1 Коринтян 2

Kulish and Puluj Bible (1905)

Clementine Vulgate, 1598

1І я, прийшовши до вас, браттє, прийшов не з високим словом або премудростю, звіщаючи вам сьвідченнє Боже.

1Et ego, cum venissem ad vos, fratres, veni non in sublimitate sermonis, aut sapientiæ, annuntians vobis testimonium Christi.

2Бо я надумавсь, не знати нїчого між вами, тільки Ісуса Христа, та й Його розпятого.

2Non enim judicavi me scire aliquid inter vos, nisi Jesum Christum, et hunc crucifixum.

3І був я в вас у слабосиллї, в страсї і в великій трівозї.

3Et ego in infirmitate, et timore, et tremore multo fui apud vos:

4І слово моє, і проповідь моя не в переважливих словах людської премудростї, а в явленню духа і сили,

4et sermo meus, et prædicatio mea non in persuasibilibus humanæ sapientiæ verbis, sed in ostensione spiritus et virtutis:

5щоб віра ваша була не в мудростї людській, а в силї Божій.

5ut fides vestra non sit in sapientia hominum, sed in virtute Dei.

6Премудрість же промовляємо між звершеними, та премудрість не віка сього, анї князїв віка сього, що зникають,

6Sapientiam autem loquimur inter perfectos: sapientiam vero non hujus sæculi, neque principum hujus sæculi, qui destruuntur:

7а промовляємо премудрість Божу тайну, закриту, котру Бог призначив перш віків на славу нашу,

7sed loquimur Dei sapientiam in mysterio, quæ abscondita est, quam prædestinavit Deus ante sæcula in gloriam nostram,

8котрої нїхто з князїв віка сього не пізнав; бо коли б пізнали, то Господа слави не розпяли б.

8quam nemo principum hujus sæculi cognovit: si enim cognovissent, numquam Dominum gloriæ crucifixissent.

9Нї, яко ж писано: Чого око не видїло, нї ухо не чуло і що на серце чоловікові не зійшло, те наготовив Бог тим, хто любить Його.

9Sed sicut scriptum est: Quod oculus non vidit, nec auris audivit, nec in cor hominis ascendit, quæ præparavit Deus iis qui diligunt illum:

10Нам же Бог відкрив Духом своїм; бо Дух усього дослїджує, навіть і глибокостей Божих.

10nobis autem revelavit Deus per Spiritum suum: Spiritus enim omnia scrutatur, etiam profunda Dei.

11Хто бо з людей знає, що в чоловіку, окрім духа чоловічого, що в ньому? Так і що в Бозї, нїхто не знає, тільки Дух Божий.

11Quis enim hominum scit quæ sunt hominis, nisi spiritus hominis, qui in ipso est? ita et quæ Dei sunt, nemo cognovit, nisi Spiritus Dei.

12Ми ж не духа сьвіта прийняли, а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога.

12Nos autem non spiritum hujus mundi accepimus, sed Spiritum qui ex Deo est, ut sciamus quæ a Deo donata sunt nobis:

13Се промовляємо не ученими словами людської премудрости, а навченими Духом сьвятим, духовні (речи) духовним (словом) подаючи.

13quæ et loquimur non in doctis humanæ sapientiæ verbis, sed in doctrina Spiritus, spiritualibus spiritualia comparantes.

14Душевний же чоловік не приймає, що єсть Духа Божого; дурощі бо воно йому, і не може зрозуміти, бо се духовно треба розбірати.

14Animalis autem homo non percipit ea quæ sunt Spiritus Dei: stultitia enim est illi, et non potest intelligere: quia spiritualiter examinatur.

15Духовний же розбірає все, він же від нїкого не розбираєть ся.

15Spiritualis autem judicat omnia: et ipse a nemine judicatur.

16Хто бо зрозумів ум Господень, щоб ясувати його? Ми ж ум Христів маємо.

16Quis enim cognovit sensum Domini, qui instruat eum? nos autem sensum Christi habemus.

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.