Genesis 41
Berean Standard BibleTranslation
Berean Standard Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1After two full years had passed, Pharaoh had a dream: He was standing beside the Nile,
1Сталося ж у концї двох повних лїт, Фараон бачив сон. Бачся, стояв він при ріцї.
2when seven cows, sleek and well-fed, came up from the river and began to graze among the reeds.
2І се, нїби з річки, вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї.
3After them, seven other cows, sickly and thin, came up from the Nile and stood beside the well-fed cows on the bank of the river.
3Аж ось і других семеро корів вийшло поганих на вид і худих, да й стоять коло тих корів на річному березї.
4And the cows that were sickly and thin devoured the seven sleek, well-fed cows. Then Pharaoh woke up,
4І пожерли семеро корови погані сїмох корів гарних і ситих. І прокинувсь Фараон.
5but he fell back asleep and dreamed a second time: Seven heads of grain, plump and ripe, came up on one stalk.
5І заснув, і снилось йому в друге: бачся семеро колосків жита виходило з одного стебла, товстих і повних.
6After them, seven other heads of grain sprouted, thin and scorched by the east wind.
6А ж ось других семеро колосків, тоненьких і висушених східним вітром, виросло за ними.
7And the thin heads of grain swallowed up the seven plump, ripe ones. Then Pharaoh awoke and realized it was a dream.
7І пожерли семеро колоски тоненькі і вітром спалені семеро колосків товстих та повних. Прокинеться ж Фараон, аж то сон.
8In the morning his spirit was troubled, so he summoned all the magicians and wise men of Egypt. Pharaoh told them his dreams, but no one could interpret them for him.
8І сталось уранцї, стрівожився дух його, і пославши скликав усїх віщунів Египецьких і всїх мудрагелїв тамошнїх. І росказав їм Фараон сон свій, та й не було нїкого, щоб умів його витолкувати Фараонові.
9Then the chief cupbearer said to Pharaoh, “Today I recall my failures.
9Озветься ж дука винарський до Фараона: Мушу спогадати кривду мою.
10Pharaoh was once angry with his servants, and he put me and the chief baker in the custody of the captain of the guard.
10Розгнївився Фараон на раби свої та й укинув нас у темницю в дому гетьмана вартовницького, мене та дуку пекарського.
11One night both the chief baker and I had dreams, and each dream had its own meaning.
11І бачили ми сон обидва тієї ночі, я й він, кожному проти иншого снилось.
12Now a young Hebrew was there with us, a servant of the captain of the guard. We told him our dreams and he interpreted them for us individually.
12Був же там із нами молодик Єврей, раб гетьманський вартовницький; і росказали ми йому, і виложив нам наші сни, кожному виложив сон його.
13And it happened to us just as he had interpreted: I was restored to my position, and the other man was hanged.”
13Сталося ж, як виложив нам, так і справдилось: мене вернено на моє дуківство, а того повішено.
14So Pharaoh sent for Joseph, who was quickly brought out of the dungeon. After he had shaved and changed his clothes, he went in before Pharaoh.
14Пославши ж Фараон, прикликав Йосифа. І виведено його негайно з хурдиги. І остригся він і перемінив одїж на собі, і прийшов до Фараона.
15Pharaoh said to Joseph, “I had a dream, and no one can interpret it. But I have heard it said of you that when you hear a dream you can interpret it.”
15Каже ж Фараон Йосифові: Бачив я сон, а хто б витолкував, такого нема; я ж чув про тебе, кажуть, що, чувши сни, вмієш толкувати.
16“I myself cannot do it,” Joseph replied, “but God will give Pharaoh a sound answer.”
16Відказуючи ж Фараонові Йосиф каже: Не я, нї! Бог дасть Фараонові відповідь упокійну.
17Then Pharaoh said to Joseph: “In my dream I was standing on the bank of the Nile,
17Каже ж Фараон Йосифові: Снилось менї: бачся, стою на березї річному.
18when seven cows, well-fed and sleek, came up from the river and began to graze among the reeds.
18Аж се — із ріки вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї.
19After them, seven other cows—sickly, ugly, and thin—came up. I have never seen such ugly cows in all the land of Egypt!
19Аж се — других семеро вийшло слїдом за ними, сухі і дуже погані видом і худі тїлом такі, що й не бачив я по всїй землї Египецькій.
20Then the thin, ugly cows devoured the seven well-fed cows that were there first.
20І пожерли семеро корови погані сїмох корів ситих.
