Ezequiel 20
Bíblia Portuguesa Mundial (Brazilian Portuguese)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1No sétimo ano, no quinto mês, no décimo dia do mês, alguns dos anciãos de Israel vieram consultar o SENHOR, e se assentaram diante de mim.
1Сьомого року, в пятому місяцї, в десятий день місяця, зʼявились у мене мужі громадські Ізраїлські, поспитати Господа, та й посїдали передо мною.
2A palavra do SENHOR veio a mim, dizendo:
2І надійшло до мене слово Господнє, таке:
3“Filho do homem, fale aos anciãos de Israel, e diga-lhes: 'Assim diz o Senhor DEUS: “Vocês vieram me consultar? Tão certo como eu vivo”, diz o Senhor DEUS, “não serei consultado por vocês.”’
3Сину чоловічий! промов до громадських мужів Ізрайлевих і скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ви прийшли питати мене? Так вірно, як я живу, не дам вам відповідї, говорить Господь Бог.
4“Você os julgará, filho do homem? Você os julgará? Faça com que conheçam as abominações de seus pais.
4Коли ж хочеш їх судити, коли хочеш їх судити, сину чоловічий, так обяви їм гидоти батьків їх та й скажи:
5Diga-lhes: 'Assim diz o Senhor DEUS: “No dia em que escolhi Israel, e jurei à descendência da casa de Jacó, e me dei a conhecer a eles na terra do Egito, quando lhes jurei, dizendo: 'Eu sou o SENHOR, o seu Deus;'
5Так говорить Господь Бог: Того часу, як вибрав я Ізраїля, зняв я руку мою, кленучись перед потомками дому Якового, й обявив їм себе в Египтї, і зняв руку мою й сказав їм: Я — Господь, Бог ваш!
6naquele dia, jurei a eles tirá-los da terra do Egito para uma terra que eu havia procurado para eles, que mana leite e mel, a qual é a glória de todas as terras.
6Того ж часу зняв я так само руку мою та й заклявся, що виведу їх із Египту в землю, що вигледїв про них, — в землю, текущу молоком та медом, красу між усїма землями,
7Eu lhes disse: 'Cada um de vocês jogue fora as abominações dos seus olhos. Não se contaminem com os ídolos do Egito. Eu sou o SENHOR, o seu Deus.'
7Та й сказав їм: Повідкидайте кожен гидоти від очей ваших і не поганьтесь ідолами Египецькими: Я — Господь, Бог ваш!
8“‘“Mas eles se rebelaram contra mim e não quiseram me ouvir. Nem todos jogaram fora as abominações dos seus olhos. Eles também não abandonaram os ídolos do Egito. Então eu disse que derramaria a minha ira sobre eles, para consumar a minha ira contra eles no meio da terra do Egito.
8Та вони встали проти мене, й не схотїли слухати мене; нїхто не відкинув гидот від очей своїх анї відцуравсь ідолів Египецьких. І сказав я собі: Вилию на них досаду мою, вичерпаю на них гнїв мій посеред землї Египецької.
9Mas eu agi por amor do meu nome, para que não fosse profanado à vista das nações entre as quais eles estavam, à vista das quais me dei a conhecer a eles, tirando-os da terra do Egito.
9Та вчинив я опісля інакше, а то через імя моє, щоб не подати його в неславу перед народами, між котрими вони пробували, та що перед їх очима я себе явив їм, хотячи вивести їх із землї Египецької.
10Então eu fiz com que saíssem da terra do Egito e os trouxe para o deserto.
10І вивів я їх із Египту та й привів у пустиню,
11Eu lhes dei os meus estatutos e lhes mostrei as minhas ordenanças, as quais, se um homem as cumprir, viverá por elas.
11І дав їм заповідї мої, й обявив їм постанови мої, щоб чоловік, додержуючи їх, жив через них.
12Além disso, também lhes dei os meus sábados, para servirem de sinal entre mim e eles, para que soubessem que eu sou o SENHOR que os santifica.
12Я дав їм також суботи мої, щоб були знаменом міжо мною а ними, та щоб знали вони, що я — Господь, которий їх осьвящує.
