Jeremiah 4
Asang Khongca Bible (Eastern Khumi Chin, 2019)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Nam laem let nahaeloe, Aw Israel, kai khaeah amlaem ah, tiah Angraeng mah thuih; panuet thok hmuennawk takhoe ving hanah na koeh nahaeloe, kai khae hoi angthui hmah.
1Коли хочеш навернутись, Ізраїлю, говорить Господь, навернись до мене; і як повикидаєш гидоти твої з перед мене, то не будеш блукатись.
2Nangmah doeh, Angraeng loe hing, tiah oepthohhaih, lokcaekhaih, toenghaih hoiah lokkamhaih sak han angaih; prae kaminawk doeh anih rang hoiah tahamhoihaih to paek ueloe, anih oephaih rang hoiah lensawkhaih to hnu o tih, tiah Angraeng mah thuih.
2Тодї божити мешся: „Так певно, як жив Господь!‟ у правдї, в судї й справедливостї; й благословити муть його народи і будуть ним хвалитись.
3Judah hoi Israel kaminawk khaeah Angraeng mah hae tiah thuih; nangmacae ih long to atok oh, soekhring thungah antii to haeh o hmah.
3Так бо говорить Господь мужам Юдиним і Ерусалимським: Почнїть орати на нових нивах та й не сїйте вже між терниною;
4Angraeng khaeah tangyat hin aat oh, nangcae Judah hoi Jerusalem kaminawk, nangcae ih palung tangyat hin to aat oh; to tih ai nahaeloe na sak o ih kasae hmuennawk pongah, palung ka phuihaih hmai baktiah tacawt ueloe, mi mah doeh paduek thai ai ah kangh moeng tih.
4Пообрізуйте задля Господа, і здійміте крайне тїло з серця вашого, ви, мужі Юдині, й ви, осадники Ерусалимські, щоб не запалав огнем гнїв мій та й не горів незгасимо через ледачі нахили ваші.
5Judah prae thungah taphong oh loe, Jerusalem ah tha hoi hang oh; prae thung boih ah mongkah to ueng oh; maeto ah amhong oh, nawnto amkhueng oh loe, sipae kacak vangpuinawk thungah caeh o si, tiah thui pae oh.
5Оповістїте в Юдеї й розголосїть у Ерусалимі, говоріть і трубіте трубою по країнї; покликуйте голосно й промовляйте: Збірайтесь, та ходїмо в утверджені городи!
6Zion ah caeh han angmathaih kahni to payang oh, loih hanah cawn oh! Anghak o hmah! Kalen parai amrohaih hoi raihaih to aluek bang hoiah kang sin han.
6Виставте стяга ʼд Сионові, — втїкайте без упину, бо я приведу з півночі велике лихо й страшну пагубу.
7Kaipui loe a khaw thung hoiah tacawt boeh; prae kaminawk phraekung loe loklam ah angzoh li; anih loe na prae amrosak hanah a ohhaih ahmuen hoiah tacawt boeh; nangcae ih vangpuinawk loe kami om ai ah pong o sut tih boeh.
7Ось, виходить лев із леговища свого, виступає губитель народів: він рушає з свого місця, щоб твою землю зробити пусткою; міста твої будуть розбурені й обезлюджені.
8To pongah kazii to angzaeng oh, palungnat hoiah qah oh; kanung parai Angraeng palungphuihaih loe aicae khae hoi amlaem ai vop.
8Оце ж попідперезуйте веретище, плачте й голосїте, бо нїщо не одверне од нас яростї Господньої.
9To na niah loe siangpahrang hoi anih ih angraengnawk loe palungboeng o tih; qaimanawk dawnrai o ueloe, tahmaanawk doeh anghmang o sut tih, tiah Angraeng mah thuih.
9І станеться того часу, говорить Господь, що зомлїє серце в царя й в князїв, і вжахнуться сьвященники й стуманїють пророки.
10To naah kai mah, Ah, Angraeng Sithaw, kaicae hinghaih nuiah sumsen to phak boeh, toe kamongah na om o tih hmang, tiah na thuih ih lok mah hae kami hoi Jerusalem kaminawk hae na thlaeng boeh, tiah ka naa.
10І промовив я: Ой Господи Боже! хиба ж ти лиш обманював народ сей і Ерусалим, говорючи: „Мир буде в вас‟; а се ось меч доходить до душі?
11To naah hae kami hoi Jerusalem kaminawk khaeah, Hmuensang ih takhi kabae loe praezaek bang hoi kai kami canunawk khaeah song tih, toe to takhi loe hawhsak han ih na ai, ciimsak han ih doeh na ai ni;
11Того часу казати муть про сї люде й про Ерусалим: Палкий вітер повіяв з висот у пустинї на дорогу дочки народу мого, та не про те, щоб повівати, й не про те, щоб очищати;
12Kai khae hoi thacak parai takhi to song tih, vaihi nihcae to lok ka caek han boeh.
12Прийде звідти до мене ще більший вітер, і я виречу суд над ними.
13Khenah, anih loe tamai baktiah angzo tih, anih ih hrang lakoknawk loe takhi kamhae baktiah om tih; anih ih hrang loe tahmu pongah doeh rang kue. Khosak a bing o boeh! Aicae loe amro boeh!
13Гляньте, він здіймається, наче хмара, а колесницї його — мов вихор, конї ж його швидші над орли; горе нам! ми пропащі.
14Aw Jerusalem, pahlong thai hanah, kasae poekhaih palungthin to pasae lai ah. Kasae poekhaihnawk to nasetto maw na thungah om vop tih?
14Позмивай же ледарство з серця твого, Ерусалиме, щоб тобі врятуватись: докіль іще гнїздити муться в тобі ледачі думки?