21When they had devoured them, however, no one could tell that they had done so; their appearance was as ugly as it had been before. Then I awoke.
21І як вони пожерли їх, не знати було, що вони ввійшли в утробу їх, і вид їх був такий самий, як і перш. Прокинувся я та й знов заснув.
22In my dream I also saw seven heads of grain, plump and ripe, growing on a single stalk.
22І бачив я вві снї мойму, неначе семеро колосків виросло з одного стебла повних і добрих.
23After them, seven other heads of grain sprouted—withered, thin, and scorched by the east wind.
23Другі ж семеро колосків тоненьких и спалених вітром виросли слїдом за ними.
24And the thin heads of grain swallowed the seven plump ones. I told this dream to the magicians, but no one could explain it to me.”
24І пожерли семеро засохлі колоски і спалені вітром сїмох колосків добрих і повних. І росказав я віщунам, та не було нїкого, щоб менї те зʼясувати.
25At this, Joseph said to Pharaoh, “The dreams of Pharaoh are one and the same. God has revealed to Pharaoh what He is about to do.
25І каже Йосиф Фараонові: Сон Фараонів один: що Бог творити ме, показав Фараонові.
26The seven good cows are seven years, and the seven ripe heads of grain are seven years. The dreams have the same meaning.
26Семеро коров гарних — сїм років, і семеро колосся доброго — сїм років; сон один.
27Moreover, the seven thin, ugly cows that came up after them are seven years, and so are the seven worthless heads of grain scorched by the east wind—they are seven years of famine.
27І семеро коров худих і поганих, що вийшло за ними, сїм років, і семеро порожних колосків, спалених східним вітром, се буде сїм років голодних.
28It is just as I said to Pharaoh: God has shown Pharaoh what He is about to do.
28Оце воно, що я сказав Фараонові: Що хоче Бог творити, він показав Фараонові.
29Behold, seven years of great abundance are coming throughout the land of Egypt,
29Дивись, оце настануть сїм лїт великого врожаю по всїй Египецькій землї.
30but seven years of famine will follow them. Then all the abundance in the land of Egypt will be forgotten, and the famine will devastate the land.
30Прийде ж і сїм лїт голодних за ними; і забудуть про наддостаток в Египецькій землї, і погубить землю сю голоднеча.
31The abundance in the land will not be remembered, since the famine that follows it will be so severe.
31І не знати муть уроджаю в землї сїй від голоднечі тієї, що йде за ним; тяжка бо буде вельми.
32Moreover, because the dream was given to Pharaoh in two versions, the matter has been decreed by God, and He will carry it out shortly.
32Приснився ж сон Фараонові двічі про те, що се постане від Бога, і незабаром приведе Бог се в дїло.
33Now, therefore, Pharaoh should look for a discerning and wise man and set him over the land of Egypt.
33Тим нехай Фараон вигледить чоловіка мудрого й зугадного, та й поставить його над Египецькою землею.
34Let Pharaoh take action and appoint commissioners over the land to take a fifth of the harvest of Egypt during the seven years of abundance.
34Нехай се вчинить Фараон і поставить доглядника по землї, і нехай одбирає пятину в Египецькій землї у сїм роках уроджайних.
35Under the authority of Pharaoh, let them collect all the excess food from these good years, that they may come and lay up the grain to be preserved as food in the cities.
35І нехай громадять усяку харч за сїм добрих лїт, що настають, і нехай ссипають пшеницю під руку Фараонові, і нехай харчі приховують по городах.
36This food will be a reserve for the land during the seven years of famine to come upon the land of Egypt. Then the country will not perish in the famine.”
36І буде харч прихована про запас землї на сїм років голодних, що настануть у землї Египецькій, щоб земля не погибла в голоднечу.
37This proposal pleased Pharaoh and all his officials.
37Угодно ж се було в очу Фараонові і в очу всїх дворян його.
38So Pharaoh asked them, “Can we find anyone like this man, in whom the Spirit of God abides?”
38І каже Фараон дворянам своїм: Чи можна ж нам ізнайти чоловіка такого, щоб на йому та був дух Божий?
39Then Pharaoh said to Joseph, “Since God has made all this known to you, there is no one as discerning and wise as you.
39Каже ж Фараон Йосифові: Після того, як Бог показав тобі се все, нема нїкого такого зугадного й мудрого, як ти.
40You shall be in charge of my house, and all my people are to obey your commands. Only with regard to the throne will I be greater than you.”
