Isaia 14
Baibala Hemolele (Hawaiian Bible, 1868 revision)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1A LAILA, e aloha mai no o Iehova i ka Iakoba, E olioli hou no ia i ka Iseraela, A e hoomaha ia lakou ma ko lakou aina iho; A e hui pu ia na malihini me lakou, A e hoopili lakou i ko ka hale o Iakoba.
1Близько час його, й не загаяться днї його; бо Господь на Якова знов гляне ласкаво, знов приверне любов свою до Ізраїля; й оселить їх на землї їх рідній; прилучаться до них чужоземцї, й пристануть до Яковового дому.
2E lawe na lahuikanaka ia lakou, A e hoihoi ia lakou i ko lakou wahi iho; A e noho no lakou mamuli o ko ka hale o ka Iseraela, I kauwakane, a i kauwawahine, ma ka aina o Iehova; A e lawe pio lakou i ka poe i hoopio ai ia lakou, A e noho alii lakou maluna o ka poe nana lakou i hookaumaha.
2І візьмуть їх народи й приведуть на їх місце, а Ізраїль присвоїть їх собі на землї Господнїй за рабів і рабинь, і поневолить тих, що його в неволю були забрали, й буде він утискати тих, що його тиснули.
3A i ka la e hoomaha mai ai o Iehova ia oe, Mai kou pilikia, a me kou poino, A mai ka hana kaumaha i kauia maluna ou,
3І станесь тодї: як Господь тебе визволить від смутку твого й від страху й тяжкої неволї, що на тобі тяготїла,
4Alaila oe e haku ai i keia mele no ke alii o Babulona, I ka i ana iho, Nani ka pau ana o ka mea nana i hookaumaha, Ka pau ana hoi o ka mea auhau i ke gula!
4То висьпіваєш у піснї побіду над царем Вавилонським і промовиш: Ось, не стало мучителя — скінчився грабіж!
5Ua uhaki o Iehova i ke kookoo o ka poo hewa, I ke kookoo alii hoi o ka poe hookaumaha.
5Поломав Господь палицю в безбожних, скипетр у тиранів,
6O ka mea i hahau i na kanaka me ka huhu, He hahau ana me ka hoomaha ole; Hahi no oia maluna o ko na aina me ka ukiuki, He hoomaau hooki ole.
6Що побивав люто народи ударами безʼупинними, панував над племенами в гнїві, докучав без міри,
7A ua malu ka honua a pau, na maha no; Hookani olioli lakou.
7Всї краї тепер оддихають в спокою, з радощів сьпівають;
8Hoaikola no hoi na laau kaa maluna ou, A me na kedera o Lebanona, i ae la, Mai kou wa i moe ai ilalo, Aohe mea e pii mai e kua ia makou.
8Веселяться й кипариси та й кедри Ливанські: Від коли ти заснув, нас вже не рубають!
9Ua pihoihoi ka po malalo ia oe, E halawai me oe i kou hiki ana aku. Nou no ia i hoea mai ai i na mea lapu, I na mea mana hoi a pau o ka honua: Hooku ae la hoi ia iluna, i na'lii a pau o na aina, mai ko lakou nohoalii mai.
9Глибінь пекольна зворушилась задля тебе, щоб стрічати тебе при ввіходї твоїм; всїх велетнїв побудила, всїх князїв землї; із престолів повставати всїм царям звелїла;
10A olelo mai no lakou a pau ia oe, i ka i ana, Ua lilo anei oe i nawaliwali, e like me makou? Ua hoohalikeia anei oe me makou?
10А всї вони гуртом до тебе промовлять: Так і ти, як ми, зробився вбогим слабосилком?!
11Ua hoopohoia kou hanohano ilalo i ka po, A me ke kani ana o kou mau lira; O kahi moe malalo ou he ilo ia, A uhi mai no hoi ka ilo ia oe,
11Гордощі твої й життє твоє шумне в пекло провалились; під тебе стеляться черви, й черви накривалом тобі!
12Auwe kou haule ana mai ka lani mai, E ka Hokuloa, ke keiki a ke kakahiaka! Ua kuaia oe ilalo i ka honua, O oe, ka mea i hooauhee i ko na aina.
12Як же се ти впав із неба, досьвітная зоре? Ти розбився об землю, що топтав народи!
13Aka, ua olelo no oe iloko o kou naau, E pii aku no wau i ka lani, E hookiekie no wau i ko'u nohoalii, Maluna o na hoku o ke Akua; E noho no wau ma ka mauna o ka halawai ana, Ma na aina loihi aku o ke kukulu akau.
13Ти ж говорив в серцї свойму: Взійду аж на небо, над Божими зорями престол мій поставлю, й засяду на горі між богами, на краю півночі;
14E pii aku no wau maluna o kahi kiekie o na ao, E like ana au me ka Mea kiekie loa.
14Взійду на висоти хмарні, рівнею тому зроблюсь, що Всевишнїм зветься.
15Ua hoohaahaaia ka oe, ilalo o ka po, A i kahi hohonu hoi o ka lun!
15А тепер ти попав в пекло, — в глибінь преисподню.
16O ka poe ike aku ia oe, e haka pono aku no lakou ia oe, E makaikai aku no ia oe, a e olelo iho, O keia anei ke kanaka nana i hoonaueue ka honua? A hooluliluli hoi na aupuni?
