2 Coríntios 7
Bíblia Portuguesa Mundial (Brazilian Portuguese)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Tendo, portanto, estas promessas, amados, purifiquemo-nos de toda impureza da carne e do espírito, aperfeiçoando a santidade no temor de Deus.
1Мавши оце сї обітування, любі (мої), очищуймо себе від усякої нечистї тїла і духа, звершуючи сьвятість у страсї Божому.
2Abram seus corações para nós. A ninguém prejudicamos. A ninguém corrompemos. De ninguém tiramos vantagem.
2Зрозумійте нас: ми нїкого не скривдили, нїкого не зопсували, нї з кого не здирали.
3Não digo isso para condená-los, pois já disse antes que vocês estão em nossos corações para juntos morrermos e juntos vivermos.
3Не на осуд глаголю; бо попереду сказав я, що в серцях наших ви (такі), щоб умирати з вами і жити.
4Grande é a minha franqueza para com vocês. Grande é o meu orgulho por vocês. Estou cheio de consolo. Transbordo de alegria em toda a nossa aflição.
4Велика сьмілость моя до вас, велика похвала менї за вас; сповнив ся я утїхою; надто багатий я радощами у всякому горю нашому.
5Pois, mesmo quando chegamos à Macedônia, nosso corpo não teve descanso algum; pelo contrário, fomos afligidos de todos os lados: lutas por fora, temores por dentro.
5Бо, й як прийшли ми в Македонию, нїякого впокою не мало тїло наше, у всьому бідуючи: осторонь боротьби, в серединї страхи.
6No entanto, Deus, que consola os abatidos, nos consolou com a chegada de Tito;
6Та Бог, що втїшає смиренних, утїшив нас приходом Титовим,
7e não apenas com a sua chegada, mas também pelo consolo que ele recebeu de vocês, enquanto nos contava do seu anseio, do seu pranto e do seu zelo por mim, de modo que me alegrei ainda mais.
7не тільки ж приходом його, та й утїшеннєм, котрим утїшив ся про вас, оповідуючи ваше бажаннє, ваше риданнє, вашу прихильність до мене, так що я вельми зрадував ся.
8Pois, embora eu os tenha entristecido com a minha carta, não me arrependo, embora antes eu tenha me arrependido. Pois vejo que aquela carta os entristeceu, ainda que por pouco tempo.
8Бо хоч я й засмутив вас посланнєм, не каюсь, хоч і каяв ся; бачу бо, що те посланнє, хоч і на час, засмутило вас.
9Agora me alegro, não porque vocês foram entristecidos, mas porque a tristeza de vocês os levou ao arrependimento. Pois vocês foram entristecidos segundo Deus, para que de nossa parte não sofressem perda alguma.
9Тепер я радуюсь, не тому, що ви засмутились були, а тому, що смуткували на покаяннє; засмутились бо ви по Бозї, щоб нї в чому не було вам шкоди від нас.
10Pois a tristeza segundo Deus produz um arrependimento que leva à salvação e que não traz remorso. Mas a tristeza do mundo produz a morte.
10Бо смуток по Бозї нерозкаяне покаяннє на спасеннє робить; смуток же сьвіта сього смерть робить.
11Pois vejam o que produziu em vocês essa tristeza segundo Deus: que empenho, que defesa, que indignação, que temor, que anseio, que zelo e que desejo de fazer justiça! Em tudo vocês demonstraram estar isentos de culpa neste assunto.
11Ось бо се саме, що по Бозї смуткували, яке велике зробило в вас дбаннє, а (яке) оправданнє, а жаль, а страх, а бажаннє, а ревність, яке (відомщеннє)! У всьому показали ви, що чисті в сьому дїлї.
12Portanto, embora eu lhes tenha escrito, não escrevi por causa daquele que cometeu a ofensa nem por causa daquele que a sofreu, mas para que o empenho de vocês por nós fosse revelado entre vocês diante de Deus.
12А хоч і писав я вам, то не задля того, хто скривдив, і не задля того, хто скривджений, а щоб явилось у вас дбаннє наше про вас, перед Богом.
13Por isso, fomos consolados. Em nosso consolo, nos alegramos ainda mais com a alegria de Tito, porque o seu espírito foi revigorado por todos vocês.
13Того ж то втїшились ми втїшеннєм вашим; а й надто більш зрадїли радістю Титовою, що заспокоїв ся дух його від усїх вас.
14Pois, se em alguma coisa me orgulhei de vocês diante dele, não fui decepcionado. Assim como tudo o que lhes dissemos era verdade, também aquilo de que nos orgulhamos diante de Tito se mostrou verdadeiro.
14Бо коли я хваливсь йому чим про вас, то не осоромив ся; а, як усе по правдї говорили ми вам, так і хвала наша перед Титом правдивою була.
15O afeto dele por vocês é ainda maior, ao lembrar-se da obediência de todos vocês, de como o receberam com temor e tremor.
15Серце ж його ще більш до вас (прихиляєть ся), згадуючи послух усїх вас, з яким страхом і трепетом прийняли його.
16Alegro-me porque em tudo tenho confiança em vocês.
16Радуюсь оце, що у всьому можу звіритись вам.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.