Неемия 9
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ын а доуэзечь ши патра зи а ачелеяшь лунь, копиий луй Исраел с-ау адунат, ымбрэкаць ын сачь ши пресэраць ку цэрынэ, пентру цинеря унуй пост.
1На двайцять четвертий день сього місяця зібрались усї сини Ізрайлеві, спощені й в дранках і з попілом на головах своїх.
2Чей че ерау дин нямул луй Исраел, деспэрцинду-се де тоць стрэиний, ау венит ши шь-ау мэртурисит пэкателе лор ши фэрэделеӂиле пэринцилор лор.
2І віддїлилось насїннє Ізрайлеве від усїх чужородцїв, і стали й сповідались із гріхів своїх і з проступків батьків своїх.
3Дупэ че ау стат жос, ау читит ын картя Леӂий Домнулуй Думнезеулуй лор а патра парте дин зи, ши алтэ а патра парте дин зи шь-ау мэртурисит пэкателе ши с-ау ынкинат ынаинтя Домнулуй Думнезеулуй лор.
3І стояли на свойму місцї, і четвертину дня читали з книги закону Господа, Бога свого, а четвертину сповідались і молились Господеві, Богові свойму.
4Иосуа, Бани, Кадмиел, Шебания, Буни, Шеребия, Бани ши Кенани с-ау суит пе скаунул левицилор ши ау стригат ку глас таре кэтре Домнул Думнезеул лор.
4І стали на підвисшеному місцї левітів: Ісус, Банїя, Кадмиїл, Шеванїя, Вуннїй, Шеревія, Банїя, Хананї й покликали голосно до Господа, Бога свого.
5Ши левиций Иосуа, Кадмиел, Бани, Хашабния, Шеребия, Ходия, Шебания ши Петахия ау зис: „Скулаци-вэ ши бинекувынтаць пе Домнул Думнезеул востру, дин вешничие ын вешничие! Бинекувынтат сэ фие Нумеле Тэу чел слэвит, каре есте май пресус де орьче бинекувынтаре ши де орьче лаудэ!
5І сказали левіти — Ісус, Кадмиїл, Банїя, Хашавнїя, Шеревія, Годїя, Шеванїя, Петахія: Встаньте, славіте Господа, Бога вашого від віку й до віку. Нехай славлять імя твоє, достойне всякої слави й висше над усяку прославу й похвалу.
6Ту, Доамне, нумай Ту ай фэкут черуриле, черуриле черурилор ши тоатэ оштиря лор ши пэмынтул ку тот че есте пе ел, мэриле ку тот че купринд еле. Ту дай вяцэ тутурор ачестор лукрурь ши оштиря черурилор се ынкинэ ынаинтя Та.
6(І промовив Ездра:) Ти, Господи, єдиний, Ти сотворив небо, небеса небес і все військо їх, землю і все, що на нїй, моря і все, що в їх, і ти живиш усе й небесне військо тобі кланяється.
7Ту, Доамне Думнезеуле, ай алес пе Аврам, л-ай скос дин Ур, дин Халдея, ши й-ай пус нумеле Авраам.
7Ти сам, Господи Боже, вибрав Аврама й вивів його з Ура Халдейського, й дав йому ймя Авраама,
8Ту ай гэсит инима луй крединчоасэ ынаинтя Та, ай фэкут легэмынт ку ел ши ай фэгэдуит кэ вей да семинцей луй цара канааницилор, хетицилор, аморицилор, ферезицилор, иебусицилор ши гиргасицилор ши Ць-ай цинут кувынтул, кэч ешть дрепт.
8І знайшов його серце вірним перед тобою, й постановив із ним завіт, щоб дати (йому й) насїнню його землю Канаанїїв, Геттїїв, Аморіїв, Ферезіїв, Евузіїв і Гергезіїв. І додержав єси слова свого, бо ти праведний.
9Ту ай вэзут неказул пэринцилор ноштри ын Еӂипт ши ле-ай аузит стригэтеле ла Маря Рошие.
9Ти побачив нужду батьків наших в Египтї й почув поклик їх коло Червоного моря.
10Ай фэкут семне ши минунь ымпотрива луй Фараон, ымпотрива тутурор служиторилор луй ши ымпотрива ынтрегулуй попор дин цара луй, пентру кэ штияй ку кытэ ынгымфаре се пуртасерэ фацэ де пэринций ноштри ши Ць-ай арэтат слава Та, кум се веде астэзь.
