Екзодул 16
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Тоатэ адунаря копиилор луй Исраел а плекат дин Елим ши ау ажунс ын пустиул Син, каре есте ынтре Елим ши Синай, ын а чинчспрезечя зи а луний а доуа, дупэ еширя лор дин цара Еӂиптулуй.
1І двинули від Єлиму, і прийшла вся громада синів Ізрайлевих у Син степ, що між Єлимом і Синайом, у пятнайцятий день місяця по виходї з Египецької землї.
2Ши тоатэ адунаря копиилор луй Исраел а кыртит ын пустиул ачела ымпотрива луй Мойсе ши Аарон.
2І нарекала вся громада Ізраїльська на Мойсея та Арона в степу.
3Копиий луй Исраел ле-ау зис: „Кум де н-ам мурит ловиць де мына Домнулуй ын цара Еӂиптулуй, кынд шедям лынгэ оалеле ноастре ку карне, кынд мынкам пыне де не сэтурам? Кэч не-аць адус ын пустиул ачеста ка сэ фачець сэ моарэ де фоаме тоатэ мулцимя ачаста.”
3І мовляли їм синове Ізрайлеві: Лучче б нам було повмірати од руки Господньої в Египецькій землї, як седимо було круг казана з мясивом, як їмо було хлїба до схочу. Бо вивели ви нас у пустиню сю, щоб голодом поморити всю громаду.
4Домнул а зис луй Мойсе: „Ятэ кэ вой фаче сэ вэ плоуэ пыне дин черурь. Попорул ва еши афарэ ши ва стрынӂе кыт ый требуе пентру фиекаре зи, ка сэ-л пун ла ынчеркаре ши сэ вэд дакэ ва умбла сау ну дупэ Леӂя Мя.
4І рече Господь Мойсейові: Се сипати му дощем хлїб вам з небес, і виходити муть люде, і збирати муть щодня тільки деннїй пай, щоб менї випробувати їх, чи ходити муть у законї мойму, чи нї.
5Ын зиуа а шася, кынд вор прегэти че ау адус акасэ, вор авя де доуэ орь май мулт декыт вор стрынӂе ын фиекаре зи.”
5А шостого дня, як заготують вони, що принесли, дак вийде удвоє проти того, що збирають повсяденно.
6Мойсе ши Аарон ау зис тутурор копиилор луй Исраел: „Астэ-сярэ, вець ынцелеӂе кэ Домнул есте Ачела каре в-а скос дин цара Еӂиптулуй.
6І промовили Мойсей та Арон до всїх синів Ізрайлевих: Ось увечорі взнаєте, що се Господь вас вивів із Египецької землї;
7Ши мыне диминяцэ, вець ведя слава Домнулуй, пентру кэ в-а аузит кыртириле ымпотрива Домнулуй; кэч че сунтем ной, ка сэ кыртиць ымпотрива ноастрэ?”
7А враньцї побачите славу Господню; бо він чув нарекання ваше на Господа. Ми ж, що ми таке, що нарекаєте на нас?
8Мойсе а зис: „Домнул вэ ва да астэ-сярэ карне де мынкат, ши мыне диминяцэ вэ ва да пыне сэ вэ сэтураць, пентру кэ а аузит Домнул кыртириле пе каре ле-аць ростит ымпотрива Луй; кэч че сунтем ной? Кыртириле воастре ну се ындряптэ ымпотрива ноастрэ, чи ымпотрива Домнулуй.”
8І рече Мойсей: По сьому пізнаєте, як давати ме вам Господь увечорі мясива їсти, а враньцї до схочу хлїба, бо чув Господь нареканнє ваше на його. Бо що ми таке? Не на нас нарекаєте а на Господа.
9Мойсе а зис луй Аарон: „Спуне ынтреӂий адунэрь а копиилор луй Исраел: ‘Апропияци-вэ ынаинтя Домнулуй, кэч в-а аузит кыртириле.’”
9І рече Мойсей Аронові: Промов до всїєї громади Ізрайлевої: Приступіте перед Господа; бо він почув нареканнє ваше.
10Ши, пе кынд ворбя Аарон ынтреӂий адунэрь а луй Исраел, с-ау уйтат ынспре пустиу, ши ятэ кэ слава Домнулуй с-а арэтат ын нор.
