Genesis 31
Berean Standard BibleTranslation
Berean Standard Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Now Jacob heard that Laban’s sons were saying, “Jacob has taken away all that belonged to our father and built all this wealth at our father’s expense.”
1Перечув же Яков слова синів Лабанових, що мовляли: Узяв Яков усе, що було в батька нашого, і з того, що було в батька нашого, вбивсь у всю славу його.
2And Jacob saw from the countenance of Laban that his attitude toward him had changed.
2І дививсь Яков на лице Лабанове, аж воно до його не таке, як перше.
3Then the LORD said to Jacob, “Go back to the land of your fathers and to your kindred, and I will be with you.”
3Каже ж Господь Яковові: Вертайсь на батьківщину твою, і до роду твого, і буду з тобою.
4So Jacob sent word and called Rachel and Leah to the field where his flocks were,
4Послав же Яков, і покликав Лею й Рахелю на поле, де були стада.
5and he told them, “I can see from your father’s countenance that his attitude toward me has changed; but the God of my father has been with me.
5І каже їм: Бачу я лице батька вашого, що не таке до мене, як перше; Бог же панотця мого був зо мною.
6You know that I have served your father with all my strength.
6І самі знаєте, що всьою снагою моєю працював я батькові вашому.
7And although he has cheated me and changed my wages ten times, God has not allowed him to harm me.
7Батько ж ваш ошукав мене, і переміняв плату мою десять раз; та не попустив йому Бог ушкодити менї.
8If he said, ‘The speckled will be your wages,’ then the whole flock bore speckled offspring. If he said, ‘The streaked will be your wages,’ then the whole flock bore streaked offspring.
8Як скаже було так: Пестрі будуть плата твоя; тодї котяться вівцї всї пестрими; як же скаже: Крапасті будуть плата твоя, тодї котяться всї вівцї крапастими.
9Thus God has taken away your father’s livestock and given them to me.
9Так одняв Бог усю скотину в батька вашого й дав менї.
10When the flocks were breeding, I saw in a dream that the streaked, spotted, and speckled males were mating with the females.
10І сталось того часу, як вівцї гуляли, зняв я очі мої й бачив уві снї: се, которі барани і козли спинались на вівцї й кози, були переполасі крапасті й рябі.
11In that dream the angel of God said to me, ‘Jacob!’ And I replied, ‘Here I am.’
11І рече менї ангел Божий уві снї: Якове! Я ж кажу: Ось я!
12‘Look up,’ he said, ‘and see that all the males that are mating with the flock are streaked, spotted, or speckled; for I have seen all that Laban has done to you.
12І рече: Споглянь лишень очима твоїми, та подивись: усї барани й козли, що спинаються на вівцї й кози, переполасі, пестрі й крапасті; вбачав бо я все, що Лабан тобі витворяє.
13I am the God of Bethel, where you anointed the pillar and made a solemn vow to Me. Now get up and leave this land at once, and return to your native land.’”
13Я Бог з Бетеля, де намастив єси стовпа і обрікся єси менї словом. Тепер же встань, ізійди з сієї країни, та вертайсь на країну рідну.
14And Rachel and Leah replied, “Do we have any portion or inheritance left in our father’s house?
14І відказуючи Рахеля й Лея, сказали йому: Хиба є тутеньки нам частина й наслїддє в госпо́дї, в батька нашого?
15Are we not regarded by him as outsiders? Not only has he sold us, but he has certainly squandered what was paid for us.
15Хиба ж не за чужениць уважає нас він? Попродав бо нас і зажер срібло наше.
16Surely all the wealth that God has taken away from our father belongs to us and to our children. So do whatever God has told you.”
16Бо все багатирство й слава, що відняв Бог у батька нашого, наше й дїток наших. Оце ж тепереньки все, що Бог рече, чини.
17Then Jacob got up and put his children and his wives on camels,
17Зьнявся ж Яков, і посадив сини свої і жени на верблюди.
18and he drove all his livestock before him, along with all the possessions he had acquired in Paddan-aram, to go to his father Isaac in the land in Canaan.
18І позабирав усю скотину свою й усї добутки, що здобув у Падам-Арамі в Мезопотамії, щоб вертатись до Ізаака, батька свого в Канаан землю.
19Now while Laban was out shearing his sheep, Rachel stole her father’s household idols.
19Як же відлучився Лабан стригти вівцї свої, покрала Рахеля ідоли в батька свого;
20Moreover, Jacob deceived Laban the Aramean by not telling him that he was running away.
20І викрався Яков несподївано Лабанові, Араміянинові, не сповістивши його про втеки.