10І показав знамення й чуда над Фараоном і над усїми слугами його, й над усїм народом землї його, ти бо знав, які вони були горді проти їх, і вчинив єси собі ймя до сього дня.
11Ай деспэрцит маря ынаинтя лор ши ау трекут пе ускат прин мижлокул мэрий, дар ай прэбушит ын адынк, ка о пятрэ ын фундул апелор, пе чей че-й урмэряу.
11Ти роздїлив перед ними море, і вони пройшли серединою моря по суші, а тих, що гнались за ними, ти покинув у глибінь, наче камінь у розгукані води.
12Й-ай кэлэузит зиуа принтр-ун стылп де нор ши ноаптя принтр-ун стылп де фок, каре ле лумина друмул пе каре авяу сэ-л урмезе.
12Стовпом хмаряним вів ти їх в день а стовпом огняним вночі, щоб осьвічувати їм дорогу, якою їм ійти.
13Те-ай коборыт пе мунтеле Синай, ле-ай ворбит дин ынэлцимя черурилор ши ле-ай дат порунчь дрепте, леӂь адевэрате, ынвэцэтурь ши орындуирь минунате.
13І зійшов ти на Синай-гору й говорив до їх із неба, й дав їм суди справедливі, закони певні, постанови й заповідї добрі.
14Ле-ай фэкут куноскут Сабатул Тэу чел сфынт ши ле-ай дат прин робул Тэу Мойсе порунчь, ынвэцэтурь ши о леӂе.
14І вказав єси їм сьвяту твою суботу, й передав їм заповідї й постанови й закон через слугу твого Мойсея.
15Ле-ай дат, де ла ынэлцимя черурилор, пыне кынд ле ера фоаме ши ай скос апэ дин стынкэ атунч кынд ле ера сете. Ши ле-ай спус сэ интре ын стэпыниря цэрий пе каре журасешь кэ ле-о вей да.
15І хлїб із неба давав ти їм в голодї їх, і воду з каменя добував їм у спразї їх, і сказав їм, щоб ійшли і зайняли землю, що її дати їм ти заклявся, піднявши руку твою.
16Дар пэринций ноштри с-ау ынгымфат ши шь-ау ынцепенит грумазул. Н-ау урмат порунчиле Тале,
16Але вони й отцї наші були упрямі, й держали туго шиї свої й не слухали заповідей твоїх;
17н-ау врут сэ аскулте ши ау дат уйтэрий минуниле пе каре ле фэкусешь пентру ей. Шь-ау ынцепенит грумазул ши, ын рэзврэтиря лор, шь-ау пус о кэпетение ка сэ се ынтоаркэ ын робия лор. Дар Ту, Ту ешть ун Думнезеу гата сэ ерць, ындурэтор ши милостив, ынчет ла мыние ши богат ын бунэтате. Ши ну й-ай пэрэсит
17Не хотїли коритись і не згадали про чуда твої, які ти чинив із ними, й держали туго шию свою, та в упрямості своїй настановили собі провідників, щоб вернутись в неволю свою. Але ти єси Бог, що любиш прощати, добрий і милосердний, довготерпіливий й велико милостивий, й не покинув єси їх
18нич кяр атунч кынд шь-ау фэкут ун вицел турнат ши ау зис: ‘Ятэ Думнезеул тэу каре те-а скос дин Еӂипт!’ ши с-ау дедат ла марь окэрь фацэ де Тине.
18І хоч вони зробили собі вилите теля й сказали: Оце бог твій, що вивів тебе з Египту, і хоч вони завдавали велику зневагу,
19Ын ындураря Та фэрэ марӂинь, ну й-ай пэрэсит ын пустиу ши стылпул де нор н-а ынчетат сэ-й кэлэузяскэ зиуа пе друм, нич стылпул де фок сэ ле луминезе ноаптя друмул пе каре авяу сэ-л урмезе.
19То ти в великому свойму милосердю не покидав їх в пустинї; стовп хмаряний не відходив від їх в день, щоб вести їх дорогою, а стовп огняний вночі, щоб присьвічувати їм на дорозї, якою б їм ійти.
20Ле-ай дат Духул Тэу чел бун ка сэ-й факэ ынцелепць; н-ай ындепэртат мана Та де ла гура лор ши ле-ай дат апэ сэ-шь потоляскэ сетя.
20І дав єси їм Духа твого доброго, щоб на путь їх наводив, і манни твоєї не віднимав від уст їх, та й воду давав їм, щоб гасили смагу.
