2 Мойсея 32
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1І вбачили люде, що загаявся Мойсей зійти з гори, і згромадились люде до Арона, і мовляли до його: Заходись лишень та пороби нам боги, щоб вони йшли поперед нас! Бо ми не знаємо, що сталось Мойсейові, чоловікові сьому, що вивів нас із Египецької землї.
1Попорул, вэзынд кэ Мойсе зэбовеште сэ се кобоаре де пе мунте, с-а стрынс ын журул луй Аарон ши й-а зис: „Хайде, фэ-не ун думнезеу каре сэ мяргэ ынаинтя ноастрэ, кэч Мойсе, омул ачела каре не-а скос дин цара Еӂиптулуй, ну штим че с-а фэкут!”
2І рече їм Арон: Повиймайте ж сережки золоті, що в ушу жінок ваших, у ваших синів і дочок, та й принесїть до мене.
2Аарон ле-а рэспунс: „Скоатець черчеий де аур дин урекиле невестелор, фиилор ши фийчелор воастре ши адучеци-й ла мине.”
3І повиймали всї люде сережки золоті, що в ушу в їх, і поприносили до Арона.
3Ши тоць шь-ау скос черчеий де аур дин урекь ши й-ау адус луй Аарон.
4І позабирав їх із рук їх, і виробив форму, і зробив із них литого бичка. І казали люде: Ось бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе з Египецької землї.
4Ел й-а луат дин мыниле лор, а бэтут аурул ку далта ши а фэкут ун вицел турнат. Ши ей ау зис: „Исраеле, ятэ думнезеул тэу каре те-а скос дин цара Еӂиптулуй!”
5І вбачаючи се Арон, вистроїв перед ним жертівника. І покликне Арон і каже: Завтра сьвято Господеві!
5Кынд а вэзут Аарон лукрул ачеста, а зидит ун алтар ынаинтя луй ши а стригат: „Мыне ва фи о сэрбэтоаре ын чинстя Домнулуй!”
6І повставали вони рано враньцї, та й вознесли жертви огняні і жертви мирні. І посїдали люде їсти й пити з ним, і вставши позаводили іграшки.
6А доуа зи, с-ау скулат дис-де-диминяцэ ши ау адус ардерь-де-тот ши жертфе де мулцумире. Попорул а шезут де а мынкат ши а бэут; апой с-ау скулат сэ жоаче.
7І рече Господь Мойсейові: Ійди боржій, спустись! Показились бо сї люде, що вивів єси з Египецької землї.
7Домнул а зис луй Мойсе: „Скоалэ ши кобоарэ-те, кэч попорул тэу, пе каре л-ай скос дин цара Еӂиптулуй, с-а стрикат.
8Хутко звернули з дороги, що я заповідав їм; зробили собі литого бичка та й поприпадали ниць перед ним, і принесли йому жертву, й мовляють: Ось, бог твій Ізраїлю, що вивів тебе з Египецької землї.
8Фоарте курынд с-ау абэтут де ла каля пе каре ле-о порунчисем Еу; шь-ау фэкут ун вицел турнат, с-ау ынкинат пынэ ла пэмынт ынаинтя луй, й-ау адус жертфе ши ау зис: ‘Исраеле, ятэ думнезеул тэу каре те-а скос дин цара Еӂиптулуй!’”
9І рече Господь Мойсейові: Бачив я людей сих; се люде затвердїлого серця.
9Домнул а зис луй Мойсе: „Вэд кэ попорул ачеста есте ун попор ынкэпэцынат.
10Іди ж від мене, щоб запалав я гнївом на їх, і щоб менї вигубити їх; тебе ж я зроблю народом великим.
10Акум, ласэ-Мэ; мыния Мя аре сэ се априндэ ымпотрива лор ши-й вой мистуи, дар пе тине те вой фаче стрэмошул унуй ням маре.”
11І благав Мойсей Господа, Бога свого, і промовив: Про що, Господе, палати гнївом тобі на людей твоїх, що вивів єси з Египецької землї потугою великою й рукою міцною?
11Мойсе с-а ругат Домнулуй Думнезеулуй сэу ши а зис: „Пентру че сэ се априндэ, Доамне, мыния Та ымпотрива попорулуй Тэу, пе каре л-ай скос дин цара Еӂиптулуй ку маре путере ши ку мынэ таре?