10І сталось, як промовляв Арон до всієї громади Ізрайлевої, обернулись вони до степу, і се слава Господня явилась у хмарі.
11Домнул, ворбинд луй Мойсе, а зис:
11І глаголе Господь Мойсейові:
12„Ам аузит кыртириле копиилор луй Исраел. Спуне-ле: ‘Ынтре челе доуэ серь авець сэ мынкаць карне, ши диминяца вэ вець сэтура де пыне ши вець шти кэ Еу сунт Домнул Думнезеул востру.’”
12Чув я нареканнє синів Ізрайлевих; тако промов до них і кажи: Між двома вечорами їсти мете мясиво, а враньцї насититеся хлїбом, та й зрозумієте, що я Господь, Бог ваш.
13Сяра ау венит ниште препелице ши ау акоперит табэра, ши диминяца с-а ашезат ун страт грос де роуэ ын журул таберей.
13І знялись увечорі перепелицї, укрили табір, а враньцї була роса круг табору.
14Кынд с-а луат роуа ачаста, пе фаца пустиулуй ера чева мэрунт ка ниште грэунце, мэрунт ка бобицеле де гяцэ албэ пе пэмынт.
14І знялась роса, і се на степовому виду дрібні крупи, дрібні, як іней на землї.
15Копиий луй Исраел с-ау уйтат ла еа ши ау зис унул кэтре алтул: „Че есте ачаста?” кэч ну штияу че есте. Мойсе ле-а зис: „Есте пыня пе каре в-о дэ Домнул ка хранэ.”
15І вбачали синове Ізрайлеві і мовляли одно одному: Що се таке? Не знали бо, що воно єсть. І рече Мойсей їм: Се хлїб, що дав Господь вам на їду.
16Ятэ че а порунчит Домнул: „Фиекаре динтре вой сэ стрынгэ кыт ый требуе пентру хранэ, ши ануме ун омер де кап, дупэ нумэрул суфлетелор воастре; фиекаре сэ я дин еа пентру чей дин кортул луй.”
16Се те, що велїв Господь глаголючи: Нехай кожне збирає, скілько на їду кому треба, гомер на кожного, беріть по лїчбі душ ваших, про кожного, хто в вас у наметї.
17Исраелиций ау фэкут аша ши ау стрынс уний май мулт, алций май пуцин.
17І вчинили так сини Ізрайлеві, та й назбирали, хто багацько, хто мало.
18Ын урмэ о мэсурау ку омерул, ши чине стрынсесе май мулт н-авя нимик де присос, яр чине стрынсесе май пуцин ну дучя липсэ делок. Фиекаре стрынӂя токмай кыт ый требуя пентру хранэ.
18І як міряли гомером, дак не було лишнього в тих, що понабирали багацько, а в тих, що понабирали мало, не було недостачі; кожне по мірі їди своєї набрало.
19Мойсе ле-а зис: „Нимень сэ ну ласе чева дин еа пынэ а доуа зи диминяца.”
19І рече Мойсей їм: Нехай нїхто не зоставляє сього до ранку.
20Н-ау аскултат де Мойсе ши с-ау гэсит уний каре ау лэсат чева дин еа пынэ диминяца, дар а фэкут вермь ши с-а ымпуцит. Мойсе с-а мыният пе оамений ачея.
20Та не послухали вони Мойсея, і декоторі позоставляли до ранку. І завелись у тому черви і засмердїлось воно. І гнївився на їх Мойсей.
21Астфел, ын тоате диминециле, фиекаре стрынӂя кыт ый требуя пентру хранэ ши, кынд веня кэлдура соарелуй, се топя.
21І набирали вони його ранками, кожне по їдї своїй, зійде соньце, воно й розтане.
22Ын зиуа а шася, ау стрынс хранэ ындоит, ши ануме дой омерь де фиекаре. Тоць фрунташий адунэрий ау венит ши ау спус луй Мойсе лукрул ачеста.
22І сталось дня шостого, понабирали собі удвоє хлїба, кожне по два гомери на людину; і прийшли всї громадські мужі князї та й повідали Мойсейові;
23Ши Мойсе ле-а зис: „Домнул а порунчит аша. Мыне есте зиуа де одихнэ, Сабатул ынкинат Домнулуй; коачець че авець де копт, фербець че авець де ферт ши пэстраць пынэ а доуа зи диминяца тот че ва рэмыне!”
