Selemaia 8
Tongan Bible, Revised West VersionTranslation
Tongan Bible, Revised West Version
Kulish and Puluj Bible (1905)
1ʻOku pehē ʻe Sihova, “ʻI he ngaahi ʻaho ko ia te nau ʻomi mei honau ngaahi faʻitoka, ʻae hui ʻoe ngaahi tuʻi ʻo Siuta, mo e ngaahi hui ʻoe houʻeiki, mo e hui ʻoe kau taulaʻeiki, mo e hui ʻoe kau palōfita, pea mo e ngaahi hui ʻoe kakai ʻo Selūsalema.
1Тими часами, говорить Господь, повикидають із гробів кістяки царів Юдиних і кістяки князїв їх, кистяки сьвященників і кістяки пророків і кістяки осадників Ерусалимських.
2Pea te nau fofola ʻakinautolu ʻi he ʻao ʻoe laʻā, pea mo e māhina, mo e meʻa kotoa pē ʻoe langi, ʻaia kuo nau ʻofa ki ai, pea kuo nau tauhi, pea kuo nau muimui ki ai, pea kuo nau kumi pea kuo nau lotu ki ai; pea ʻe ʻikai tānaki ʻakinautolu, pe tanu; ka te nau hoko ko e kinohaʻa ʻi he funga ʻoe kelekele.
2І порозкидають їх перед сонцем і перед місяцем і перед усїм військом піднебесним, що вони за живота свого їх любили й їм служили й за ними ходили, їх шукали й перед ними припадали. Не збірати муть їх, анї ховати; вони будуть гноіщем на полі.
3Pea ʻe fili ʻae mate ʻi he moʻui ʻekinautolu kotoa pē ʻoku toe ʻi he faʻahinga kovi ni, ʻakinautolu kotoa pē ʻoku toe ʻi he ngaahi potu kuo u kapusi ʻakinautolu ki ai,” ʻoku pehē ʻe Sihova ʻoe ngaahi kautau.
3Тодї волїти ме смерть нїж життє ввесь останок того ледачого кодла по всїх місцях, куди я їх повикидаю, говорить Господь Саваот.
4¶ “Pea te ke lea kiate kinautolu foki, ‘ʻoku pehē ʻe Sihova; “‘Te nau hinga, pea ʻe ʻikai toetuʻu? Te ne ʻalu atu pea ʻe ʻikai toe foki mai?
4І скажи їм іще: Так говорить Господь: Хиба ж, як хто впаде, та й не встає, або як хто зібється з дороги, та й не вертається?
5Ka ko e hā kuo fakaholomui ai ʻae kakai ni ʻo Selūsalema ʻo fakaholomui maʻuaipē? ʻOku nau kuku maʻu ki he kākā, ʻoku ʻikai te nau fie tafoki mai.
5Чого ж сей люд, Ерусалим, зостається упрямо в одступі? вони цупко держаться заблуду свого й не хочуть вернутись?
6Pea naʻaku fakafanongo pea ongoʻi, ka naʻe ʻikai te nau lea totonu: naʻe ʻikai ha tangata kuo fakatomala ʻi heʻene kovi, ʻo ne pehē, “Ko e hā kuo u fai?” Kuo taki taha foki ki heʻene anga ʻaʻana, ʻo hangē ko e ʻoho ʻae hoosi ki he tau.
6Я ж пильно прислухався: не говорять вони правду, нїхто не кається в свойму ледарстві, щоб казати: „Що се я вкоів?‟ Усї звертають на свою путь, мов той кінь, що чвалить у бій.
7ʻIo, ʻoku ʻilo ʻe he motuku ʻi he langi hono ngaahi ʻaho kuo tuʻutuʻuni; pea mo e lupe, mo e kelene, pea mo e sualo honau ʻaho ke haʻu ai; ka ʻoku ʻikai ʻilo ʻe hoku kakai ʻae fakamaau ʻa Sihova.
7І бусько під небом знає час перелету свого; й горлиця й ластівка й журавель пильнують часу, коли їм вертатись, люде ж мої не знають про Господень роспорядок.
8“‘ʻOku fēfē hoʻomou pehē, “ʻOku mau poto, pea ʻoku ʻiate kimautolu ʻae fono ʻa Sihova?” Ko e moʻoni kuo liliu ʻae meʻa ni ko e loi, ʻe he peni kākā ʻae kau tangata tohi.
8Як се ви говорите: Мудрі ми люде, та й закон Господень у нас? Нї, бо перо книжникове перекручує його в лож.
9Kuo mā ʻae kau tangata poto, kuo tauhele mo fakailifia ʻakinautolu: Vakai, kuo nau liʻaki ʻae folofola ʻa Sihova; pea ko e hā ʻae poto ʻoku ʻiate kinautolu?
9Осоромились мудрі книжники, стуманїли й заплутались; вони відкинули слово Господнє; в чому ж мудрість їх?
10Ko ia te u foaki honau ngaahi uaifi ki he kakai kehe: he ʻoku manumanu ʻakinautolu taki taha mei he iiki, ʻio, ʻo aʻu ki he lalahi, ʻoku taki taha fai kākā mei he palōfita ʻo aʻu ki he taulaʻeiki.
10За се пооддаю жен їх другим, та й поля їх иншим господарям, бо всї вони, від малого до великого, дбають тілько про наживу; пророки вкупі з сьвященниками — всї жиють у неправдї.
