Selemaia 22
Tongan Bible, Revised West VersionTranslation
Tongan Bible, Revised West Version
Kulish and Puluj Bible (1905)
1ʻOku pehē ʻe Sihova; ʻAlu hifo ki he fale ʻoe tuʻi ʻo Siuta, pea lea ʻaki ʻae lea ni ki ai,
1Так говорить Господь: Ійди в палату царя Юдейського та й промов там оце слово,
2ʻo pehē, Fanongo ki he folofola ʻa Sihova, ʻE tuʻi ʻo Siuta, ʻa koe ʻoku nofo ʻi he nofoʻa fakatuʻi ʻo Tevita, ʻa koe, mo hoʻo kau tamaioʻeiki, pea mo hoʻo kakai ʻoku hū ki he ngaahi matapā ni:
2І проречи: Слухай слово Господнє, царю Юдейський, що седиш на престолї Давидовому, — ти й твої слуги й народ твій, всї, що ввіходите через цї двері!
3ʻoku pehē ʻe Sihova; “Mou fai ʻae fakamaau mo e angatonu, pea fakamoʻui ʻaia kuo fakamālohia mei he nima ʻoe fakamālohi: pea ʻoua naʻa fai kākā ki he muli, mo e tamai mate, pea mo e fefine kuo mate hono husepāniti; ʻoua naʻa fai fakamālohi, pe lilingi ʻae toto taʻehalaia ʻi he potu ni.
3Так говорить Господь: Чинїте суд і справедливість, і рятуйте притїснених із потали в тїснителїв; не чинїте кривди чужинцеві, безбатченкові й удовицї, та не проливайте безвинньої крові на сьому займищі.
4He kapau te mou fai moʻoni ki he meʻa ni, pea ʻe toki hū ki he ngaahi matapā ʻoe fale ni, ʻae ngaahi tuʻi ʻoku nofo ʻi he nofoʻanga ʻo Tevita, ʻo heka ki he ngaahi saliote pea mo e fanga hoosi, ko ia, mo ʻene kau tamaioʻeiki, pea mo hono kakai.
4Бо тілько тодї, як певнити мете се слово, будуть ввіходити дверьми в сї палати царі, що на місцї Давидовому седять на його престолї, та їздять на колесницях і конях — самі й слуги їх і люд їх.
5Ka ʻoku pehē ʻe Sihova, Kapau ʻe ʻikai te mou fanongo ki he ngaahi lea ni, ʻoku ou fuakava ʻiate au, ke hoko ʻae fale ni ko e liʻaki.
5Коли ж не слухати мете слова сього, так я кленуся вам самим собою, говорить Господь, що ся палата зробиться пусткою.
6He ʻoku pehē ʻe Sihova ki he fale ʻoe tuʻi ʻo Siuta; Ko Kiliati koe kiate au, pea mo e ʻulu ʻo Lepanoni: ka ko e moʻoni te u ngaohi koe ko e toafa, pea ko e ngaahi kolo ʻoku ʻikai ʻi ai ha kakai.
6Так бо говорить Господь до дому царя Юдейського: Ти в мене Галаад, голова Ливану; та я зроблю з тебе пустиню, так, як міста безлюдні,
7Pea te u fekau kiate koe ʻae kau fakaʻauha, ke ʻalu taki taha mo ʻene mahafutau: pea te nau tā hifo ʻae ngaahi sita lelei ʻiate koe, pea laku ki he afi.
7І нашлю на тебе опустошників, — кожного з його зброєю, — і повирубують найпоказнїйші кедри твої та й повкидають ув огонь.
8Pea ʻe ʻalu ʻo ofi ki he kolo ni ʻae kakai tokolahi, pea te nau fepehēʻaki, Ko e hā kuo fai pehē ai ʻa Sihova ki he kolo lahi ni?
8І многі народи проходити муть через се місто й говорити один до одного: Чом то Господь вчинив таке з сим великим містом?
9Pea te nau toki lea, Koeʻuhi kuo nau liʻaki ʻae fuakava ʻa Sihova ko honau ʻOtua, pea lotu ki he ngaahi ʻOtua kehe, ʻo tauhi ʻakinautolu.”
9І будуть їм відказувати: Бо вони покинули завіт Господа, Бога свого, й покланялись иншим богам і служили їм.
10¶ ʻOua naʻa mou tangi koeʻuhi ko e pekia, pe tangilāulau koeʻuhi ko ia: kae tangi mamahi koeʻuhi ko ia ʻoku ʻalu: koeʻuhi ʻe ʻikai te ne toe haʻu, pe toe mamata ki hono fonua.
