יְשַׁעְיָהוּ 14
Modern Hebrew BibleTranslation
Modern Hebrew Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1כי ירחם יהוה את יעקב ובחר עוד בישראל והניחם על אדמתם ונלוה הגר עליהם ונספחו על בית יעקב׃
1Близько час його, й не загаяться днї його; бо Господь на Якова знов гляне ласкаво, знов приверне любов свою до Ізраїля; й оселить їх на землї їх рідній; прилучаться до них чужоземцї, й пристануть до Яковового дому.
2ולקחום עמים והביאום אל מקומם והתנחלום בית ישראל על אדמת יהוה לעבדים ולשפחות והיו שבים לשביהם ורדו בנגשיהם׃
2І візьмуть їх народи й приведуть на їх місце, а Ізраїль присвоїть їх собі на землї Господнїй за рабів і рабинь, і поневолить тих, що його в неволю були забрали, й буде він утискати тих, що його тиснули.
3והיה ביום הניח יהוה לך מעצבך ומרגזך ומן העבדה הקשה אשר עבד בך׃
3І станесь тодї: як Господь тебе визволить від смутку твого й від страху й тяжкої неволї, що на тобі тяготїла,
4ונשאת המשל הזה על מלך בבל ואמרת איך שבת נגש שבתה מדהבה׃
4То висьпіваєш у піснї побіду над царем Вавилонським і промовиш: Ось, не стало мучителя — скінчився грабіж!
5שבר יהוה מטה רשעים שבט משלים׃
5Поломав Господь палицю в безбожних, скипетр у тиранів,
6מכה עמים בעברה מכת בלתי סרה רדה באף גוים מרדף בלי חשך׃
6Що побивав люто народи ударами безʼупинними, панував над племенами в гнїві, докучав без міри,
7נחה שקטה כל הארץ פצחו רנה׃
7Всї краї тепер оддихають в спокою, з радощів сьпівають;
8גם ברושים שמחו לך ארזי לבנון מאז שכבת לא יעלה הכרת עלינו׃
8Веселяться й кипариси та й кедри Ливанські: Від коли ти заснув, нас вже не рубають!
9שאול מתחת רגזה לך לקראת בואך עורר לך רפאים כל עתודי ארץ הקים מכסאותם כל מלכי גוים׃
9Глибінь пекольна зворушилась задля тебе, щоб стрічати тебе при ввіходї твоїм; всїх велетнїв побудила, всїх князїв землї; із престолів повставати всїм царям звелїла;
10כלם יענו ויאמרו אליך גם אתה חלית כמונו אלינו נמשלת׃
10А всї вони гуртом до тебе промовлять: Так і ти, як ми, зробився вбогим слабосилком?!
11הורד שאול גאונך המית נבליך תחתיך יצע רמה ומכסיך תולעה׃
11Гордощі твої й життє твоє шумне в пекло провалились; під тебе стеляться черви, й черви накривалом тобі!
12איך נפלת משמים הילל בן שחר נגדעת לארץ חולש על גוים׃
12Як же се ти впав із неба, досьвітная зоре? Ти розбився об землю, що топтав народи!
13ואתה אמרת בלבבך השמים אעלה ממעל לכוכבי אל ארים כסאי ואשב בהר מועד בירכתי צפון׃
13Ти ж говорив в серцї свойму: Взійду аж на небо, над Божими зорями престол мій поставлю, й засяду на горі між богами, на краю півночі;
14אעלה על במתי עב אדמה לעליון׃
14Взійду на висоти хмарні, рівнею тому зроблюсь, що Всевишнїм зветься.
15אך אל שאול תורד אל ירכתי בור׃
15А тепер ти попав в пекло, — в глибінь преисподню.
16ראיך אליך ישגיחו אליך יתבוננו הזה האיש מרגיז הארץ מרעיש ממלכות׃
16Хто тепер тебе бачить, придивляєсь зблизька: Чи се ж той — мовляв — що хитав землею, та трусив царствами?