13“‘“Mas a casa de Israel se rebelou contra mim no deserto. Eles não andaram nos meus estatutos e rejeitaram as minhas ordenanças, as quais, se um homem as guardar, viverá por elas. Eles profanaram grandemente os meus sábados. Então eu disse que derramaria a minha ira sobre eles no deserto, para consumi-los.
13Та дом Ізраїля став опір проти мене в пустинї: вони не ходили в заповідях моїх і відкинули постанови мої, котрі виконуючи, чоловік жив би через них, та й суботи мої вони зневажали; і знов я був намірився вилити на них досаду мою в пустинї і їх вигубити.
14Mas eu agi por amor do meu nome, para que não fosse profanado à vista das nações, à vista das quais eu os tirei.
14Та й знов учинив я задля імені мого, щоб не подати його в зневагу в народів, що перед їх очима я їх вивів.
15Além disso, também jurei a eles no deserto que não os levaria para a terra que eu lhes tinha dado, que mana leite e mel, a qual é a glória de todas as terras,
15Тим то зняв я руку мою проти них у пустинї та й заприсяг, що не приведу їх у землю, що призначив їм, — у землю, текущу молоком і медом, красу між усїма землями, —
16porque rejeitaram as minhas ordenanças, e não andaram nos meus estatutos, e profanaram os meus sábados; pois o coração deles ia após os seus ídolos.
16За те, що вони відкинули постанови мої й не ходили в заповідях моїх та зневажали суботи мої, бо серце їх тягло за ідолами їх.
17No entanto, o meu olho os poupou, e não os destruí. Não dei um fim total a eles no deserto.
17Та моє око зжалувалось над ними, та й я не вигубив їх до нащаду в пустинї.
18Eu disse aos seus filhos no deserto: 'Não andem nos estatutos de seus pais. Não observem as suas ordenanças nem se contaminem com os seus ídolos.
18І говорив я до їх синів у пустинї: Не ходїте слїдом отцїв ваших і не заховуйте встанов їх та не поганьтесь ідолами їх.
19Eu sou o SENHOR, o seu Deus. Andem nos meus estatutos, guardem as minhas ordenanças e as pratiquem.
19Я бо — Господь, Бог ваш: ходїть у моїх заповідях і мої постанови заховуйте та певнїте.
20Santifiquem os meus sábados. Eles serão um sinal entre mim e vocês, para que saibam que eu sou o SENHOR, o seu Deus.'
20І держіте суботи мої сьвято, щоб вони були прикметою міжо мною й вами, та й тямте собі, що я — Господь, Бог ваш.
21“‘“Mas os filhos se rebelaram contra mim. Eles não andaram nos meus estatutos, e não guardaram as minhas ordenanças para as praticar, as quais, se um homem as cumprir, viverá por elas. Eles profanaram os meus sábados. Então eu disse que derramaria a minha ira sobre eles, para consumar a minha ira contra eles no deserto.
21Та бо й сини стали опір проти мене: в заповідях моїх вони не ходили й постанов моїх не перестерігали; не виповняли того, що, виповнячи, міг би чоловік жити, та й зневажали суботи мої. Тим то сказав я собі: ізжену на них гнїв мій, вичерпаю на них досаду мою в пустинї.
22No entanto, eu retirei a minha mão e agi por amor do meu nome, para que não fosse profanado à vista das nações, à vista das quais eu os tirei.
22Та й знов зʼупинив я руку мою, а вчинив се задля імені мого, щоб не подати його в зневагу в народів, що перед очима в них я їх вивів.
23Além disso, jurei a eles no deserto que os espalharia entre as nações e os dispersaria pelos países,
23Та все ж таки підняв я у пустинї руку мою й заклявся, що розпорошу їх проміж народами й порозсїваю по землях.
24porque não haviam executado as minhas ordenanças, mas haviam rejeitado os meus estatutos, e haviam profanado os meus sábados, e os seus olhos estavam após os ídolos de seus pais.
24За те, що вони моїх постанов не певнили й мої заповідї відкинули; мої суботи зневажали та поривали очі на ідоли батьків своїх.
25Além disso, também lhes dei estatutos que não eram bons, e ordenanças pelas quais não poderiam viver.
25От і дав я їм волю, виповняти встанови недобрі та такі звичаї, що через них не могли оставатись живими;
26Eu os contaminei em suas próprias ofertas, fazendo com que passassem pelo fogo todo o que abre a madre, para que eu os desolasse, a fim de que soubessem que eu sou o SENHOR.”’
