Selemaia 4
Tongan Bible, Revised West VersionTranslation
Tongan Bible, Revised West Version
Kulish and Puluj Bible (1905)
1ʻOku pehē mai ʻe Sihova, “Kapau te ke tafoki ʻE ʻIsileli, tafoki kiate au; pea kapau te ke tukuange ʻa hoʻo ngaahi meʻa fakalielia ʻi hoku ʻao, ʻe ʻikai ʻave koe.
1Коли хочеш навернутись, Ізраїлю, говорить Господь, навернись до мене; і як повикидаєш гидоти твої з перед мене, то не будеш блукатись.
2Pea te ke fuakava, ‘ʻOku moʻui ʻa Sihova’ ʻi he moʻoni, mo e fakamaau, pea ʻi he angatonu; pea ʻoku meiate ia ʻae fakamonūʻia ʻae ngaahi puleʻanga pea te nau vikiviki ʻiate ia.”
2Тодї божити мешся: „Так певно, як жив Господь!‟ у правдї, в судї й справедливостї; й благословити муть його народи і будуть ним хвалитись.
3¶ He ʻoku pehē ʻe Sihova ki he kau tangata ʻo Siuta, mo Selūsalema, “Mou fakamolū ʻae kelekele foʻou, pea ʻoua naʻa tūtuuʻi ʻi he ngaahi ʻakau talatala.
3Так бо говорить Господь мужам Юдиним і Ерусалимським: Почнїть орати на нових нивах та й не сїйте вже між терниною;
4ʻAe kau tangata ʻo Siuta mo e kakai ʻo Selūsalema, mou kamu homou loto kia Sihova, pea toʻo ʻae ʻufiʻufi ʻo homou loto, telia naʻa ʻalu atu ʻeku houhau ʻo hangē ko e afi, pea ʻe vela ia ʻo ʻikai faʻa tāmateʻi, koeʻuhi ko e kovi ʻo hoʻomou ngaahi faianga.”
4Пообрізуйте задля Господа, і здійміте крайне тїло з серця вашого, ви, мужі Юдині, й ви, осадники Ерусалимські, щоб не запалав огнем гнїв мій та й не горів незгасимо через ледачі нахили ваші.
5Mou fakahā ʻi Siuta, pea fakaʻilo ʻi Selūsalema; ʻo pehē,‘ Mou ifi ʻae meʻalea ʻi he fonua:’ fakahā, ʻi he potu kotoa pē, ʻo pehē, ‘Tau fakataha ʻakitautolu, pea ʻalu ki he ngaahi kolo kuo langa.’
5Оповістїте в Юдеї й розголосїть у Ерусалимі, говоріть і трубіте трубою по країнї; покликуйте голосно й промовляйте: Збірайтесь, та ходїмо в утверджені городи!
6Fokotuʻu ʻae fuka ke hanga ki Saione: mou ʻalu, ʻoua ʻe tatali: he te u ʻomi ʻae kovi mei he tokelau, ʻio, ko e fakaʻauha lahi.
6Виставте стяга ʼд Сионові, — втїкайте без упину, бо я приведу з півночі велике лихо й страшну пагубу.
7Kuo haʻu ʻae laione mei he fihi ʻoe vao, pea ʻoku haʻu ʻi hono hala ʻaia ʻe fakaʻauha ʻae ngaahi puleʻanga; kuo ʻalu atu ia mei hono potu ke fakaʻauha ʻae fonua: pea ʻe lala ʻae ngaahi kolo, ʻo ʻikai ha kakai.
7Ось, виходить лев із леговища свого, виступає губитель народів: він рушає з свого місця, щоб твою землю зробити пусткою; міста твої будуть розбурені й обезлюджені.
8Koeʻuhi ko e meʻa ni, nonoʻo ʻaki ʻakimoutolu ʻae vala tauangaʻa, pea mamahi mo tangi: he ʻoku teʻeki ai foki meiate kitautolu ʻae houhau kakaha ʻo Sihova.
8Оце ж попідперезуйте веретище, плачте й голосїте, бо нїщо не одверне од нас яростї Господньої.
9ʻOku pehē ʻe Sihova, “ʻE hoko ʻo pehē ʻi he ngaahi ʻaho ko ia, ʻe vaivai ʻae loto ʻoe tuʻi, pea mo e loto ʻoe houʻeiki; pea ʻe ofo ʻae kau taulaʻeiki, pea ʻe fakatumutumu ʻae kau palōfita.”
9І станеться того часу, говорить Господь, що зомлїє серце в царя й в князїв, і вжахнуться сьвященники й стуманїють пророки.