40Ти сам будеш над моїм домом, і слухати ме слова твого все царство моє; тілько престолом я більший над тебе буду.
41Pharaoh also told Joseph, “I hereby place you over all the land of Egypt.”
41Промовив же Фараон до Йосифа: Се поставляю тебе над усїєю землею Египецькою.
42Then Pharaoh removed the signet ring from his finger, put it on Joseph’s finger, clothed him in garments of fine linen, and placed a gold chain around his neck.
42І знявши Фараон перстеня з руки своєї, надїв його на руку Йосифові, і вдїг його в шати білі, і возложив ланьцух золотий йому на шию.
43He had Joseph ride in his second chariot, with men calling out before him, “Bow the knee!” So he placed him over all the land of Egypt.
43І посадив його на колесницю свою другу, і вигукувано перед ним: Навколїшки! Сим робом поставив його над усїєю землею Египецькою.
44And Pharaoh declared to Joseph, “I am Pharaoh, but without your permission, no one in all the land of Egypt shall lift his hand or foot.”
44Промовив же Фараон до Йосифа: Я Фараон, та без тебе не махне й рукою і не поступить ногою нїхто в землї Египецькій.
45Pharaoh gave Joseph the name Zaphenath-paneah, and he gave him Asenath daughter of Potiphera, priest of On, to be his wife. And Joseph took charge of all the land of Egypt.
45І дав Фараон імя Йосифові Зафнат Панеях, і дав йому за жену Аснату, дочку Потифера, сьвященника Онського. І знявсь Йосиф над Египтом.
46Now Joseph was thirty years old when he entered the service of Pharaoh king of Egypt. And Joseph left Pharaoh’s presence and traveled throughout the land of Egypt.
46І було Йосифові трийцять лїт, як він став перед Фараоном, царем Египецьким. І вийшов Йосиф од Фараона та й пройшов по всїй землї Египецькій.
47During the seven years of abundance, the land brought forth bountifully.
47Земля ж зародила сїм год урожаєм, наче жменями.
48During those seven years, Joseph collected all the excess food in the land of Egypt and stored it in the cities. In every city he laid up the food from the fields around it.
48І назбирав усякої харчі за сїм год, яка була на землї Египецькій, та й поприховував харч по городах. Харчі з поля, навкруги города, поприховував у тому ж городї.
49So Joseph stored up grain in such abundance, like the sand of the sea, that he stopped keeping track of it; for it was beyond measure.
49І назбирав Йосиф пшеницї, мов би піску морського, багато вельми, що погубив і лїки; було бо безлїч.
50Before the years of famine arrived, two sons were born to Joseph by Asenath daughter of Potiphera, priest of On.
50В Йосифа ж родилось два сини до настання семи год голодних, що вродила йому Асната, дочка Потифара, сьвященника Онського.
51Joseph named the firstborn Manasseh, saying, “God has made me forget all my hardship and all my father’s household.”
51Дав же Йосиф імя первому Манассїй: Менї бо, рече, дав Бог забути всю недолю мою й усе в господї панотцевій.
52And the second son he named Ephraim, saying, “God has made me fruitful in the land of my affliction.”
52Імя ж другому нарік Ефрем; бо зробив мене плодющим Бог у землї бідування мого.
53When the seven years of abundance in the land of Egypt came to an end,
53Минуло ж сїм років урожайних, що були в землї Египецькій.
54the seven years of famine began, just as Joseph had said. And although there was famine in every country, there was food throughout the land of Egypt.
54І почали голодних сїм год наставати по слову Йосифовому. І був голод по всїй землї; у всїй же землї Египецькій був хлїб.
55When extreme hunger came to all the land of Egypt and the people cried out to Pharaoh for food, he told all the Egyptians, “Go to Joseph and do whatever he tells you.”
55Як же заголодала й земля Египецька, заквилили люде до Фараона про хлїб. Каже ж Фараон усїм Египтянам: Ідїте до Йосифа, і, що скаже вам, чинїте.
56When the famine had spread over all the land, Joseph opened up all the storehouses and sold grain to the Egyptians; for the famine was severe in the land of Egypt.
56А голоднеча придавила ввесь сьвіт. Поодчиняв же Йосиф усї житницї, та й продавав хлїб усїм Египтянам.
57And every nation came to Joseph in Egypt to buy grain, because the famine was severe over all the earth.
57Кинулись тодї всї землї до Йосифа в Египет; бо всюди панував страшний голод.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.