Екклезіаста 3
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1Усьому під небом свій час і всякому дїлу своя пора:
1To every thing there is a season, and a time to every purpose under the heaven:
2Час родитись і час умірати, час насаджувати й час виривати насаджене;
2A time to be born, and a time to die; a time to plant, and a time to pluck up that which is planted;
3Час убивати й час гоїти, час валити й час будовати;
3A time to kill, and a time to heal; a time to break down, and a time to build up;
4Час плакати й час сьміятись; час сумовати й час танцювати,
4A time to weep, and a time to laugh; a time to mourn, and a time to dance;
5Час розкидати каміннє й час збірати каміннє; час обіймати й час від обнимань відхилятись;
5A time to cast away stones, and a time to gather stones together; a time to embrace, and a time to refrain from embracing;
6Час шукати й час губити; час збірати й час розкидати!
6A time to get, and a time to lose; a time to keep, and a time to cast away;
7Час роздирати й час сшивати; час мовчати й час говорити;
7A time to rend, and a time to sew; a time to keep silence, and a time to speak;
8Час любити й час ненавидїти; час воюватись і час миритись.
8A time to love, and a time to hate; a time of war, and a time of peace.
9Яка користь буде трудящому з усієї роботи його?
9What profit hath he that worketh in that wherein he laboureth?
10Міркував я про ту журбу, яку дав Бог людям, щоб у нїй вправлялись.
10I have seen the travail, which God hath given to the sons of men to be exercised in it.
11Усе він сотворив свого часу гарно, й сьвіт вложив їм у душу; тільки що чоловікові не зрозуміти всього твору Божого з почину та й до кінця.
11He hath made every thing beautiful in his time: also he hath set the world in their heart, so that no man can find out the work that God maketh from the beginning to the end.
12Зрозумів я, що їм нема нїчого лучшого, як веселитись і чинити добре, поки й життя їх.
12I know that there is no good in them, but for a man to rejoice, and to do good in his life.
13І коли хто їсть і пє, й бачить добро в кожній працї своїй, то й се дар Божий.
13And also that every man should eat and drink, and enjoy the good of all his labour, it is the gift of God.
14Зрозумів я, що все, що творить Бог, тріває навіки: нїчого до того придати й нїчого з того уймити; Бог чинить усе так, щоб перед ним почесть почувати.
14I know that, whatsoever God doeth, it shall be for ever: nothing can be put to it, nor any thing taken from it: and God doeth it , that men should fear before him.
15Що було, те є й тепер; що буде, те вже було, — і Бог викликає знов те, що минуло.
15That which hath been is now; and that which is to be hath already been; and God requireth that which is past.
16Ще ж бачив я під сонцем: де б мала правда бути, там кривда; де б бути правосуддю, там кривосуддє.
16¶ And moreover I saw under the sun the place of judgment, that wickedness was there; and the place of righteousness, that iniquity was there.
17І сказав я в серцї мойму: Праведного й безбожного судити ме Бог, бо прийде час про все, а тодї й суд на всякі вчинки.
17I said in mine heart, God shall judge the righteous and the wicked: for there is a time there for every purpose and for every work.
18І сказав я в серцї мойму про дїтей людських, що Бог витрібовує їх, нехай знають, що й вони зьвіррє.
18I said in mine heart concerning the estate of the sons of men, that God might manifest them, and that they might see that they themselves are beasts.
19Доля бо людська й доля зьвіряча однака; як сї вмірають, так і ті вмірають, і одно диханнє у всїх, а людина не переважує зьвіря, бо все марнота.
19For that which befalleth the sons of men befalleth beasts; even one thing befalleth them: as the one dieth, so dieth the other; yea, they have all one breath; so that a man hath no preeminence above a beast: for all is vanity.
20Все йде в одно місце: взялось із перстї й усе вернесь у порох.
20All go unto one place; all are of the dust, and all turn to dust again.
21Хто бо знає, чи дух людський іде в гору, й чи зьвірячий дух ійде вниз, у землю?
21Who knoweth the spirit of man that goeth upward, and the spirit of the beast that goeth downward to the earth?
22Оце ж я побачив, що нема нїчого лучшого, як уживати чоловікові своєї працї; бо се доля його; бо хто приведе його поглянути на те, що послї него буде?
22Wherefore I perceive that there is nothing better, than that a man should rejoice in his own works; for that is his portion: for who shall bring him to see what shall be after him?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.