10Pea naʻaku toki pehē ai, “ʻOiauē, ʻE ʻEiki Sihova! Ko e moʻoni kuo ke tukuange ʻae kakai ni mo Selūsalema ki he kākā, ʻo pehē, ‘Te mou maʻu ʻae fiemālie;’ kae ʻosi kuo hoko ʻae heletā ki he laumālie.”
10І промовив я: Ой Господи Боже! хиба ж ти лиш обманював народ сей і Ерусалим, говорючи: „Мир буде в вас‟; а се ось меч доходить до душі?
11Pea ʻe lea ki he kakai ni mo Selūsalema ʻi he ngaahi ʻaho ko ia; ʻo pehē, “ʻOku haʻu ʻae matangi vela mei he ngaahi potu māʻolunga ʻi he toafa ki he ʻofefine ʻo hoku kakai, ka ʻoku ʻikai ke tatafi pe fakamaʻa.
11Того часу казати муть про сї люде й про Ерусалим: Палкий вітер повіяв з висот у пустинї на дорогу дочки народу мого, та не про те, щоб повівати, й не про те, щоб очищати;
12ʻE haʻu ʻae matangi lahi mei he ngaahi potu ko ia kiate au; pea te u fakamaau ni ʻakinautolu foki.
12Прийде звідти до мене ще більший вітер, і я виречу суд над ними.
13Vakai, te ne haʻu ʻo hangē ko e ngaahi ʻao, pea ko ʻene ngaahi saliote ʻo hangē ko e ʻahiohio: ʻoku veʻe vave hake ʻene fanga hoosi ʻi he puna ʻae ʻikale. ʻOku tau malaʻia! He kuo fakaʻauha ʻakitautolu.
13Гляньте, він здіймається, наче хмара, а колесницї його — мов вихор, конї ж його швидші над орли; горе нам! ми пропащі.
14ʻE Selūsalema, ke ke fakamaʻa ho loto mei he angahala, koeʻuhi ke ke moʻui. ʻE fēfē hono fuoloa ʻae nofo ʻa hoʻo ngaahi mahalo kovi ʻiate koe?
14Позмивай же ледарство з серця твого, Ерусалиме, щоб тобі врятуватись: докіль іще гнїздити муться в тобі ледачі думки?
15He ʻoku ongoʻi ʻae leʻo mei Tani, pea ʻoku fakahā ʻae meʻa fakamamahi mei he moʻunga ʻo ʻIfalemi.
15Ось бо вже доходить голос від Дана й пагубна вість із гори Ефраїмової:
16“Vakai, mou tala ki he ngaahi kakai; fakahā ki Selūsalema, ‘Kuo haʻu ʻae kau leʻo mei he potu mamaʻo, pea te nau kalanga ki he ngaahi kolo ʻo Siuta.’”
16Дайте знати народам, звістїть Ерусалимові, що наступають з далекого краю його облягати, і здіймають крик проти міст Юдейських.
17ʻOku pehē ʻe Sihova, “ʻOku nau takatakai ia ʻo hangē ko e kau tauhi ngoue koeʻuhi kuo ne angatuʻu kiate au.
17Як польова чата, обступають вони його навкруги, бо він зворохобивсь проти мене, говорить Господь.
18Kuo hoko ʻae ngaahi meʻa ni kiate koe ko e meʻa ʻi hoʻo anga mo hoʻo ngaahi faianga; ko eni hoʻo mamahi ʻoku kakaha ia, koeʻuhi ʻoku ʻasi ia ki ho loto.”
18Твої то путї й учинки твої наробили тобі оце; се вроджай з ледарства твого такий гіркій, що аж до серця тобі доходить.
19¶ ʻA hoku fatu, ʻa hoku fatu! ʻOku ou mamahi ʻo aʻu ki hoku loto: ʻoku ueʻi hoku loto ʻiate au; ʻoku ʻikai te u faʻa fakalongo pe, koeʻuhi kuo u fanongo ki he meʻalea, kuo fanongo ʻa hoku laumālie ki he teu tau.
19Ой утробо ж моя, утробо! смуток в глибинї серця мого, трівожиться в менї серце моє; не вмовчу нїяк; ти бо чуєш, душе моя, трубний гук, боєвий галас.
20Kuo hoko ʻae fakaʻauha ki he fakaʻauha, he kuo lala ʻae fonua kotoa pē; kuo maumauʻi fakafokifā ʻa hoku fale fehikitaki; pea mo hoku ngaahi puipui.
20Нещастє за нещастєм: усю країну пустошать; несподївано звойовано хати мої, в одну хвилину — намети мої.
21ʻE fēfē hono fuoloa ʻo ʻeku mamata ki he fuka, pea fanongo ki he leʻo ʻoe meʻalea?
