Genesis 41
JPS Tanakh (Jewish Publication Society, 1917)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1And it came to pass at the end of two full years, that Pharaoh dreamed: and, behold, he stood by the river.
1Сталося ж у концї двох повних лїт, Фараон бачив сон. Бачся, стояв він при ріцї.
2And, behold, there came up out of the river seven kine, well-favoured and fat-fleshed; and they fed in the reed-grass.
2І се, нїби з річки, вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї.
3And, behold, seven other kine came up after them out of the river, ill favoured and lean-fleshed; and stood by the other kine upon the brink of the river.
3Аж ось і других семеро корів вийшло поганих на вид і худих, да й стоять коло тих корів на річному березї.
4And the ill-favoured and lean-fleshed kine did eat up the seven well-favoured and fat kine. So Pharaoh awoke.
4І пожерли семеро корови погані сїмох корів гарних і ситих. І прокинувсь Фараон.
5And he slept and dreamed a second time: and, behold, seven ears of corn came up upon one stalk, rank and good.
5І заснув, і снилось йому в друге: бачся семеро колосків жита виходило з одного стебла, товстих і повних.
6And, behold, seven ears, thin and blasted with the east wind, sprung up after them.
6А ж ось других семеро колосків, тоненьких і висушених східним вітром, виросло за ними.
7And the thin ears swallowed up the seven rank and full ears. And Pharaoh awoke, and, behold, it was a dream.
7І пожерли семеро колоски тоненькі і вітром спалені семеро колосків товстих та повних. Прокинеться ж Фараон, аж то сон.
8And it came to pass in the morning that his spirit was troubled; and he sent and called for all the magicians of Egypt, and all the wise men thereof; and Pharaoh told them his dream; but there was none that could interpret them unto Pharaoh.
8І сталось уранцї, стрівожився дух його, і пославши скликав усїх віщунів Египецьких і всїх мудрагелїв тамошнїх. І росказав їм Фараон сон свій, та й не було нїкого, щоб умів його витолкувати Фараонові.
9Then spoke the chief butler unto Pharaoh, saying: 'I make mention of my faults this day:
9Озветься ж дука винарський до Фараона: Мушу спогадати кривду мою.
10Pharaoh was wroth with his servants, and put me in the ward of the house of the captain of the guard, me and the chief baker.
10Розгнївився Фараон на раби свої та й укинув нас у темницю в дому гетьмана вартовницького, мене та дуку пекарського.
11And we dreamed a dream in one night, I and he; we dreamed each man according to the interpretation of his dream.
11І бачили ми сон обидва тієї ночі, я й він, кожному проти иншого снилось.
12And there was with us there a young man, a Hebrew, servant to the captain of the guard; and we told him, and he interpreted to us our dreams; to each man according to his dream he did interpret.
12Був же там із нами молодик Єврей, раб гетьманський вартовницький; і росказали ми йому, і виложив нам наші сни, кожному виложив сон його.
13And it came to pass, as he interpreted to us, so it was: I was restored unto mine office, and he was hanged.'
13Сталося ж, як виложив нам, так і справдилось: мене вернено на моє дуківство, а того повішено.
14Then Pharaoh sent and called Joseph, and they brought him hastily out of the dungeon. And he shaved himself, and changed his raiment, and came in unto Pharaoh.
14Пославши ж Фараон, прикликав Йосифа. І виведено його негайно з хурдиги. І остригся він і перемінив одїж на собі, і прийшов до Фараона.
15And Pharaoh said unto Joseph: 'I have dreamed a dream, and there is none that can interpret it; and I have heard say of thee, that when thou hearest a dream thou canst interpret it.'
15Каже ж Фараон Йосифові: Бачив я сон, а хто б витолкував, такого нема; я ж чув про тебе, кажуть, що, чувши сни, вмієш толкувати.
16And Joseph answered Pharaoh, saying: 'It is not in me; God will give Pharaoh an answer of peace.'
16Відказуючи ж Фараонові Йосиф каже: Не я, нї! Бог дасть Фараонові відповідь упокійну.
17And Pharaoh spoke unto Joseph: 'In my dream, behold, I stood upon the brink of the river.
17Каже ж Фараон Йосифові: Снилось менї: бачся, стою на березї річному.
18And, behold, there came up out of the river seven kine, fat-fleshed and well-favoured; and they fed in the reed-grass.
18Аж се — із ріки вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї.
19And, behold, seven other kine came up after them, poor and very ill-favoured and lean-fleshed, such as I never saw in all the land of Egypt for badness.
19Аж се — других семеро вийшло слїдом за ними, сухі і дуже погані видом і худі тїлом такі, що й не бачив я по всїй землї Египецькій.