26І дозволив їм опоганювати себе жертвами та переводити через огонь всякий первоплід утроби, щоб їх вигублювати (їх власними руками), та щоб опісля спізнали, що я — Господь.
27“Portanto, filho do homem, fale à casa de Israel, e diga-lhes: 'Assim diz o Senhor DEUS: “Ainda nisto os seus pais blasfemaram contra mim, cometendo uma transgressão contra mim.
27Тим же то, сину чоловічий, говори домові Ізрайлевому й скажи їм: Так говорить Господь: От іще чим зневажали мене ваші батьки, спроневірюючись менї:
28Pois quando eu os trouxe para a terra que jurei lhes dar, então eles viram cada colina alta e cada árvore frondosa, e lá ofereceram os seus sacrifícios, e lá apresentaram a provocação da sua oferta. Lá também fizeram o seu aroma agradável, e lá derramaram as suas ofertas de bebida.
28Ось, я привів їх у землю, що під присягою обіцяв їм надїлити, піднявши руку мою, а вони, де побачали високий горб і гілясте дерево, почали заколювати там жертви свої й складали туди противні менї приноси свої та пахущі кадила свої та жертви ливні.
29Então eu lhes disse: 'O que significa o alto aonde vocês vão?' Por isso o seu nome é chamado Bamá até o dia de hoje.”’
29І говорив я до них: Що се за якась висота, куди ви ходите? Тим і досї зветься вона Бама.
30“Portanto, diga à casa de Israel: 'Assim diz o Senhor DEUS: “Vocês se contaminam à maneira de seus pais? Vocês se prostituem após as abominações deles?
30Тим же то скажи дому Ізрайлевому: Так говорить Господь Бог: Чи не поганите ж ви себе робом батьківським і не блудуєте в гидотах їх?
31Quando vocês oferecem as suas dádivas, quando fazem os seus filhos passarem pelo fogo, vocês se contaminam com todos os seus ídolos até o dia de hoje? E serei eu consultado por vocês, ó casa de Israel? Tão certo como eu vivo, diz o Senhor DEUS, eu não serei consultado por vocês!
31Так, приносом жертівних ваших дарів і тим, що дїти ваші переводите через огонь, поганите ви себе всїма ідолами вашими по сей день, — та й ви хочете ще питати в мене, доме Ізраїля?
32“‘“Aquilo que vem à mente de vocês de modo algum acontecerá, quando dizem: 'Seremos como as nações, como as famílias dos países, servindo à madeira e à pedra.'
32А те, що в вас на думцї, певно нїколи не станеться. Ви бо мовляєте: ми будемо, як погани, як отті племена чужоземні, кланятись перед деревом та каменем.
33Tão certo como eu vivo”, diz o Senhor DEUS, “certamente com mão forte, com braço estendido, e com ira derramada, eu reinarei sobre vocês.
33Так певно, як я жию, говорить Господь Бог, царювати му над вами рукою потужною, правицею простягнутою і виливом на вас досади моєї.
34Eu os tirarei dentre os povos, e os congregarei dos países em que vocês estão espalhados, com mão forte, com braço estendido, e com ira derramada.
34І повиводжу вас ізпроміж народів, із земель, де вас порозсївано, й позбіраю вас рукою потужною й правицею простягнутою, й виливаючи на вас досаду,
35Eu os levarei ao deserto dos povos, e lá entrarei em juízo com vocês face a face.
35І приведу вас у пустиню народів, та й судити мусь там із вами лицем до лиця;
36Assim como entrei em juízo com os seus pais no deserto da terra do Egito, assim entrarei em juízo com vocês”, diz o Senhor DEUS.
36Як судивсь я у Египецькій пустинї з вашими батьками, так судити мусь і з вами, говорить Господь Бог.
37“Eu farei com que passem debaixo da vara, e os trarei para o vínculo da aliança.
37І приведу вас під жезло моє та й уведу вас ув окови права мого.
38Eu expurgarei do meio de vocês os rebeldes e aqueles que me desobedecem. Eu os tirarei da terra onde vivem, mas eles não entrarão na terra de Israel. Então vocês saberão que eu sou o SENHOR.”