12Чи то ж гаразд, як мовляти муть Египтїї: На лихо він вивів їх, аби повбивати в горах та повикорінювати з лиця земного? Одвернись від гнїва твого, да зжалься, що розлютувався на людей твоїх.
12Пентру че сэ зикэ еӂиптений: ‘Спре ненорочиря лор й-а скос, ка сэ-й омоаре прин мунць ши ка сэ-й штяргэ де пе фаца пэмынтулуй’? Ынтоарче-Те дин юцяла мынией Тале ши ласэ-Те де рэул ачеста пе каре врей сэ-л фачь попорулуй Тэу.
13Спогадай Авраама, Ізаака й Ізраїля, слуг твоїх, що їм клявся єси собою самим, словами: Намножу насїння вашого, як зір небесних, і всю ʼцю землю, що про неї я глаголав, дам я насїнню вашому і наслїдувати мете її віковічно.
13Аду-ць аминте де Авраам, де Исаак ши де Исраел, робий Тэй, кэрора ле-ай спус, журынду-Те пе Тине Ынсуць: ‘Вой ынмулци сэмынца воастрэ ка стелеле черулуй, вой да урмашилор воштри тоатэ цара ачаста де каре ам ворбит, ши ей о вор стэпыни ын вяк.’”
14І зжалївся Господь, що розлютувався та й хотїв заподїяти лихо людям своїм.
14Ши Домнул С-а лэсат де рэул пе каре спусесе кэ вря сэ-л факэ попорулуй Сэу.
15І повернувся Мойсей, і спустивсь з гори, а таблицї сьвідчення в руцї його, таблицї пописані з обох боків; з одного й з другого боку пописані.
15Мойсе с-а ынторс ши с-а коборыт де пе мунте ку челе доуэ табле але мэртурией ын мынэ. Таблеле ерау скрисе пе амындоуэ пэрциле, пе о парте ши пе алта.
16А таблицї були дїло Боже і письмо — письмо Боже, вирізане на таблицях.
16Таблеле ерау лукраря луй Думнезеу ши скрисул ера скрисул луй Думнезеу, сэпат пе табле.
17І почув Йосуа голос люду, що вигукував, і каже Мойсейові: Військовий погук у коші.
17Иосуа а аузит гласул попорулуй, каре скотя стригэте, ши а зис луй Мойсе: „Ын табэрэ есте ун стригэт де рэзбой!”
18Та нї! каже, не так гукають подужники, і не так гукають подужані; голос пересьпівів я чую.
18Мойсе а рэспунс: „Стригэтул ачеста ну-й нич стригэт де бируиторь, нич стригэт де бируиць; че ауд еу есте гласул унор оамень каре кынтэ!”
19І сталось, що, наближившись до табору, побачив бичка і таньцї, і запалав Мойсей гнївом, та й кинув таблицї з рук, і розбив їх під горою.
19Ши, пе кынд се апропия де табэрэ, а вэзут вицелул ши жокуриле. Мойсе с-а апринс де мыние, а арункат таблеле дин мынэ ши ле-а сфэрымат де пичорул мунтелуй.
20І взяв бичка, що вони зробили, та й спалив його на вогнї, і розтовк його на прах; та й висипав у воду, та й дав її пити синам Ізрайлевим.
20А луат вицелул пе каре-л фэкусерэ ей ши л-а арс ын фок; л-а префэкут ын ченушэ, а пресэрат ченуша пе фаца апей ши а дат-о копиилор луй Исраел с-о бя.
21І рече Мойсей Аронові: Що тобі заподїяли сї люде? За що навів на їх великий гріх?
21Мойсе а зис луй Аарон: „Че ць-а фэкут попорул ачеста, де ай адус асупра луй ун пэкат атыт де маре?”
22І рече Арон: Не палай гнївом на мене, добродїю. Ти сам знаєш сей люд, який він ледачий.
22Аарон а рэспунс: „Сэ ну се априндэ де мыние домнул меу! Ту сингур штий кэ попорул ачеста есте порнит ла рэу.
23Кажуть вони менї: Зроби нам бога, щоб ійшов поперед нас, бо не знаємо, що сталось Мойсейові, чоловікові сьому, що вивів нас з Египецької землї.