20And the lean and ill-favoured kine did eat up the first seven fat kine.
20І пожерли семеро корови погані сїмох корів ситих.
21And when they had eaten them up, it could not be known that they had eaten them; but they were still ill-favoured as at the beginning. So I awoke.
21І як вони пожерли їх, не знати було, що вони ввійшли в утробу їх, і вид їх був такий самий, як і перш. Прокинувся я та й знов заснув.
22And I saw in my dream, and, behold, seven ears came up upon one stalk, full and good.
22І бачив я вві снї мойму, неначе семеро колосків виросло з одного стебла повних і добрих.
23And, behold, seven ears, withered, thin, and blasted with the east wind, sprung up after them.
23Другі ж семеро колосків тоненьких и спалених вітром виросли слїдом за ними.
24And the thin ears swallowed up the seven good ears. And I told it unto the magicians; but there was none that could declare it to me.'
24І пожерли семеро засохлі колоски і спалені вітром сїмох колосків добрих і повних. І росказав я віщунам, та не було нїкого, щоб менї те зʼясувати.
25And Joseph said unto Pharaoh: 'The dream of Pharaoh is one; what God is about to do He hath declared unto Pharaoh.
25І каже Йосиф Фараонові: Сон Фараонів один: що Бог творити ме, показав Фараонові.
26The seven good kine are seven years; and the seven good ears are seven years: the dream is one.
26Семеро коров гарних — сїм років, і семеро колосся доброго — сїм років; сон один.
27And the seven lean and ill-favoured kine that came up after them are seven years, and also the seven empty ears blasted with the east wind; they shall be seven years of famine.
27І семеро коров худих і поганих, що вийшло за ними, сїм років, і семеро порожних колосків, спалених східним вітром, се буде сїм років голодних.
28That is the thing which I spoke unto Pharaoh: what God is about to do He hath shown unto Pharaoh.
28Оце воно, що я сказав Фараонові: Що хоче Бог творити, він показав Фараонові.
29Behold, there come seven years of great plenty throughout all the land of Egypt.
29Дивись, оце настануть сїм лїт великого врожаю по всїй Египецькій землї.
30And there shall arise after them seven years of famine; and all the plenty shall be forgotten in the land of Egypt; and the famine shall consume the land;
30Прийде ж і сїм лїт голодних за ними; і забудуть про наддостаток в Египецькій землї, і погубить землю сю голоднеча.
31and the plenty shall not be known in the land by reason of that famine which followeth; for it shall be very grievous.
31І не знати муть уроджаю в землї сїй від голоднечі тієї, що йде за ним; тяжка бо буде вельми.
32And for that the dream was doubled unto Pharaoh twice, it is because the thing is established by God, and God will shortly bring it to pass.
32Приснився ж сон Фараонові двічі про те, що се постане від Бога, і незабаром приведе Бог се в дїло.
33Now therefore let Pharaoh look out a man discreet and wise, and set him over the land of Egypt.
33Тим нехай Фараон вигледить чоловіка мудрого й зугадного, та й поставить його над Египецькою землею.
34Let Pharaoh do this, and let him appoint overseers over the land, and take up the fifth part of the land of Egypt in the seven years of plenty.
34Нехай се вчинить Фараон і поставить доглядника по землї, і нехай одбирає пятину в Египецькій землї у сїм роках уроджайних.
35And let them gather all the food of these good years that come, and lay up corn under the hand of Pharaoh for food in the cities, and let them keep it.
35І нехай громадять усяку харч за сїм добрих лїт, що настають, і нехай ссипають пшеницю під руку Фараонові, і нехай харчі приховують по городах.
36And the food shall be for a store to the land against the seven years of famine, which shall be in the land of Egypt; that the land perish not through the famine.'
36І буде харч прихована про запас землї на сїм років голодних, що настануть у землї Египецькій, щоб земля не погибла в голоднечу.
37And the thing was good in the eyes of Pharaoh, and in the eyes of all his servants.
37Угодно ж се було в очу Фараонові і в очу всїх дворян його.
38And Pharaoh said unto his servants: 'Can we find such a one as this, a man in whom the spirit of God is?'
38І каже Фараон дворянам своїм: Чи можна ж нам ізнайти чоловіка такого, щоб на йому та був дух Божий?
39And Pharaoh said unto Joseph: 'Forasmuch as God hath shown thee all this, there is none so discreet and wise as thou.
39Каже ж Фараон Йосифові: Після того, як Бог показав тобі се все, нема нїкого такого зугадного й мудрого, як ти.
