ג'ון 5
Modern Hebrew BibleTranslation
Modern Hebrew Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1אחר הדברים האלה היה חג ליהודים ויעל ישוע ירושלים׃
1Після сього було сьвято Жидівське; і прийшов Ісус у Єрусалим.
2ובירושלים ברכה קרובה לשער הצאן ושמה בלשון עברית בית חסדא ולה חמשה אלמים׃
2У Єрусалимі ж коло Овечих воріт є купіль, що зветь ся по єврейськи Ветезда, з пятьма ходниками.
3שמה שכבו חולים ועורים ופסחים ויבשי כח לרב והמה מיחלים לתנועת המים׃
3В них лежало велике множество недужих, слїпих, кривих, сухих, що дожидали движення води.
4כי מלאך ירד במועדו אל הברכה וירעש את מימיה והיה הירד ראשון אל תוכה אחרי התגעשו המים הוא נרפא מכל מחלה אשר דבקה בו׃
4Ангел бо певного часу спускавсь у купіль і збивав воду: хто ж первий улазив після збивання води, одужував, якою б нї мучив ся болестю.
5ואיש היה שם אשר חלה חליו זה שלשים ושמנה שנה׃
5Був же там один чоловік, що трийцять і вісїм років був у недузї.
6וירא אתו ישוע שכב וידע כי ארכו לו ימי חליו ויאמר אליו התחפץ להרפא׃
6Сього побачивши Ісус лежачого, й відаючи, що довгий уже час нездужає, рече йому: Хочеш одужати?
7ויען החולה אדני אין איש אתי אשר ישליכני בהרעש המים אל הברכה ובטרם אבא וירד אחר לפני׃
7Відповів Йому недужий: Господи, чоловіка не маю, щоб, як зібєть ся вода, вкинув мене в купіль; як же прийду я, инший поперед мене влазить.
8ויאמר אליו ישוע קום שא את משכבך והתהלך׃
8Рече йому Ісус: Устань, візьми постїль твою, та й ходи!
9וכרגע שב האיש לאיתנו וישא את משכבו ויתהלך והיום ההוא יום שבת היה׃
9І зараз одужав чоловік, і взяв постїль свою, та й ходив; була ж субота того дня.
10ויאמרו היהודים אל האיש הנרפא שבת היום אסור לך לשאת את משכבך׃
10І казали Жиди сцїленому: Субота; не годить ся тобі брати постелї.
11ויען אתם לאמר האיש אשר החלימני הוא אמר אלי שא את משכבך והתהלך׃
11Відказав їм: Хто оздоровив мене, той менї сказав: Візьми постїль твою, та й ходи.
12וישאלהו מי זה האיש אשר אמר לך שא את משכבך והתהלך׃
12Питали ж його: Що то за чоловік, що сказав тобі: Візьми постїль твою, та й ходи?
13והנרפא לא ידע מי הוא כי סר ישוע וילך בהיות המון רב במקום ההוא׃
13Той же, що одужав, не знав, хто Він; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місцї тому.
14ויהי אחרי כן וימצאהו ישוע בבית המקדש ויאמר אליו הנה נרפא לך אל תוסיף לחטא פן תאנה אליך רעה גדולה מזאת׃
14Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся.
15וילך האיש ויגד ליהודים כי ישוע הוא אשר רפאו׃
15Пійшов чоловік, та й сповістив Жидів, що се Ісус, що оздоровив його.
16ועל כן רדפו היהודים את ישוע ויבקשו המיתו על כי עשה כזאת בשבת׃
16За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу.
17ויען אתם ישוע אבי פעל עד עתה וגם אנכי פעל׃
17Ісус же відказав їм: Отець мій і досї робить і я роблю.
18אז יוסיפו היהודים לבקש את נפשו כי מלבד אשר חלל את השבת עוד אמר כי האלהים הוא אביו וידמה לאלהים׃
18За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу.
19ויען ישוע ויאמר אליהם אמן אמן אני אמר לכם לא יוכל הבן לעשות דבר מנפשו בלתי את אשר יראה את אביו עשה כי את אשר עשה הוא גם הבן יעשה כמהו׃
19Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нїчого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить.
20כי האב אהב את הבן ומראה אתו כל אשר יעשה ועוד מעשים גדולים מאלה יראהו למען תתמהו׃
20Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому дїла, щоб ви дивувались.
21כי כאשר האב יעיר ויחיה את המתים כן גם הבן יחיה את אשר יחפץ׃
21Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює.
22כי האב לא ידין איש כי אם כל המשפט נתן לבן למען יכבדו כלם את הבן כאשר יכבדו את האב׃
22Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові,
23מי אשר לא יכבד את הבן גם את האב אשר שלחו איננו מכבד׃
23щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.