23Ей мь-ау зис: ‘Фэ-не ун думнезеу каре сэ мяргэ ынаинтя ноастрэ; кэч Мойсе, омул ачела каре не-а скос дин цара Еӂиптулуй, ну штим че с-а фэкут!’
24Я й кажу їм: У кого є золото, здіймайте з себе. І пооддавали менї, і вкинув я в огонь його, і вийшов сей бичок.
24Еу ле-ам зис: ‘Чине аре аур сэ-л скоатэ!’ Ши ми л-ау дат; л-ам арункат ын фок ши дин ел а ешит вицелул ачеста.”
25І вбачав Мойсей, що розузданий се люд, а розуздав його Арон, на сором їх перед противниками їх.
25Мойсе а вэзут кэ попорул ера фэрэ фрыу, кэч Аарон ыл фэкусе сэ фие фэрэ фрыу, спре батжокура врэжмашилор сэй;
26І став Мойсей у кошових воротях, і покликнув: Хто за Господа, до мене! І скупились до його всї сини Левієві.
26с-а ашезат ла уша таберей ши а зис: „Чине есте пентру Домнул сэ винэ ла мине!” Ши тоць копиий луй Леви с-ау стрынс ла ел.
27І каже їм: Так глаголе Господь, Бог Ізраїлїв: Підпережи кожен меча свого при бедрі, пройдїте сюди, і назад по табору од воріт і до воріт, і побивайте браттє ваше, і товариство ваше, і сусїд ваших.
27Ел ле-а зис: „Аша ворбеште Домнул Думнезеул луй Исраел: ‘Фиекаре дин вой сэ се ынчингэ ку сабия; мерӂець ши стрэбатець табэра де ла о поартэ ла алта ши фиекаре сэ омоаре пе фрателе, пе приетенул ши пе руда са.’”
28І вчинили синове Ізрайлеві по слову Мойсейовому; і полягло того дня з люду до трох тисяч чоловіка.
28Копиий луй Леви ау фэкут дупэ порунка луй Мойсе ши апроапе трей мий де оамень ау перит ын зиуа ачея дин попор.
29І каже Мойсей: Присьвятїтеся Господеві сьогоднї проти синів своїх і проти братів своїх, щоб на вас послав сьогоднї благословеннє.
29Мойсе а зис: „Предаци-вэ азь ын служба Домнулуй, кяр ку жертфа фиулуй ши фрателуй востру, пентру ка бинекувынтаря Луй сэ винэ астэзь песте вой!”
30Другого ж дня промовив Мойсей до людей: Великим гріхом провинили ви! Оце ж підіймусь до Господа; може й спокутую ваші гріхи.
30А доуа зи, Мойсе а зис попорулуй: „Аць фэкут ун пэкат фоарте маре. Ам сэ мэ суй акум ла Домнул: поате кэ вой кэпэта ертаре пентру пэкатул востру.”
31Вернувся Мойсей до Господа й рече: Ой, величезним гріхом провинили сї люде; зробили собі бога із золота.
31Мойсе с-а ынторс ла Домнул ши а зис: „Ах, попорул ачеста а фэкут ун пэкат фоарте маре! Шь-ау фэкут ун думнезеу де аур.
32Оце ж, коли б простив гріх їх! Коли ж нї, дак вичеркни мене з книги твоєї, що написав єси.
32Яртэ-ле акум пэкатул! Дакэ ну, атунч штерӂе-мэ дин картя Та пе каре ай скрис-о!”
33І рече Мойсейові Господь: Хто провинив менї, вичеркну з книги моєї.
33Домнул а зис луй Мойсе: „Пе чел че а пэкэтуит ымпотрива Мя, пе ачела ыл вой штерӂе дин картя Мя.
34Нинї ж ійди, веди люди туди, куди я заповідав тобі. Ангел мій йти ме поперед тебе; як же прийде година кари моєї, тодї й карати му їх за провини їх.
34Ду-те дар ши ду попорул унде ць-ам спус. Ятэ, Ынӂерул Меу ва мерӂе ынаинтя та, дар ын зиуа рэзбунэрий Меле, ый вой педепси пентру пэкатул лор!”
35І послав Господь морову кару на людей за литого бичка, котрого виробив Арон.
35Домнул а ловит ку урӂие попорул, пентру кэ фэкусе вицелул фэурит де Аарон.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.