Leviticus 25
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Locutusque est Dominus ad Moysen in monte Sinai, dicens:
1І рече Господь Мойсейові:
2Loquere filiis Israël, et dices ad eos: Quando ingressi fueritis terram quam ego dabo vobis, sabbatizes sabbatum Domino.
2Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм: Як прийдете в землю, що я оддаю вам, так мусить земля сьвяткувати соботу Господеві.
3Sex annis seres agrum tuum, et sex annis putabis vineam tuam, colligesque fructus ejus:
3Шість лїт засївати меш поле твоє, і шість лїт обрізувати меш виноградник твій, і збирати меш уроджай землї.
4septimo autem anno sabbatum erit terræ, requietionis Domini: agrum non seres, et vineam non putabis.
4Семий же рік буде субота на відпочинок землї, собота Господеві; поля твого не засївати меш і виноградника твого не обрізувати меш.
5Quæ sponte gignet humus, non metes: et uvas primitiarum tuarum non colliges quasi vindemiam: annus enim requietionis terræ est:
5Що само собою послї жнив твоїх уродить, не жати меш, грон у винограднику твойму необрізаному не збирати меш; рік відпочинку буде про землю.
6sed erunt vobis in cibum, tibi et servo tuo, ancillæ et mercenario tuo, et advenæ qui peregrinantur apud te:
6І буде собота землї на харч про вас, тобі й слузї твойму, і рабинї твоїй, і наймитові твому, і комірникові твому, що в тебе пробуває;
7jumentis tuis et pecoribus, omnia quæ nascuntur præbebunt cibum.
7І скотинї твоїй, і зьвіринї, що на землї твоїй, буде ввесь уроджай її на харч.
8Numerabis quoque tibi septem hebdomadas annorum, id est, septies septem, quæ simul faciunt annos quadraginta novem:
8І лїчити меш собі сїм собітнїх років, сїм раз сїм лїт, так що час сїмох собітнїх років буде тобі сорок і девять років.
9et clanges buccina mense septimo, decima die mensis, propitiationis tempore, in universa terra vestra.
9І прикажеш трубити в трубу місяця семого на десятий день; в день премирення прикажеш трубити в труби по всїй землї вашій.
10Sanctificabisque annum quinquagesimum, et vocabis remissionem cunctis habitatoribus terræ tuæ: ipse est enim jubilæus. Revertetur homo ad possessionem suam, et unusquisque rediet ad familiam pristinam:
10І сьвяткувати мете пятидесятий рік, і оголосите волю по країнї всїм осадникам її. Гучний рік се буде в вас, і вертати ме кожний з вас в державу свою, і кожний до роду свого вертати мете.
11quia jubilæus est, et quinquagesimus annus. Non seretis neque metetis sponte in agro nascentia, et primitias vindemiæ non colligetis,
11Яко ювілейний рік буде в вас пятидесятий рік. Не будете сїяти, нї збирати того, що само вродиться, і не збирати мете з виноградника непідрізуваного;
12ob sanctificationem jubilæi: sed statim oblata comedetis.
12Бо се ювілейний рік: сьвятим він мусить бути в вас; просто з поля їсти мете уроджай його.
13Anno jubilæi, redient omnes ad possessiones suas.
13В ювілейний рік мусить кожний вертати до свого маєтку.
14Quando vendes quippiam civi tuo, vel emes ab eo, ne contristes fratrem tuum, sed juxta numerum annorum jubilæi emes ab eo,
14А коли що продаєш ближньому твому, чи купуєш із руки в ближнього твого, не будете тиснути один в одного.
15et juxta supputationem frugum vendet tibi.
15Вважаючи на лїчбу років послї ювілейного року, будеш куповати в ближнього твого, по лїчбі жнивних років продавати ме він тобі.
16Quanto plures anni remanserint post jubilæum, tanto crescet et pretium: et quanto minus temporis numeraveris, tanto minoris et emptio constabit: tempus enim frugum vendet tibi.
16Чим більше років, тим більшу цїну поставиш йому, і чим меньше років, тим меньшу цїну поставиш йому; бо лїчбу жнив продає він тобі.
17Nolite affligere contribules vestros, sed timeat unusquisque Deum suum, quia ego Dominus Deus vester.
17Тим же то не будете вимагати надто один в одного, а боятись Бога твого; Я бо Господь, Бог ваш.
18Facite præcepta mea, et judicia custodite, et implete ea: ut habitare possitis in terra absque ullo pavore,
18І будете сповняти встанови мої і пильнувати присудів моїх, і жити мете на землї з упокоєм.