24אמן אמן אני אמר לכם השמע דברי ומאמין לשלחי יש לו חיי עולמים ולא יבא במשפט כי עבר ממות לחיים׃
24Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має життє вічнє, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.
25אמן אמן אני אמר לכם כי תבוא שעה ועתה היא אשר ישמעו המתים את קול בן האלהים והשמעים חיה יחיו׃
25Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.
26כי כאשר לאב יש חיים בעצמו כן נתן גם לבן להיות לו חיים בעצמו׃
26Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі,
27ואף שלטן נתן לו לעשות משפט כי בן אדם הוא׃
27і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий.
28אל תתמהו על זאת כי הנה שעה באה אשר כל שכני קבר את קולו ישמעון׃
28Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його,
29ויצאו עשי הטוב לתקומת החיים ועשי הרע לתקומת המשפט׃
29і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду.
30לא אוכל לעשות דבר מנפשי כאשר אשמע כן אשפט ומשפטי משפט צדק כי לא אבקש רצוני כי אם רצון האב אשר שלחני׃
30Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця.
31אם אנכי מעיד עלי עדותי איננה נאמנה׃
31Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве.
32יש אחר המעיד עלי וידעתי כי עדותו אשר הוא מעיד עלי נאמנה היא׃
32Инший єсть, хто сьвідкує про мене; і я знаю, що правдиве сьвідченнє, котре про мене сьвідкує.
33אתם שלחתם אל יוחנן והוא העיד על האמת׃
33Ви посилали до Йоана, й сьвідкував правдї.
34ואני אינני לקח עדות מאדם אך אמרתי זאת למען תושעון׃
34Я же не від чоловіка сьвідченнє приймаю, а глаголю се, щоб ви спаслись.
35הוא היה הנר הדלק והמאיר ואתם רציתם לשוש כשעה לאורו׃
35Той був сьвітильник горючий і сьвітючий; ви ж хотїли повеселитись на часину сьвітлом його.
36ואני יש לי עדות גדולה מעדות יוחנן כי המעשים אשר נתן לי אבי להשלימם המעשים האלה אשר אני עשה מעידים עלי כי האב שלחני׃
36Я ж маю сьвідченнє більше Йоанового: дїла бо, що дав менї Отець, щоб їх скінчити, ті дїла, що я роблю, сьвідкують про мене, що Отець мене післав.
37והאב אשר שלחני הוא מעיד עלי ואתם את קולו לא שמעתם מעולם ותמונתו לא ראיתם׃
37І пославший мене Отець сам сьвідкував про мене. Анї голосу Його не чули ви нїколи, анї виду Його не бачили;
38ודברו איננו שכן בקרבכם כי אינכם מאמינים לשלוחו׃
38і слова Його не маєте пробуваючого в вас; бо кого післав Він, тому ви не віруєте.
39דרשו בכתובים אשר תחשבו שיש לכם חיי עולמים בהם והמה המעידים עלי׃
39Прослїдїть писання; бо ви думаєте в них життє вічнє мати; й ті сьвідкують про мене.
40ואתם אינכם אבים לבוא אלי להיות לכם חיים׃
40Та не хочете прийти до мене, щоб життє мати.
41לא אקח כבוד מבני אדם׃
41Чести від людей не приймаю.
42אכן ידעתי אתכם כי אין אהבת אלהים בקרבכם׃
42Та я спізнав вас, що любови Божої не маєте в собі.
43אני הנה באתי בשם אבי ולא קבלתם אתו ואם יבא אחר בשם עצמו אתו תקבלו׃
43Я прийшов в імя Отця мого, і не приймаєте мене. Коли инший прийде в імя своє, того приймете.
44איך תוכלו להאמין אתם הלקחים כבוד איש מרעהו ואת הכבוד אשר מאת האלהים היחיד לא תבקשו׃
44Як ви можете вірувати, славу один од одного приймаючи, а слави, що від одного Бога, не шукаєте?
45אל תחשבו כי אנכי אטען עליכם לפני אבי משה הוא הטען עליכם אשר לו תיחלו׃
45Не думайте, що я обвинувачу вас перед Отцем: є хто винуватить вас: Мойсей, що на него вповаєте.
46כי לו האמנתם למשה גם לי תאמינו כי הוא כתב עלי׃
46Коли б ви вірували Мойсейові, вірували б менї; бо про мене той писав.
47ואם לכתביו אינכם מאמינים איכה לדברי תאמינו׃
47Коли ж його писанням не віруєте, як моїм словам вірувати мете?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.