Selemaia 7
Tongan Bible, Revised West VersionTranslation
Tongan Bible, Revised West Version
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ko e folofola naʻe haʻu meia Sihova, kia Selemaia, ʻo pehē,
1Слово, що надійшло до Еремії від Господа:
2“Tuʻu ʻi he matapā ʻoe fale ʻo Sihova, pea fakahā ʻi ai ʻae lea ni, ʻo pehē, ‘Fanongo ki he folofola ʻa Sihova ʻakimoutolu kotoa pē ʻo Siuta ʻoku hū ki he ngaahi matapā ni ke lotu kia Sihova.’”
2Увійди в двері дому Господнього й промов там оце слово, й скажи: Вислухайте слово Господнє, ви всї Юдеї, що ввіходите в цї двері поклонитись Господеві.
3ʻOku pehē mai ʻe Sihova ʻoe ngaahi kautau, ko e ʻOtua ʻo ʻIsileli, “Fakatonutonu hoʻomou ʻulungāanga pea mo hoʻomou ngaahi faianga, pea te u pule ke mou nofo ʻi he potu ni.
3Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїля: Направте путї ваши і вчинки ваші, тодї дам я вам жити на сьому займищі.
4ʻOua naʻa mou falala ki he ngaahi lea loi, ʻo pehē, ‘Ko e fale ʻo Sihova, Ko e fale ʻo Sihova, Ko e fale ʻo Sihova, ʻakinautolu ni.’
4Не покладайте надїї тілько в лестивих словах: „Храм Господень, храм Господень, храм Господень!‟
5He kapau te mou fai ke lelei moʻoni hoʻomou ʻulungāanga, pea mo hoʻomou ngaahi faianga: kapau te mou fakamaau totonu ki ha tangata mo hono kaungāʻapi;
5Бо тілько тодї, як цїлком поправите путї ваші й учинки ваші, коли чинити мете праведний суд між чоловіком а його супротивником,
6Kapau ʻe ʻikai te mou fakamamahi ki he muli, mo e tamai mate, pea mo e fefine kuo mate hono husepāniti, pea ʻikai lilingi ʻae toto ʻoe taʻehalaia ʻi he potu ni, pea ʻikai muimui ki he ngaahi ʻotua kehe ke mou kovi ai:
6Не тїснити мете чуженицї, сироти й удови, та не проливати мете безвинної крови на сьому місцї й не ходити мете слїдом за чужими богами собі на лихо,
7Pea te u toki pule ke mou nofo ʻi he potu ni, ko e fonua naʻaku foaki ki hoʻomou ngaahi tamai, ʻo taʻengata pea taʻengata.
7Тілько тодї дам вам жити на сьому займищі, в землї, що надїлив отцям вашим од роду та й до роду.
8¶ “Vakai, ʻoku mou falala ki he ngaahi lea loi, ʻaia ʻoku taʻeʻaonga.
8Ви ж уповаєте на лестиві речі, що не принесуть вам нїякого пожитку.
9Te mou kaihaʻa, mo fakapō, mo feʻauaki, mo fuakava loi, mo tutu meʻa namu kakala kia Peali, pea muimui ki he ngaahi ʻotua kehe ʻaia ʻoku ʻikai te mou ʻiloʻi;
9Як то? ви крадете, вбиваєте, перелюбкуєте й присягаєте криво, кадите перед Баалом й бігаєте слїдом за чужими богами, що їх не знаєте,
10Pea toki haʻu ʻo tuʻu ʻi hoku ʻao ʻi he fale ni, ʻaia ʻoku ui ʻi hoku huafa, pea lea pehē, ‘Kuo tukuange ʻakimautolu ke mau fai ki he ngaahi meʻa fakalielia ni?’
10А тодї йдете й приступаєте перед мене в сьому дому, названому моїм імям, та й говорите: „Ми спасені,‟ хоч вперед коїли всї ті гидоти.
11Kuo hoko ʻae fale ni, ʻaia ʻoku ui ʻi hoku huafa, ko e ʻananga ʻoe kau kaihaʻa ʻi homou ʻao?” ʻOku pehē ʻe Sihova, “Vakai kuo u mamata ʻeau ki ai.”
11Чи не зробився ж вертепом розбишак ув очах у вас дом сей, що названий моїм імям? Я, я сам бачу се, говорить Господь.
12“Kā mou ʻalu eni ki hoku potu naʻe ʻi Sailo, ʻaia naʻe tomuʻa tuku ki ai hoku huafa, pea mamata ki he meʻa naʻaku fai ki ai koeʻuhi ko e angahala ʻa hoku kakai ko ʻIsileli.
12Ійдїте ж до місця мого в Сило, де я у давні часи призначив пробуток іменні мойму, та й подивітесь, що вдїяв я йому за ледарство людей моїх, Ізраїля.