21So he fled with all his possessions, crossed the Euphrates, and headed for the hill country of Gilead.
21І втїк сам з усїм своїм, і перебрів через річку й простував у Галаад гори.
22On the third day Laban was informed that Jacob had fled.
22Переказано ж Лабанові на третїй день, що Яков утїк.
23So he took his relatives with him, pursued Jacob for seven days, and overtook him in the hill country of Gilead.
23І взявши сини й браттє своє з собою, здоганяв його семиденним погоном, та й наздогнав його на Галаад горах.
24But that night God came to Laban the Aramean in a dream and warned him, “Be careful not to say anything to Jacob, either good or bad.”
24Прийшов же Бог до Лабана Араміянина ночною добою вві снї, і рече йому: Остерегайся звязуватись із Яковом.
25Now Jacob had pitched his tent in the hill country of Gilead when Laban overtook him, and Laban and his relatives camped there as well.
25І наздогнав Лабан Якова. Яков же поставив намети свої на горі, і Лабан отаборив браттє своє на Галаад горах.
26Then Laban said to Jacob, “What have you done? You have deceived me and carried off my daughters like captives of war!
26Каже ж Лабан Яковові: Що вкоїв єси? Про що викравсь єси потай мене, та позавозив дочки мої мов бранки?
27Why did you run away secretly and deceive me, without even telling me? I would have sent you away with joy and singing, with tambourines and harps.
27Чого втїкав єси потай мене, та викравсь від мене, не сповістивши мене? Відпустив би тебе з покликами й пісьнями, з тимпанами й гуслями.
28But you did not even let me kiss my grandchildren and my daughters goodbye. Now you have done a foolish thing.
28І не дозволив єси менї цїлувати внуки мої й дочки мої. Се ж учинив єси по дурному, вдїявши таке.
29I have power to do you great harm, but last night the God of your father said to me, ‘Be careful not to say anything to Jacob, either good or bad.’
29Тепер би мав я силу покарати тебе, та Бог отця твого вчора вночі рече до мене, словами: Остерегайся звязуватись із Яковом.
30Now you have gone off because you long for your father’s house. But why have you stolen my gods?”
30Нехай би ти пійшов геть тому́, що тяжко зажуривсь по госпо́дї отця твого, про що ж украв єси боги мої?
31“I was afraid,” Jacob answered, “for I thought you would take your daughters from me by force.
31Відказав же Яков і рече до Лабана: Бо злякався, думаючи, що поодіймаєш дочки твої в мене і усе моє,
32If you find your gods with anyone here, he shall not live! In the presence of our relatives, see for yourself if anything is yours, and take it back.” For Jacob did not know that Rachel had stolen the idols.
32У кого ж ізнайдеш боги твої, той не жити ме на сьвітї. Перед нашою браттєю познавай, що твоє в мене, та й бери собі. Не знав же Яков, що Рахеля покрала боги.
33So Laban went into Jacob’s tent, then Leah’s tent, and then the tents of the two maidservants, but he found nothing. Then he left Leah’s tent and entered Rachel’s tent.
33Увійшовши ж Лабан у Яковів намет і в Леїну кущу, і в кущу двох рабинь, не знайшов. Увійшов же й у намет Рахелин.
34Now Rachel had taken Laban’s household idols, put them in the saddlebag of her camel, and was sitting on them. And Laban searched everything in the tent but found nothing.
34Рахеля ж узяла ідоли, та й підложила під верблюдове сїдло, та й сїла на них. І обшарив Лабан усю кущу, та й не знайшов.
35Rachel said to her father, “Sir, do not be angry that I cannot stand up before you; for I am having my period.” So Laban searched, but could not find the household idols.
35І каже батькові свойму: Не гнївись, панотченьку, що не можу встати перед тобою; бо звичайне женське в мене. Шукав же він та й не знайшов ідолів.
36Then Jacob became incensed and challenged Laban. “What is my crime?” he said. “For what sin of mine have you so hotly pursued me?
36Прогнївився ж Яков і звязавсь у сварку з Лабаном: Яка провина моя? Який гріх мій, що вганяв єси так гаряче за мною?
37You have searched all my goods! Have you found anything that belongs to you? Put it here before my brothers and yours, that they may judge between the two of us.
37Переглянув єси всї речі домові в мене, що ж ізнайшов єси з усїх річей дому твого? Поклади тутеньки перед браттєю твоєю й браттєю моєю, щоб розсудили між обома нами.
38I have been with you for twenty years now. Your sheep and goats have not miscarried, nor have I eaten the rams of your flock.