21Патрузечь де ань ай авут грижэ сэ-й хрэнешть ын пустиу ши н-ау дус липсэ де нимик, хайнеле ну ли с-ау ынвекит ши пичоареле ну ли с-ау умфлат.
21Сорок років харчував ти їх у пустинї; вони нї в чому не мали недостачі, одежа їх не ставала стара, й ноги їх не пухли.
22Ле-ай дат ын мынэ ымпэрэций ши попоаре, але кэрор цинутурь ле-ай ымпэрцит ынтре ей, ши ау стэпынит цара луй Сихон, ымпэратул Хесбонулуй, ши цара луй Ог, ымпэратул Басанулуй.
22І передав ти їм царства й народи й подїлив їх (ними), й забрали вони землю Сигона, й землю царя Гесбонського, й землю Ога, царя Басанського.
23Ле-ай ынмулцит фиий ка стелеле черурилор ши й-ай адус ын цара деспре каре спусесешь пэринцилор лор кэ ау с-о я ын стэпынире.
23І розмножив ти синів їх, неначе зорі на небі, й увів їх у землю, про яку ти говорив батькам їх, що вони прийдуть її посїсти.
24Ши фиий лор ау интрат ши ау луат цара ын стэпынире; ай смерит ынаинтя лор пе локуиторий цэрий, канааниций, ши й-ай дат ын мыниле лор, ымпреунэ ку ымпэраций ши попоареле цэрий, ка сэ ле факэ че ле плаче.
24І ввійшли сини їх і посїли землю. І ти покорив їм осадників землї Канаанїїв і віддав їх в руки їм, і царів їх, і народи землї, щоб вони робили з ними, що хотїли.
25Ау ажунс стэпынь пе четэць ынтэрите ши пе пэмынтурь родитоаре; ау стэпынит касе плине де тот фелул де бунэтэць, пуцурь сэпате, вий, мэслинь ши помь родиторь дин белшуг; ау мынкат, с-ау сэтурат, с-ау ынгрэшат ши ау трэит ын десфэтэрь, прин бунэтатя Та чя маре.
25І зайняли вони утверджені міста й родючу землю, й забрали доми, повні всякого добра, криницї висїчені (в каменї), виноградники й сади маслинні і силу дерева (з овощами) на їжу. Вони їли, насичувались, ставали гладкі й жили в гараздї, по великій добротї твоїй.
26Тотушь ей с-ау рэскулат ши с-ау рэзврэтит ымпотрива Та. Ау арункат Леӂя Та ла спателе лор, ау учис пе пророчий Тэй, каре-й ругау фербинте сэ се ынтоаркэ ла Тине, ши с-ау дедат ла марь окэрь фацэ де Тине.
26Та стали вони неслухняні й зворохобились проти тебе, й знехтували законом твоїм; убивали пророків твоїх, що вговорювали їх обернутись до тебе, й завдавали велику зневагу.
27Атунч й-ай лэсат ын мыниле врэжмашилор лор, каре й-ау апэсат. Дар, ын время неказулуй лор, ау стригат кэтре Тине, ши Ту й-ай аузит де ла ынэлцимя черурилор ши, ын ындураря Та чя маре, ле-ай дат избэвиторь каре й-ау скэпат дин мыниле врэжмашилор лор.
27І Ти віддав їх у руки ворогів їх, що гнобили їх. Та коли вони в лиху годину покликали до тебе, ти вислухував їх із небес, і по великому змилуваннї твойму посилав їм визволителїв, і вони визволяли їх із рук ворогів їх.
28Кынд ау авут одихнэ, ау ынчепут ярэшь сэ факэ рэу ынаинтя Та. Атунч й-ай лэсат ын мыниле врэжмашилор лор, каре й-ау стэпынит. Дар дин ноу ау стригат кэтре Тине, ши Ту й-ай аузит де ла ынэлцимя черурилор ши, ын маря Та ындураре, й-ай избэвит де май мулте орь.
28Коли ж в їх був спокій, то знов починали чинити зло перед лицем твоїм, і ти віддавав їх в руки ворогів їх, а вони панували над ними. Але як вони знов покликали до тебе, то ти вислухував їх із небес і по великому змилуваннї твойму, визволював їх багато разів.