16Хто тепер тебе бачить, придивляєсь зблизька: Чи се ж той — мовляв — що хитав землею, та трусив царствами?
17Nana i hoolilo ka honua nei, i waonahele, A anai hoi i kona poe kulanakauhale? Ka mea i kuu ole i kona mea pio, e hoi hou i ko lakou wahi?
17Що в пустиню обернув сьвіт, його міста побурив, полонянам не давав вертатись в домівку?
18O na'lii a pau o na aina, maloko o ka nani lakou a pau e moe nei, O kela mea keia mea ma kona wahi iho.
18Всї царі в народів, всї спочивають, кожен в честї у своїй домівцї;
19Ua hooleiia'ku ka oe mawaho o kou lua, Me he oha la i hoopailuaia, Me he aahu la o ka poe i pepehiia, Ka poe hoi i houia i ka pahikaua, Me he kupapau la i hahiia.
19Ти ж покинутий за гробовищем, як пуста галузка, мов одежа вбитих, мечем посїчених, що їх вкидають у вапяні ями, — ти, мов те падло, що його топчуть,
20Aole oe e huipuia me lakou ma ke kanu ana, No ka mea, ua hooki loa oe i kou aina iho, Ua luku no oe i kou poe kanaka; Aole e hea hou ia ka hanauna o ka poe hewa a i ke ao pau ole,
20Не будеш із ними в могилї; ти бо спустошив землю твою, вбивав народ твій: о, по віки не спогадаєсь рід лиходїїв!
21E hoomakaukau oukou i ka make no kana mau keiki, No ka hewa o na makua o lakou; I ole lakou e ku mai, a komo i ka aina, I hoopiha ole hoi lakou i ka aina i na kulanakauhale.
21Готуйте різанину синам його за беззаконностї батька їх, щоб не піднялись і не заволодїли землею, та не сповнили сьвіт ворожнечею.
22Na'u no e ala'e iluna e ku e ia lakou, Wahi a Iehova o na kaua; E hooki loa no wau i ka inoa o Babulona, A me ke koena, a me na keiki, a me na mamo, Wahi a Iehova.
22Так, встану на них — говорить Господь Саваот — і вигублю імя Вавилону до нащадку — й сина й внука, говорить Господь.
23E hooili aku au ia wahi no ke kipoda, A e lilo hoi ia i kiowai; A e kahili aku au ia me ke kahili o ka make, Wahi a Iehova o na kaua.
23І вчиню його пробутком їжа та болотом, і вимету його мітлою, витираючою до чистого, говорить Господь Саваот.
24Ua hoohiki mai o Iehova o na kaua, i mai la, Me ka'u i manao ai, pela io no ia: O ka'u i noonoo ai, oia ke kupaa.
24Клянучись, говорить Господь сил: Як я задумав, так воно й буде; як я призначив, так і станеться,
25E lukuia auanei ko Asuria ma kuu aina, E hahi no wau ia ia maluna o ko'u kuahiwi; E laweia kana auamo mai o lakou aku, E haule hoi kona mea kaumaha mai luna mai o ko lakou poohiwi.
25Щоб стерти Ассирийця в землї моїй й розтоптати його на горах моїх; а тодї спаде з них ярмо його, й здійметься тягар із плечей в їх.
26Oia ka manao i manaoia'i no ka honua a pau; Oia ka lima i oia mai maluna ona lahuikanaka a pau.
26Так призначено, так постановлено про всї (поганські) землї, а се рука, простягнута на всї ті народи;
27No ka mea, ua paa ka manao o Iehova o na kaua, Owai la hoi ka mea hiki ke hoole? Ua oia mai kona lima, Owai la ka mea e hoihoi aku ia?
27Бо се призначив Господь сил, і хто зможе те відмінити? рука його простягнута, — хто її відверне?
28I ka makahiki i make ai o ke alii, o Ahaza, keia wanana.
28В роцї ж, коли вмер царь Ахаз, було ось таке пророче слово:
29Mai olioli oe, e Pelisetia a pau, No ka hakiia o ka laau i hahau ia oe; No ka mea, mai ke aa o ka nahesa e laha mai ai ka moo pepeiaohao, A o kana hua hoi, he moo lele.
29Не радуйся, земле Филистійська, що поломана палиця, побивавша тебе; бо з кореня змиїного вийде гаспид, а плодом із його буде лїтаючий дракон.
30E ai no ka poe hune loa, A e moe no ilalo ka poe ehaeha me ka maluhia; Aka, e hooki loa au i kou aa i ka wi, A e luku aku oia i kou poe i koe.
30А тодї бідні стануть насичені, а злиденні безпечно будуть спочивати; твій же корінь уморю голодом, а й нащадок у тебе вигублю.
31E aoa, e ka pukapa, e uwe aku, e ke kulanakauhale, Ua maule oe, e Pilisetia a pau. No ka mea, ke punohu mai nei ka uwahi mai ka akau mai, Aohe mea helelei o kona poe kaua.
31Ридайте ж, ворота, вий голосно, місто! Розпадешся ти, земле Филистійська; ось бо — від півночі ковпіт димом надходить, а нема втомленого в їх полках.
32Pehea la e olelo aku ai i na elele o ka aina? Ua hookumu o Iehova ia Ziona, E loaa auanei ka puuhonua no kona poe kanaka poino.
32І що ж тодї скажуть вістники народу? Ось те, — що Господь утвердив Сиона, що в йому знайдуть захист убогі з народу його.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.