38Двайцять років оце вже я з тобою. Вівцї твої й кози твої не звергали, і баранїв із отари твоєї не їв я.
39I did not bring you anything torn by wild beasts; I bore the loss myself. And you demanded payment from me for what was stolen by day or night.
39Зьвіроїдини не принїс до тебе; із мого нїс я втрату сю; з мого власного вимагав єси, чи вхоплено в день, чи в ночі.
40As it was, the heat consumed me by day and the frost by night, and sleep fled from my eyes.
40У день бо пекла мене спека, в ночі морозила холоднеча, і сон утїкав од очу в мене.
41Thus for twenty years I have served in your household—fourteen years for your two daughters and six years for your flocks—and you have changed my wages ten times!
41Так пробував я двайцять років у твоїй господї. Парубкував я чотирнайцять років задля двох дочок твоїх і шість років за вівцї твої, ти ж переміняв плату мою десять раз.
42If the God of my father, the God of Abraham and the Fear of Isaac, had not been with me, surely by now you would have sent me away empty-handed. But God has seen my affliction and the toil of my hands, and last night He rendered judgment.”
42Коли б не Бог отця мого, Бог Авраамів, та не страх Ізааків був ізо мною, певно тепер в порожнї випустив би єси мене. Бідуваннє моє й працю рук моїх побачив Бог і докорив тебе вчора в ночі.
43But Laban answered Jacob, “These daughters are my daughters, these sons are my sons, and these flocks are my flocks! Everything you see is mine! Yet what can I do today about these daughters of mine or the children they have borne?
43Відказав же Лабан, і каже до Якова: Дочки, мої дочки, і дїти, мої дїти, і скотина, моя скотина, і все, що видиш, то моє; що ж можу я заподїяти сим дочкам моїм або дїтям, що вони породили?
44Come now, let us make a covenant, you and I, and let it serve as a witness between you and me.”
44Оце ж нумо чинити умову, я й ти, і нехай він буде за сьвідка між мною й тобою.
45So Jacob picked out a stone and set it up as a pillar,
45І взявши Яков каменя, поставив його на спомин.
46and he said to his relatives, “Gather some stones.” So they took stones and made a mound, and there by the mound they ate.
46Каже ж Яков до браттї своєї: Назбирайте каміння. І назбирали каміння й зробили могилу і трапезували там на могилї.
47Laban called it Jegar-sahadutha, and Jacob called it Galeed.
47І прозвав його Лабан Егар-Сагадута; Яков же прозвав його Галлед.
48Then Laban declared, “This mound is a witness between you and me this day.” Therefore the place was called Galeed.
48Каже ж Лабан до Якова: Ся могила, се сьвідок між мною й тобою. Тим і прізвище дано могилї Галлед.
49It was also called Mizpah, because Laban said, “May the LORD keep watch between you and me when we are absent from each other.
49І Мизпа від того, що Лабан сказав: Нехай вартує Господь між мною й тобою, як ми розійдемось різно одни з одним.
50If you mistreat my daughters or take other wives, although no one is with us, remember that God is a witness between you and me.”
50Коли зневажати меш дочок моїх або візьмеш над мої дочки жен, не чоловік буде між нами, нї! Бог сьвідок між мною й тобою.
51Laban also said to Jacob, “Here is the mound, and here is the pillar I have set up between you and me.
51І каже Лабан Яковові: Дивись на сю могилу і дивись на стовпа, що я поставив між мною й тобою.
52This mound is a witness, and this pillar is a witness, that I will not go past this mound to harm you, and you will not go past this mound and pillar to harm me.
52Ся могила сьвідок і сей стовп сьвідок, що не перейду за сю могилу до тебе, і ти не перейдеш за сю могилу і за сього стовпа до мене на шкоду.
53May the God of Abraham and the God of Nahor, the God of their father, judge between us.” So Jacob swore by the Fear of his father Isaac.
53Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їх отця, суди між нами. І клявсь Яков страхом отця свого Ізаака.
54Then Jacob offered a sacrifice on the mountain and invited his relatives to eat a meal. And after they had eaten, they spent the night on the mountain.
54І принїс Яков жертву на горі, і покликав браттє своє до вживання хлїба солї, і вживали хлїб сїль, та й обночувались на горі.
55Early the next morning, Laban got up and kissed his grandchildren and daughters and blessed them. Then he left to return home.
55Уставши ж Лабан рано в ранцї, цїлував сини й дочки свої і благословив їх, і рушив у дорогу, і вернувсь на займище своє.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.