian Portuguese)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Pois apliquei o meu coração a tudo isso, para investigar tudo isso: que os justos, os sábios e as suas obras estão nas mãos de Deus; se é amor ou ódio, o homem não sabe; tudo está diante deles.
1На все те обернув я серце моє, щоб зрозуміти, що праведні й мудрі й дїла їх у Бога в руцї, та що чоловік нї любови нї ненавистї за те не знає, бо воно далеко перед ним.
2Todas as coisas acontecem igualmente a todos. Há um mesmo destino para o justo e para o ímpio; para o bom, para o puro e para o impuro, para o que oferece sacrifícios e para o que não oferece. Como é o bom, assim é o pecador; aquele que faz um juramento é como aquele que teme fazer um juramento.
2Усьому й усїм — одно: однака доля праведному й безбожному, доброму й злому, чистому й нечистому; тому, що приносить жертви, й тому, що не приносить жертви; честивому, як і грішникові; тому, хто клянеться, як і тому, хто совіститься клястись.
3Este é um mal em tudo o que se faz debaixo do sol: que há um mesmo destino para todos. Sim, também o coração dos filhos dos homens está cheio de maldade, e a loucura está em seu coração enquanto vivem, e depois disso eles vão para os mortos.
3Се ж то й біда в усьому, що дїється під сонцем, що доля однака всїм; тим то й серце в людей повне злостї, й безум у серцї їх, поки живота їх, а потім прилучуються до мертвих.
4Pois para aquele que está unido a todos os vivos há esperança; porque um cão vivo é melhor do que um leão morto.
4Поки людина в живих, має ще надїю; тим, що живому собацї лучше, нїж мертвому леву;
5Pois os vivos sabem que morrerão, mas os mortos não sabem de nada, nem têm mais nenhuma recompensa; pois a memória deles foi esquecida.
5Бо живі знають, що помруть, а мертві нїчогісїнько не тямлять, і нема їм уже заплати, бо й память про них пішла в забуток;
6Também o seu amor, o seu ódio e a sua inveja já pereceram há muito tempo; nem têm eles mais porção alguma, para sempre, em tudo o que se faz debaixo do sol.
6І любов їх і ненависть і боротьба їх минулись, і не буде їм вже нїякої частини нї в чому, що дїється під сонцем.
7Siga o seu caminho — coma o seu pão com alegria, e beba o seu vinho com um coração alegre; pois Deus já aceitou as suas obras.
7Ійди ж, їж твій хлїб, радуючись, і пий твоє вино, веселючись, коли Бог ласкавий на дїла твої.
8Que as suas vestes sejam sempre brancas, e não deixe faltar óleo sobre a sua cabeça.
8Нехай повсячасно буде на тобі одежа сьвітла, й нехай волос твій буде намащений.
9Viva alegremente com a esposa que você ama todos os dias da sua vida de vaidade, os quais ele lhe deu debaixo do sol, todos os seus dias de vaidade; pois essa é a sua porção na vida, e no seu trabalho com o qual você labuta debaixo do sol.
9Усолоджуй собі життє з жінкою твоєю, що її любиш, через усї днї марної жизнї твоєї, а котру дав тобі Бог за товаришку на всї швидколетні днї твої під сонцем; се бо — пай твій в життю й в трудах твоїх, що ти трудишся під сонцем.
10Tudo o que a sua mão encontrar para fazer, faça-o com todas as suas forças; pois não há obra, nem plano, nem conhecimento, nem sabedoria, no Seol, para onde você vai.
10Все, що маєш снагу робити, роби руками твоїми; бо в могилї, куди ти йдеш, нема вже роботи, нї роздумовання, нї знання, нї мудростї.
11Voltei-me e vi debaixo do sol que a corrida não é dos velozes, nem a batalha dos fortes, nem o pão dos sábios, nem as riquezas dos homens de entendimento, nem o favor dos homens habilidosos; mas o tempo e o acaso acontecem a todos eles.
11І звернувсь я й добачив під сонцем, що не швидким допадаєсь нагорода за побіг; не хоробрим — побіда; не мудрим — хлїб; не розумним — багацтво, й не тямущим — ласка, тільки час і случай у всїм.
12Pois o homem também não conhece o seu tempo. Como os peixes que são apanhados em uma rede maligna, e como os pássaros que são pegos na armadilha, assim também os filhos dos homens são enlaçados em um tempo mau, quando este cai de repente sobre eles.
12Бо людина свого часу навіть не знає. Як риба попадається в невід, а птиця запутуєсь у сильце, так і люде ловляться в лиху годину, як вона прийде негадано до них.
13Também vi a sabedoria debaixo do sol desta maneira, e ela me pareceu grande.
13От іще яку бачив я мудрість під сонцем, а вона здалась менї не абиякою:
14Havia uma pequena cidade, com poucos homens dentro dela; e um grande rei veio contra ela, a cercou e construiu grandes baluartes contra ela.
14Було невеличке собі місто, та й не так то людне. Прийшов під його великий царь, облїг його, та й поробив проти його всї боєві прилади;
15Ora, encontrou-se nela um homem pobre e sábio, e ele, pela sua sabedoria, livrou a cidade; contudo, ninguém se lembrou daquele mesmo homem pobre.
15Аж се знайшовся в йому чоловік нетяга розумний та й вирятував городець своїм розумом, а нїхто потім не споминав про сього біднягу.
16Então eu disse: “A sabedoria é melhor do que a força.” No entanto, a sabedoria do homem pobre é desprezada, e as suas palavras não são ouvidas.
16І сказав я: Розум лучше сили, та розумом у чоловіка бідного погорджують і слова його байдуже.
17As palavras dos sábios ouvidas em silêncio são melhores do que o grito daquele que governa entre os tolos.
17Слово тихе й розумне, як його послухають, переважує крик потужного між дурними.
18A sabedoria é melhor do que as armas de guerra; mas um só pecador destrói muito do que é bom.
18Розум лучше військового знаряддя, та одно ледащо попсує часом багацько доброго.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.