Неемия 2
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ын луна Нисан, анул ал доуэзечеля ал ымпэратулуй Артаксерксе, пе кынд винул ера ынаинтя луй, ам луат винул ши л-ам дат ымпэратулуй. Ничодатэ ну фусесем трист ынаинтя луй.
1В місяцї Нисанї, на двайцятім року царя Артаксеркса, стояло перед ним вино. І я взяв вино та подав цареві, і, здавалось, не був я смутний перед ним.
2Ымпэратул мь-а зис: „Пентру че ай фаца тристэ? Тотушь ну ешть болнав; ну поате фи декыт о ынтристаре а инимий.” Атунч м-а апукат о маре фрикэ
2Але царь промовив до мене: Чого ти сумний на виду; ти не слабий, сього не видко, а певно смуток на серцї? Я злякався вельми,
3ши ам рэспунс ымпэратулуй: „Трэяскэ ымпэратул ын вяк! Кум сэ н-ам фаца тристэ кынд четатя ын каре сунт морминтеле пэринцилор мей есте нимичитэ ши порциле ей сунт арсе де фок?”
3І сказав цареві: Нехай живе царь по вік! Як же не має бути смутним лице моє, коли город, місце гробовищ батьків моїх, стоїть опустошене, й ворота його попалені огнем!
4Ши ымпэратул мь-а зис: „Че черь?” Еу м-ам ругат Думнезеулуй черурилор
4І сказав царь до мене: Чого ж ти бажаєш? Я помолився Богові небесному,
5ши ам рэспунс ымпэратулуй: „Дакэ гэсеште ку кале ымпэратул ши дакэ робул тэу ый есте плэкут, тримите-мэ ын Иуда, ла четатя морминтелор пэринцилор мей, ка с-о зидеск дин ноу.”
5І сказав цареві: Коли царська ласка, й коли слуга твій запобіг ласки перед лицем твоїм, то пошли мене в Юдею, в місто, де гробовища батьків моїх, щоб я одбудував його.
6Ымпэратул, лынгэ каре шедя ши ымпэрэтяса, мь-а зис атунч: „Кыт ва цине кэлэтория та ши кынд те вей ынтоарче?” Ымпэратул а гэсит ку кале сэ мэ ласе сэ плек ши й-ам хотэрыт о време.
6І сказав менї царь і цариця, що седїла коло його: Як довго протягнеться твоя вандрівка, й коли вернешся? І сподобалось цареві послати мене; й я означив час.
7Апой ам зис ымпэратулуй: „Дакэ гэсеште ымпэратул ку кале, сэ ми се дя скрисорь пентру дрегэторий де динколо де рыу, ка сэ мэ ласе сэ трек ши сэ интру ын Иуда,
7І сказав я цареві: Коли царська ласка, то дав би менї листи до зарічних начальників краєвих, щоб давали менї пропуст, доки я не дійду до Юдеї,
8ши о скрисоаре пентру Асаф, пэзиторул пэдурий ымпэратулуй, ка сэ-мь дя лемне сэ фак гринзь пентру порциле четэцуей де лынгэ касэ, пентру зидул четэций ши пентру каса ын каре вой локуи.” Ымпэратул мь-а дат ачесте скрисорь, кэч мына чя бунэ а Думнезеулуй меу ера песте мине.
8Та й лист до Асафа, доглядника лїсів царських, щоб дав менї деревнї на ворота в твердинї, що при домі Божому, й на міські мури, та на дім, в котрому б менї жити. І дав менї царь, бо добродїйна рука Бога мого була надо мною.
9М-ам дус ла дрегэторий де динколо де рыу ши ле-ам дат скрисориле ымпэратулуй, каре пусесе сэ мэ ынсоцяскэ ниште май-марь ай оастей ши ниште кэлэрець.
9І прийшов я до зарічних начальників краєвих і віддав їм письма царські. А царь послав був зо мною військових начальників із верховцями.
10Санбалат, Хоронитул, ши Тобия, служиторул амонит, кынд ау аузит лукрул ачеста, ну ле-а плэкут делок кэ веня ун ом сэ кауте бинеле копиилор луй Исраел.
10Коли перечув про се Санаваллат, Хороніт і Товія, слуга Амманицький, то їм стало дуже досадно, що прийшов чоловік піклуватись про добро синів Ізрайлевих.