10Не плачте по мертвому й не побивайтесь по йому; нї, плачте по тому, що відходить у полонь; бо вже не вернеться й не побачить уже рідної країни своєї.
11He ʻoku pehē ʻe Sihova kia Salumi ko e foha ʻo Siosaia ko e tuʻi ʻo Siuta, “ʻAia naʻe pule ko e fetongi ʻo Siosaia ko ʻene tamai, ʻaia naʻe ʻalu atu ʻi he potu ni; ʻE ʻikai te ne toe haʻu ki ai:
11Так бо говорить Господь про Саллума Йосієнка, царя Юдейського, що царював намість отця свого, Йосії, що відходить у полонь, бо він уже не вернеться сюди,
12Ka te ne mate ʻi he potu kuo nau tataki fakapōpula ia ki ai, pea ʻe ʻikai te ne toe mamata ki he fonua ni.”
12А вмре на тому місцї, куди взято його в неволю, і землї сієї не побачить нїколи.
13¶ ʻE malaʻia ia ʻaia ʻoku langa hono fale ʻi he taʻetotonu, pea mo hono ngaahi potu ki ʻolunga ʻi he fai taʻeangatonu; ʻaia ʻoku pule ki hono kaungāʻapi ke ngāue taʻetotongi, pea ʻikai totongi ia ki heʻene ngāue;
13Горе тому, хто будує будинок свій несправедливостю, а сьвітлицї свої — беззаконством, хто зневолює ближнього свого працювати даремно, й плату його задержує,
14ʻAia ʻoku pehē, “Te u langa moʻoku ʻae fale lahi pea mo e ngaahi potu lahi ʻi ʻolunga,” pea ne tutuʻu maʻana ʻae ngaahi tupa; pea ʻoku ʻaofi ia ʻi ʻolunga ʻaki ʻae sita, pea vali ʻaki ʻae enga kulokula.
14Хто говорить: Збудую собі просторний будинок і широкі сьвітлицї; хто собі прорубує вікна великі, виложує кедриною й малює червоно!
15He te ke pule koe, koeʻuhi kuo takatakai ʻaki koe ʻae sita? ʻIkai naʻe kai mo inu ʻa hoʻo tamai, pea fai angatonu mo fakamaau, pea naʻe lelei ai ia?
15Чи то ж гадаєш бути через те царем, що обложив себе кедриною? Батько твій їв і пив так само, та творив суд і справедливість, от і було йому добре.
16Naʻa ne fakamaau ʻe ia ʻae meʻa ʻae paea mo e masiva; pea naʻe lelei ai ia: ʻikai ko e meʻa ia ʻi heʻene ʻiloʻi au? ʻOku pehē ʻe Sihova.
16Він розсуджував справу бідного й убогого, от і було йому добре. Хиба се не значить, знати мене? говорить Господь.
17Ka kuo tuku pe ho mata mo ho loto ʻoʻou ki hoʻo manumanu, pea ke lilingi ʻae toto ʻoe taʻehalaia, pea ke fai ʻae fakamamahi, mo e fakamālohi;
17Твої ж очі й твоє серце тілько й дбають, що про наживу та пролив безвинної крові, а до того про утиск і насильство.
18Ko ia ʻoku pehē ʻe Sihova kia Sihoiakimi ko e foha ʻo Siosaia ko e tuʻi ʻo Siuta; “ʻE ʻikai te nau tangi koeʻuhi ko ia, ʻo pehē, ‘ʻOiauē hoku tokoua! pe, ʻOiauē hoku tuofefine!’ ʻE ʻikai te nau tangi koeʻuhi ko ia, ʻo pehē, ‘ʻOiauē ʻe ʻEiki! Pe ʻOiauē, ʻa hono nāunau!’
18Тим же то так говорить Господь про Йоакима Йосієнка, царя Юдейського: Не будуть по йому голосити: Ой горе братові! ой горе сестричцї! Не голосити муть: Ой володарю! Ой ти, величносте!
19Pea ʻe tanu ia ʻo hangē ko e tanu ʻae asi, ʻe toho ia ʻo lī kituʻa ʻi he ngaahi matapā ʻo Selūsalema.”
19Як осла ховають, так його поховають: витягнуть і викинуть його за ворота Ерусалимські.
20¶ ʻAlu hake ki Lepanoni, pea tangi pea hiki hake ho leʻo ki Pesani, pea tangi mei he ngataʻanga ʻoe fonua: he kuo fakaʻauha ʻakinautolu kotoa pē ʻoku ʻofa kiate koe.
20Вийди, Ерусалиме на Ливан-гору, та й клич, і на Базанї здійми твій голос та й кричи з Аваримських гір; бо на порох потерті всї влюблені твої.