40Thou shalt be over my house, and according unto thy word shall all my people be ruled; only in the throne will I be greater than thou.'
40Ти сам будеш над моїм домом, і слухати ме слова твого все царство моє; тілько престолом я більший над тебе буду.
41And Pharaoh said unto Joseph: 'See, I have set thee over all the land of Egypt.'
41Промовив же Фараон до Йосифа: Се поставляю тебе над усїєю землею Египецькою.
42And Pharaoh took off his signet ring from his hand, and put it upon Joseph's hand, and arrayed him in vestures of fine linen, and put a gold chain about his neck.
42І знявши Фараон перстеня з руки своєї, надїв його на руку Йосифові, і вдїг його в шати білі, і возложив ланьцух золотий йому на шию.
43And he made him to ride in the second chariot which he had; and they cried before him: 'Abrech'; and he set him over all the land of Egypt.
43І посадив його на колесницю свою другу, і вигукувано перед ним: Навколїшки! Сим робом поставив його над усїєю землею Египецькою.
44And Pharaoh said unto Joseph: 'I am Pharaoh, and without thee shall no man lift up his hand or his foot in all the land of Egypt.'
44Промовив же Фараон до Йосифа: Я Фараон, та без тебе не махне й рукою і не поступить ногою нїхто в землї Египецькій.
45And Pharaoh called Joseph's name Zaphenath-paneah; and he gave him to wife Asenath the daughter of Poti-phera priest of On. And Joseph went out over the land of Egypt. —
45І дав Фараон імя Йосифові Зафнат Панеях, і дав йому за жену Аснату, дочку Потифера, сьвященника Онського. І знявсь Йосиф над Египтом.
46And Joseph was thirty years old when he stood before Pharaoh king of Egypt. — And Joseph went out from the presence of Pharaoh, and went throughout all the land of Egypt.
46І було Йосифові трийцять лїт, як він став перед Фараоном, царем Египецьким. І вийшов Йосиф од Фараона та й пройшов по всїй землї Египецькій.
47And in the seven years of plenty the earth brought forth in heaps.
47Земля ж зародила сїм год урожаєм, наче жменями.
48And he gathered up all the food of the seven years which were in the land of Egypt, and laid up the food in the cities; the food of the field, which was round about every city, laid he up in the same.
48І назбирав усякої харчі за сїм год, яка була на землї Египецькій, та й поприховував харч по городах. Харчі з поля, навкруги города, поприховував у тому ж городї.
49And Joseph laid up corn as the sand of the sea, very much, until they left off numbering; for it was without number.
49І назбирав Йосиф пшеницї, мов би піску морського, багато вельми, що погубив і лїки; було бо безлїч.
50And unto Joseph were born two sons before the year of famine came, whom Asenath the daughter of Poti-phera priest of On bore unto him.
50В Йосифа ж родилось два сини до настання семи год голодних, що вродила йому Асната, дочка Потифара, сьвященника Онського.
51And Joseph called the name of the first-born Manasseh: 'for God hath made me forget all my toil, and all my father's house.'
51Дав же Йосиф імя первому Манассїй: Менї бо, рече, дав Бог забути всю недолю мою й усе в господї панотцевій.
52And the name of the second called he Ephraim: 'for God hath made me fruitful in the land of my affliction.'
52Імя ж другому нарік Ефрем; бо зробив мене плодющим Бог у землї бідування мого.
53And the seven years of plenty, that was in the land of Egypt, came to an end.
53Минуло ж сїм років урожайних, що були в землї Египецькій.
54And the seven years of famine began to come, according as Joseph had said; and there was famine in all lands; but in all the land of Egypt there was bread.
54І почали голодних сїм год наставати по слову Йосифовому. І був голод по всїй землї; у всїй же землї Египецькій був хлїб.
55And when all the land of Egypt was famished, the people cried to Pharaoh for bread; and Pharaoh said unto all the Egyptians: 'Go unto Joseph; what he saith to you, do.'
55Як же заголодала й земля Египецька, заквилили люде до Фараона про хлїб. Каже ж Фараон усїм Египтянам: Ідїте до Йосифа, і, що скаже вам, чинїте.
56And the famine was over all the face of the earth; and Joseph opened all the storehouses, and sold unto the Egyptians; and the famine was sore in the land of Egypt.
56А голоднеча придавила ввесь сьвіт. Поодчиняв же Йосиф усї житницї, та й продавав хлїб усїм Египтянам.
57And all countries came into Egypt to Joseph to buy corn; because the famine was sore in all the earth.
57Кинулись тодї всї землї до Йосифа в Египет; бо всюди панував страшний голод.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.