11He kuo nau fakamoʻui kākā ʻae lavea ʻoe ʻofefine ʻo hoku kakai, ʻonau pehē, “Fiemālie, fiemālie;” ka ʻoku ʻikai ha fiemālie.
11І гоять рани в людей моїх легкодушно, приговорюючи: „Спасеннє, мир!‟ А мира нема.
12He naʻa nau mā ʻi he hili ʻenau fai ʻae meʻa fakalielia? Naʻe ʻikai; naʻe ʻikai ʻaupito te nau mā, pe fekulaʻi honau mata: ko ia te nau tō hifo fakataha mo kinautolu ʻoku hinga: ʻe fakatō ki lalo ʻakinautolu, ʻo kau ka tautea ʻakinautolu, ʻoku pehē ʻe Sihova.’”
12Хиба вони соромляться, витворяючи гидоти? Нї, вони нї трохи не стидаються й не червонїють. За те попадають вони між тими, що поляжуть; як надійде час їх карання, поваляться, говорить Господь.
13ʻOku pehē ʻe Sihova, “Ko e moʻoni te u fakaʻauha ʻakinautolu:” ʻe ʻikai fua ʻae ngaahi vaine, pea ʻe ʻikai fua ʻae ngaahi fiki, ka ʻe mae hono lau; pea ʻe mole ʻiate kinautolu ʻae ngaahi meʻa naʻaku foaki kiate kinautolu.”
13До щаду спустошу їх, говорить Господь, не зостанеться нї однієї грони на виноградинї, анї смоківки на смоківницї, ба й листє опаде, і що дав я їм, відойде від них.
14“Ko e hā ʻoku tau nofo fakafiemālie ai? Ke tau fakataha pea ʻalu ki he ngaahi kolo mālohi, pea ke tau tatali fakalongolongo ʻi ai: he kuo fakalongoʻi ʻakitautolu ʻe Sihova ko hotau ʻOtua, pea kuo ne foaki kiate kitautolu ʻae huhuʻa kona ʻoe ʻahu ke inu, koeʻuhi kuo tau fai angahala kia Sihova.
14Чого ще седимо? Скуплюймось докупи та йдїмо в утверджені міста, — там і погинемо; бо Господь, Бог наш, судив нам згинути, й дає нам пити воду з жовчею, за те що согрішали проти Господа.
15Naʻa tau ʻamanaki ki he fiemālie, ka naʻe ʻikai haʻu ha lelei; ki he fakamoʻui, ka e vakai ko e mamahi!
15Дожидаємо ратунку, а нема нїчого доброго, — одужання, а перед очима погибель.
16Naʻe ongo mai mei Tani ʻae tangi ʻo ʻene fanga hoosi, naʻe ngalulu ʻae fonua kotoa pē ʻi he ʻuʻulu ʻae tangi ʻae fanga hoosi tau; he kuo nau haʻu mo kai ʻo ʻosi ʻae fonua, mo e meʻa fulipē naʻe ʻi ai; ko e kolo, mo kinautolu ʻoku nofo ai.”
16Від Дану чути вже хропіт коней його, тремтить уся земля від голосного ржання жеребцїв його; й прийдуть і зожруть землю й усе, що на їй, місто з осадниками його.
17He ʻoku pehē ʻe Sihova, “Vakai, te u fekau kiate kinautolu ʻae fanga ngata mo e fanga ngata fekai, ʻaia ʻoku ʻikai faʻa fakalata, pea te nau ʻuusi ʻakinautolu.”
17Ось бо, пошлю на вас гадюк та василиски, що проти них нема замовляння, і будуть кусати вас, говорить Господь.
18ʻO kau ka fakafiemālieʻi au ʻi heʻeku mamahi, ʻoku vaivai hoku loto ʻiate au.
18Ой коли ж повеселїйшаю в печалї моїй! серце моє млїє в менї.
19Vakai, ko e leʻo ʻoe tangi ʻae ʻofefine ʻo hoku kakai, koeʻuhi ko kinautolu ʻoku nofo ʻi he fonua mamaʻo: “ʻIkai ʻoku ʻi Saione ʻe Sihova? ʻIkai ʻoku ʻiate ia hono tuʻi?” “Ko e hā ʻoku nau fakaʻita ai au ʻaki ʻenau ngaahi tamapua kuo tongi, pea mo e ngaahi meʻa vaʻinga?”
19Ось, я чую, як голосять люде мої з далекої сторони: Чи вже ж бо нема Господа на Сионї? Чи вже ж нема на йому царя його? — А чому ж вони довели мене до гнїву своїми ідолами, чужоземніми, марними?
20“Kuo ʻosi ʻae ututaʻu, kuo hili ʻae faʻahitaʻu mafana, pea ʻoku teʻeki ai fakamoʻui ʻakitautolu.”
20Минуло жниво, скінчилось лїто, нам же пільги нема!
21He ko e mamahi ʻo hoku kakai, ʻoku ou mamahi ai; ʻoku ou ʻalu mamahi, kuo pukea au ʻi he fakatumutumu.
21Притиснена дочка народу мого, — стискається і моє серце; ходжу, сумуючи, страх обняв мене.
22ʻIkai ʻoku ai ʻae lolo faitoʻo ʻi Kiliati? ʻIkai ʻoku ai ha faitoʻo ʻi ai? Pea ko e hā ʻoku ʻikai moʻui ai ʻae ʻofefine ʻo hoku kakai?
22Чи то ж нема балзаму в Галаадї? чи то ж нема там лїкаря? Чом нема вилїчення дочцї народу мого?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.