17שם תבל כמדבר ועריו הרס אסיריו לא פתח ביתה׃
17Що в пустиню обернув сьвіт, його міста побурив, полонянам не давав вертатись в домівку?
18כל מלכי גוים כלם שכבו בכבוד איש בביתו׃
18Всї царі в народів, всї спочивають, кожен в честї у своїй домівцї;
19ואתה השלכת מקברך כנצר נתעב לבוש הרגים מטעני חרב יורדי אל אבני בור כפגר מובס׃
19Ти ж покинутий за гробовищем, як пуста галузка, мов одежа вбитих, мечем посїчених, що їх вкидають у вапяні ями, — ти, мов те падло, що його топчуть,
20לא תחד אתם בקבורה כי ארצך שחת עמך הרגת לא יקרא לעולם זרע מרעים׃
20Не будеш із ними в могилї; ти бо спустошив землю твою, вбивав народ твій: о, по віки не спогадаєсь рід лиходїїв!
21הכינו לבניו מטבח בעון אבותם בל יקמו וירשו ארץ ומלאו פני תבל ערים׃
21Готуйте різанину синам його за беззаконностї батька їх, щоб не піднялись і не заволодїли землею, та не сповнили сьвіт ворожнечею.
22וקמתי עליהם נאם יהוה צבאות והכרתי לבבל שם ושאר ונין ונכד נאם יהוה׃
22Так, встану на них — говорить Господь Саваот — і вигублю імя Вавилону до нащадку — й сина й внука, говорить Господь.
23ושמתיה למורש קפד ואגמי מים וטאטאתיה במטאטא השמד נאם יהוה צבאות׃
23І вчиню його пробутком їжа та болотом, і вимету його мітлою, витираючою до чистого, говорить Господь Саваот.
24נשבע יהוה צבאות לאמר אם לא כאשר דמיתי כן היתה וכאשר יעצתי היא תקום׃
24Клянучись, говорить Господь сил: Як я задумав, так воно й буде; як я призначив, так і станеться,
25לשבר אשור בארצי ועל הרי אבוסנו וסר מעליהם עלו וסבלו מעל שכמו יסור׃
25Щоб стерти Ассирийця в землї моїй й розтоптати його на горах моїх; а тодї спаде з них ярмо його, й здійметься тягар із плечей в їх.
26זאת העצה היעוצה על כל הארץ וזאת היד הנטויה על כל הגוים׃
26Так призначено, так постановлено про всї (поганські) землї, а се рука, простягнута на всї ті народи;
27כי יהוה צבאות יעץ ומי יפר וידו הנטויה ומי ישיבנה׃
27Бо се призначив Господь сил, і хто зможе те відмінити? рука його простягнута, — хто її відверне?
28בשנת מות המלך אחז היה המשא הזה׃
28В роцї ж, коли вмер царь Ахаз, було ось таке пророче слово:
29אל תשמחי פלשת כלך כי נשבר שבט מכך כי משרש נחש יצא צפע ופריו שרף מעופף׃
29Не радуйся, земле Филистійська, що поломана палиця, побивавша тебе; бо з кореня змиїного вийде гаспид, а плодом із його буде лїтаючий дракон.
30ורעו בכורי דלים ואביונים לבטח ירבצו והמתי ברעב שרשך ושאריתך יהרג׃
30А тодї бідні стануть насичені, а злиденні безпечно будуть спочивати; твій же корінь уморю голодом, а й нащадок у тебе вигублю.
31הילילי שער זעקי עיר נמוג פלשת כלך כי מצפון עשן בא ואין בודד במועדיו׃
31Ридайте ж, ворота, вий голосно, місто! Розпадешся ти, земле Филистійська; ось бо — від півночі ковпіт димом надходить, а нема втомленого в їх полках.
32ומה יענה מלאכי גוי כי יהוה יסד ציון ובה יחסו עניי עמו׃
32І що ж тодї скажуть вістники народу? Ось те, — що Господь утвердив Сиона, що в йому знайдуть захист убогі з народу його.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.