15Dan prae hoiah lok to tacawt moe, Ephraim mae hoiah raihaih tamthang to taphong boeh.
15Ось бо вже доходить голос від Дана й пагубна вість із гори Ефраїмової:
16Prae kaminawk boih khaeah thui oh; khenah, Jerusalem misa haih to thui oh; katoep kaminawk loe prae kangthla hoiah angzoh o moe, Judah vangpuinawk misatukhaih lok to paek o boeh.
16Дайте знати народам, звістїть Ерусалимові, що наступають з далекого краю його облягати, і здіймають крик проти міст Юдейських.
17To prae mah Kai hae misa ah suek pongah, laikok toep kaminawk baktiah, nihcae mah Judah to takui o khoep boeh, tiah Angraeng mah thuih.
17Як польова чата, обступають вони його навкруги, бо він зворохобивсь проти мене, говорить Господь.
18Na caehhaih loklam hoi na sak ih hmuennawk pongah ni hae hmuennawk hae na nuiah phak; na zaehaih pongah ni kakhaa parai hae hmuen hae na palung thungah oh.
18Твої то путї й учинки твої наробили тобі оце; се вроджай з ледарства твого такий гіркій, що аж до серця тобі доходить.
19Aw palung, palung! Palung thungah nat; kai ih palung loe tapok tom boeh pongah, kaom duem thai ai boeh; Aw ka hinghaih, misa pahruekhaih mongkah lok to na thaih boeh.
19Ой утробо ж моя, утробо! смуток в глибинї серця мого, трівожиться в менї серце моє; не вмовчу нїяк; ти бо чуєш, душе моя, трубний гук, боєвий галас.
20Amro boeh, amro boeh, tiah hang o; prae boih amro boeh; kai ih kahni imnawk loe nawnetta thungah amro moe, imkhaan pakaahaih doeh akra ai ah amro boeh.
20Нещастє за нещастєм: усю країну пустошать; несподївано звойовано хати мої, в одну хвилину — намети мої.
21Nasetto maw kahni payanghaih to ka khet moe, mongkah lok ka tahngaih han vop?
21Ой чи довго ж я ще буду бачити стяги, зачувати гук труби?
22Kai ih kaminawk loe amthu o, kai panoek o ai; palungha ai nawktanawk ah oh o moe, panoekhaih tawn o ai; kahoih ai hmuen to sak panoek o moe, kahoih hmuen sakhaih to panoek o ai.
22Се з того, що нарід мій безглуздий — не знає мене: ой нерозумні вони дїти, нема в них глузду; мудрі вони на лихе, добре ж не вміють чинити.
23Long to ka khet naah, krang om ai, tidoeh om ai; vannawk doeh aanghaih om ai.
23Подивлюсь на землю — і ось вона порожна й пуста, — на небо, а нема на йому сьвітла.
24Ka dan naah, maenawk loe tasoeh o moe, maesomnawk doeh ahnuk ahma angthuih o.
24Гляну на гори, а вони дрожать, та й усї горби хитаються.
25Ka dan naah kami to om ai; van ih tavaanawk doeh azawk o boih boeh.
25Озираюсь — і ось, нї людини, ба й всї птахи піднебесні порозлїтались.
26Ka dan naah thingthai qumpo hoi kakoi ahmuen loe praezaek ah angcoeng ving moe, vangpuinawk doeh Angraeng hmaa ah amro o boih boeh, kanung parai anih palungphuihaih mah to tiah amrosak boeh.
26Дивлюсь, та бо й Кармель — пустиня, й усї міста порозвалювані від лиця Господнього, від гнїву й досади його.
27Angraeng mah hae tiah thuih; prae boih pong sut tih, toe amro boih mak ai.
27Так бо сказав Господь: Візьметься пусткою вся країна, та я не вигублю їх до щаду.
28To pongah long loe palungsae tih; vannawk ranui ah khoving tih; ka thuih ih lok baktih toengah, dawnpakhuem mak ai, sak ka timhaih baktih toengah, ka phrae let mak ai.
28Тим же то засумує земля й потемнїє небо в горі через те, що я так сказав, призначив та й не пожалую того й не попущу в тому.
29Hrang angthueng kaminawk hoi kalii avak kaminawk ih atuen pongah, vangpui boih cawn o tih; lungsong thungah akun o ueloe, lungsong nuiah daw o tih; vangpui to caeh o taak boih tih, mi doeh athung ah om o mak ai.
29Від галасу комонника та лучників порозбігаються всї городи, ховати муться по нетрях і вилазити муть на скелї, всї міста спустошіють і не буде в них нї одного осадника.
30Nam ro naah timaw na sak han? Khukbuen kamling hoi nam thoek moe, sui hoi nam thoep cadoeh, mikhmai ah tasi angnok moe, nam thoep khing cadoeh, na kranghoihaih loe azom pui ni; na tlangainawk mah patoek ueloe, na hinghaih lak hanah pakrong o tih.
30Ти ж, як станеш опустошена, що тодї чинити меш? Прибірайся тодї в кармазини, зʼукрашуй себе золотими окрасами, підмальовуй собі очі красками; шкода тобі прикрашуватись: погордували тобою любовники, — вони наставати муть на життє твоє.
31Nongpata mah nawk tapen naah qah ih lok, ca tapen tangsuek nathuem ih kana ahamhaih lok baktih toengah, Zion canu hanghaih lok to ka thaih; anih loe ban to payangh moe, Kai loe khosak bing boeh! Kami hum kaminawk pongah, tha ka zok sut boeh, tiah a hangh.
31Я бо чую крик, мов би породїлї, стогнаннє, неначе первородючої, — крик дочки Сионової; вона стогне, простягаючи руки свої: „Ой лишенько моє! душа моя вмлїває перед убийцями!‟
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.