38І повилучую зміж вас ворохобників і непокірних менї; повиводжу їх із землї пробування їх, та в землю Ізрайлеву вони не ввійдуть; і взнаєте, що я — Господь.
39“‘Quanto a vocês, casa de Israel, assim diz o Senhor DEUS: “Vão, sirva cada um aos seus ídolos, e também daqui por diante, se não quiserem me ouvir; mas vocês não profanarão mais o meu santo nome com as suas dádivas e com os seus ídolos.
39А ви, доме Ізрайлїв, говорить Господь Бог, ійдїть собі та й кадїть, кожен ідолам своїм, і служіть їм, коли мене слухати не хочете, — але перестаньте вже сквернити імя моє, приносячи жертви менї та й бовванам вашим.
40Pois no meu santo monte, no alto monte de Israel”, diz o Senhor DEUS, “lá toda a casa de Israel, todos eles, me servirão na terra. Lá eu os aceitarei, e lá exigirei as suas ofertas e as primícias das suas dádivas, com todas as suas coisas santas.
40Бо на сьвятій горі моїй, на гірній висотї Ізраїлській, говорить Господь, — он-де менї служити ме ввесь дом Ізраїля — ввесь, скілько його на землї; там я буду ласкаво приймати їх, і там жадати му приносів ваших, і первоплодів ваших із усякими сьвятими дарами вашими.
41Eu os aceitarei como um aroma agradável quando eu os tirar dentre os povos e os congregar dos países em que vocês foram espalhados. Eu serei santificado em vocês à vista das nações.
41Неначе любі пахощі кадильні, приймати му вас милостиво, як повиводжу вас ізпроміж народів і позбіраю вас із чужих земель, куди ви порозсївані, й буду вами сьвято шанований перед очима народів.
42Vocês saberão que eu sou o SENHOR quando eu os trouxer para a terra de Israel, para o país que jurei dar aos seus pais.
42І взнаєте, що я — Господь, як приведу вас ув Ізраїль-землю, у ту землю, що, піднявши руку, клявся надїлити батькам вашим.
43Lá vocês se lembrarão dos seus caminhos, e de todas as suas obras com as quais se contaminaram. Então vocês terão nojo de si mesmos à sua própria vista por todos os males que cometeram.
43І будете там спогадувати про путї ваші й про всї вчинки ваші, якими поганили себе, й гидувати мете самі собою задля всїх злочинів ваших, які ви творили.
44Vocês saberão que eu sou o SENHOR, quando eu tiver lidado com vocês por amor do meu nome, não de acordo com os seus maus caminhos, nem de acordo com as suas obras corruptas, ó casa de Israel”, diz o Senhor DEUS.’”
44І зрозумієте, що я — Господь, як чинити му з вами ради імені мого, а не після ледачих доріг ваших і мерзенних учинків ваших, ти, доме Ізраїля, говорить Господь Бог.
45A palavra do SENHOR veio a mim, dizendo:
45І надійшло до мене слово Господнє:
46“Filho do homem, vire o seu rosto para o sul, e pregue para o sul, e profetize contra a floresta do campo no sul.
46Сину чоловічий! оберни лице на дорогу кʼ полудню й промов слово проти полудня, і виречи пророцтво проти лїса полуденнього степу.
47Diga à floresta do sul: 'Ouça a palavra do SENHOR: Assim diz o Senhor DEUS: “Eis que acenderei um fogo em você, e ele devorará toda árvore verde em você, e toda árvore seca. A chama ardente não se apagará, e todos os rostos, do sul ao norte, serão queimados por ela.
47І скажи до полуденнього гаю: Слухай слова Господнього: Так говорить Господь Бог: Ось, я запалю в тобі огонь, що пожере в тобі всяке зелене дерево й усяке дерево сухе. Не погасне палаюче поломє й погорить у йому все від полудня та й до півночі.
48Toda a carne verá que eu, o SENHOR, o acendi. Ele não se apagará.”’”
48І всяке тїло вбачати ме, що я, Господь, запалив його, і він не погасне.
49Então eu disse: “Ah, Senhor DEUS! Eles dizem de mim: 'Não é ele um contador de parábolas?'”
49І кликнув я: Ой Господи Боже! вони ж і так мовляють про мене: Чи ж не в приповістях сей говорить?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.