19et gignat vobis humus fructus suos, quibus vescamini usque ad saturitatem, nullius impetum formidantes.
19І давати ме земля плоди свої і їсти мете до наситу, і жити мете на їй з упокоєм.
20Quod si dixeritis: Quid comedemus anno septimo, si non severimus, neque collegerimus fruges nostras?
20І коли казати мете: Що їсти мемо семого року? Ми ж не сїємо і не збираємо вроджаю нашого,
21dabo benedictionem meam vobis anno sexto, et faciet fructus trium annorum:
21Я посилати му благословеннє моє на вас в роцї шестому, щоб зродило на три роки;
22seretisque anno octavo, et comedetis veteres fruges usque ad nonum annum: donec nova nascantur, edetis vetera.
22І як посїєте на восьмий рік, то їсти мете ще з попереднього вроджаю; аж до девятого року, покіль прийде вроджай його, їсти мете з попереднього.
23Terra quoque non vendetur in perpetuum, quia mea est, et vos advenæ et coloni mei estis:
23А землї не продавати мете на віки, бо земля моя; приходнї бо і комірники ви в мене.
24unde cuncta regio possessionis vestræ sub redemptionis conditione vendetur.
24Тим же по всїй землї вашої власностї мусите дозволяти викуп землї.
25Si attenuatus frater tuus vendiderit possessiunculam suam, et voluerit propinquus ejus, potest redimere quod ille vendiderat.
25Коли зʼубожіє твій брат і продасть свою власність, то нехай прийде купець, його близький родич, і викупить, що продав брат його.
26Sin autem non habuerit proximum, et ipse pretium ad redimendum potuerit invenire,
26А коли нема в людини такого, щоб викупив, та руки його зароблять, і стане за що викупити,
27computabuntur fructus ex eo tempore quo vendidit: et quod reliquum est, reddet emptori, sicque recipiet possessionem suam.
27Так мусить порахувати роки проданого й вернути лишнє чоловікові, якому продав, і вернеться так до власностї своєї.
28Quod si non invenerit manus ejus ut reddat pretium, habebit emptor quod emerat, usque ad annum jubilæum. In ipso enim omnis venditio redibit ad dominum et ad possessorem pristinum.
28Коли ж руки його не придбають, щоб стало чим заплатити йому, так нехай продане буде в руцї того, хто купив, до ювілейного року, і буде воно вільне в ювілейному роцї, і вернеть ся йому власність його.
29Qui vendiderit domum intra urbis muros, habebit licentiam redimendi, donec unus impleatur annus.
29І коли хто продасть хату в утвердженому містї, так можна йому викупити її до кіньця року від часу продажі.
30Si non redemerit, et anni circulus fuerit evolutus, emptor possidebit eam, et posteri ejus in perpetuum, et redimi non poterit, etiam in jubilæo.
30Цїлий рік можна йому викупити її. Коли ж не викуплять до кінця повного року, так буде хата, що в утвердженому містї, на завсіди власність того, хто купив її, в роди його; не буде вільною ювілейного року.
31Sin autem in villa domus, quæ muros non habet, agrorum jure vendetur: si ante redempta non fuerit, in jubilæo revertetur ad dominum.
31Хати по селах, що неутверджені навкруги, будуть нарівнї з полями землї; буде для них право викупу, і в ювілейному роцї виходити муть вільними.
32Ædes Levitarum quæ in urbibus sunt, semper possunt redimi:
32Що ж до міст Левітів, та хат по містах їх, по всяк час можна викуплювати Левітам.
33si redemptæ non fuerint, in jubilæo revertentur ad dominos, quia domus urbium Levitarum pro possessionibus sunt inter filios Israël.
33А коли нїхто з Левітів не викупить, так у ювілейному роцї буде вільна продана хата в містї власностї його; хати бо в містах Левітів їх власність між синами Ізрайлевими.
34Suburbana autem eorum non veneant, quia possessio sempiterna est.
34І оболоня кругом міст їх не можна продавати, бо се власність їх віковічня.
35Si attenuatus fuerit frater tuus, et infirmus manu, et susceperis eum quasi advenam et peregrinum, et vixerit tecum,
35І коли зубожіє брат твій і він опустить руки при тобі, мусиш допомогти йому; як приходень і комірник, жити ме при тобі.
36ne accipias usuras ab eo, nec amplius quam dedisti: time Deum tuum, ut vivere possit frater tuus apud te.
36Не брати меш із його чиншу і лихви, а будеш боятись Бога твого щоб можна жити братові твойму при тобі.
