Осея 13
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Кынд ворбя, Ефраим рэспындя гроаза ын Исраел. Дар кум а пэкэтуит ку Баал, а мурит.
1Як говорить, було, Ефраїм, то всї тремтїли. Він був поважний ув Ізраїлї; та він провинив через Баала — та й погиб.
2Ши акум ей пэкэтуеск ынтруна, ышь фак кипурь турнате дин арӂинтул лор, идоль нэскочиць де ей, лукраре фэкутэ де мештерь. Ачестора ле ворбеск ей ши, жертфинд оамень, сэрутэ вицей!
2А тепер чинять вони ще нові провини: поробили собі з свого срібла виливані боввани по свому розуму — все ремісницька робота, — та й навчають людей, що приносять жертву: Цїлуйте биків!
3Де ачея вор фи ка норул де диминяцэ, ка роуа каре трече репеде, ка плява суфлатэ де вынт дин арие, ка фумул каре есе дин хорн.
3За те ж вони позникають, наче мрака вранцї, наче роса, скоро улїтаюча, як полова, що її вітер з току розвіває, та як дим із комена.
4„Дар Еу сунт Домнул Думнезеул тэу, дин цара Еӂиптулуй ынкоаче. Ту куношть кэ ну есте алт Думнезеу афарэ де Мине ши ну есте алт Мынтуитор афарэ де Мине.
4Нї! я — Господь, Бог твій з часів землї Египецької, і нїяк тобі знати иншого Бога окрім мене, й нема Спасителя окрім мене.
5Еу те-ам куноскут ын пустиу, ынтр-ун пэмынт фэрэ апэ.
5Я ж признав тебе за свого в пустинї, у тій землї спраги.
6Дар, кынд ау дат де пэшуне, с-ау сэтурат ши, кынд с-ау сэтурат, инима ли с-а умфлат де мындрие, де ачея М-ау уйтат.
6Маючи поживу, вони їли до ситу; а коли засичувались, підіймалось у гору їх серце, й забували про мене.
7Еу М-ам фэкут ка ун леу пентру ей ши-й пындеск ка ун пардос пе друм.
7За те ж станусь я їм левом — левчуком, що чатує при дорозї.
8Мэ нэпустеск асупра лор ка о урсоайкэ липситэ де пуий ей, ле сфыший ынвелишул инимий, ый ынгит пе датэ ка ун леу ши фяреле кымпулуй ый вор фаче букэць.
8Нападати буду їх, як ведмедиця, що забрано їй дїти, — як левиця, роздирати й виїдати місце, де серце їх бється; дикі зьвірі будуть їх розторгувати.
9Пеиря та, Исраеле, есте кэ ай фост ымпотрива Мя, ымпотрива Челуй че те путя ажута.
9Ти самий, Ізраїлю, погубив себе, бо тілько в менї — опора твоя.
10Унде есте ымпэратул тэу ка сэ те скапе ын тоате четэциле тале? Унде сунт жудекэторий тэй деспре каре зичяй: ‘Дэ-мь ун ымпэрат ши домнь’?
10А де ж царь твій? Нехай би тепер рятував тебе по всїх містах твоїх! Де ж суддї твої, що про них ти мовляв: Дай нам царя і старшину?
11Ць-ам дат ун ымпэрат ын мыния Мя ши ци-л яу ын урӂия Мя!
11Я ж дав тобі царя у гнїву мому, та й — одняв у досадї моїй.
12Нелеӂюиря луй Ефраим есте стрынсэ, пэкатул луй есте пэстрат.
12О, Ефраїмове беззаконство звязане в узол, сховано його гріх, не забудесь!
13Ыл вор апука дурериле наштерий; есте ун копил неынцелепт, кэч ну поате сэ наскэ ла время сорочитэ!
13Прийдуть на нього муки породїлї; він — нерозумний син, инакше не ждав би, аж прийдеться родити дїтей.
14Ый вой рэскумпэра дин мына Локуинцей морцилор, ый вой избэви де ла моарте. Моарте, унде ыць есте чума? Локуинцэ а морцилор, унде ыць есте нимичиря? Кэинца есте аскунсэ де привириле Меле!”
14Та я вибавлю їх із потали пекла, відкуплю їх від смертї. Де жало твоє, смерте? а ти, пекло, де твоя побіда? жалю зза сього у мене не буде.
15Орькыт де родитор ар фи Ефраим ын мижлокул фрацилор сэй, тот ва вени вынтул де рэсэрит, се ва стырни дин пустиу ун вынт ал Домнулуй, ый ва уска извоареле ши-й ва сека фынтыниле; ва жефуи вистиерия де тоате васеле ей де прец.
15Хоч Ефраїм між братами й плодющий, та з востоку підійметься буря, підійметься буря Господня з пустинї, — і висхне джерело його, й зсякне виплив його; вона опустошить скарбівню всього посуду дорогого.
16Самария есте педепситэ пентру кэ с-а рэзврэтит ымпотрива Думнезеулуй ей. Вор кэдя учишь де сабие; прунчий лор вор фи здробиць ши вор спинтека пынтечеле фемеилор лор ынсэрчинате.
no verse 16 in this text
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.