21Ой чи довго ж я ще буду бачити стяги, зачувати гук труби?
22“He ʻoku vale ʻa hoku kakai, ʻoku teʻeki ai te nau ʻilo au: ko e fānau faha ʻakinautolu ʻoku ʻikai hanau poto; ʻoku nau poto ki he fai kovi, ka ʻoku ʻikai te nau maʻu ʻae ʻiloʻi ki he fai lelei.”
22Се з того, що нарід мій безглуздий — не знає мене: ой нерозумні вони дїти, нема в них глузду; мудрі вони на лихе, добре ж не вміють чинити.
23Pea naʻaku mamata ki he fonua, pea vakai, kuo maveuveu mo ngeʻesi pe ia; pea ki he ngaahi langi foki, pea naʻe ʻikai ha maama.
23Подивлюсь на землю — і ось вона порожна й пуста, — на небо, а нема на йому сьвітла.
24Ne u mamata ki he ngaahi moʻunga, pea vakai, kuo nau tetetete, pea naʻe ueʻi ʻae ngaahi tafungofunga kotoa pē, ʻo hangē ko e meʻa maʻamaʻa.
24Гляну на гори, а вони дрожать, та й усї горби хитаються.
25Naʻaku mamata, pea vakai, naʻe ʻikai ha tangata, pea kuo mole kotoa pē ʻae fanga manupuna ʻoe langi.
25Озираюсь — і ось, нї людини, ба й всї птахи піднебесні порозлїтались.
26Ne u mamata, pea vakai, kuo toafa ʻae potu fua lelei, pea kuo maumauʻi hifo ʻae ngaahi kolo kotoa pē ʻi he ʻao ʻo Sihova, ʻi hono houhau kakaha.
26Дивлюсь, та бо й Кармель — пустиня, й усї міста порозвалювані від лиця Господнього, від гнїву й досади його.
27He kuo pehē ʻe Sihova, “ʻE lala ʻae fonua kotoa pē; ka ʻe ʻikai te u fakaʻosi ʻaupito.
27Так бо сказав Господь: Візьметься пусткою вся країна, та я не вигублю їх до щаду.
28ʻE mamahi ʻa māmani koeʻuhi ko e meʻa ni, pea ʻe ʻuliʻuli ai ʻae ngaahi langi ʻi ʻolunga: koeʻuhi kuo u lea ʻaki ia, pea ʻe ʻikai te u fakatomala; kuo u tuʻutuʻuni ia, pea ʻe ʻikai te u tafoki mei ai.”
28Тим же то засумує земля й потемнїє небо в горі через те, що я так сказав, призначив та й не пожалую того й не попущу в тому.
29ʻE hola ʻae kolo kotoa pē koeʻuhi ko e patū ʻae kau tangata heka hoosi, mo e kau tangata fakakaufana; te nau ʻalu ki he vao fihi pea kaka ki he ngaahi maka: pea ʻe liʻaki ʻae kolo kotoa pē, pea ʻe ʻikai nofo ha tangata ʻi ai.
29Від галасу комонника та лучників порозбігаються всї городи, ховати муться по нетрях і вилазити муть на скелї, всї міста спустошіють і не буде в них нї одного осадника.
30Pea ʻoka maumauʻi koe, ko e hā te ke fai? Kapau te ke fakakofuʻaki koe ʻae kulokula, pea kapau te ke teuteu ʻaki koe ʻae ngaahi meʻa teunga, pea kapau te ke loa ho mata ʻaki ʻae vali, ʻoku taʻeʻaonga ho fakahoihoifua koe; ʻe fehiʻa kiate koe ʻakinautolu naʻe ʻofa, pea te nau kumi hoʻo moʻui.
30Ти ж, як станеш опустошена, що тодї чинити меш? Прибірайся тодї в кармазини, зʼукрашуй себе золотими окрасами, підмальовуй собі очі красками; шкода тобі прикрашуватись: погордували тобою любовники, — вони наставати муть на життє твоє.
31He kuo u fanongo ki he leʻo ʻo hangē ko e fefine ʻoku langā, pea mo e mamahi ʻo hangē ko ia kuo ne fāʻeleʻi ʻene ʻuluaki tama, ko e leʻo ʻoe ʻofefine ʻo Saione, ʻaia ʻoku toʻe pea mafao hono nima, ʻo pehē, “ʻOiauē au! He ʻoku vaivai hoku laumālie koeʻuhi ko e kau fakapō.”
31Я бо чую крик, мов би породїлї, стогнаннє, неначе первородючої, — крик дочки Сионової; вона стогне, простягаючи руки свої: „Ой лишенько моє! душа моя вмлїває перед убийцями!‟
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.