37Pecuniam tuam non dabis ei ad usuram, et frugum superabundantiam non exiges.
37Грошей не позичати меш йому на чинш, і не давати меш йому поживи на лихву.
38Ego Dominus Deus vester, qui eduxi vos de terra Ægypti, ut darem vobis terram Chanaan, et essem vester Deus.
38Я Господь, Бог твій, що тебе вивів із Египецької землї, щоб оддати вам Канаан землю, і бути в вас Богом.
39Si paupertate compulsus vendiderit se tibi frater tuus, non eum opprimes servitute famulorum,
39І коли зʼубожіє твій брат при тобі і продасться тобі, не поставиш його до невільничої роботи;
40sed quasi mercenarius et colonus erit: usque ad annum jubilæum operabitur apud te,
40Як наємник, як комірник мусить він бути при тобі; до ювілейного року робити ме в тебе.
41et postea egredietur cum liberis suis, et revertetur ad cognationem, ad possessionem patrum suorum.
41І вийде на волю від тебе й дїти його, та й вернеться до родини своєї, і до батьківщини своєї вернеться.
42Mei enim servi sunt, et ego eduxi eos de terra Ægypti: non veneant conditione servorum:
42Вони бо слуги мої, що вивів я із Египецької землї; неможна продавати їх, як продають невільників.
43ne affligas eum per potentiam, sed metuito Deum tuum.
43Не панувати меш над ними жорстоко, і мусиш боятись Бога твого.
44Servus et ancilla sint vobis de nationibus quæ in circuitu vestro sunt:
44Що ж до раба твого і до рабинї твоєї, що буде в тебе; нехай будуть із народів, що кругом вас; від них будете купувати рабів і рабинь.
45et de advenis qui peregrinantur apud vos, vel qui ex his nati fuerint in terra vestra, hos habebitis famulos:
45Так само й з дїтей комірників, що пробувають у вас, можна вам купувати із їх родини, що при вас, котру породили вони в землї вашій; і будуть вони вам у власність,
46et hæreditario jure transmittetis ad posteros, ac possidebitis in æternum: fratres autem vestros filios Israël ne opprimatis per potentiam.
46І зоставляти мете їх дїтям вашим після вас, щоб мали їх як власність. Ті служити муть на віки; над братами ж вашими, синами Ізрайлевими, не панувати мете жорстоко один над другим.
47Si invaluerit apud vos manus advenæ atque peregrini, et attenuatus frater tuus vendiderit se ei, aut cuiquam de stirpe ejus:
47І коли руки чуженицї або комірника твого придбають яке добро, а брат твій зʼубожіє при йому та й продасться чужому або комірникові твому, чи кому з родини чуженицї,
48post venditionem potest redimi. Qui voluerit ex fratribus suis, redimet eum,
48Так послї того, як він продався, мати ме право викупу свого; одному з братів його можна викупити його.
49et patruus, et patruelis, et consanguineus, et affinis. Sin autem et ipse potuerit, redimet se,
49Або син дядька його викупить його, або хто з найблизшої родини його нехай викупить його; або коли руками що заробить, сам нехай викупиться.
50supputatis dumtaxat annis a tempore venditionis suæ usque ad annum jubilæum: et pecunia, qua venditus fuerat, juxta annorum numerum, et rationem mercenarii supputata.
50І полїчиться він з тим, хто купив його, від року продажі до року ювілейного, а цїна, за котру продався, буде відповідна лїчбі років; як наємник полїчить він йому днї свої.
51Si plures fuerint anni qui remanent usque ad jubilæum, secundum hos reddet et pretium:
51Коли ще багацько років, то мусить вернути відповідний викуп свій із грошей, що за них куплено його;
52si pauci, ponet rationem cum eo juxta annorum numerum, et reddet emptori quod reliquum est annorum,
52Коли ж мало зостанеться років до року ювілейного, так нехай розлїчиться з ним: відповідно до років своїх верне викуп свій.
53quibus ante servivit mercedibus imputatis: non affliget eum violenter in conspectu tuo.
53Як наємник буде він із року в рік при йому; не панувати ме він над ним жорстоко перед очима твоїми.
54Quod si per hæc redimi non potuerit, anno jubilæo egredietur cum liberis suis.
54І коли не викупиться таким робом, так вийде на волю в роцї ювілейному, сам і дїти його з ним.
55Mei enim sunt servi filii Israël, quos eduxi de terra Ægypti.
55Бо мої раби сини Ізрайлеві, вони мої раби, що я вивів їх із Египецької землї. Я Господь, Бог ваш.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.