13Pea ko eni, koeʻuhi kuo mou fai ʻae ngaahi meʻa ni kotoa pē, ʻoku pehē ʻe Sihova, Naʻaku lea kiate kimoutolu, ʻo tuʻu hengihengi hake ʻo lea, ka naʻe ʻikai te mou fanongo; pea naʻaku ui ʻakimoutolu, ka naʻe ʻikai te mou tali;
13От і нинї, за те ж саме, що коїте таке ж беззаконство, говорить Господь, і хоч я раз-пораз говорив до вас, а ви не слухали мене, і кликав вас, а ви не озивались, —
14Ko ia te u fai ki he fale ni ʻaia ʻoku ui ʻi hoku huafa, ʻaia ʻoku mou falala ki ai, pea ki he potu naʻaku foaki kiate kimoutolu mo hoʻomou ngaahi tamai, ʻo hangē ko ia naʻe fai ki Sailo.
14Вчиню так само з сим домом, що його названо моїм імям, і що на його вповаєте, та й з тим місцем, що надїлив вам і вашим отцям, — як учинив із Силомом.
15Pea te u kapusi ʻakimoutolu mei hoku ʻao, ʻo hangē ko ʻeku kapusi homou kāinga kotoa pē, ko e hako kotoa pē ʻo ʻIfalemi.
15І відопхну вас ізперед мене, як відопхнув браттє ваше, усе потомство Ефраїмове.
16Ko ia ʻoua naʻa ke lotua ʻae kakai ni, pea ʻoua naʻa ʻohake ha tangi, pe hūfia ʻakinautolu, pea ʻoua naʻa fai ha kole kiate au; koeʻuhi ʻe ʻikai te u ongoʻi koe.
16Ти ж не благай мене за сих людей, не молись гаряче за них, й не всиловуйся передо мною, бо не вислухаю тебе.
17¶ “ʻIkai kuo ke mamata ki he meʻa ʻoku nau fai ʻi he ngaahi kolo ʻo Siuta, pea ʻi he ngaahi hala ʻo Selūsalema?
17Хиба не бачиш сам, що вони коять по городах Юдиних й по улицях Ерусалимських?
18ʻOku okooko ʻae fānau, pea ʻoku tutu ʻae afi ʻe he ngaahi tamai, pea ʻoku natu mā ʻe he kau fefine, koeʻuhi ke ngaohi ʻaki ʻae mā ki he ʻeiki fefine ʻoe langi, pea lilingi ʻae feilaulau ki he ngaahi ʻotua kehe, koeʻuhi ke fakatupu hoku houhau.”
18Дїтвора збірає дрова, а батьки запалюють огонь, жіноцтво ж замішує тїсто, щоб напекти пирожків небесній царицї та приносити ливну жертву чужим богам, на досаду менї.
19ʻOku pehē ʻe Sihova, “ʻIkai kuo nau fakatupu hoku houhau? ʻIkai kuo nau fakatupu ʻae mā ki honau mata ʻonautolu pe?”
19Та чи менї ж вони допікають, говорить Господь, — а не самим собі на свій сором?
20Ko ia ʻoku pehē ʻe he ʻOtua ko Sihova, “Vakai, te u lilingi hoku houhau mo hoku houhau kakaha ki he potu ni, ki he tangata, pea ki he manu, pea ki he ngaahi ʻakau ʻoe ngoue, pea ki he ngaahi fua ʻoe fonua; pea ʻe vela ia, pea ʻe ʻikai ʻaupito tāmateʻi.”
20Тим то ось як говорить Господь Бог: Оце виливається гнїв мій й досада моя на се місце, на людей і на скотину, на дерева польові й на земляні плоди, й загориться та й не згасне.
21¶ ʻOku pehē ʻe Sihova ʻoe ngaahi kautau, “Ko e ʻOtua ʻo ʻIsileli; fakahoko hoʻomou ngaahi feilaulau tutu ki hoʻomou ngaahi feilaulau, pea kai ʻae kakano.
21Так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: Прибавляйте собі всепалення ваші до кожної жертви вашої, та й їжте мясиво її;
22He naʻe ʻikai te u lea ki hoʻomou ngaahi tamai, pe fekau kiate kinautolu ʻi he ʻaho naʻaku ʻomi ai ʻakinautolu mei he fonua ko ʻIsipite, ke fai ʻae ngaahi feilaulau tutu, pe ha ngaahi feilaulau.
22Я бо не говорив і не заповідав отцям вашим про всепаленнє й жертву, як виводив їх із Египту,
23Ka ko e meʻa ni naʻaku fekau kiate kinautolu, ʻo pehē, ‘Mou talangofua ki hoku leʻo, pea teu hoko ko homou ʻOtua, pea te mou hoko ko hoku kakai: pea mou ʻaʻeva ʻi he hala kotoa pē ʻaia kuo u fekau kiate kimoutolu, koeʻuhi ke mou lelei ai.’
23Но дав їм таку заповідь: Слухайте голосу мого, то я буду Богом вашим, а ви будете людьми моїми; і ходїте кожною дорогою, що я вказую вам, щоб вам було добре.
24Ka naʻe ʻikai te nau fanongo, pe fakatokangaʻi honau telinga, ka naʻa nau ʻaʻeva ʻi he fakakaukau pea mo e mahalo ʻa honau loto kovi, pea naʻe ʻikai te nau fakaʻaʻau ki muʻa kae fakaholomui.