29Й-ай ругат фербинте сэ се ынтоаркэ ла Леӂя Та, дар ей ау стэруит ын ынгымфаря лор, н-ау аскултат де порунчиле Тале, ау пэкэтуит ымпотрива орындуирилор Тале, каре фак виу пе чел че ле ымплинеште, Ць-ау ынторс спателе ку ындэрэтничие, шь-ау ынцепенит грумазул ши н-ау аскултат.
29Ти пригадував їм, щоб обернулись до закону твого, але вони були уперті, і не слухали заповідей твоїх і відхилялись від постанов твоїх, зза яких би жив чоловік, наколи б виконував їх, і чинили спину свою твердою, й шию свою тугою та й не слухали.
30Й-ай ынгэдуит астфел мулць ань, ле-ай дат ынштиинцэрь прин Духул Тэу, прин пророчь, ши тот н-ау луат аминте. Атунч й-ай дат ын мыниле унор попоаре стрэине.
30Дожидаючи їх навернення, проволїкав багато років і впоминав їх Духом твоїм через твоїх пророків, та вони не слухали їх. І ти віддав їх в руки чужоземнїх народів.
31Дар, ын маря Та ындураре, ну й-ай нимичит ши ну й-ай пэрэсит, кэч Ту ешть ун Думнезеу милостив ши ындурэтор.
31Але ти в великому милосердю твойму не вигубив їх цїлком, і не покинув їх, ти бо Бог добрий і милостивий.
32Ши акум, Думнезеул ностру, Думнезеуле маре, путерник ши ынфрикошат, Ту, каре Ыць ций легэмынтул Тэу де ындураре, ну приви ка пуцин лукру тоате суферинцеле прин каре ам трекут ной, ымпэраций ноштри, кэпетенииле ноастре, преоций ноштри, пророчий ноштри, пэринций ноштри ши тот попорул Тэу, дин время ымпэрацилор Асирией пынэ ын зиуа де азь.
32А й тепер, Боже наш, Боже великий, пресильний і страшний, додержучий завіт і милость! не маловаж у себе всї страждання, які спадали на нас, царів наших, князїв наших, сьвященників наших, пророків наших, батьків наших, і ввесь народ твій від часів царів Ассирийських по сей день.
33Ту ай фост дрепт ын тот че ни с-а ынтымплат, кэч Те-ай арэтат крединчос, яр ной ам фэкут рэу.
33Ти справедливий в усьому, що впало на нас, бо ти чинив по правдї, а ми винуваті.
34Ымпэраций ноштри, кэпетенииле ноастре, преоций ноштри ши пэринций ноштри н-ау пэзит Леӂя ши н-ау дат аскултаре нич порунчилор, нич ынштиинцэрилор пе каре ли ле дэдяй.
34Царі наші, князї наші, сьвященники наші і отцї наші не держали закон твій, й не вважали на заповідї твої та впоминання твої, якими ти напоминав їх.
35Кынд ерау стэпынь, ын мижлокул мултелор бинефачерь пе каре ли ле дэдяй, ын цара ынтинсэ ши родитоаре пе каре ле-о дэдусешь, ну Ць-ау служит ши ну с-ау абэтут де ла фаптеле лор реле.
35І в державі своїй, в великому добрі від тебе, яке ти давав їм, і в просторій та плодючій землї, що нею надїлив єси їх, вони не служили тобі і не відвертались від своїх лихих учинків.
36Ши астэзь, ятэ-не робь! Ятэ-не робь пе пэмынтул пе каре л-ай дат пэринцилор ноштри пентру ка сэ се букуре де роаделе ши де бунуриле луй!
36І от ми тепер невольниками; на тій землї, що ти дав батькам нашим, щоб живитись плодами її та добром її, ось ми наймитами.
37Ел ышь ынмулцеште роаделе пентру ымпэраций кэрора не-ай супус дин причина пэкателор ноастре; ей стэпынеск дупэ плак асупра трупурилор ноастре ши асупра вителор ноастре ши сунтем ынтр-о маре стрымтораре!”
37І вроджай свій множить вона в користь царям, яким ти покорив нас за гріхи наші. А вони панують над тїлами нашими й над товаром нашим по своїй волї, й ми в великій нуждї.
38Пентру тоате ачестя, ной ам ынкеят ун легэмынт, пе каре л-ам фэкут ын скрис. Ши кэпетенииле ноастре, левиций ноштри ши преоций ноштри шь-ау пус печетя пе ел.
38По всьому тому ми складаємо тверду обіцянку й підписуємо, й на підписові печать князїв наших, левітів наших і сьвященників наших.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.