21Naʻaku lea kiate koe ʻi hoʻo kei monūʻia; ka naʻa ke pehē, ʻE ʻikai te u fanongo. Ko hoʻo ʻulungāanga eni talu hoʻo kei siʻi, he ʻoku ʻikai te ke fanongo ki hoku leʻo.
21Говорив я тобі, як ти ще в добрі проживав; ти ж відказував: не буду слухати. Така була вдача твоя з молодощів твоїх, що ти не слухав голосу мого.
22ʻE fakaʻosi kotoa pē ʻe he matangi ʻa hoʻo kau tauhi kotoa pē, pea ʻe ʻave fakapōpula ʻakinautolu ʻoku ʻofa kiate koe: pea te ke toki mā moʻoni, pea puputuʻu koeʻuhi ko hoʻo angahala kotoa pē.
22Усїх пастирів твоїх порозносить хуртовина, а приятелї твої пійдуть у неволю, й тодї ти засоромишся і окриєшся стидом за все ледарство твоє.
23ʻA koe ʻoku nofo ʻi Lepanoni, ʻa koe kuo ngaohi ho mohenga ʻi he ngaahi sita, hono ʻikai ʻe fakavaivaiʻi koe ʻoka hoko kiate koe ʻae mamahi, ʻo hangē ko e fefine ʻoku langā ke fāʻele!
23Ой ти, що живеш (мов би) на Ливанї, та (неначе) гнїздишся на кедрах! як же ти стогнати меш, коли настануть муки твої, мов болї у породїлї!
24ʻOku pehē ʻe Sihova, “Ko au ʻoku ou moʻui, pea ka ne tatau ʻa Konaia ko e foha ʻo Sihoiakimi ko e tuʻi ʻo Siuta, mo e mama ki hoku nima toʻomataʻu, te u lī koe mei ai;
24Так певно, як живу я, говорить Господь, — коли б Ехонїя Йоакименко, царь Юдейський, був перстенем на моїй правицї, то я й тодї б зірвав тебе,
25Pea te u tukuange koe ki he nima ʻokinautolu ʻoku kumi ki hoʻo moʻui, pea ki he nima ʻokinautolu ʻoku ke manavahē ki ai, ʻio, ki he nima ʻo Nepukanesa ko e tuʻi ʻo Papilone, pea ki he nima ʻoe kau Kalitia.
25І подам тебе на поталу настаючим на життє твоє й в руки тим, що ти їх боїшся, — на поталу Навуходонозорові, цареві Вавилонському, й на поталу Халдеям.
26Pea te u kapusi koe, mo hoʻo fale, ʻaia naʻa ne fāʻeleʻi koe, ki he fonua kehe, ʻaia naʻe ʻikai te mou fāʻeleʻi ai; pea ʻe mate ai ʻakimoutolu.
26І викину тебе вкупі з матїррю твоєю, що породила тебе, в чужу землю, де ви не родились, — там ви й помрете;
27Ka ko e fonua ʻaia ʻoku nau holi ke liliu ki ai, ʻe ʻikai te nau toe liliu ki ai.”
27У землю ж, куди бажати ме душа їх вернутись, туди вони не вернуться.
28“Ko e tangata ni ko Konaia, ʻikai ko e tamapua fehiʻanekina ia kuo maumauʻi? Pe ko e ipu ia ʻoku ʻikai ʻofa ki ai ha taha? Ko e hā kuo kapusi ai ʻakinautolu, ko ia mo hono hako, pea kuo kapusi ki he fonua ʻoku ʻikai te nau ʻilo?”
28Невже ж той чоловік, той Ехонїя, таке марне, нужденне сотворіннє? або він — така нїнащо непригожа посудина? За що ж його й родину його викинено в землю, що її не знали.
29ʻAe fonua, ʻae fonua, ʻae fonua, fanongo ki he folofola ʻa Sihova.
29Ой земле, земле, земле! слухай слово Господнє.
30“ʻOku pehē ʻe Sihova, Tohi ʻae tangata ni ke taʻehaʻanefānau, ko e tangata ʻe ʻikai te ne monūʻia ʻi hono ngaahi ʻaho: pea ʻe ʻikai monūʻia ha tangata ʻi hono hako, ke nofo ʻi he nofoʻanga ʻo Tevita, pe pule ki Siuta ʻo taʻengata.”
30Так говорить Господь: Запишіть сього чоловіка, як бездїтнього, як чоловіка нещасного через увесь вік його, бо нїхто з його роду не буде седїти на Давидовому престолї й в Юдеї царювати.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.