24Вони ж не слухали й не нахиляли уха свого, а жили по думцї й упрямостї ледачого серця свого, й повернулись до мене плечима, не лицем.
25Talu ʻae ʻaho ko ia naʻe haʻu ai hoʻomou ngaahi tamai mei he fonua ko ʻIsipite, ʻio ʻo aʻu ki he ʻaho ni, kuo u fekau kiate kimoutolu ʻeku kau tamaioʻeiki kotoa pē ko e kau palōfita, ʻo tuʻu hengihengi hake ʻo fekau ʻakinautolu ʻi he ʻaho kotoa pē.
25З того часу, як вийшли батьки ваші з Египту, та й по сей час, посилав я всїх слугів моїх, — пророків, день у день, без устанку;
26Ka naʻe ʻikai te nau fanongo kiate au, pe fakatokangaʻi honau telinga, ka naʻe fakakekeva honau kia: naʻa nau fai kovi lahi ʻi heʻenau ngaahi tamai.
26Та вони не слухали мене, не нахиляли уха свого; нї, показували себе що раз більш тугошиїми, гірш як отцї їх.
27“Ko ia te ke lea ʻaki ʻae ngaahi lea ni kotoa pē kiate kinautolu; ka ʻe ʻikai te nau tokanga kiate koe: te ke ui foki kiate kinautolu; ka ʻe ʻikai te nau talia koe.
27Та як і ти промовляти меш до них сї слова, то вони тебе не будуть слухати; як їх кликати меш, вони до тебе не будуть озиватись.
28Ko ia ke ke lea pehē kiate kinautolu, ‘Ko e kakai ni ʻoku ʻikai talangofua ki he leʻo ʻo Sihova ko honau ʻOtua, pe maʻu ʻae akonaki; kuo mole ʻae moʻoni kuo tuʻusi ia mei honau ngutu.’
28Тодї казати меш до них: Ой ти, люде, що не слухаєш повелїння Господа, Бога свого, і не приймаєш науки його! зникла правда в них, наче б віднято її від уст їх.
29¶ “Kosi ho louʻulu, pea liʻaki ia, pea fai ʻae tangilāulau ʻi he ngaahi potu māʻolunga; he kuo liʻaki mo kapusi atu ʻe Sihova ʻae toʻutangata ʻo hono houhau.”
29Обстрижи ж волоссє твоє та відкинь геть, і заголоси плачем голосним по горах, бо відкинув Господь і відопхнув кодло, що стягнуло на себе досаду його.
30He ʻoku pehē ʻe Sihova, “Kuo fai kovi ʻi hoku ʻao ʻae fānau ʻa Siuta: kuo nau fokotuʻu ʻenau ngaahi meʻa fakalielia ʻi hoku fale ʻaia ʻoku ui ʻi hoku hingoa, ke fakaʻuli ia.
30Синове бо Юдині коять зло перед очима моїми, говорить Господь, у дому, названому моїм імям, поставили гидоту свою, щоб опоганити його.
31Pea kuo nau langa ʻae ngaahi potu māʻolunga ʻo Tofeti, ʻaia ʻoku ʻi he teleʻa ʻoe foha ʻo Henomi, ke tutu honau ngaahi foha mo e ngaahi ʻofefine ʻi he afi; ʻaia naʻe ʻikai ʻaupito te u fekau pe loto ki ai.”
31І построїли висоти Тофет в долинї потомків Енномових, щоб там палити синів своїх і дочки свої, чого я не заповідував, і що на думку менї не приходило.
32¶ Ko ia ʻoku pehē ʻe Sihova, “Vakai, ʻe haʻu ʻae ngaahi ʻaho, ʻaia ʻe ʻikai toe ui ai ia ko Tofeti, pe ko e teleʻa ʻoe foha ʻo Henomi, ka ko e teleʻa ʻoe tāmateʻi. Pea te nau tanu ʻi Tofeti, ke ʻoua ke pito,
32За те надходить уже час, говорить Господь, що се місце не звати муть Тофетом і долиною синів Енномових, а долиною душогубною, та й ховати муть в Тофетї, бо не буде місця.
33Pea ʻe hoko ʻae ʻangaʻanga ʻoe kakai ni ko e meʻakai ki he fanga manupuna ʻoe langi, pea mo e ngaahi manu ʻoe kelekele; pe ʻe ʻikai seseʻe ʻakinautolu ʻe ha taha.
33І буде труп сих людей поживою птаству піднебесному й дикому зьвіррю, й нїкому буде їх відганяти.
34Pea te u toki fakangatangata mei he ngaahi kolo ʻo Siuta, pea mo e ngaahi hala ʻo Selūsalema, ʻae leʻo ʻoe fiefia, mo e leʻo ʻoe nekeneka, ko e leʻo ʻoe tangata taʻane, pea mo e leʻo ʻoe taʻahine; koeʻuhi ʻe hoko ʻo lala ʻae fonua.”
34І перерву по городах Юдиних і по улицях Ерусалимських сьпіви радостї й веселощів, сьпіви про молодого князя й про молоду княгиню, бо земля тая стане пустинею.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.