Осея 11
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1„Кынд ера тынэр Исраел, ыл юбям ши ам кемат пе фиул Меу дин Еӂипт.
1Мов досьвітня зоря, минеться царство Ізраїля! — Коли ж Ізраїль був ще малолїтком, я полюбив його, і з Египту покликав його — сина мого.
2Дар, ку кыт пророчий ый кемау, ку атыт ей се депэртау: ау адус жертфе баалилор ши тэмые кипурилор идолешть.
2Та їх кликали, а вони одвертались від мене: приносили жертву Баалам і кадили перед ідолами.
3Ши тотушь Еу л-ам ынвэцат пе Ефраим сэ мяргэ ши л-ам ридикат ын браце, дар н-ау вэзут кэ Еу ый виндекам.
3Я самий вчив Ефраїма ходити, носив його на руках моїх, та вони на тім не розумілись, що я гоїв їх рани.
4Й-ам трас ку легэтурь оменешть, ку фуний де драгосте, ам фост пентру ей ка чел че ле ридикэ жугул де лынгэ гурэ. М-ам плекат спре ей ши ле-ам дат де мынкаре.
4Поворозами людяними, поворозами любови, притягав я їх до себе; здоймив ярмо з шиї в них, запопадливо піддавав їм поживу.
5Ну се вор май ынтоарче ын цара Еӂиптулуй, дар асириянул ва фи ымпэратул лор, пентру кэ н-ау воит сэ се ынтоаркэ ла Мине.
5Тепер він не вернеться в Египет, але Ассур царем його буде, за те, що не хотїли навернутись.
6Сабия ва нэвэли песте четэциле лор, ва нимичи, ва мынка пе сприжиниторий лор дин причина планурилор пе каре ле-ау фэкут.
6І впаде меч на міста їх, потре засови їх і пожере їх за їх задуми.
7Попорул Меу есте порнит сэ се депэртезе де Мине ши, дакэ сунт кемаць ынапой ла Чел Пряыналт, ничунул дин ей ну каутэ сэ се ридиче.
7Народ мій здеревів у відпадї од мене, й хоч йому про високе говорять, він не підносить у гору свого духа.
8Кум сэ те дау, Ефраиме? Кум сэ те предау, Исраеле? Кум сэ-ць фак ка Адмей? Кум сэ те фак ка Цебоимул? Ми се збате инима ын Мине ши тот лэунтрул Ми се мишкэ де милэ!
8Що менї чинити з тобою, Ефраїме? Як менї віддавати тебе на поталу, Ізраїлю? Чи зроблю з тобою те, що з Адамою, чи вчиню тобі те саме, що Севоїмові? Обернулось бо в менї серце моє, зворушився жаль мій.
9Ну вой лукра дупэ мыния Мя апринсэ, ну вой май нимичи пе Ефраим, кэч Еу сунт Думнезеу, ну ун ом. Еу сунт Сфынтул ын мижлокул тэу ши ну вой вени сэ прэпэдеск.
9Не вчиню того, до чого палаючий гнїв мене пориває, не викореню Ефраїма, бо я Бог, а не людина; я бо посеред тебе, я — сьвятий; я не вломлюся ворогом у місто.
10Ей вор урма пе Домнул ка пе ун леу каре ва рэкни, кэч Ел Ынсушь ва рэкни, ши копиий вор алерга тремурынд де ла апус.
10(колись) Пійдуть усї слїдом за Господом. Як лев, видасть він із себе голос; дасть голос свій почути, — й ворохнуться дїти з заходу.
11Вор алерга тремурынд дин Еӂипт ка о пасэре ши дин цара Асирией ка о порумбицэ. Ши-й вой фаче сэ локуяскэ ын каселе лор”, зиче Домнул.
11Прилинуть із Египту, як птаство, як голуби з краю Ассирийського, й поселю їх у домівках їх, говорить Господь.
12„Ефраим Мэ ынконжоарэ ку минчунь ши каса луй Исраел ку ыншелэторий. Иуда есте тот хойнар фацэ де Думнезеу, фацэ де Чел Сфынт ши Крединчос.
12(та поки що) Обгорнув мене Ефраїм ложею, дім Ізраїля — зрадою; Юда держався ще найбільше Бога, й був вірним із сьвятими (слугами).
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.