11Ам ажунс ла Иерусалим ши ам рэмас аколо трей зиле.
11І прийшов я в Ерусалим. І пробув там три днї,
12Дупэ ачея, м-ам скулат ноаптя ку кыцьва оамень, фэрэ сэ фи спус куйва че-мь пусесе Думнезеул меу ын инимэ сэ фак пентру Иерусалим. Ну ера ку мине ничо алтэ витэ, афарэ де вита пе каре кэлэрям.
12І встав я вночі, і кілька чоловік зо мною, і нїкому не сказав, що поклав Бог мій менї на серце зробити для Ерусалиму; животини ж не було при менї нїякої, окрім тієї, що на їй я їхав.
13Ам ешит ноаптя пе Поарта Вэий ши м-ам ындрептат спре Изворул Балаурулуй ши спре Поарта Гуноюлуй, уйтынду-мэ ку бэгаре де сямэ ла зидуриле дэрымате але Иерусалимулуй ши ла порциле луй арсе де фок.
13І проїхав я вночі через Долинні ворота перед Драконовою криницею до воріт Гнояних, і оглядїв я розвалені мури Ерусалиму й його ворота, спалені огнем.
14Ам трекут пе ла Поарта Изворулуй ши пе ла Язул Ымпэратулуй, ши ну ера лок пе унде сэ трякэ вита каре ера суб мине.
14І приїхав я до воріт Криничаних і до царського водопроводу, але там не було місця, щоб пройти животинї, що була підо мною,
15М-ам суит ноаптя пе ла пырыу ши м-ам уйтат ярэшь ку бэгаре де сямэ ла зид. Апой ам интрат пе Поарта Вэий, ши астфел м-ам ынторс.
15І я поїхав назад через потік вночі й оглядав мур, і, проїхавши знов через Долинні ворота, вернувся.
16Дрегэторий ну штияу унде фусесем ши че фэчям. Пынэ ын клипа ачея ну спусесем нимик иудеилор, нич преоцилор, нич май-марилор, нич дрегэторилор, нич вреунуя дин чей че ведяу де требурь.
16І не знали начальники, куди я ходив, та що я роблю: нї Юдеям, нї сьвященникам, нї суддям, нї старшинам, нї иншим робітникам я до того часу нїчого не казав.
17Ле-ам зис атунч: „Ведець старя ненорочитэ ын каре сунтем! Иерусалимул есте дэрымат ши порциле сунт арсе де фок. Вениць сэ зидим ярэшь зидул Иерусалимулуй ши сэ ну май фим де окарэ!”
17Опісля же сказав я їм: Ви бачите нужду, в якій ми знаходимось: Ерусалим спустошений, й ворота його спалені огнем; ходїм, побудуймо мури Ерусалимські й не будьмо довше в пониженнї.
18Ши ле-ам историсит кум мына чя бунэ а Думнезеулуй меу фусесе песте мине ши че кувинте ымь спусесе ымпэратул. Ей ау зис: „Сэ не скулэм ши сэ зидим!” Ши с-ау ынтэрит ын ачастэ хотэрыре бунэ.
18І я оповідав їм про добродїйну для мене руку Бога мого, а так само й слова царя, що він говорив менї. І сказали вони: будемо будувати, — і скріпили руки свої на добре дїло.
19Санбалат, Хоронитул, Тобия, служиторул амонит, ши Гешем, Арабул, фиинд ынштиинцаць, шь-ау бэтут жок де ной ши не-ау диспрецуит. Ей ау зис: „Че фачець вой аколо? Вэ рэскулаць ымпотрива ымпэратулуй?”
19Почувши про се, Санаваллат, Хороніт та Товія, слуга Амманицький, та Гешем, Араб, сьміялись із нас і говорили з погордою: Що се за дїло, що ви робите? Чи не задумуєте ви часом збунтуватись проти царя?
20Ши еу ле-ам рэспунс: „Думнезеул черурилор не ва да избында. Ной, робий Сэй, не вом скула ши вом зиди, дар вой н-авець нич парте, нич дрепт, нич адучере аминте ын Иерусалим.”
20Я дав їм одповідь і сказав їм: Бог небесний, Він нам допоможе, а ми, слуги його, розпочнемо будувати; вам же нема частки, нї права нї згадки про вас у Ерусалимі.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.