Sofonias 2
Bíblia Portuguesa Mundial (Brazilian Portuguese)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Reúnam-se, sim, reúnam-se, nação sem pudor,
1Дослїдждуйте ж себе вважно, вивідуйте себе, народе бутний,
2antes que chegue o tempo determinado e o dia passe como palha, antes que a ira ardente do SENHOR venha sobre vocês, antes que chegue o dia da ira do SENHOR.
2Докіль не настигло ще те, що призначено, — час бо пролїтає, мов полова — докіль іще не прийшов на вас палаючий гнїв Господень, не наспів на вас день досади Господньої.
3Busquem o SENHOR, todos vocês, humildes da terra, que cumprem seus preceitos. Busquem a justiça. Busquem a humildade. Talvez vocês sejam protegidos no dia da ira do SENHOR.
3Шукайте Господа, всї ви покірні в землї, що певните закони його; шукайте справедливостї, шукайте смирностї; може хоч ви оцїлїєте в день гнїву Господнього.
4Pois Gaza será abandonada, e Ascalom ficará desolada. Asdode será expulsa ao meio-dia, e Ecrom será arrancada pela raiz.
4Ось бо, й Газа обезлюдїє, й Аскалон опустїє, ополуднї з Азоту всїх повиганяють, а Екрон буде викоренений.
5Ai dos habitantes do litoral, a nação dos quereteus! A palavra do SENHOR é contra você, Canaã, terra dos filisteus. Eu a destruirei até que não reste nenhum habitante.
5Горе поморянам, — народові Крити! Проти вас слово Господнє, Кананеї, — земле Филистійська! витрачу тебе що до одного осадника, —
6O litoral se tornará pastagem, com cabanas para os pastores e apriscos para os rebanhos.
6І обернеться поморрє в кошару на вівцї, в загін на товар.
7O litoral pertencerá ao remanescente da casa de Judá. Ali encontrarão pastagem. Ao entardecer, repousarão nas casas de Ascalom, pois o SENHOR, seu Deus, virá em seu auxílio e os restaurará.
7І допадеться та країна Юдиним останкам, і будуть вони там пасти, а настане вечір, у будинках Аскалонських одпочивати; бо Господь Бог навідається до них і заверне з неволї.
8Ouvi as afrontas de Moabe e os insultos dos filhos de Amom, com os quais insultaram meu povo e se exaltaram contra seu território.
8О, я чув наругу Моаба і насьміхи синів Аммонових, як вони з люду мого глузували та пишались у його займанщинї.
9Portanto, tão certo como eu vivo”, diz o SENHOR dos Exércitos, o Deus de Israel, “Moabe será como Sodoma, e os filhos de Amom, como Gomorra: um terreno coberto de urtigas e poços de sal, uma desolação perpétua. O remanescente do meu povo os saqueará, e os sobreviventes da minha nação tomarão posse deles.
9Тим же то, так певно, як я живу, говорить Господь сил небесних, Бог Ізраїля: Моаб буде, як Содома, а сини Аммонові — як Гоморра; будуть місцем кропиви, солоним проваллєм, — пустинею на віки; останок мого люду займе їх, як здобич, і ті, що вцїлїють, заберуть їх собі в наслїддє.
10Isso lhes acontecerá por causa de seu orgulho, porque insultaram o povo do SENHOR dos Exércitos e se exaltaram contra ele.
10Се буде їм за їх гордощі, за те, що вони пишались та глузували з народу Господа сил небесних.
11O SENHOR será temível para eles, pois fará definhar de fome todos os deuses da terra. Todos o adorarão, cada um de seu próprio lugar, até mesmo em todas as terras costeiras das nações.
11О, страшним стане їм Господь; він повигублює всї боги на землї, й йому будуть покланятись — кожний в свому краю — й усї острови далекі.
12Vocês, cuxitas, também serão mortos pela minha espada.
12І ви, Етіопії, поляжете від меча мого.
13Ele estenderá sua mão contra o norte, destruirá a Assíria e fará de Nínive uma desolação, tão seca quanto o deserto.
13І простягне він руку свою на північ, і затратить Ассура, та й Ниневію оберне в розвалища, в степ сухий, як пустиня,
14Rebanhos se deitarão no meio dela, juntamente com toda espécie de animais. Tanto o pelicano como o porco-espinho se alojarão em seus capitéis. Seus gritos ecoarão pelas janelas. Haverá desolação nas soleiras, pois as vigas de cedro ficarão expostas.
14І будуть посеред неї спочивати стада та всяка животина; пеликан та їжак будуть по різьбових окрасах ночувати; голоси їх будуть із вікон роздаватись, а опустїннє видне буде й на одвірках, бо не стане на них кедрових окладин.
15Esta é a cidade alegre que vivia despreocupada e dizia no coração: “Eu sou, e não há ninguém além de mim.” Como se tornou uma desolação, um lugar onde os animais se deitam! Todo aquele que passar por ela assobiará e sacudirá o punho.
15От, яким стане той город веселий, що жив собі безпеч, що то мовляв у серцї свому: Ось, я! нема понад мене! О, що ж із нього зробилось! — розвалища, леговища зьвірям! Хто нї проходити ме попри його, — засвище та й махне рукою.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.