23І рече їм: Се те слово, що глаголе Господь: Завтра субота в нас, опочивок сьвятий Господеві; що хочете спекти, понапекайте, і що зварити, понаварюйте сьогоднї. Все ж лишнє ховайте до ранку.
24Ау лэсат-о пынэ а доуа зи диминяца, кум порунчисе Мойсе, ши ну с-а ымпуцит ши н-а фэкут вермь.
24І позоставляли вони те до ранку, як повелїв Мойсей, і не засмердїлось воно, і не позаводились у йому черви.
25Мойсе а зис: „Мынкаць-о азь, кэч есте зиуа Сабатулуй; азь ну вець гэси манэ пе кымп.
25І рече Мойсей: Їжте сьогоднї, бо сьогоднї субота Господеві; сьогоднї не знайдете сього в полї.
26Вець стрынӂе тимп де шасе зиле, дар ын зиуа а шаптя, каре есте Сабатул, ну ва фи.”
26Шість день збірайте; семого ж дня субота, не буде його.
27Ын зиуа а шаптя, уний дин попор ау ешит сэ стрынгэ манэ, ши н-ау гэсит.
27І сталося семого дня, що повиходили декоторі зміж людей збирати, та й не знайшли.
28Атунч, Домнул а зис луй Мойсе: „Пынэ кынд авець де гынд сэ ну пэзиць порунчиле ши леӂиле Меле?
28І рече Господь Мойсейові: Докіль становити метесь опором проти заповідей моїх, щоб допильновувати заповідей моїх і закону мого?
29Ведець кэ Домнул в-а дат Сабатул; де ачея вэ дэ ын зиуа а шася хранэ пентру доуэ зиле. Фиекаре сэ рэмынэ ла локул луй ши, ын зиуа а шаптя, нимень сэ ну ясэ дин локул ын каре се гэсеште.”
29Дивітесь: дав вам Господь суботу опочивок, тим і дає вам шостого дня на два днї хлїба. Зоставайся кожен на місцї свойму, нехай нїхто не виходить із місця свого в день сьомий.
30Ши попорул с-а одихнит ын зиуа а шаптя.
30І народ відпочивав семого дня.
31Каса луй Исраел а нумит храна ачаста „манэ”. Еа семэна ку бобул де кориандру; ера албэ ши авя ун густ де туртэ ку мьере.
31І звав дом Ізрайлїв те манна; була вона схожа на корияндрове сїмя: біла, а смак її, як у медімниках.
32Мойсе а зис: „Ятэ че а порунчит Домнул: ‘Сэ се пэстрезе ун омер плин ку манэ пентру урмаший воштри, ка сэ вадэ ши ей пыня пе каре в-ам дат-о с-о мынкаць ын пустиу, дупэ че в-ам скос дин цара Еӂиптулуй.’”
32І рече Мойсей: От що заповідав Господь: Сповнїте нею гомер на переховуваннє в родах ваших, щоб убачати їм хлїб, що ним харчив я вас у степу, як вивів із Египецької землї.
33Ши Мойсе а зис луй Аарон: „Я ун вас, пуне ын ел ун омер плин ку манэ ши ашазэ-л ынаинтя Домнулуй, ка сэ фие пэстрат пентру урмаший воштри.”
33І рече Мойсей Аронові: Возьми посудину та й усип туди повний гомер манни, та й постав її перед Господом на переховуваннє із роду та й до роду.
34Дупэ порунка датэ де Домнул луй Мойсе, Аарон л-а пус ынаинтя кивотулуй мэртурией, ка сэ фие пэстрат.
34Як заповідав Господь Мойсейові, так і поставив Арон перед сьвідоцтвом на переховуваннє.
35Копиий луй Исраел ау мынкат манэ патрузечь де ань, пынэ ла сосиря лор ынтр-о царэ локуитэ; ау мынкат манэ пынэ ла сосиря лор ла хотареле цэрий Канаанулуй.
35Синове ж Ізрайлеві їли манну сорок год, до приходу в осаджену землю; їли вони манну, докіль прийшли в займища Канаан землї.
36Омерул есте а зечя парте динтр-о ефэ.
36Гомер же, се девятина ефи.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.